Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №154/389/25 — Володимирський міський суд Волинської області

154/389/25

1-кп/154/225/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

перекладача ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимирі кримінальне провадження № 12024070000000360 від 12 липня 2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Королівства Нідерландів, громадянина Королівства Нідерландів, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , посвідка на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_1 від 20.02.2024, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Стороною обвинувачення ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 307 КК України, за таких обставин.

Так, ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне придбання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, у невстановлений слідством час та місці, у невстановлений спосіб та у невстановлених осіб, незаконно придбав психотропну речовину, яка відповідно до висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/124-22/7655-НЗПРАП від 13.07.2024 є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, - МДМА масою 12,0469 г, яку незаконно зберігав у нижніх бокових накладках кузова транспортного засобу марки «Peugeot Boxer», білого кольору, зареєстрованого в Королівстві Нідерландів, д.н.з. НОМЕР_2 , з метою подальшого перевезення та збуту на території України.

Продовжуючи реалізовувати свої злочинні дії, направлені на незаконне збагачення шляхом збуту психотропних речовин, 12.07.2024 року о 22 годині 18 хвилин громадянин Королівства ОСОБА_8 , керуючи автомобілем марки «Peugeot Boxer», зареєстрованим в Королівстві Нідерландів, д.н.з. НОМЕР_2 , перетнув державний кордон України з Республіки Польща в пункті пропуску «Устилуг» Волинської області, незаконно перевізши у дванадцяти зіп-пакетах із вмістом таблеткоподібних речовин фіолетового кольору, які відповідно до висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/124-22/7655-НЗПРАП від 13.07.2024 є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, - МДМА, масою 12,0469 г, що відповідно до наказу МОЗ № 188 від 01 серпня 2000 року, яким затверджено Таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу, є великим розміром.

Того ж дня, близько 23 години 32 хвилин, рухаючись автомобілем марки «Peugeot Boxer», д.н.з. НОМЕР_2 , на відстані близько 2,5 км від пункту пропуску «Устилуг-Зосин», на АЗС «AMIC», яка розташована за адресою: вул. Володимирська, 1 Е, м. Устилуг, Володимирського району Волинської області, ОСОБА_4 був зупинений та затриманий працівниками правоохоронних органів, якими протиправні дії останнього було припинено.

За таких обставин ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, у великих розмірах.

Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що, маючи умисел на незаконне переміщення через митний кордон України раніше придбаної за невстановлених досудовим розслідуванням обставин особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, з метою приховування від митного контролю та ускладнення виявлення заборонених речовин службовими особами Державної митної служби України, помістив під пластмасові бокові накладки транспортного засобу, які знаходилися по бокових нижніх частинах кузова належного йому транспортного засобу марки «Peugeot Boxer», зареєстрованого в Королівстві Нідерландів, д.н.з. НОМЕР_2 , 12 зіп-пакетів із вмістом таблеткоподібних речовин фіолетового кольору.

При проведенні працівниками Волинської митниці усного декларування ОСОБА_4 приховав факт наявності у нього заборонених до переміщення через митний кордон України психотропних речовин та наполягав на обраній лінії протиправної поведінки до завершення проведення огляду з метою приховування від митного контролю наявної у нього психотропної речовини МДМА та уникнення відповідальності за вказані дії.

Так, 12.07.2024 року о 22 годині 18 хвилин ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді порушення встановленого порядку переміщення особливо небезпечної психотропної речовини через митний кордон України, перетнув кордон України з Республіки Польща в пункті пропуску «Устилуг», по вул. Івана Франка, незаконно перевіз транспортним засобом марки «Peugeot Boxer», д.н.з. НОМЕР_2 , особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - МДМА, масою 12,049 г, однак близько 22 години 32 хвилин цього ж дня, на відстані близько 2,5 км від пункту пропуску «Устилуг-Зосин», на АЗС «AMIC», яка розташована за адресою: вул. Володимирська, 1 Е, м. Устилуг, Володимирського району Волинської області, був зупинений та затриманий працівниками поліції.

За таких обставин ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, - контрабанді особливо небезпечних психотропних речовин, тобто їх переміщенні через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, у великому розмірі.

У судовому засіданні ОСОБА_4 винуватості у пред`явленому обвинуваченні не визнав. Пояснив, що МДМА не придбавав, не зберігав, не приховував, не перевозив і наміру на її збут не мав. Про знаходження психотропної речовини за зовнішньою пластиковою накладкою автомобіля до її виявлення працівниками поліції не знав.

Обвинувачений зазначив, що автомобілем користувалися й інші особи, а перед поїздкою в Україну він близько двох тижнів знаходився на вулиці в Королівстві Нідерландів, де був доступний стороннім. З огляду на приховане розташування пакунка ззовні кузова припускав, що МДМА помістили в автомобіль без його відома з метою притягнення його до кримінальної відповідальності.

Свою версію обвинувачений пов`язував із конфліктом у підприємницькій діяльності зі ОСОБА_9 , діями колишнього працівника ОСОБА_10 , який під час поїздки неодноразово цікавився місцезнаходженням автомобіля та часом його прибуття, а також завчасною обізнаністю правоохоронців щодо конкретного транспортного засобу. Стверджував, що працівники поліції ще до виявлення пакунка знали місце його приховування. Водночас безпосередніх відомостей про особу, яка помістила речовину за накладку, обвинувачений не мав.

Захисник ОСОБА_5 просив виправдати ОСОБА_4 на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України. Він не заперечував факту виявлення МДМА та встановлених експертизою виду й маси речовини. Однак наголошував, що обвинувачення не довело обізнаності водія про прихований пакунок, свідомого придбання, зберігання і перевезення психотропної речовини, її переміщення через митний кордон України з відповідним умислом та мети збуту.

Захист посилався на доступність зовнішніх елементів кузова для інших осіб, результати молекулярно-генетичного дослідження, виявлення за іншою зовнішньою накладкою електронних предметів невстановленого призначення, суперечності в показаннях свідка ОСОБА_11 , відсутність зв`язку вилученої МДМА з попереднім листуванням у телефоні та походженням оперативної інформації про поїздку.

На підтвердження обвинувачення прокурором надано протокол результатів негласної слідчої (розшукової) дії, записи камер пункту пропуску, протокол і відеозапис обшуку автомобіля, висновки експертів, протоколи огляду мобільного телефона, інші письмові й речові докази та показання свідків. Суд безпосередньо дослідив ці докази, допитав обвинуваченого і свідків та перевірив доводи сторін.

Із протоколу візуального спостереження за річчю від 13 липня 2024 року, складеного на виконання постанови № 7/2292т і доручення № 7/2293т від 12 липня 2024 року, встановлено, що автомобіль «Peugeot Boxer» НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 12 липня 2024 року о 22 год 18 хв прибув до міжнародного пункту пропуску «Устилуг», а приблизно о 23 год 32 хв залишив його територію. Автомобіль продовжив рух територією України до зупинення працівниками поліції неподалік АЗС «AMIC» у місті Устилузі.

Ці обставини підтверджуються відеозаписами пункту пропуску, отриманими від Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України листом № 277-24вих від 19 липня 2024 року та оглянутими 20 листопада 2024 року. На записах зафіксовано перебування в автомобілі обвинуваченого, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , проходження прикордонного і митного контролю у пункті пропуску «Устилуг» та виїзд автомобіля приблизно о 23 год 35 хв. Різниця в декілька хвилин із протоколом спостереження не впливає на встановлену послідовність подій.

Відеозаписи не відображають поглибленого огляду зовнішніх пластикових накладок під час митного контролю. Візуальним спостереженням також не зафіксовано зупинок автомобіля або доступу інших осіб до його зовнішніх конструктивних елементів після виїзду з пункту пропуску. Отже, можливість приховування пакунка в цей проміжок часу досліджені матеріали не підтверджують. Однак спостереження не охоплювало періоду до прибуття автомобіля на кордон і не встановлює, хто та коли розмістив МДМА за накладкою.

У період із 23 год 59 хв 12 липня до 04 год 40 хв 13 липня 2024 року слідчим ОСОБА_14 проведено обшук автомобіля «Peugeot Boxer» НОМЕР_2. Відповідні дії оформлено протоколом та зафіксовано на відеозаписі. Обшук, проведений на підставі частини третьої статті 233 КПК України, надалі був предметом судового контролю; ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2024 року у справі № 308/11709/24, провадження № 1-кс/308/4290/24, клопотання слідчого задоволено.

Під час обшуку за зовнішньою пластиковою накладкою з лівого боку кузова виявлено чорний пакунок із дванадцятьма зіп-пакетами таблеткоподібної речовини фіолетового кольору та трьома поліетиленовими упаковками з написом «Dutch Orange long lesting». За зовнішньою пластиковою накладкою з протилежного боку знайдено два невеликі електронні предмети з батарейками. Інших наркотичних засобів або психотропних речовин у салоні, серед речей чи в інших оглянутих порожнинах автомобіля не виявлено.

Місце та спосіб виявлення речовини підтверджено показаннями кінолога ОСОБА_15 , поліцейського ОСОБА_16 , понятих ОСОБА_17 і ОСОБА_18 та відеозаписом обшуку. Суд бере до уваги показання кінолога про реакцію службового собаки. Ці відомості узгоджуються щодо факту вилучення пакунка і не встановлюють, кому він належав або хто знав про його наявність до обшуку.

Відповідно до висновку експерта Закарпатського НДЕКЦ МВС України від 13 липня 2024 року № СЕ-19/107-24/7655-НЗПРАП вилучена таблеткоподібна речовина містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - МДМА загальною масою 12,0469 г. Вид і маса психотропної речовини встановлені належним експертним дослідженням та сторонами не оспорюються.

Висновком експерта № СЕ-19/107-24/7656-НЗПРАП від 13 липня 2024 року в трьох упаковках із написом «Dutch Orange long lesting» наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів не виявлено.

Висновком експерта від 07 жовтня 2024 року № СЕ-19/107-24/7930-БД визначено генетичні ознаки контрольного зразка ОСОБА_4 .

Згідно з висновком експерта від 07 жовтня 2024 року № СЕ-19/107-24/9773-БД на зовнішній поверхні одного з досліджених пакетів знайдено поодинокі клітини з ядрами, але через недостатню кількість ДНК їх генетичні ознаки встановити не вдалося; на інших об`єктах придатного для ідентифікації матеріалу не отримано. Генетичного профілю обвинуваченого на дослідженому пакуванні не встановлено.

Проведено також обшуки будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , пов`язаних із проживанням і користуванням обвинуваченого. Психотропних речовин, наркотичних засобів, предметів для фасування чи інших матеріальних об`єктів, пов`язаних саме з вилученою партією МДМА, під час цих обшуків не виявлено.

Під час затримання обвинуваченого 13 липня 2024 року в порядку статті 208 КПК України та його особистого обшуку у нього вилучено мобільний телефон Samsung Galaxy Z Fold5, який був упакований до спеціального пакета НПУ № PSP 1294649.

Оглядами телефона від 22 липня і 23 листопада 2024 року зафіксовано листування у WhatsApp, зокрема з контактами «Scarface Vega 30 Ut», «vega 21 ams haal?», «Vega 23», «Lange Ilias Vega 24b» та «Vega Zoef 15.1». Повідомлення за період переважно з 2021 року до початку 2024 року стосувалися пропозицій від цих контактів наркотичних засобів і психотропних речовин, обговорення їх назв, кількості, цін та можливих зустрічей. Серед повідомлень були не лише отримані пропозиції, а й відповіді користувача телефона щодо умов можливого придбання.

За показаннями безпосередньо допитаного свідка зі зміненими анкетними даними ОСОБА_11 із застосуванням заходів забезпечення безпеки, він повідомив, що три-чотири роки назад зустрічався з обвинуваченим у зв`язку з перевезенням автомобілів у Словаччині, де нібито одержав від нього пропозицію перевозити за винагороду заборонену речовину та бачив у нього зіп-пакет із білими кристалами. Про майбутню поїздку обвинуваченого в Україну свідок, за його словами, довідався від іншого перевізника й передав цю інформацію правоохоронцям.

За клопотанням захисту суд допитав ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , які разом із обвинуваченим їхали до України. Вони не бачили придбання, пакування чи приховування МДМА, підтвердили перебування автомобіля до поїздки на відкритій території та повідомили про телефонні дзвінки ОСОБА_10 під час руху. Під час додаткового допиту свідки повідомили, що їм не відомі поїздки обвинуваченого до Словаччини, а на початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну вони перебували разом із ним у Нідерландах. Суд під час допиту обвинуваченого дослідив наданий ним оптичний диск із записом його участі в нідерландській телепередачі, присвяченій цим подіям.

За ініціативою захисту також допитано слідчу ОСОБА_19 , слідчого ОСОБА_14 та оперативного працівника ОСОБА_20 . Вони підтвердили проведення процесуальних і оперативних заходів у кримінальному провадженні та наявність попередньої оперативної інформації щодо автомобіля. Суд дослідив витяг із ЄРДР, постанову № 7/2292т, доручення № 7/2293т та наказ про відрядження працівників поліції № 1722 від 12 липня 2024 року.

Зазначені обставини становлять фактичну основу, на якій суд перевіряє доведеність пред`явленого обвинувачення.

Згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ці конституційні положення конкретизовані у ст. 17 КПК України, відповідно до якої особа має бути виправдана, якщо сторона обвинувачення не доведе її винуватість поза розумним сумнівом, а всі сумніви щодо доведеності вини особи підлягають тлумаченню на її користь.

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 зазначив, що складовою презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, відповідно до якого при оцінці доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

За змістом ст. 91 КПК України доказуванню у цьому кримінальному провадженні підлягають не лише сама подія кримінального правопорушення, час, місце та спосіб її вчинення, а й винуватість конкретного обвинуваченого, форма його вини, мотив та мета вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування зазначених обставин покладається на сторону обвинувачення.

Відповідно до частини другої статті 92 КПК України обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, яка їх подає.

Згідно з частиною першою статті 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Відповідно до частини другої цієї статті жоден доказ не має наперед встановленої сили.

При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає, щоб кожна обставина предмета доказування підтверджувалась виключно прямим доказом. Висновок про певну обставину може ґрунтуватися і на сукупності непрямих доказів, однак лише тоді, коли встановлені ними проміжні факти є взаємоузгодженими, утворюють логічно послідовний доказовий зв`язок та в сукупності доводять відповідну обставину поза розумним сумнівом.

У постанові від 16 січня 2024 року у справі № 541/387/19 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду виходив із того, що винуватість особи може бути встановлена і сукупністю непрямих доказів. Такі докази повинні оцінюватися в їх взаємозв`язку, оскільки саме встановлені ними проміжні факти можуть забезпечувати доведення необхідних ознак кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, провадження № 51-597км17, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду наголосив, що поза розумним сумнівом має бути доведений кожний елемент, який має значення для правової кваліфікації діяння, як той, що утворює його об`єктивну сторону, так і той, що визначає суб`єктивну сторону. Якщо для правової кваліфікації має значення наявність та характер умислу, суд повинен установити, яким чином досліджені обставини доводять саме той умисел, який є необхідним елементом складу кримінального правопорушення, та виключають його відсутність або інший характер умислу.

У постанові від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, провадження № 51-2568км19, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду зазначив, що для визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія сторони обвинувачення повинна пояснювати всі встановлені судом обставини, які стосуються події кримінального правопорушення. Обставини, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншого розумного пояснення події, є підставою для сумніву у доведеності вини. При цьому недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною порівняно з версією сторони захисту.

Наведений підхід узгоджується зі змістом п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у справі «Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1988 року, заява № 10590/83, § 77, Європейський суд з прав людини наголосив, що презумпція невинуватості вимагає, щоб суд не виходив із наперед сформованого уявлення про винуватість обвинуваченого, тягар доказування покладався на сторону обвинувачення, а будь-який сумнів діяв на користь обвинуваченого.

У рішенні «Telfner v. Austria» від 20 березня 2001 року, заява № 33501/96, §§ 15, 18, Європейський суд з прав людини також виходив із того, що перекладення тягаря доказування зі сторони обвинувачення на обвинуваченого несумісне з презумпцією невинуватості. Вимагати від особи пояснення певної обставини та робити несприятливі для неї висновки з відсутності переконливого пояснення допустимо лише за наявності сформованої стороною обвинувачення достатньої доказової основи, яка об`єктивно потребує такого пояснення.

Тому сам по собі обов`язок суду перевірити версію, висунуту стороною захисту, не означає покладення на обвинуваченого обов`язку довести її достовірність. Обвинувачений не зобов`язаний установлювати, яким саме чином заборонена речовина опинилася у транспортному засобі, хто саме її туди помістив або доводити причетність до цього конкретної третьої особи. Такі питання можуть мати значення для оцінки доказів, однак невстановлення захистом альтернативного механізму події не може усувати обов`язок сторони обвинувачення довести всі елементи пред`явленого обвинувачення поза розумним сумнівом.

Водночас стандарт доказування поза розумним сумнівом не означає необхідності усунення будь-якого уявного, абстрактного чи суто теоретичного припущення. Значення мають лише такі сумніви та альтернативні пояснення, які мають раціональне підґрунтя у фактах і доказах, досліджених під час судового розгляду.

Отже, суд не вимагає від сторони обвинувачення обов`язково надати безпосереднього очевидця придбання чи приховування МДМА. Однак сукупність непрямих доказів повинна доводити не лише фізичне знаходження речовини в автомобілі, а й обізнаність обвинуваченого та його умисне ставлення до інкримінованих дій. Не можна замінити встановлення цих ознак припущенням, що кожен водій знає про будь-який предмет, прихований у конструкції транспортного засобу.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі ухвалення виправдувального вироку суд зобов`язаний зазначити формулювання обвинувачення, визнаного недоведеним, підстави для виправдання та мотиви, з яких відкидає докази обвинувачення.

У частині об`єктивних обставин суд визнає доведеним, що 12 липня 2024 року ОСОБА_4 керував автомобілем «Peugeot Boxer» НОМЕР_2, який перетнув митний кордон України через пункт пропуску «Устилуг», а в прихованій порожнині зовнішньої частини його кузова надалі виявлено 12,0469 г особливо небезпечної психотропної речовини МДМА. Відеозаписи пункту пропуску, результати спостереження, протокол обшуку та висновок експерта узгоджуються між собою. Належність вилученої речовини до МДМА, її маса та факт переміщення автомобілем не викликають у суду сумніву.

Спірним і визначальним є інше: чи знав ОСОБА_4 про заховану МДМА до її виявлення та чи здійснював саме він умисні дії, поставлені йому у вину. Цього факту обвинувачення не довело.

Речовину виявлено не серед особистих речей обвинуваченого, не в салоні або вантажному відділенні, а за зовнішньою пластиковою накладкою нижньої бокової частини кузова. Вміст цієї порожнини не був видимим під час звичайного користування автомобілем. Досліджений відеозапис обшуку підтвердив, що пластикову накладку можна було від`єднати ззовні без проникнення до салону та без спеціальних інструментів, знань чи ннавичок. Отже, особа, яка мала доступ до припаркованого автомобіля, могла сховати за нею невеликий пакунок, не звертаючись до водія і не відкриваючи дверей транспортного засобу.

Схонхейм ОСОБА_21 пояснив, що до поїздки автомобіль близько двох тижнів перебував на вулиці та використовувався також іншими особами. ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підтвердили відкриті умови його попереднього перебування. Вони є близькими обвинуваченому особами, що суд ураховує під час оцінки їхніх показань, проте обидві були учасницями поїздки й повідомили суду відомі їм безпосередньо обставини. Показання в цій частині узгоджуються між собою; доказів безперервного виключного контролю обвинуваченого над зовнішніми порожнинами кузова не надано.

Виявлення пакунка за пластиковою накладкою доводить його цілеспрямоване приховування певною особою. Однак приховане місце знаходження речовини не ідентифікує цю особу. Ні відеозаписи, ні допитані свідки, ні інші досліджені докази не встановили, що саме ОСОБА_4 помістив туди МДМА, бачив пакунок до обшуку, відкривав схованку чи одержував від інших осіб відомості про її вміст. Суд не вважає обов`язковим доказом винуватості саме особисте приховування речовини, але й доказів того, що обвинувачений знав про приховування, не встановив.

За таких обставин стороннє розміщення пакунка до початку поїздки не є абстрактним припущенням. Його технічна можливість підтверджена відеозаписом обшуку, а фактична можливість доступу інших осіб - встановленими умовами попереднього перебування автомобіля. Для висновку про усвідомлене перевезення МДМА ці обставини мають бути спростовані сукупністю обвинувальних доказів. Саме керування транспортним засобом такого спростування не забезпечує.

Значення для цієї оцінки мають і два електронні предмети з батарейками, знайдені за зовнішньою пластиковою накладкою з протилежного боку того самого автомобіля. Їх походження, особа, яка їх помістила, та зв`язок з обвинуваченим не встановлені. Водночас сам факт розміщення інших невеликих предметів таким самим способом підтверджує практичну придатність зовнішніх порожнин кузова для приховування речей без доступу до салону. Із подібності схованок суд не виводить спільного походження предметів, але вона додатково підтверджує доступність описаного захистом способу втручання.

За протоколом огляду від 26 листопада 2024 року слідчий вважав ці предмети несхожими на GPS-трекери через відсутність керамічної GPS-антени та роз`єму для SIM-карти. Прокурор у суді називав їх неробочими. Однак зовнішній огляд не встановлює функціонального призначення пристроїв або їхнього стану в липні 2024 року. Тому суд не визнає доведеним використання предметів для відстеження автомобіля, але й наведені прокурором відомості не виключають такого їх можливого попереднього призначення. У будь-якому разі ці речові докази не підтверджують ані належності пристроїв обвинуваченому, ані його обізнаності про МДМА.

При цьому істотне значення має сам факт виявлення за зовнішніми накладками одного автомобіля різних предметів невстановленого походження, прихованих однаковим способом. Якщо походження електронних предметів та їх зв`язок з обвинуваченим не встановлені, то й знаходження МДМА за аналогічною накладкою саме по собі не дає підстав приписувати її приховування або усвідомлене володіння нею ОСОБА_4 .

Таким чином, досліджені речові докази підтверджують реальну можливість розміщення невеликих предметів у зовнішніх порожнинах автомобіля без участі водія. З урахуванням попереднього перебування транспортного засобу в загальнодоступному місці версія захисту про стороннє поміщення МДМА має конкретне фактичне підґрунтя, а не ґрунтується на абстрактному припущенні.

За результатами оцінки зазначених обставин суд констатує, що досліджені докази не виключають приховування без відома обвинуваченого.

Під час обшуку обвинувачений заперечував наявність заборонених речовин, а після виявлення пакунка заявляв, що не знає про нього. На відеозаписі не зафіксовано спроб дістатися схованки, знищити речовину, перешкодити її вилученню або приховати відповідний предмет від поліції. Заперечення вини саме собою не доводить необізнаності, проте й об`єктивних поведінкових ознак попереднього знання про схованку відеозапис не містить.

Не встановлено і матеріальних слідів, які б пов`язували обвинуваченого з вилученим пакуванням. Висновок молекулярно-генетичної експертизи не містить придатного для ідентифікації генетичного профілю ОСОБА_4 . Такий результат не виключає можливості контакту з пакуванням, але не підтверджує його факту. Обшуки приміщень обвинуваченого також не дали доказів підготовки до придбання, фасування або збуту саме цієї партії МДМА.

Отже, встановлені фізичні обставини не свідчать про неможливість стороннього розміщення речовини. Навпаки, місце схованки, спосіб доступу до неї та попередні умови перебування автомобіля утворюють конкретне фактичне підґрунтя для висновку, що ОСОБА_4 міг перетнути кордон, не знаючи про прихований пакунок. Суд не встановлює як факт підкидання МДМА, оскільки цього доказами не підтверджено. Однак і довести, що водій знав про неї, сторона обвинувачення повинна була незалежно від здатності захисту назвати особу, яка могла приховати речовину.

Суд окремо перевірив показання ОСОБА_11 , надані на підтвердження попередньої причетності обвинуваченого до незаконного перевезення наркотичних засобів або психотропних речовин.

Відповідно до частини четвертої статті 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 96 КПК України сторони кримінального провадження мають право ставити свідку запитання щодо його можливості сприймати факти, про які він дає показання, а також щодо інших обставин, які можуть мати значення для оцінки достовірності показань свідка. Відповідно до частини четвертої цієї статті свідок може бути допитаний щодо попередніх показань, які не узгоджуються із його показаннями.

Суд оцінює показання ОСОБА_11 , безпосередньо надані 12 червня 2026 року. Протокол його допиту від 13 липня 2024 року використовується для перевірки суперечностей і не слугує самостійним доказом описаної ним пропозиції.

ОСОБА_11 стверджував, що під час попередньої зустрічі обвинувачений запропонував йому за винагороду перевозити заборонену речовину. Суд перевірив умови сприйняття цієї розмови. У судовому засіданні свідок пояснив, що вільно англійською мовою не володів та користувався ОСОБА_22 . Натомість під час досудового допиту він повідомляв, що розмовляв з обвинуваченим англійською мовою, оскільки знав її. Цю істотну відмінність свідок переконливо не пояснив.

При цьому свідок не відтворив висловлювань обвинуваченого мовою оригіналу та не назвав точного тексту й результату автоматичного перекладу. Сам факт використання перекладача не свідчить про недостовірність розмови. Однак за встановленої суперечності щодо способу спілкування суд не має надійних підстав вважати, що ОСОБА_11 правильно зрозумів і точно відтворив конкретну пропозицію перевезення наркотичної речовини за плату, а не власне тлумачення змісту розмови.

Суперечності стосуються і предмета пропозиції. На досудовому розслідуванні свідок повідомляв про «екстезі марки ЛСД» та винагороду приблизно 2000 доларів США. У суді описував білі кристали, які припускав метамфетаміном, та не надав послідовних відомостей про суму винагороди. На уточнювальні запитання визнав, що обвинувачений не називав виду речовини; відповідний висновок свідок зробив самостійно за зовнішнім виглядом речовини. Таким чином, названий свідком вид речовини не є фактом, сприйнятим ним безпосередньо, а припущенням. Описані білі кристали також не відповідають зовнішньому вигляду вилучених фіолетових таблеткоподібних речовин із МДМА.

У суді свідок пов`язував одну із зустрічей зі Словаччиною та приблизно 2021-2022 роками, але не назвав ані населеного пункту, ані конкретної дати. Обвинувачений заперечив будь-яке перебування у Словаччині; ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повідомили, що про такі поїздки їм не відомо. Вони також підтвердили перебування обвинуваченого разом із ними в Нідерландах на початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну. Суд дослідив відеозапис його участі в нідерландській телепередачі, присвяченій цій події.

Зазначений відеозапис підтверджує перебування обвинуваченого в Нідерландах у зв`язку із зафіксованою подією, але не доводить його безперервного перебування там протягом 2021-2022 років. Тому суд не вважає сам запис беззаперечним спростуванням будь-якої можливої поїздки до Словаччини. Водночас ОСОБА_11 не індивідуалізував стверджувану зустріч за часом і місцем, а її проведення за описаних ним обставин не підтверджене іншими доказами.

Не отримала належної фактичної опори і хронологія повідомлення про нібито висловлену пропозицію. Свідок стверджував, що звернувся до правоохоронців після розмови, яку відносив до 2021-2022 років. Водночас його документований допит проведено 13 липня 2024 року - після виявлення МДМА. ОСОБА_11 не назвав дати попереднього звернення, а досліджені матеріали не містять його підтвердження. Це не дозволяє стверджувати, що попереднього неформального контакту не було, але не підтверджує повідомленої свідком послідовності подій.

Також відомості про запланований приїзд обвинуваченого до України свідок, за власними словами, отримав не від Схонхейма, а від неназваного знайомого перевізника. Він не повідомив, що ця особа називала номер автомобіля НОМЕР_2, місце приховування речовини чи будь-які індивідуальні ознаки вилученої партії МДМА. Отже, показання щодо майбутньої поїздки мають похідний характер і не підтверджують особистого знання свідка про підготовку контрабанди.

Зміна анкетних даних і застосування заходів забезпечення безпеки не є підставою для відхилення показань ОСОБА_11 . Його безпосередньо допитано судом, сторонам надано можливість ставити запитання. Однак допит виявив суперечності саме щодо обставин нібито протиправної пропозиції: як її було висловлено й сприйнято, яку речовину демонстрували, де й коли відбулася зустріч та коли свідок повідомив про неї правоохоронців. Ці суперечності не стосуються лише другорядних подробиць і не усуваються посиланням на давність подій.

Оцінивши показання ОСОБА_11 за критеріями статті 94 КПК України, суд не визнає їх достовірними в частині твердження про конкретну пропозицію ОСОБА_4 перевозити наркотичні засоби або психотропні речовини за винагороду за описаних свідком обставин. Це процесуальна оцінка достовірності доказу, а не встановлення завідомої неправдивості показань свідка.

Крім того, ОСОБА_11 не бачив придбання, пакування, приховування або переміщення МДМА 12-13 липня 2024 року, не назвав дванадцяти зіп-пакетів, автомобіля НОМЕР_2, місця схованки, постачальника чи отримувача цієї партії. Навіть за умови підтвердження певних попередніх контактів його показання не встановлювали б обізнаності обвинуваченого про МДМА в конкретному автомобілі під час перетину кордону.

Суд перевірив і обставини завчасної поінформованості правоохоронців, що співвідноситься із відсутністю у справі будь-якого доказу повідомлення ОСОБА_11 про дату і час, транспортний засіб на якому обвинувачений прямував в Україну 12 липня 2024 року. Згідно з витягом із ЄРДР відомості про кримінальне провадження внесено 12 липня 2024 року о 15 год 09 хв за ознаками частини другої статті 307 КК України. Первинна фабула стосувалася незаконного обігу заборонених речовин невстановленими особами. Водночас, ще до допиту ОСОБА_11 ухвалені того самого дня постанова № 7/2292т і доручення № 7/2293т уже визначали об`єктом спостереження конкретний автомобіль «Peugeot Boxer» НОМЕР_2.

Отже, ще до прибуття автомобіля до пункту пропуску працівники поліції володіли інформацією, яка дозволяла точно його ідентифікувати. ОСОБА_19 , ОСОБА_14 та ОСОБА_20 підтвердили отримання оперативних відомостей, однак їх первинного джерела та змісту у своїх судових показаннях не конкретизували. Ця обставина сама собою не свідчить про протиправність отримання оперативної інформації та не доводить причетності правоохоронців до приховування МДМА.

Наявна інформація пояснює вибір автомобіля для спостереження та проведення обшуку, але не є доказом того, що його водій знав про приховану речовину. Навіть точне передбачення появи конкретного автомобіля, в якому згодом виявлено МДМА, характеризує поінформованість джерела повідомлення або правоохоронців, а не встановлює умислу ОСОБА_4 . Показання кінолога і відеозапис обшуку підтверджують виявлення МДМА, проте не усувають цього розмежування.

Суд також розглянув доводи про попередні телефонні дзвінки ОСОБА_23 .. Обвинувачений, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повідомили, що він цікавився місцезнаходженням автомобіля та часом прибуття до України. Ці показання не встановлюють протиправної мети дзвінків чи причетності ОСОБА_23 до пакунка. Так само повідомлений конфлікт зі ОСОБА_9 не доводить участі останнього в сторонньому втручанні. Суд не приймає за встановлені факти конкретних тверджень захисту про причетність названих осіб до приховування МДМА.

Прокурор заявляв клопотання про допит ОСОБА_23 . Суд уживав заходів для виклику свідка, але належного вручення повістки не підтверджено; ухвалою від 18 серпня 2026 року в застосуванні приводу відмовлено. Надалі прокурор на допиті ОСОБА_23 не наполягав. Суд не робить висновків про зміст показань, які ця особа могла б надати, і не використовує відсутність допиту як доказ причетності ОСОБА_23 або невинуватості обвинуваченого, проте альтернативна версія захисту стороною обвинувачення спростована не була. Обов"язок забезпечення присутності під час судового розгляду свідків обвинувачення на підставі ч.3 ст.23 КПК України покладено на сторону обвинувачення.

Окремої оцінки потребують протоколи огляду вилученого телефона Samsung Galaxy Z Fold5. Захист заперечував їх допустимість через невстановлений спосіб отримання коду доступу та відсутність окремого дозволу на дослідження переписки.

У постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09 квітня 2024 року у справі № 369/4929/19 та від 26 червня 2024 року у справі № 755/7828/20 розмежовано огляд відомостей, що містяться у правомірно вилученому мобільному телефоні, та негласне втручання у приватне спілкування. Дослідження наявної в законно вилученому пристрої інформації саме собою не потребує застосування процедури негласної слідчої (розшукової) дії.

Протокол від 23 листопада 2024 року містить код доступу до телефона 3726. Обвинувачений заперечував його добровільне повідомлення правоохоронцям. Водночас досліджені матеріали не містять об`єктивних даних про застосування засобів злому або незаконне подолання технічного захисту. За встановлених обставин суд не визнає доведеними підстави для виключення протоколів огляду телефона від 22 липня і 23 листопада 2024 року та оцінює їх як допустимі докази.

Під час оглядів зроблено зображення екрана з відповідними повідомленнями. Обвинувачений не заперечував їх існування і пояснив зміст окремих розмов, зокрема щодо рекламних пропозицій наркотичних засобів і можливого придбання марихуани для особистого вживання. Підстав вважати відображений у протоколах зміст повідомлень сфальсифікованим суд не встановив. Відсутність криміналістичної копії всього телефона за цих умов не спростовує фактів зафіксованого листування.

Проте зміст листування має оцінюватися без применшення його обвинувального значення. У WhatsApp містилися пропозиції кокаїну, МДМА та інших речовин; користувач телефона не лише отримував такі повідомлення, а й відповідав щодо цін, кількості та умов зустрічей. Це підтверджує попередні контакти обвинуваченого з особами, які пропонували заборонені речовини, та його обізнаність із відповідною тематикою. Саме такого висновку дозволяє дійти фактичний зміст цих доказів.

Разом із тим переписки датовані переважно 2021-2023 роками та першими місяцями 2024 року. У них не згадуються автомобіль «Peugeot Boxer» НОМЕР_2, пункт пропуску «Устилуг», поїздка 12 липня 2024 року, дванадцять пакетів, місце їх приховування, передача або збут вилученої МДМА. Не встановлено факту оплати чи отримання обвинуваченим саме цієї речовини, домовленості про її доставлення в Україну або подальшу передачу.

Суд не виключає, що окремі попередні розмови могли стосуватися незаконного придбання певних речовин. Але можливе обговорення наркотиків у минулому не є доказом того, що через кілька місяців обвинувачений знав про конкретний пакунок, прихований поза салоном автомобіля. Докази попереднього спілкування не встановлюють відсутньої ланки між обвинуваченим і вилученою МДМА, навіть якщо оцінювати їх разом із фактом керування автомобілем.

Загалом сторона обвинувачення довела низку обставин, які можуть викликати підозру щодо причетності ОСОБА_4 : він особисто керував автомобілем із прихованою МДМА; кількість речовини та її фасування характерні для можливого незаконного обігу; в його телефоні були попередні переговори щодо заборонених речовин; ОСОБА_11 повідомляв про нібито висловлену йому пропозицію їх перевезення; правоохоронці ще до прибуття автомобіля отримали конкретні оперативні відомості. Суд оцінює всі ці обставини як єдину доказову сукупність, а не відхиляє їх через відсутність окремого прямого доказу.

Однак саме в їх сукупності простежується межа доказування. Протоколи НСРД й обшуку достовірно підтверджують місцезнаходження та рух МДМА прихованого на зовнішній частині автомобіля, але не свідоме володіння цією речовиною водія. Протоколи огляду телефона підтверджують давні комунікації, але не придбання чи перевезення вилученої партії. Показання ОСОБА_11 щодо конкретної пропозиції суд відхиляє за не підтвердженням їх достовірності; незалежно від цього вони не стосуються МДМА 12-13 липня 2024 року. Попередня оперативна обізнаність поліції встановлює обставини організації спостереження, а не умисел обвинуваченого. Жоден із цих доказів не додає перевіреного факту, який би усував можливість невідомого водієві розміщення пакунка за зовнішньою накладкою автомобіля.

Непрямі докази можуть підсилювати один одного, якщо підтверджують взаємопов`язані обставини конкретного діяння. У цьому випадку вони підтверджують різні факти, але не з`єднуються в доказовий висновок про усвідомлене володіння ОСОБА_4 вилученою МДМА. Обвинувальна версія потребує додаткового припущення: що водій автомобіля з огляду на його попередні контакти з наркотичною тематикою неодмінно знав про прихований зовні кузова пакунок. Такого висновку з установлених фактів зробити не можна.

Натомість версія про можливе стороннє розміщення речовини має конкретне підґрунтя: доступ до схованки був зовнішнім і технічно простим; автомобіль до поїздки знаходився в загальнодоступному місці; у аналогічній порожнині з іншого боку кузова справді були приховані предмети невстановленого походження. Суд не визнає доведеним їх спільне походження, використання електронних пристроїв для стеження чи фактичне підкидання МДМА конкретною особою. Але для виправдання закон не вимагає довести альтернативну версію як беззаперечну. Достатньо того, що встановлені обставини дозволяють її розумно припустити, а докази обвинувачення її не виключають.

Таким чином, суд установив поза розумним сумнівом факт фізичного переміщення МДМА автомобілем через митний кордон України, але не встановив поза розумним сумнівом, що ОСОБА_4 знав про цю речовину та свідомо здійснював інкриміновані йому дії.

Відповідно до частини другої статті 305 КК України у межах пред`явленого обвинувачення кримінально караною є контрабанда особливо небезпечної психотропної речовини у великому розмірі, тобто її умисне переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю. Для визнання винуватою конкретної особи належить довести не лише об`єктивне переміщення предмета контрабанди, а й усвідомлення особою наявності психотропної речовини, її приховування від митного контролю та умисний характер переміщення.

За цим обвинуваченням доведено, що автомобіль під керуванням ОСОБА_4 перетнув митний кордон України з прихованою МДМА. Однак не доведено, що він знав про заховану за зовнішньою накладкою речовину до перетину кордону, розпоряджався нею або усвідомлював, що переміщує предмет контрабанди. Не встановлено й його умислу на приховування цієї речовини від митного контролю. Отже, наявність усіх необхідних ознак інкримінованого умисного діяння саме в поведінці обвинуваченого не доведена; підстав для обвинувального вироку за частиною другою статті 305 КК України немає.

Обвинувачення за частиною другою статті 307 КК України охоплює незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропної речовини з метою збуту. Придбання означає свідоме набуття фактичного володіння речовиною; зберігання - її умисне утримання під своїм контролем; перевезення - усвідомлене переміщення транспортним засобом. Для інкримінованих дій за цією статтею додатково необхідна спеціальна мета збуту. Вона повинна бути доведена саме щодо обвинуваченого, а не припускатися лише з властивостей речовини.

За результатами судового розгляду не встановлено жодної обставини набуття ОСОБА_4 фактичного володіння цією партією МДМА: її передання йому, одержання, оплати або вчинення інших усвідомлених дій щодо відповідної речовини. Відсутність точного часу, місця чи продавця сама собою не виключала б доведення придбання непрямими доказами, однак такі докази в дослідженій сукупності відсутні. Не доведено й усвідомленого зберігання або перевезення психотропної речовини: встановлено рух автомобіля, а не свідоме володіння прихованим пакунком.

Суд ураховує, що 12,0469 г МДМА, розфасованої у дванадцять зіп-пакетів, за кількістю та способом пакування можуть вказувати на підготовку до подальшого незаконного обігу. Проте ці властивості характеризують предмет, а не автоматично спрямованість умислу кожної особи, яка керувала транспортним засобом. Касаційний кримінальний суд у постанові від 27 червня 2023 року у справі № 761/36003/21 наголосив на необхідності перевірити, чи залежали від волі особи кількість речовини, яка опинилася у її володінні, та спосіб її фасування, якщо на цих обставинах ґрунтується висновок про мету збуту.

У цьому провадженні не доведено, що ОСОБА_4 узагалі свідомо набув у володіння вилучену психотропну речовину МДМА, визначав її кількість, фасування чи спосіб приховування. Не встановлено його домовленостей щодо передачі саме цієї партії, конкретного отримувача, ціни, оплати або інших дій із підготовки її збуту. Попередні переписки у WhatsApp не містять відповідних даних, а показання ОСОБА_11 не доводять причетності до цієї речовини. Тому мета збуту ОСОБА_4 вилученої МДМА не доведена, як і його свідоме придбання, зберігання та перевезення. Підстав для обвинувального вироку за частиною другою статті 307 КК України немає.

Суд установив факт знаходження та переміщення психотропної речовини, проте не встановив винуватості ОСОБА_4 у вчиненні пред`явлених йому кримінальних правопорушень. Сукупність доказів не виключає обґрунтованої можливості того, що МДМА була прихована в автомобілі без відома водія; доказів, достатніх для протилежного висновку поза розумним сумнівом, обвинувачення не надало.

Відповідно до статті 62 Конституції України та частин другої і четвертої статті 17 КПК України такий сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим. Оскільки не доведено, що умисне переміщення МДМА через митний кордон України, її придбання, зберігання та перевезення з метою збуту вчинені саме ОСОБА_4 , він підлягає виправданню за частиною другою статті 305 та частиною другою статті 307 КК України на зазначеній підставі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 липня 2024 року щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави у сумі 726 720 грн, яку 16 липня 2024 року внесла ОСОБА_12 . Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 23 квітня 2026 року розмір застави зменшено до 266 240 грн, а 460 480 грн постановлено повернути заставодавцю.

Відповідно до статті 203 та частини одинадцятої статті 182 КПК України з ухваленням виправдувального вироку дія застави як запобіжного заходу припиняється, а кошти, не звернені в дохід держави, повертаються заставодавцю. Отже, залишок застави у сумі 266 240 грн підлягає поверненню ОСОБА_12 .

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2024 року у справі № 308/11709/24, провадження № 1-кс/308/4273/24, накладено арешт на житлові будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 та автомобіль «Peugeot Boxer» НОМЕР_2, VIN № НОМЕР_3 . Іншою ухвалою від 22 липня 2024 року, провадження № 1-кс/308/4291/24, арештовано мобільний телефон Samsung, а ухвалою того ж дня, провадження № 1-кс/308/4292/24, - вилучену МДМА, три упаковки «Dutch Orange long lesting» та два електронні предмети з батарейками.

Згідно з частиною четвертою статті 174 КПК України одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд вирішує питання про скасування арешту майна. У зв`язку з виправданням обвинуваченого, незастосуванням конфіскації та відсутністю підстав для спеціальної конфіскації відповідні арешти підлягають скасуванню.

Відповідно до частини дев`ятої статті 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів під час ухвалення рішення, яким закінчується кримінальне провадження. МДМА як особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено, разом із пакуванням підлягає знищенню. Автомобіль і мобільний телефон необхідно повернути законному володільцю - ОСОБА_4 .

Три упаковки «Dutch Orange long lesting», щодо вмісту яких експерт не встановив заборонених речовин, а також два невеликі електронні предмети з батарейками, майнову цінність і належність яких конкретній особі у судовому провадженні не встановлено та вимог про повернення яких не заявлено, суд відповідно до пункту 4 частини дев`ятої статті 100 КПК України постановляє знищити. Електронні носії інформації з доказовими записами, долучені до матеріалів кримінального провадження, належить залишити у матеріалах справи.

Відповідно до частини другої статті 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експерта стягуються з обвинуваченого у разі ухвалення обвинувального вироку. У зв`язку з виправданням ОСОБА_4 витрати на проведення судових експертиз стягненню з нього не підлягають та відносяться на рахунок держави.

Відповідно до статті 130 КПК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виправданий має право на поновлення порушених прав і відшкодування шкоди в установленому законом порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтею 62 Конституції України, статтями 17, 94, 100, 124, 130, 174, 182, 203, 368-370, 373-376, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 305 КК України та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 307 КК України та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Запобіжний захід у виді застави, застосований щодо ОСОБА_4 , вважати таким, що припинив свою дію з моменту ухвалення виправдувального вироку.

Повернути заставодавцю ОСОБА_12 заставу в сумі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, внесену за ОСОБА_4 та залишену після зменшення розміру застави ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 23 квітня 2026 року.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2024 року у справі № 308/11709/24, провадження № 1-кс/308/4273/24, на житловий будинок АДРЕСА_1 , житловий будинок АДРЕСА_1 та автомобіль «Peugeot Boxer», білого кольору, реєстраційний номер Королівства Нідерландів НОМЕР_2 , VIN № НОМЕР_3 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2024 року у справі № 308/11709/24, провадження № 1-кс/308/4291/24, на мобільний телефон Samsung Galaxy Z Fold5, IMEI НОМЕР_4 , IMEI-2 НОМЕР_5 , із SIM-карткою, упакований до спеціального пакета НПУ № PSP 1294649.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2024 року у справі № 308/11709/24, провадження № 1-кс/308/4292/24, на дванадцять зіп-пакетів із таблеткоподібними речовинами, упаковані до спеціального пакета НПУ № PSP 1238904, три упаковки з написом «Dutch Orange long lesting», упаковані до спеціального пакета НПУ № PSP 1238905, та два електронні предмети з батарейками, упаковані до спеціальних пакетів НПУ № PSP 1294650 та № PSP 1374561.

Речові докази після набрання вироком законної сили вирішити таким чином.

Особливо небезпечну психотропну речовину МДМА, вилучену під час обшуку автомобіля «Peugeot Boxer» НОМЕР_2, разом із пакуванням, поміщену до спеціального пакета НПУ № PSP 1238904, - знищити в установленому законом порядку.

Мобільний телефон Samsung Galaxy Z Fold5, IMEI НОМЕР_4 , IMEI-2 НОМЕР_5 , із SIM-карткою, упакований до спеціального пакета НПУ № PSP 1294649, - повернути ОСОБА_4 .

Автомобіль «Peugeot Boxer», білого кольору, реєстраційний номер Королівства Нідерландів НОМЕР_2 , VIN № НОМЕР_3 , - повернути ОСОБА_4 .

Три упаковки з написом «Dutch Orange long lesting», упаковані до спеціального пакета НПУ № PSP 1238905, - знищити в установленому законом порядку.

Два електронні предмети з батарейками, упаковані до спеціальних пакетів НПУ № PSP 1294650 та № PSP 1374561, - знищити в установленому законом порядку.

Електронні носії інформації з відеозаписами та іншими доказовими матеріалами, долучені до матеріалів кримінального провадження, - залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати, пов`язані із проведенням судових експертиз, - віднести на рахунок держави.

Роз`яснити ОСОБА_4 право на поновлення порушених прав та відшкодування шкоди в порядку, передбаченому законом. Після набрання вироком законної сили направити йому відповідне письмове роз`яснення.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Відповідно до частини четвертої статті 376 КПК України після проголошення вироку перекладач роз`яснює обвинуваченому зміст резолютивної частини судового рішення. Копію вироку рідною мовою обвинуваченого або іншою мовою, якою він володіє, у перекладі, засвідченому перекладачем, вручити ОСОБА_4 .

Суддя ОСОБА_1