Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №154/4197/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/4197/26

1-кп/154/712/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026035510000087 від 01 квітня 2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Володимир-Волинський Волинської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого вироком Володимирського міського суду Волинської області від 23 квітня 2026 року за ч. 1 ст. 126 КК України до штрафу в розмірі 850 грн, який повністю відбув призначене покарання та відповідно до п. 2-1 ч. 1 ст. 89 КК України не має судимості,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України,

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2026 року приблизно о 16 год. 00 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту з ОСОБА_4 , який виник на ґрунті тривалих неприязних відносин, діючи з метою залякування потерпілої ОСОБА_4 та маючи умисел на викликання в неї реального побоювання за своє життя, тримаючи в руках сокиру та демонстративно утримуючи її перед собою, почав висловлювати на адресу ОСОБА_4 словесні погрози позбавлення життя, а саме зарубати її сокирою. Зазначені погрози вбивством ОСОБА_4 , з урахуванням обстановки та характеру дій ОСОБА_3 , сприйняла як реальні.

Таким чином ОСОБА_3 скоїв кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 129 КК України, а саме: погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози

Процесуальний порядок розгляду кримінального провадження.

02 жовтня 2026 року до Володимирського міського суду Волинської області надійшов обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 з клопотанням прокурора Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_5 про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

До обвинувального акта долучено письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_3 від 30 вересня 2026 року, складену та підписану в присутності захисника — адвоката ОСОБА_6 , у якій обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, погодився зі встановленими під час досудового розслідування обставинами, підтвердив ознайомлення з обмеженнями права на апеляційне оскарження вироку та надав згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі.

Потерпіла ОСОБА_4 у письмовій заяві від 30 вересня 2026 року також підтвердила згоду зі встановленими під час досудового розслідування обставинами, обізнаність з обмеженнями права на апеляційне оскарження та згоду на розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку. У цій же заяві потерпіла зазначила про відсутність претензій матеріального характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт із клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, якщо підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлених досудовим розслідуванням обставин і погоджується на розгляд обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду.

Частиною третьою статті 302 КПК України передбачено долучення до такого обвинувального акта письмових заяв підозрюваного та потерпілого щодо визнання встановлених обставин, згоди на спрощений розгляд та ознайомлення з обмеженнями апеляційного оскарження, а також матеріалів досудового розслідування, у тому числі документів, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

Згідно з ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження за умови, що обвинувачений не оспорює встановлених під час дізнання обставин і погоджується на такий розгляд.

Оскільки інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, а подані заяви обвинуваченого та потерпілої відповідають передбаченим законом умовам спрощеного провадження, суд установив наявність процесуальних підстав для розгляду обвинувального акта за правилами статей 381, 382 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок за результатами спрощеного провадження повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду, однак замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин у ньому зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Кримінально-правова оцінка встановлених обставин.

Кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 129 КК України настає за погрозу вбивством за наявності реальних підстав побоюватися її здійснення.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього кримінального правопорушення є не лише доведення до потерпілого погрози позбавлення життя, а й наявність обставин, які об`єктивно дають підстави сприймати її як реальну. При цьому кримінальна відповідальність не залежить від доведення наміру винного фактично здійснити вбивство, оскільки безпосереднім змістом протиправного діяння є умисне залякування потерпілого погрозою позбавлення життя.

Установлені під час досудового розслідування та неоспорювані учасниками провадження обставини підтверджують наявність усіх обов`язкових ознак цього складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_3 під час особистого конфлікту з потерпілою висловлював безпосередньо адресовану їй погрозу вбивством, конкретизувавши спосіб її здійснення — зарубати сокирою. Одночасно він тримав у руках сокиру та демонстративно утримував її перед собою.

Отже, словесна погроза супроводжувалася демонстрацією предмета, придатного для заподіяння смертельних ушкоджень. Така поведінка в умовах безпосереднього конфлікту об`єктивно посилювала загрозливий характер висловлювань та створювала реальні підстави побоюватися їх здійснення.

Потерпіла сприйняла погрозу як реальну, причому таке сприйняття відповідало конкретній обстановці, характеру висловлювань і діям обвинуваченого. Реальність погрози в цьому випадку підтверджується не лише суб`єктивним сприйняттям потерпілої, а й об`єктивними обставинами її висловлення.

Суб`єктивна сторона кримінального проступку характеризується прямим умислом. ОСОБА_3 усвідомлював погрозливий зміст своїх висловлювань та характер дій із сокирою, діяв цілеспрямовано, маючи намір викликати у потерпілої побоювання за власне життя.

Таким чином, установлені обставини свідчать не про звичайну словесну суперечку чи неконкретне висловлення негативних намірів, а про умисну погрозу вбивством, для сприйняття якої як реальної існували об`єктивні підстави.

Суд також враховує, що обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість саме у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, погодився з усіма фактичними обставинами обвинувачення, а потерпіла їх не оспорює.

За таких обставин суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку доведена поза розумним сумнівом, а його дії правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 129 КК України як погрозу вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

Призначення покарання.

Відповідно до статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Санкцією ч. 1 ст. 129 КК України передбачено покарання у виді пробаційного нагляду на строк до двох років або обмеження волі на той самий строк.

ОСОБА_3 вчинив умисний кримінальний проступок проти життя та здоров`я особи. Характер його дій, зокрема висловлення погрози вбивством із демонстрацією сокири під час особистого конфлікту, свідчить про підвищений ступінь небезпечності конкретного способу вчинення цього кримінального проступку.

Водночас обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість, щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, що суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України.

Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При оцінці особи обвинуваченого суд враховує, що ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, неодружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, має постійне зареєстроване місце проживання, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває. За місцем проживання характеризується посередньо. Згідно з рапортом-характеристикою до органу поліції надходили звернення громадян щодо його протиправної поведінки, водночас на профілактичних обліках відділу превенції він не перебуває та протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався.

Окремо суд враховує попереднє засудження ОСОБА_3 вироком Володимирського міського суду Волинської області від 23 квітня 2026 року у справі № 154/1616/26 за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Зазначеним вироком установлено, що 22 березня 2026 року ОСОБА_3 під час конфлікту з племінницею ОСОБА_7 завдав їй удару рукою в обличчя, спричинивши фізичний біль без тілесних ушкоджень.

Таким чином, протягом шести днів обвинувачений учинив два кримінальні проступки проти життя та здоров`я особи, пов`язані з міжособистісними конфліктами з різними потерпілими. Ця обставина характеризує його поведінку та має значення для оцінки необхідності застосування заходів контролю і соціально-виховного впливу.

Разом із тим обидва кримінальні проступки вчинено до постановлення першого обвинувального вироку, тому попереднє засудження не утворює рецидиву і не враховується судом як обставина, що обтяжує покарання.

Суд також бере до уваги відсутність матеріальних претензій потерпілої ОСОБА_4 та позицію обвинуваченого, який у своїй заяві просив призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду.

Зважаючи на характер учиненого, конкретний спосіб погрози, дані про особу ОСОБА_3 , наявність двох пом`якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих, суд дійшов висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

Водночас характер поведінки обвинуваченого свідчить про необхідність застосування покарання, яке забезпечуватиме не лише покладення визначених законом обов`язків, а й систематичний контроль за їх виконанням та проведення соціально-виховної роботи.

Таким вимогам відповідає покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік. Зазначений строк є достатнім для здійснення наглядових та соціально-виховних заходів і водночас співмірним тяжкості вчиненого кримінального проступку та встановленим пом`якшуючим обставинам.

Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України на засудженого до пробаційного нагляду покладаються обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з цим органом.

Крім того, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України суд може покласти на засудженого обов`язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

З огляду на характер учиненого кримінального проступку, його виникнення в умовах тривалих неприязних відносин, а також попереднє вчинення іншого кримінального проступку із застосуванням фізичного насильства, суд вважає необхідним покласти на ОСОБА_3 додатковий обов`язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. Застосування такого обов`язку спрямоване на корекцію конфліктної поведінки, формування навичок ненасильницького вирішення міжособистісних конфліктів та зменшення ризику повторного вчинення кримінальних правопорушень.

Сукупність зазначених обов`язків у межах пробаційного нагляду строком на один рік є необхідною та достатньою для виправлення засудженого й запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.

Вироком Володимирського міського суду Волинської області від 23 квітня 2026 року у справі № 154/1616/26 ОСОБА_3 визнано винуватим за ч. 1 ст. 126 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Призначений цим вироком штраф ОСОБА_3 повністю сплатив 28 квітня 2026 року, відбувши таким чином призначене покарання.

Відповідно до п. 2-1 ч. 1 ст. 89 КК України особи, засуджені за вчинення кримінального проступку, визнаються такими, що не мають судимості, після відбуття покарання.

Отже, судимість ОСОБА_3 за попереднім вироком погашена.

Водночас кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 129 КК України, за який ОСОБА_3 засуджується цим вироком, учинено 16 березня 2026 року, тобто до постановлення попереднього вироку від 23 квітня 2026 року.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими частинами першою — третьою цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими ст. 72 КК України.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2022 року у справі № 234/17282/17 сформулював правовий висновок, відповідно до якого погашення судимості на підставі п. 2-1 ч. 1 ст. 89 КК України не звільняє суд від обов`язку застосувати положення ч. 4 ст. 70 цього Кодексу та врахувати покарання, повністю відбуте за попереднім вироком, при призначенні остаточного покарання за сукупністю кримінальних проступків.

Отже, повне відбуття ОСОБА_3 покарання у виді штрафу та погашення судимості за попереднім вироком не усувають передбачених ч. 4 ст. 70 КК України підстав для призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.

Водночас відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Таким чином, покарання у виді штрафу, призначене попереднім вироком, не підлягає складанню з покаранням у виді пробаційного нагляду, яке призначається ОСОБА_3 цим вироком.

За наведених обставин суд на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням положень ч. 3 ст. 72 КК України, визначає остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді пробаційного нагляду строком на один рік та штрафу в розмірі 850 грн із самостійним виконанням кожного із зазначених видів покарання.

При цьому покарання у виді штрафу, призначене попереднім вироком, повністю відбуте засудженим 28 квітня 2026 року, що виключає його повторне виконання.

Інші питання, які підлягають вирішенню судом.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Потерпіла ОСОБА_4 повідомила про відсутність претензій матеріального характеру.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не обирався. Підстав для його обрання судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Керуючись статтями 50, 59-1, 65, 66, 67, 70, 72, 89, 129 КК України, статтями 302, 368–371, 373, 374, 376, 381, 382, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням положень ч. 3 ст. 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік та штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, призначеного вироком Володимирського міського суду Волинської області від 23 квітня 2026 року у справі № 154/1616/26, із самостійним виконанням зазначених покарань.

Покарання у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень зарахувати ОСОБА_3 як відбуте повністю за вироком Володимирського міського суду Волинської області від 23 квітня 2026 року у зв`язку з його сплатою 28 квітня 2026 року.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 на час відбування покарання у виді пробаційного нагляду такі обов`язки:

1.періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2.повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3.не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України додатково покласти на ОСОБА_3 обов`язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів із дня отримання копії вироку особою, яка його оскаржує та яку не викликали під час розгляду кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати прокурору, обвинуваченому та потерпілій.

Суддя ОСОБА_8