Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №154/3839/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3839/26

2/154/2069/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головування

судді Пустовойт Т.В., за участю секретаря судового засідання Мазій І.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Спас Юлія Олександрівна, звернулася до Володимирського міського суду Волинської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 вересня 2003 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів громадян цивільного стану Володимир-Волинського міського управління юстиції.

Від шлюбу сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка зазначає, що протягом останніх декількох років спільне життя з відповідачем не склалося. Між подружжям зникли взаєморозуміння та взаємоповага, виникали часті сварки, тривалий час кожен із подружжя живе окремим життям та своїми інтересами.

Фактично сім`я припинила своє існування. Сторони не підтримують подружніх відносин, не ведуть спільного господарства, не мають спільного сімейного бюджету, подальше спільне життя та збереження шлюбу позивачка вважає неможливим.

На думку позивачки, формальне збереження шлюбу суперечить її інтересам, а примирення між сторонами неможливе, у зв`язку з чим просить шлюб розірвати.

У позовній заяві також просила витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 15.09.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Спас Ю.О. у судове засідання не з`явилися.

Представник позивачки подала до суду письмове клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача. У клопотанні зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просить їх задовольнити. Також вказала, що надання сторонам строку для примирення позивачка не потребує та вважає примирення неможливим, а подальше збереження шлюбу таким, що суперечить її інтересам.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги про розірвання шлюбу визнав у повному обсязі, проти розірвання шлюбу не заперечував, водночас просив судові витрати зі сплати судового збору на нього не покладати.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін та визнання відповідачем позовних вимог, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права та обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Аналогічні положення містяться у ст. 24 СК України, відповідно до якої шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, а примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, а також примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність.

Частиною 2 ст. 104 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Судом встановлено, що 28 вересня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб.

Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , згідно з яким шлюб зареєстровано відділом реєстрації актів громадян цивільного стану Володимир-Волинського міського управління юстиції Волинської області 28 вересня 2003 року, про що складено відповідний актовий запис.

Від спільного подружнього життя у сторін є діти, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 18.12.2007, актовий запис №472 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 03.06.2022.

З матеріалів справи та пояснень, викладених у позовній заяві, встановлено, що подружні стосунки між сторонами фактично припинені, спільного господарства вони не ведуть, кожен із них живе окремим життям, взаєморозуміння та взаємоповага між подружжям втрачені.

Позивачка наполягає на припиненні шлюбу, вважає примирення неможливим та не бажає продовжувати подружні відносини.

Відповідач, у свою чергу, проти розірвання шлюбу не заперечує та позовні вимоги визнав.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі.

За змістом ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання позову та продовжує судовий розгляд.

У даному випадку визнання ОСОБА_2 позову про розірвання шлюбу не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, у тому числі прав та законних інтересів малолітньої дитини сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд враховує, що шлюб ґрунтується на взаємній любові та повазі, взаємодопомозі й підтримці подружжя. Із встановлених судом обставин вбачається, що такі засади подружнього життя між сторонами фактично втрачені.

Фактичне припинення сімейних відносин, окреме проживання сторін, відсутність спільного господарства, наполягання позивачки на розірванні шлюбу та визнання відповідачем позову свідчать про остаточний розпад сім`ї.

За таких обставин суд приходить до висновку, що подальше спільне життя сторін і збереження їхнього шлюбу суперечило б інтересам позивачки, а тому шлюб підлягає розірванню.

Підстав для вжиття заходів щодо примирення подружжя суд не вбачає, оскільки це суперечило б волевиявленню сторін та призвело б лише до формального збереження сімейних відносин, які фактично припинилися.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Оскільки позивачкою вимоги про відновлення дошлюбного прізвища не заявлено, після розірвання шлюбу їй слід залишити прізвище « ОСОБА_5 ».

При зверненні до суду ОСОБА_1 сплатила судовий збір у сумі 1 331,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 30.09.2026.

Відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, позивачці ОСОБА_1 підлягає поверненню з Державного бюджету України 665,60 грн, що становить 50 відсотків від сплаченого нею судового збору у сумі 1 331,20 грн.

Щодо іншої частини судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі, а тому інші 50 відсотків судового збору в сумі 665,60 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

При цьому висловлене відповідачем небажання нести витрати зі сплати судового збору не є передбаченою процесуальним законом підставою для звільнення його від обов`язку відшкодувати відповідну частину судових витрат.

Питання розподілу судових витрат вирішується судом відповідно до вимог процесуального закону та не залежить від згоди сторони на їх стягнення.

Таким чином, підстав для покладення на позивачку всієї суми понесених нею судових витрат суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 142, 206, 247, 259, 263–268, 354 ЦПК України, ст.ст. 24, 56, 104, 110, 112, 113 СК України, суд, —

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу — задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований 28 вересня 2003 року відділом реєстрації актів громадян цивільного стану Володимир-Волинського міського управління юстиції Волинської області, про що складено відповідний актовий запис № 268 — розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_5 ».

Стягнути зі ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. судового збору.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви згідно з платіжною інструкцією від 30 вересня 2026 року, у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тетяна ПУСТОВОЙТ