Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №675/2040/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 675/2040/25

Провадження № 22-ц/820/1815/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Плінська І.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 675/2040/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2026 року у складі судді Янішевської О.С. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У грудня 2025 року ТзОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом, в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами в сумі 117 672,11 грн та судові витрати.

В обґрунтування позову товариство посилалося, що 13 квітня 2025 року між ТзОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем був укладений кредитний договір № 29814-04/2025, який був підписаний електронним підписом позичальника. Відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 8000 грн на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язався повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

ТзОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачу обумовлену суму кредиту, тоді як відповідач ОСОБА_1 свої обов`язки перед кредитором не виконав, суму позики та нараховані відсотки за користування кредитом не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 23856 грн, яка складається з: 8000 грн - заборгованості за основною сумою боргу; 7776 грн - заборгованості за відсотками; 7280 грн - заборгованості за штрафом; 800 грн - комісії за видачу кредиту.

29 липня 2025 року між ТзОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу № 29072025, згідно умов якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 29814-04/2025 від 13 квітня 2025 року.

Відповідно до Реєстру боржників № 29072025 від 29 липня 2025 року до договору факторингу № 29072025 позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 29814-04/2025 від 13 квітня 2025 року в сумі 23856,00 грн.

29 грудня 2024 року між ТзОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем був укладений кредитний договір № 62880-12/2024, який був підписаний електронним підписом позичальника. Відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 5500 грн на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язався повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. ТзОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачу обумовлену суму кредиту, тоді як відповідач ОСОБА_1 свої обов`язки перед ТзОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» не виконав, суму позики та нараховані відсотки за користування кредитом не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 13932,20 грн, яка складається з: 5485 грн -заборгованості за основною сумою боргу; 1481,10 грн - заборгованості за відсотками; 6966,10 грн - заборгованості за штрафом.

29 липня 2025 року між ТзОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу № 29072025, згідно умов якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 62880-12/2024 від 29 грудня 2024 року.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 29072025 позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 62880-12/2024 від 29 грудня 2024 року у сумі 13932,20 грн.

15 жовтня 2024 року між ТзОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та відповідачем був укладений кредитний договір № 1284946, який був укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачу обумовлену суму кредиту, тоді як відповідач ОСОБА_1 свої обов`язки перед ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» не виконав, суму позики та нараховані відсотки за користування кредитом не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 28600 грн, яка складається з: 9600 грн - заборгованості за основною сумою боргу; 14000 грн - заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 5000 грн - заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

27 серпня 2025 року між ТзОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу № 27082025, згідно умов якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1284946 від 15 жовтня 2024 року.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 27082025 позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1284946 від 15 жовтня 2024 року у сумі 28 600 грн.

12 січня 2025 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем був укладений Договір кредитної лінії (Надійний) № 8259523, який був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 6500 грн. Згідно з п.п. 2.1 кредитного договору, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачу обумовлену суму кредиту, тоді як відповідач ОСОБА_1 свої обов`язки перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не виконав, суму позики та нараховані відсотки за користування кредитом не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 25030,71 грн, яка складається з: 6452,50 грн - заборгованості за основною сумою боргу; 5578,21 грн - заборгованості за відсотками; 13000 грн - заборгованості по неустойці.

27 березня 2025 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу № 27/03/25, згідно умов якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії (Надійний) № 8259523 від 12 січня 2025 року.

Відповідно до Реєстру боржників № 13 від 26 серпня 2025 року до договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії (Надійний) № 8259523 від 12 січня 2025 року у сумі 25030,71 грн.

20 квітня 2025 року між ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та відповідачем був укладений кредитний договір № 63019972, який був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 9956 грн на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язався повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачу обумовлену суму кредиту, тоді як відповідач ОСОБА_1 свої обов`язки перед ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» не виконав, суму позики та нараховані відсотки за користування кредитом не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 14422,80 грн, яка складається з: 9956 грн - заборгованості за основною сумою боргу; 2966,80 грн - заборгованості за відсотками; 1500 грн - заборгованості за штрафом.

19 серпня 2025 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу № 19082025, згідно умов якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 63019972 від 20 квітня 2025 року.

Відповідно до Реєстру боржників від 19 серпня 2025 року до договору факторингу № 19082025 позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 63019972 від 20 квітня 2025 року у сумі 14422,80 грн.

19 березня 2025 року між ТзОВ «СІРОКО ФІНАНС» та відповідачем був укладений договір позики № 166932, який був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, надісланого ОСОБА_1 , відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язався повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. ТзОВ «СІРОКО ФІНАНС» свої зобов`язання за договором позики виконало, надавши відповідачу обумовлену суму кредиту, тоді як відповідач ОСОБА_1 свої обов`язки перед ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» не виконав, суму позики та нараховані відсотки за користування кредитом не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 11830,40 грн, яка складається з: 3648,00 грн - заборгованості за основною сумою боргу; 182,40 грн - заборгованості за відсотками; 8000 грн -заборгованості за пенею.

26 серпня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу № 26082025, згідно умов якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 166932 від 19 березня 2025 року.

Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 26 серпня 2025 року до договору факторингу № 26082025 позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 166932 від 19 березня 2025 року у сумі 11830,40 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитними договорами на загальну суму 117672,11 грн, яку товариство просило стягнути з ОСОБА_1 та судові витрати.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2026 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість:

за Кредитним договором № 29814-04/2025 від 13 квітня 2025 року в розмірі 16576 грн, яка складається з: 8000 грн - заборгованості за основною сумою боргу; 7776 грн - заборгованості за відсотками; 800 грн - заборгованості за комісією за видачу кредиту;

за Кредитним договором № 62880-12/2024 від 29 грудня 2024 року в розмірі 6966,10 грн, яка складається з: 5485 грн - заборгованості за основною сумою боргу; 1481,10 грн - заборгованості за відсотками;

за Кредитним договором № 1284946 від 15 жовтня 2024 року в розмірі 23600 грн, яка складається з: 9600 грн - заборгованості за основною сумою боргу; 14000 грн - заборгованості по комісії за обслуговування кредиту;

за Договором кредитної лінії (Надійний) № 8259523 від 12 січня 2025 року в розмірі 12030,71 грн, яка складається з: 6452,50 грн - заборгованості за основною сумою боргу; 5578,21 грн - заборгованості за відсотками;

за Кредитним договором № 63019972 від 30 листопада 2024 року в розмірі 12922,80 грн, яка складається з: 9956,00 грн - заборгованості за основною сумою боргу; 2966,80 грн - заборгованості за відсотками;

за Кредитним договором № 166932 від 19 березня 2025 року в розмірі 3830,40 грн, яка складається з: 3648 грн - заборгованості за основною сумою боргу; 182,40 грн - заборгованості за відсотками;

судові витрати в сумі 1953, 66 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 3725 грн 40 коп понесених витрат на правову допомогу.

ОСОБА_1 частково не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині стягнення заборгованості за Кредитним договором № 1284946 від 15 жовтня 2024 р. за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 14000 грн та зменшити загальний розмір заборгованості за Кредитним договором №1284946 від 15 жовтня 2024 р. з 23600 грн. до 9600 грн, в іншій частині залишити без змін.

Апелянт посилається, що 15.10.2024 року між ним та ТзОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» укладено договір про споживчий кредит № 1284946.

Сума кредиту становить 10000 грн, кредит надається строком на 345 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів. Пунктом 1.5.1 передбачена сплата комісії за надання кредиту: 1500 грн., яка нараховується за ставкою 15 % відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Крім того, п 1.5.2 договору, передбачена комісія за обслуговування кредиту, за весь строк кредитування - 30800 грн., що нараховується за ставкою 14% відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, крім останнього періоду, що встановлені Графіком платежів, який є Додатком №1 до цього договору (п.1.5.2 договору). Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит № 1284946 від 15.10.2024 р. в загальному розмірі 28600 грн., з яких: 9600 грн. - сума заборгованості за основною сумою заборгованості, 14000 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 5000 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня), судом вказані вимоги задоволено частково. Однак апелянт вказує на безпідставність задоволення вимог в цій частині, а саме щодо стягнення 14000 грн комісії, оскільки така умова договору, є нікчемною. Нарахування позичальником на користь кредитодавця комісії за обслуговування кредиту в розмірі 14000 грн. суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів» та не підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, апелянт просив стягнути з позивача на його користь понесені судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 837,55 грн. та витрати на правничу допомогу в апеляційній інстанції в розмірі 4000 грн.

ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» подало відзив на апеляційну скаргу, в якій вказує, що підписавши кредитні договори, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами. При укладенні кредитних договорів волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю, передбачену законодавством інформацію, перед укладанням Кредитних договорів, в тому числі щодо стягнення комісії 14000 грн. за обслуговування кредиту за договором про споживчий кредит № 1284946 від 15.10.2024 року.

Також позивач посилається, що за весь період перебування права вимоги по Кредитному договорі у ТзОВ «ФК «ЄАПБ», товариство не здійснювало жодних додаткових нарахувань і не застосовувало жодних штрафних санкцій до відповідача. Позивач лише просив стягнути із відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором на дату відступлення права вимоги до позивача. Відповідачем умови кредитних договорів не виконувались отже нарахування за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитних договорів є правомірним, а відповідач жодним чином не позбавляється від обов`язку виконання умов Кредитного договору та погашення заборгованості в повному обсязі.

Крім того, товариство вказує, що вартість правничої допомоги в сумі 4000 грн. з огляду на малозначність справи та складність написання апеляційної скарги є неспівмірним. Позивач не погоджується з таким розміром правової допомоги, адже їх розмір встановлений на власний розсуд. Також, на думку позивача, вартість правової допомоги є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості, тому не підлягає до стягнення з позивача на користь відповідача.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості: за Кредитним договором № 29814-04/2025 від 13 квітня 2025 року; за Кредитним договором № 62880-12/2024 від 29 грудня 2024 року; за Договором кредитної лінії (Надійний) № 8259523 від 12 січня 2025 року; за Кредитним договором № 63019972 від 30 листопада 2024 року; за Кредитним договором № 166932 від 19 березня 2025 року, в апеляційному порядку не оскаржено та в силу вимог ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення в частині є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, 15 жовтня 2024 року між ТзОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та відповідачем укладений кредитний договір № 1284946, який був укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника та підписаний одноразовим ідентифікатором 431407.

За умовами договору ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 10 000 грн.

Кредит надається загальним строком 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 15.10.2024 року.

Денна процентна ставка становить 0,94%.

Реальна процентна ставка дорівнює 2393,05% річних.

ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачу обумовлену суму кредиту, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжного доручення 38644205 про переказ коштів, розрахунком заборгованості.

Відповідач ОСОБА_1 свої обов`язки перед ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» не виконав, суму позики не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 28600 грн, яка складається з: 9600 грн - заборгованості за основною сумою боргу; 14000 грн - заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 5000 грн - заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

27 серпня 2025 року між ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу № 27082025, згідно умов якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1284946 від 15 жовтня 2024 року, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями договору факторингу, акту прийому-передачі Реєстру Боржників, витягу з Реєстру Боржників та платіжної інструкції про оплату відступлення прав вимоги.

Позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1284946 від 15 жовтня 2024 року у сумі 28600 грн, яка за розрахунком позивача складається з: 9600 грн - заборгованості за основною сумою боргу; 14000 грн - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 5000 грн - суми заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до частини 4 статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з частинами 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ТзОВ «ФК Незалежні фінанси» укладено договір про споживчий кредит № 1284946, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 10 000 грн.

Вказані обставини сторонами у справі визнаються та не заперечуються відповідачем.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про належне укладення договору про надання споживчого кредиту № 1284946 та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 9600 грн, що є основною сумою боргу, при цьому відмовив у стягненні 5000 грн - суми заборгованості за неустойкою (штраф, пеня), однак стягнувши 14000 грн - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту припустився помилки.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Звертаючи до суду з позовною вимогою щодо стягнення заборгованості за договір про споживчий кредит № 1284946, позивач просив стягнути з відповідача 14000 грн - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, яка передбачена п 1.5.2. Договору, однак вказана вимога не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Із матеріалів справи видно, що умовами договору про надання грошових коштів у кредит, а саме п. 1.5.2 договору, передбачено стягнення комісії за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування): 30 800 грн, що нараховується за ставкою 14% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені графіком платежів, який є додатком № 1 до Договору.

Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з обслуговуванням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 14 000 грн не може бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить лише 9 600 грн - тіла кредиту.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення комісії за Договором про споживчий кредит № 1284946 від 15.10.2024 року, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід стягнути лише 9600 грн основного боргу.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов заявлено з ціною 117672,11 грн, судом першої інстанції позовні вимоги задоволено на суму 75 926,01 грн, тобто на 64,25%, після перегляду справи судом апеляційної інстанції позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме на суму 61 926,01 грн (75 926,01-14 000), тобто на 52,63%, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1593,63 грн (3028х52,63%:100) судового збору за подачу позову.

Оскільки апеляційна скарга задоволена, тому з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 837,55 грн судового збору сплаченого в суді апеляційної інстанції.

Крім того, ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ «ФК «ЄАПБ» 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Із положень ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені чи мають бути понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2025 року між ОСОБА_1 як клієнтом, з однієї сторони та Цокало Т.М., як адвокатом, з іншої сторони, було укладено договір №1437 про надання правничої допомоги.

Відповідно до п.1.1 даного договору, адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору на умовах визначених даним договором.

Відповідно до п.3.1. договору, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Згідно із п.3.2. договору, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються даним договором про надання правничої допомоги, детальним описом робіт (наданих послуг) або додатковою угодою до даного договору.

Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг), адвокатом надано наступні послуги: підготовка та написання апеляційної скарги, гонорар за складення якої становить 4 000 грн., який станом на 18.06.2026 року відповідачем сплачено адвокату.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» у наданому відзиві на апеляційну скаргу, заперечує проти задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу посилається на неспівмірність таких витрат, виконаній адвокатом роботі, вважає суму гонорару явно завищеною.

Отже колегія суддів, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи, враховуючи, суть даного спору та складність справи, заперечення позивача щодо заявленого розміру витрат, вважає, що розмір понесених апелянтом у справі витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, слід зменшити до 2 000 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2026 року в частині стягнення заборгованості за Кредитним договором №1284946 від 15 жовтня 2024 р. по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 14000 грн і судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором №1284946 від 15 жовтня 2024 р. у вигляді комісії за обслуговування кредиту в розмірі 14000 грн відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження юридичної особи: вулиця Симона Петлюри, будинок 30, місто Київ, Київська область, Україна, ЄДРПОУ: 35625014) 1593,63 грн судового збору за подання позову.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження юридичної особи: вулиця Симона Петлюри, будинок 30, місто Київ, Київська область, Україна, ЄДРПОУ: 35625014) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 837,55 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 2 000 грн судових витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Судді А.М. Костенко

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк