Суд: Тернопільський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 11 жовтня 2026 р.
Справа: №607/8751/26
Суддя: Костів О. З.
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 607/8751/26Головуючий у 1-й інстанції Марциновська І.В.
Провадження № 22-ц/817/1101/26Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 жовтня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу №607/8751/26 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 червня 2026 року (ухвалене суддею Марциновською І.В., повний текст якого складено 23 червня 2026 року) в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2026 року товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі - ТОВ «Фінпром Маркет», позивач, апелянт) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що 09 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №45589985 у вигляді електронного документа із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 7000 грн на строк 15 днів, з кінцевою датою повернення 23 жовтня 2025 року. Визначено процентну ставку у розмірі 0.150% від суми кредиту за 1 день користування кредитом. 09 жовтня 2025 року сторони уклали додаткову угоду № 15945581 до договору надання коштів у кредит № 45589985 від 09 жовтня 2025 року, за умовами якої відповідачу надано додаткові грошові кошти у кредит у сумі 6000 грн. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання за договором № 45589985 та додатковою угодою у повному обсязі.
25 лютого 2026 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги до відповідача за Договором №45589985 та Додатковою угодою №15945581.
Відповідач покладені Договором №45589985 та Додатковою угодою №15945581 зобов`язання належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 18 квітня 2026 року існує заборгованість у загальному розмірі 16196.98 грн, яка складається з наступного: тіло кредиту - 8142.58 грн; проценти за користування кредитом - 292.50 грн; комісія - 1365.00 грн; проценти, нараховані за понадстрокове користування - 6396.90 грн.
У зв`язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідача 16196.98 грн заборгованості за договором кредиту №45589985 від 09 жовтня 2025 року та судові витрати.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 червня 2026 року позов ТОВ «Фінпром Маркет» залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Фінпром Маркет» подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Апеляційна скарга мотивована тим, що між сторонами у даній справі укладено кредитний договір №45589985 від 09 жовтня 2025 року та додаткову угоду №15945581 від 09 жовтня 2025 року в електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової.
Вважає, що суд першої інстанції помилково виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідача, оскільки в ухвалі про витребування інформації судом було допущено описку в частині зазначення РНОКПП відповідача, зокрема, замість правильного РНОКПП НОМЕР_1 , помилково зазначено НОМЕР_2 , тому відповідь АТ «Ощадбанк» сформована на підставі некоректних ідентифікаційних даних відповідача та не може вважатися належним та допустимим доказом відсутності відкритих рахунків відповідача.
Натомість, в матеріалах справи містяться електронні платіжні інструкції №12bef9cc-362c4188-9791-eb2470aa4c45 від 09 жовтня 2025 року про перерахування коштів в розмірі 7000.00 грн та №434994bd-75e7- 4767-ae0c-0956570339f0 від 09 жовтня 2025 року про перерахування коштів в розмірі 6000.00 грн на платіжну карту відповідача.
Звертає увагу на те, що первісний кредитор свої зобов`язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти, однак відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитом.
У зв`язку із викладеним, позивач просить заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив.
За правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна даного позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте таким вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини.
09 жовтня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 уклали електронний договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45589985, невід`ємною частиною якого є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток № 1).
Договір №45589985 підписано кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора 00373.
Згідно з умовами кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах:
- сума кредиту - 7000.00 грн;
- строк кредитування - 15 днів (останній день - 23 жовтня 2025 року);
- комісія за видачу - 10.50 % від суми кредиту (в грошовому виразі складає 735 грн);
- фіксована % ставка - 0.150 % в день (п.п.2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4 Договору №45589985).
За користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2 Договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення Заборгованості за Договором. За надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником в останній день користування кредитом відповідно до п.2.2 Договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту визначений п.п.2.2.4 п.2.2 Договору (п.п.6.1, 6.2 Договору № 45589985).
Якщо сума Кредиту, що надається Позичальнику за Договором, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, користування Кредитом понад встановлений Договором строк нараховуються Проценти за понадстрокове користування Кредитом (його частиною) в розмірі, визначеному п.2.2 Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (п.10.7.1 Договору №45589985).
09 жовтня 2025 року сторони уклали додаткову угоду №15945581 до договору надання коштів у кредит №45589985 від 09 жовтня 2025 року, за умовами якої відповідачу надано додаткові грошові кошти у кредит у сумі 6000.00 грн.
Вказані обставини встановлені рішенням суду першої інстанції та в цій частині не оскаржується учасниками по справі.
Згідно з платіжними інструкціями №№12bef9cc-362c4188-9791-eb2470aa4c45 та №434994bd-75e7-4767-ae0c-0956570339f0, складеними ТОВ «Європейська платіжна система» від 09 жовтня 2025 року слідує, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 09 жовтня 2025 року перерахувало отримувачу ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на рахунок № НОМЕР_3 грошові кошти у сумі 7000.00 грн та 6000.00 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», за період з 09 жовтня 2025 року до 07 листопада 2025 року за Договором №45589985 та Додатковою угодою №15945581 виникла заборгованість у загальному розмірі 16196.98 грн, а саме:
- тіло кредиту - 8142.58 грн;
- проценти за користування кредитом - 292.50 грн;
- комісія за надання кредиту - 1365.00 грн;
- проценти, нараховані за понадстрокове користування - 6396.90 грн.
ОСОБА_2 здійснював платежі на погашення заборгованості у загальному розмірі 4857.42.00 грн, зокрема:
- 25 жовтня 2025 року - 1500.00 грн;
- 28 жовтня 2025 року - 1557.75 грн;
- 17 листопада 2025 року - 1799.67 грн,
які зараховано на погашення тіла кредиту.
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Фінпром Маркет», за період з 24 лютого 2026 року до 26 березня 2026 року за Договором № 45589985 та Додатковою угодою № 15945581 виникла заборгованість у загальному розмірі 16196.98 грн, а саме:
- тіло кредиту - 8142.58 грн;
- проценти за користування кредитом - 292.50 грн;
- комісія за надання кредиту - 1365.00 грн;
- проценти, нараховані за понадстрокове користування - 6396.90 грн.
25 лютого 2026 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату у передбачений цим договором спосіб.
Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками реєстр прав вимог є невід`ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги (п.2.1.3 Договору факторингу № 25/02/26).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимог №1 до договору факторингу №25/02/26 від 25 лютого 2026 року до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги до відповідача за Договором №45589985 та Додатковою угодою №15945581 у розмірі 16196,98 грн, з яких:
- тіло кредиту - 8142.58 грн;
- проценти за користування кредитом - 292.50 грн;
- комісія - 1365.00 грн;
- проценти, нараховані за понадстрокове користування - 6396.90 грн.
Указаний реєстр підписано клієнтом та фактором та містить їхні печатки.
З платіжної інструкції кредитового переказу коштів №579945924.1 від 25 лютого 2026 року встановлено, що ТОВ «Фінпром Маркет» сплатило ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошові кошти на загальну суму 43311346.00 грн з призначеннями платежу «Оплата за договором факторингу №25.02./26 від 25 лютого 2026 року згідно з Реєстром прав вимог № 1 від 25 лютого 2026 року без ПДВ».
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Щодо факту укладення кредитного договору та надання кредитних коштів.
Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Фінпром Маркет» посилалося на те, що через неналежне виконання ОСОБА_4 своїх зобов`язань за кредитним договором № 45589985 від 09 жовтня 2025 року існує заборгованість, яку просило стягнути в розмірі 16196.98 грн, яка складається з наступного:
- 8142.58 грн - заборгованість за тілом кредиту;
- 292.50 грн - заборгованість за відсотками користування;
- 1365.00 грн - заборгованість по комісії за видачу кредиту;
- 6396.90 грн - заборгованість за відсотками за понадстрокове користування.
Як було встановлено судом першої інстанції та не оскаржується в апеляційній скарзі, спірний кредитний договір був вчинений сторонами в електронній формі, яка відповідно до ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.
Щодо факту надання кредитних коштів.
На підтвердження факту видачі кредиту позивачем надано платіжні інструкції №№12bef9cc-362c4188-9791-eb2470aa4c45 та №434994bd-75e7-4767-ae0c-0956570339f0, складені ТОВ «Європейська платіжна система» від 09 жовтня 2025 року, згідно яких слідує, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 09 жовтня 2025 року перерахувало отримувачу ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на рахунок № НОМЕР_3 грошові кошти у сумі 7000.00 грн та 6000.00 грн.
При цьому, колегія суддів наголошує, що у вищевказаному платіжному дорученні зазначено реквізити платника, отримувача, РНОКПП отримувача, маска банківської картки отримувача та призначення платежу, а також вказаний документ містить реквізити про особу, яка його склала та дату його складання, а отже є офіційним документом. Крім того, вказаний доказ не суперечить іншим доказам у справі.
На вказану обставину суд першої інстанції уваги не звернув, оскільки витребував з АТ «Ощадбанк» відомості щодо відкритих рахунків відповідача, помилково зазначивши РНОКПП НОМЕР_2 , замість правильного РНОКПП НОМЕР_1 .
Таким чином колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що сформована АТ «Ощадбанк» на підставі некоректних ідентифікаційних даних відповідача інформація не може вважатися належним та допустимим доказом відсутності відкритих рахунків відповідача.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що кредитор свої зобов`язання за кредитним договором № 45589985 від 09 жовтня 2025 року виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, який останній не повернув.
Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування.
Апеляційний суд встановив, що нарахування процентів за користування кредитом згідно з розрахунком позивача здійснювалося в межах обумовленого договором 15-денного строку кредитування (тобто до 23 жовтня 2025 року) із застосуванням ставки 0.150% на день з 09 жовтня 2025 року.
Отже, максимально можливий розмір нарахованих відсотків у межах договору № 45589985 від 09 жовтня 2025 року становить:
- за період із 09 жовтня 2025 року по 23 жовтня 2025 року - 292.50 грн (13000.00 х 0.150% х 15 днів).
З огляду на викладене існують правові підстави для стягнення процентів, які нараховані в межах погодженого строку (15 днів) за ставкою 0.150%, що становить 292.50 грн.
У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 здійснював платежі на погашення заборгованості у загальному розмірі 4857.42 грн, які зараховані на тіло кредиту. Таким чином, заборгованість за тілом кредиту становить 8142.58 грн (13000 - 4857.42 грн), заборгованість за відсотками 0.00 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача за кредитним договором № 45589985 від 09 жовтня 2025 року становить 8435.08 грн, з яких:
- прострочена заборгованість за кредитом (тіло) - 8142.58 грн;
- прострочена заборгованість за нарахованими відсотками за користування - 292.50 грн.
Щодо стягнення заборгованості комісії за надання кредиту.
Стороною позивача за надання кредиту на підставі договору № 45589985 від 09 жовтня 2025 року та додаткової угоди нараховано комісію у розмірі 1365.00 грн (735+630 грн).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з частинами 1, 2, 5, 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов договору № 45589985 від 09 жовтня 2025 року, свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 1365.00 грн, яка нараховується за ставкою 10.50 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, встановлена в п.2.2.4 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що положення договору про надання споживчого кредиту № 45589985 від 09 жовтня 2025 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в загальному розмірі 1365.00 грн суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту.
Щодо стягнення заборгованості за відсотками за понадстрокове користування (ст.625 ЦК України).
Відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022 року був запроваджений воєнний стан, який продовжено і на момент ухвалення цього рішення.
Нарахування заборгованості за відсотками (штрафом) відповідно до ст.625 ЦК України за кредитним договором № 45589985 від 09 жовтня 2025 року позивачем у розмірі 6396.90 грн здійснено після 24 лютого 2022 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсоткам згідно статті 625 ЦК України, які за своєю правовою природою є неустойкою (штрафом, пенею) у розмірі 6396.90 грн, задоволенню не підлягають.
У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, та ухвалення нового, яким з відповідача в користь позивача слід стягнути заборгованість за договором № 45589985 від 09 жовтня 2025 року в загальному розмірі 8435.08 грн, яка складається з наступного:
- 8142.58 грн - прострочена заборгованість за кредитом;
- 292.50 грн - прострочена заборгованість за відсотками.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Щодо вирішення питання судових витрат.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що ціна позову у даній справі становила 16196.98 грн. Судом апеляційної інстанції частково задоволено скаргу позивача та задоволено позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» на суму 8435.08 грн, що становить 52.07% ціни позову.
Ставки, що підлягали сплаті при поданні позовної заяви та апеляційної скарги, становили 2662.40 грн, та відповідно 3993.60 грн.
Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1386.10 грн (2662.40/100*52.07%) та апеляційної скарги 2079.46 грн (3993.60/100*52.07%), а всього 3465.56 грн.
Крім того, ТОВ «Фінпром Маркет» в позовній заяві просило суд стягнути з відповідача понесені судові витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).
На підтвердження надання правничої допомоги в суді першої позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №25-08/25 ФП від 25 серпня 2025 року, додаткову угоду №25770745133 від 30 травня 2025 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 02 березня 2026 року за розгляд справи у суді в сумі 4500.00 грн (складання позовної заяви - 4000.00 грн, вивчення матеріалів справи - 500.00 грн).
Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №579946018.1 ТОВ «Фінпром Маркет» перерахувало на рахунок адвоката Ткаченко Ю.О. грошові кошти у сумі 216000.00 грн із призначенням платежу: «Оплата згідно акту №9ФП приймання наданої правничої допомоги від 02 березня 2026 року за Договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року без ПДВ».
Таким чином витрати позивача ТОВ «Фінпром Маркет» на професійну правничу (правову) допомогу у суді першої інстанції підтверджені належними та допустимими доказами.
Разом з цим, проаналізувавши наведений у акті виконаних робіт (наданих послуг) детальний опис наданих позивачу послуг професійної правничої допомоги, а також подані документи, апеляційний суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Колегія суддів зазначає, що акт виконаних робіт (наданих послуг) від 02 березня 2026 року не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Апеляційний суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
На думку апеляційного суду, наведені в акті виконаних робіт (наданих послуг) від 02 березня 2026 року, підготовці та подачі документів не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини третьої статті 141 ЦПК України та не є співмірними зі складністю справи.
Як вбачається із матеріалів справи, представник позивача не брав участь у судових засіданнях в суді першої інстанції, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, дана цивільна справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.
Крім того, такі адвокатські послуги, як складання позовної заяви про стягнення заборгованості та вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості є взаємопов`язані, тому не підлягають до відшкодування окрема за кожну.
З огляду на викладене, враховуючи складність справи № 607/8751/26, ціну позову - 16196.98 грн та виконані роботи (надані послуги), апеляційний суд дійшов висновку, що заявлені представником позивача про відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 4500 грн до відшкодування у повному обсязі не підлягають, оскільки, на думку суду, є надмірно завищеними та підлягають зменшенню до 3000 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» задоволено частково, існують правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1562.10 грн (3000 / 100% х 52.07%).
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» - задовольнити частково.
Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 червня 2026 року - скасувати.
Ухвалити у справі нове судове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором №45589985 від 09 жовтня 2025 року в розмірі 8435.08 грн, з яких: 8142.58 грн - заборгованість за тілом кредиту; 292.50 грн - заборгованість за відсотками.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 3465.56 грн та витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 1562.10 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України оскарженню не підлягає.
Дата складення повного тексту постанови - 12 жовтня 2026 року.
Реквізити учасників:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», адреса: вул. Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь, Бучанський район, Київська область; код ЄДРОУ 43311346.
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Головуючий О.З. Костів
Судді: М.В. Хома
Н.М. Храпак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua