Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №487/8214/25 — Миколаївський апеляційний суд

13.10.26

22-ц/812/1931/26

Справа №487/8214/25

Провадження № 22-ц/812/1931/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Цурканом Р.С., повний текст складено того ж дня, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (далі - ТОВ «ФК Єврокредит») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 03 січня 2020 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (далі - АТ «МЕГБАНК», Банк) та ОСОБА_1 було укладено Договір № TDB.2020.0991.28 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії.

Відповідно до умов пункту 1.2. кредитного договору банк на підставі отриманої від клієнта Заяви-анкети встановленого зразка відкрив клієнту картковий рахунок-1 у гривні, картковий рахунок-2 в доларах США, картковий рахунок-3 в Євро та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи.

Картковий рахунок-1 обслуговується за дебетово-кредитною схемою, картковий рахунок-2 та картковий рахунок-3 - за дебетовою схемою.

Підписом під текстом кредитного договору клієнт підтвердив факт отримання ним картки та ПІН-коду до неї (п.4.1.).

Як зазначено у позові, банк свої зобов`язання перед клієнтом за кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на картковий рахунок-1 клієнта і надав йому можливість користуватися кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором. Клієнт здійснював користування грошовими коштами доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з його рахунку.

Однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач не виконав. Згідно виписок по рахунку позичальника станом на 03 вересня 2024 року у позичальника сформувалась заборгованість перед банком, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) -14 998,46 грн; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 27 246,95 грн. Загальна сума заборгованості: 42 245,41 грн.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» (новий кредитор) був укладений Договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Таким чином, новий кредитор ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до боржників за основними договорами, в тому числі і за кредитним договором №№ TDB.2020.0991.28 від 03 січня 2020 року.

Пунктом 2 Договору №GL1N426240 передбачено, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Користуючись даним правом, ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» 27.12.2024 уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір №1/12 про відступлення прав вимоги.

Таким чином, відповідно до умов Договору №1/12 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами.

Відповідно до Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного Договору про відступлення прав вимоги, серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги за кредитним договором № TDB.2020.0991.28 від 03.01.2020 року.

Всі нарахування, що відбувалися до дати отримання ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги, здійснювалися безпосередньо АТ «МЕГАБАНК» станом на день відступлення права вимоги 03.09.2024. У свою чергу, ні ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», ні ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювали жодних додаткових нарахувань та не змінювали умови кредитного договору в односторонньому порядку.

Враховуючи вищевикладене, просили стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» суму заборгованості в розмірі 42 245,41 грн, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 14 998,46 гривень, заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 27 246,95 грн, а також судовий збір 2422,40 грн та витрати на правову допомогу 11200 грн.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором №TDB.2020.0991.28 від 03.01.2020 року в розмірі 42 245 грн. 41 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтоваість заявлених позивачем вимог, оскільки ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК Єврокредит» за кредитним договором № TDB.2020.0991.28 від 03.01.2020 року в розмірі 42 245 грн. 41 коп., яка складається з 14 998 грн. 46 коп. - заборгованість за кредитом та 27 246 грн. 95 коп. -заборгованість по сплаті відсотків.

Вирішуючи вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 11 200 грн, з врахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), фактичну участь представника позивача при розгляді справи, ціну позову, вважав, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 000 грн.

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення від 01 липня 2026 року у справі № 487/8214/25 відмовлено.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2026 року (справа № 487/8214/25) за позовом ТОВ «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати, та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з березня 2022 року відповідачка у зв`язку із веденням активних бойових дій та прямою загрозою її життю виїхала з України до Європейського Союзу, де отримала статус тимчасового захисту відповідно до § 24 AufenthG (Німеччина). Наразі вона легально та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією дозволу на проживання (Aufenthaltstitel) та офіційним підтвердженням відомства по справах іноземців (Auslanderbehorde) від 02 лютого 2026 року про автоматичне продовження терміну дії захисту до 04 березня 2027 року.

Оскільки відповідачка фізично перебувала поза межами України, вона не отримувала і не могла отримати жодної повістки або процесуального документа від суду, не мала об`єктивної можливості дізнатися про наявність даного судового провадження та надати суду свої обґрунтовані заперечення чи відзив на позов. Таким чином, суд першої інстанції позбавив відповідачку фундаментального права на судовий захист та порушив принципи рівності і процесуального змагання сторін, гарантовані ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 129 Конституції України.

Вказує, що кредитний договір між відповідачем та АТ «Мегабанк» було укладено 03 січня 2020 року.

Відповідачка зазначає, що позивач ТОВ «ФК «Єврокредит» звернувся до суду з позовом лише 30 жовтня 2025 року, тобто зі значним пропуском загальної позовної давності у три роки, встановленої статтею 257 ЦК України.

Посилання позивача та суду на автоматичне продовження строків позовної давності у зв`язку з введенням карантину (COVID-19) та воєнного стану вважає безпідставними. Відповідно до ухваленої правової позиції Великої Палати Верховного Суду та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, сам по собі факт введення воєнного стану чи карантину не є безумовною та автоматичною підставою для поновлення або продовження строків позовної давності для фінансових та факторингових установ, якщо такі установи мали повну юридичну, організаційну та технічну можливість звернутися до суду у встановлений законом строк.

Позивач є професійним учасником ринку фінансових послуг, який придбав портфель проблемних кредитів АТ «Мегабанк» під час його ліквідації, і мав усі можливості та ресурси подати позов у межах законних строків. На підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, застосування наслідків пропуску позовної давності є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Також зазначає, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення 27 246,95 грн процентів при сумі основного боргу (тіла кредиту) 14 998,46 грн грубо порушують загальні принципи цивільного законодавства - добросовісність, розумність та справедливість.

ТОВ «ФК «Єврокредит» придбало право вимоги за цим договором на оптовому аукціоні за ціною, що становить лише незначний відсоток від номіналу (із глибоким дисконтом). Після цього позивач свідомо затягував звернення до суду та жодним чином не повідомляв відповідача про зміну кредитора та нові реквізити для здійснення оплати, маючи на меті штучне нарахування надмірних процентів та штрафних санкцій.

Вказує, що нараховані проценти у розмірі майже 200% від суми тіла кредиту мають явний кабальний характер, є абсолютно неспівмірними зі збитками кредитора та є очевидною спробою безпідставного збагачення на тлі форсмажорних обставин (військових дій в Україні).

Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином.

Правом на подачу відзиву позивач не скористався.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України (в редакції на час подачі апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обгрунтованості вимог та стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором у розмірі 42245,41 грн, яка складається із заборгованості за кредитом (у тому числі простроченої) у розмірі 14998,46 грн та заборгованості зі сплати відсотків (у тому числі прострочених) у розмірі 27246,95 грн, оскільки вона свої зобов`язання за кредитним договором №TDВ.2020.0991.28 від 03 січня 2020 року не виконала.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які є законними та обґрунтованими, відповідають встановленим у справі обставинам і не спростовані доводами апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 03 січня 2020 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір №TDB.2020.0991.28 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії.

Згідно з п.1.1 кредитного договору, цей Договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «МЕГАБАНК». Підписання сторонами цього Договору вважається одночасно підписанням Правил, у зв`язку з чим Правила не підлягають додатковому та/або подальшому підписанню. Договір разом з Правилами, Тарифами на послуги банку (Додаток №1 до Договору), вступають в силу для сторін одночасно з підписанням цього Договору і складають єдиний Договір.

Відповідно до умов п.1.2 кредитного договору, банк відкриває клієнту: поточний рахунок № НОМЕР_1 (картковий рахунок-1) у гривні, поточний рахунок № НОМЕР_2 (картковий рахунок-2) в доларах США, поточний рахунок № НОМЕР_3 (картковий рахунок-3) в Євро, на підставі отриманої від клієнта заяви-анкети встановленого зразка, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи. Картковий рахунок-1 обслуговується за дебетово-кредитною схемою, картковий рахунок-2 та картковий рахунок-3 за дебетовою схемою.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору, картка використовується клієнтом для отримання/внесення готівкових коштів, оплати товарів і послуг, а також з метою здійснення інших операцій, передбачених умовами Договору та/або чинним законодавством України і не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідно до п.1.4 кредитного договору, банк має право надавати клієнту на картковий рахунок-1 кредит (встановити доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії) в сумі та на умовах, визначених Договором. Кредит використовується клієнтом на споживчі цілі. Операції за картковим рахунком проводяться з урахуванням встановленого доступного ліміту кредитної лінії.

Пунктом 2.1 Договору закріплено, що банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії становить 200 000,00 грн; пільговий період для нарахування процентів по заборгованості, що виникла внаслідок здійснення операцій в торгово-сервісних мережах до 62 днів; процентна ставка (фіксована), % річних базова, складає 56 %, у пільговий період 0,0001%; кінцевий строк, до якого має бути сплачена заборгованість за доступним лімітом кредитної лінії у повному обсязі 31 грудня 2020 року.

Відповідно до умов п.2.4 кредитного договору, сплата процентів, передбачених умовами Договору за користування доступним лімітом кредитної лінії, здійснюється клієнтом у разі його використання (повністю та/або частково).

Відповідно до п.2.7 кредитного договору, сплата платежів, передбачених Договором, у тому числі погашення несанкціонованого овердрафту або заборгованості, що виникла перед банком, здійснюється автоматично при будь-якому надходженні коштів на карткові рахунки. У разі наявності заборгованості зі сплати будь-яких платежів, передбачених Договором, клієнт доручає банку здійснювати договірне списання коштів з карткових рахунків для сплати таких платежів.

Відповідно до п.3.1.2 Договору, клієнт зобов`язаний при користуванні доступним лімітом кредитної лінії щомісячно, не пізніше розрахункової дати місяця, наступного за звітним, сплатити обов`язковий мінімальний платіж, в т.ч. проценти та інші обов`язки платежі, передбачені Договором, у розмірі, визначеному Тарифами, шляхом забезпечення надходження цих коштів на картковий рахунок-1; погасити заборгованість за доступним лімітом кредитної лінії до настання кінцевого строку сплати цієї заборгованості.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що підписавши цей Договір клієнт підтверджує, що один примірник цього Договору із додатками, картка та ПІН-код до неї, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту ним отримані під підпис. З реальною річною процентною ставкою та загальною вартістю кредиту на дату укладення Договору у письмовій формі ознайомлений.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що закінчення терміну дії картки, її втрата або пошкодження не спричиняє припинення договірних відносин між банком та клієнтом та/або закриття карткових рахунків. Відмова клієнта від доступного ліміту кредитної лінії не припиняє дію цього договору.

За умовами п.7.1 кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 99 років, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. У випадку якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору, сторони не повідомили одна одну про його припинення, Договір продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік. Закінчення строку Договору не звільняє клієнта від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

03 січня 2020 року відповідачем було підписано Додаток №1 до Договору №TDВ.2020.0991.28 від 03 січня 2020 року.

Відповідно до довідки-розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № TDВ.2020.0991.28 від 03 січня 2020 станом на 03 вересня 2024 року становить 42245,41 грн, яка складається із заборгованості за кредитом (у тому числі простроченої) 14998,46 грн; заборгованості за відсотками (у тому числі прострочених) 27 246,95 грн.

Сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором підтверджується також виписками за особовими рахунками.

03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» (новий кредитор) був укладений Договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до п.1 Договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно з Реєстром у Додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до п.4 Договору № GL1N426240, сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього Договору, новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 грн. Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Оплата підтверджується копією платіжної інструкції №66895 від 31.07.2024 на суму 23 425 777,00 грн.

Пунктом 14 Договору №GL1N426240 визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.

Отже, ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, зокрема за кредитним договором №TDВ.2020.0991.28 від 03 січня 2020 року, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Додатку №1 до Договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024.

Пунктом 2 Договору №GL1N426240 передбачено, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Так, ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» 27 грудня 2024 року уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір №1/12 про відступлення прав вимоги.

Права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку №1 (п.2 Договору №1/12).

У п.4 Договору №1/12, з урахуванням змін, внесених у цей пункт Додатковою угодою №1 від 23.05.2025, сторони узгодили ціну Договору та строки здійснення розрахунків за Договором. Зокрема, відповідно до Додаткової угоди №1 від 23 травня 2025року пункт 4 було викладено в редакції:

«Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього Договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 22 730 000,00 грн. Ціна договору сплачується новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому Договорі. Оплата здійснюється з розстроченням платежу наступними частинами: 1) в строк до 31 грудня 2024 року включно має бути сплачений аванс у сумі 8 030 000,00 грн; 2) в строк до 31 серпня 2025 року включно має бути сплачений залишок суми у розмірі 14 700 000,00 грн».

Аванс за Договором №1/12 було сплачено, що підтверджується копією платіжної інструкції №1074 від 27.12.2024.

Пунктом 14 Договору №1/12 визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.

Отже, відповідно до умов Договору №1/12 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами.

Відповідно до з Додатку №1 до Договору №1/12 про відступлення прав вимоги, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги за кредитним договором №TDВ.2020.0991.28 від 03.01.2020, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 .

Відповідач в апеляційній скарзі не оспорює факту укладення вищевказаного кредитного договору та отримання кредитних коштів, однак заперечує щодо обґрунтованості розміру заявленої заборгованості за відсотками.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Окрім того, у пункті 54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України.

Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах №296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, №912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, №910/18943/20 від 27 липня 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа №910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» надало розрахунок заборгованості відповідно до змісту якого вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №TDВ.2020.0991.28 від 03 січня 2020 року станом на 03 вересня 2024 року, тобто на дату відступлення права вимоги, становить 42245,41 грн, яка складається із заборгованості за кредитом (у тому числі простроченої) 14998,46 грн; заборгованості за відсотками (у тому числі прострочених) 27246,95 грн.

Сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором підтверджується також виписками за особовими рахунками.

Згідно з п.1.1 кредитного договору, цей Договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «МЕГАБАНК». Підписання сторонами цього Договору вважається одночасно підписанням Правил, у зв`язку з чим Правила не підлягають додатковому та/або подальшому підписанню. Договір разом з Правилами, Тарифами на послуги банку (Додаток №1 до Договору), вступають в силу для сторін одночасно з підписанням цього Договору і складають єдиний Договір.

Відповідно до умов п.1.2 кредитного договору, банк відкриває клієнту: поточний рахунок № НОМЕР_1 (картковий рахунок-1) у гривні, поточний рахунок № НОМЕР_2 (картковий рахунок-2) в доларах США, поточний рахунок № НОМЕР_3 (картковий рахунок-3) в Євро, на підставі отриманої від клієнта заяви-анкети встановленого зразка, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи. Картковий рахунок-1 обслуговується за дебетово-кредитною схемою, картковий рахунок-2 та картковий рахунок-3 за дебетовою схемою.

Підписом під текстом кредитного договору відповідач підтвердив факт отримання ним картки № № НОМЕР_1 та ПІН-коду до неї (п.1.4 Договору). Згідно з розділом 1 Тарифів (Додаток №1 до Договору), підписаних відповідачем, строк дії картки становить 5 років.

Згідно п.2 Договору між сторонами узгоджено умови кредитування та закріплено, що банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії становить 200 000,00 грн; пільговий період для нарахування процентів по заборгованості, що виникла внаслідок здійснення операцій в торгово-сервісних мережах до 62 днів; процентна ставка (фіксована), % річних базова, складає 56 %, у пільговий період 0,0001 %; кінцевий строк, до якого має бути сплачена заборгованість за доступним лімітом кредитної лінії у повному обсязі 30 жовтня 2020 року.

Відповідно до умов п.2.4 кредитного договору, сплата процентів, передбачених умовами Договору за користування доступним лімітом кредитної лінії, здійснюється клієнтом у разі його використання (повністю та/або частково).

Відповідно до п.2.7 кредитного договору, сплата платежів, передбачених Договором, у тому числі погашення несанкціонованого овердрафту або заборгованості, що виникла перед банком, здійснюється автоматично при будь-якому надходженні коштів на карткові рахунки. У разі наявності заборгованості зі сплати будь-яких платежів, передбачених Договором, клієнт доручає банку здійснювати договірне списання коштів з карткових рахунків для сплати таких платежів.

Відповідно до п.3.1.2 Договору, клієнт зобов`язаний при користуванні доступним лімітом кредитної лінії щомісячно, не пізніше розрахункової дати місяця, наступного за звітним, сплатити обов`язковий мінімальний платіж, в т.ч. проценти та інші обов`язки платежі, передбачені Договором, у розмірі, визначеному Тарифами, шляхом забезпечення надходження цих коштів на картковий рахунок-1; погасити заборгованість за доступним лімітом кредитної лінії до настання кінцевого строку сплати цієї заборгованості.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що підписавши цей Договір клієнт підтверджує, що один примірник цього Договору із додатками, картка та ПІН-код до неї, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту ним отримані під підпис. З реальною річною процентною ставкою та загальною вартістю кредиту на дату укладення Договору у письмовій формі ознайомлений.

Пунктом 4.3 кредитного договору визначено, що закінчення терміну дії картки, її втрата або пошкодження не спричиняє припинення договірних відносин між банком та клієнтом та/або закриття карткових рахунків. Відмова клієнта від доступного ліміту не припиняє дії цього Договору.

Умовами п.7.1 кредитного договору визначено строк дії Договору, а саме, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 99 років, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. У випадку якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору, сторони не повідомили одна одну про його припинення, Договір продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік. Закінчення строку Договору не звільняє клієнта від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Таким чином, положення Договору прямо передбачають можливість нарахування процентів за користування кредитними коштами після спливу строку користування кредитними коштами, визначеного у п.2 Договору, у разі прострочення виконання зобов`язань з боку позичальника, до повного виконання Договору або до моменту його припинення.

Отже, аналізуючи викладені вище норми права та умови спірного Договору, колегія суддів доходить висновку, що первісним кредитором проценти нараховувалися виключно в межах строку кредитування на підставі ст.1048 ЦК України, у зв`язку з чим відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності нарахування таких процентів.

Відповідно до пункту 7.1 вказаного Договору сторони фактично погодили пролонгацію строку кредитування у разі наявності заборгованості відповідача зі сплати відсотків та продовження користування відповідачем вказаними коштами. Разом з цим, вказаними умовами Договору передбачено можливість та спосіб розірвання кредитного договору, проте в матеріалах справи відсутні докази вчинення таких дій з боку відповідача. Навпаки матеріалами справи підтверджується, що відповідач продовжував користуватися кредитними коштами після закінчення строку кредитування, чим фактично вчинив дії, передбачені п.7.1 Договору, на продовження строку кредитного договору.

Отже, розмір нарахованих процентів за кредитним договором №TDВ.2020.0991.28 від 03 січня 2020 року повністю узгоджується із розрахунком заборгованості, долученим позивачем до матеріалів справи, та умовами кредитного договору. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.

За такого доводи апеляційної скарги щодо неспівмірного характеру нарахованих процентів колегія суддів відхиляє.

Щодо неповідомлення відповідача про заміну кредитора колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора.

Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, на що посилається ОСОБА_1 , не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Зазначені висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові КЦС ВС від 06 лютого 2019 року у справі №361/2105/16-ц.

Доказів сплати заборгованості первісному кредиторові відповідач до суду не надала.

Щодо посилань відповідача на пропуск позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Разом із тим обчислення позовної давності у спірних правовідносинах здійснюється з урахуванням спеціального правового регулювання, яке в різні періоди передбачало продовження, а згодом зупинення перебігу позовної давності.

Так, пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 та іншими статтями ЦК України щодо позовної давності, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. У подальшому законодавець змінив редакцію пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, встановивши, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності зупиняється на строк дії такого стану (в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023).

Законом України №4434-IX від 14.05.2025, яким внесено зміни до Цивільного кодексу України, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено, а перебіг строків позовної давності відновлено з 04 вересня 2025 року.

Отже, обчислення позовної давності здійснюється з урахуванням спеціального правового регулювання, встановленого пунктами 12 та 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, які у відповідні періоди передбачали спочатку продовження строків позовної давності, а після набрання чинності Законом України №3450-IX від 08 листопада 2023 року зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану. За таких обставин станом на день звернення позивача до суду 29 жовтня 2025 року строк позовної давності не сплив, а тому позов подано в межах установленого законом строку.

Апеляційна скарга відповідача не містить доводи щодо незгоди з рішенням суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу, тому в цій частині рішення суду апеляційним судом не переглядається.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, оскільки вона проживає за кордоном не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається із матеріалів справи, направлена судом за місцем реєстрації відповідачки: АДРЕСА_2 судова повістка про розгляд справи 01 липня 2026 року повернулася до суду з відмітною про «адресат відсутній», що в силу приписів статті 128 ЦПК України свідчить про належне повідомлення особи про розгляд справи судом, і не є порушенням права відповідача на судовий захист, гарантований статею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 129 Конституції України.

Інші, наведені у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновки суду першої інстанції, є безпідставними та необґрунтованими.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2026 року.