Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №489/7959/26 — Миколаївський апеляційний суд

13.10.26

22-ц/812/2258/26

Провадження № 22-ц/812/2258/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 жовтня 2026 року м. Миколаїв

справа № 489/7959/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Крамаренко Т.В., Муругова В.В.,

із секретарем – Коростієнко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Газорозподільні мережі України" в особі Миколаївської філії

на ухвалу Інульського районного суду м. Миколаєва, постановлену 03 вересня 2026 року суддею Коваленком І.В., у приміщенні цього ж суду, (повний текст складено того ж дня), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Газорозподільні мережі України" в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про визнання протиправним

та скасування рішення комісії оператора ГРМ,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У провадженні Інгульського районного суду м. Миколаєва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про визнання протиправним та скасування рішення комісії оператора ГРМ.

У своєму позові ОСОБА_1 просить визнати неправомірними та скасувати рішення комісії Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" з розгляду актів про порушення споживачами природного газу, оформлені протоколами засідання комісії від 28.08.2026 №453 про повне (часткове) задоволення акту про порушення від 31.07.2026 №00480 та акту експертизи №МФ 117 від 04.08.2026; та №454 про повне (часткове) задоволення акту про порушення від 04.08.2026 №00486 та здійснити нарахування (донарахування) об`єму газу за період з 31.01.2026 по 30.07.2026 у розмірі 2 286,73 куб.м. на суму 16 967,57 грн.

А також визнати недійсним акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості від 28.08.2026 на суму 16967,57 грн.

Крім того, разом з позовною заявою ОСОБА_1 позивав подав до суду заяву про забезпечення позову в якій просить заборонити відповідачу вчиняти дії щодо стягнення 16 967,57 грн компенсації за необлікований (донарахований) об`єм природного газу та щодо припинення газопостачання.

При цьому заявник посилається на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду або вплинути на ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних його прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2026 року заяву задоволено, ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Миколаївської філії заборонено вчиняти будь-які дії щодо стягнення з ОСОБА_1 16 967, 57 грн компенсації за необлікований (донарахований) об`єм природного газу на підставі акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості від 28.08.2026, а також вчиняти будь-які дії щодо припинення газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована доведеністю існування спору між сторонами; оскільки предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення комісії оператора ГРМ, обраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами; невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Миколаївської філії, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні забезпечення позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, заборонивши ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії вчиняти будь-які дії щодо стягнення з ОСОБА_1 16 967, 57 грн компенсації за необлікований (донарахований) об`єм природного газу, позбавив товариство права на доступ до правосуддя, зокрема - права подати зустрічний позов про стягнення заборгованості.

Також судом не враховано, що за приписами абзацу 2 пункту 12 глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ якщо об`єм та/або вартість необлікованого (донарахованого) природного газу буде оскаржуватися споживачем (несанкціонованим споживачем) у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою. В такому випадку Оператор ГРМ не вправі застосовувати заходи по припиненню газопостачання на підставі пункту 1 глави 7 розділу 6 Кодексу ГРМ у зв`язку з простроченою заборгованістю сплати вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу.

Крім того, судом не враховано, що за приписами пункту 5.7 глави 5 розділу V «Правил безпеки систем газопостачання» обладнання житлових і громадських будинків підлягає відключенню від системи газопостачання із встановленням заглушки за умови: наявності витоків газу; несправної автоматики безпеки; несправностей оголовків димових і вентиляційних каналів; відсутності тяги в димових і вентиляційних каналах; самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання; не забезпечення власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) технічного обслуговування згідно з вимогами пункту 5.4 цієї глави; не відповідності системи газопостачання житлового будинку проектній та виконавчо-технічній документації.

Однак оскаржувана ухала перешкоджає Оператору ГРМ у вчиненні дій щодо припинення газопостачання у разі витоку газу, задля ліквідації наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, проведення ремонтно-відновлювальних робіт, наявності самовільного підключення тощо.

Узагальнені доводи інших учасників

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

2.Мотивувальна частина

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Позиція апеляційного суду

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частиною 1, 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п.6 зазначеної постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору.

У справі, що переглядається, встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» наявний спір щодо правомірності нарахування позивачу 16 967,57 грн боргу за актом-розрахунком від 28.08.2026 року, яким було донараховано об`єм газу у розмірі 2 286,73 куб.м за період з 31.01.2026 по 30.07.2026.

Також ОСОБА_1 вважає неправомірним та просить скасувати рішення комісії Миколаївської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" з розгляду актів про порушення споживачами природного газу, оформлені протоколами засідання комісії від 28.08.2026 №453 про повне (часткове) задоволення акту про порушення від 31.07.2026 №00480 та акту експертизи №МФ 117 від 04.08.2026; та №454 про повне (часткове) задоволення акту про порушення від 04.08.2026 №00486.

Як на підставу для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії посилається на приписи абзацу 2 пункту 12 глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ про те, що у разі оскарження споживачем (несанкціонованим споживачем) об`єму та/або вартості необлікованого (донарахованого) природного газу у судовому порядку, заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою. Отже Оператор ГРМ не вправі застосовувати заходи по припиненню газопостачання на підставі пункту 1 глави 7 розділу 6 Кодексу ГРМ, які підлягають застосуванню у зв`язку з простроченою заборгованістю сплати вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу.

Однак, як вбачається з пункту 1 глави 7 розділу 6 Кодексу ГРМ, оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПТЕСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках:

1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу;

2) отримання від Оператора ГТС повідомлення про припинення розподілу природного газу споживачу у випадках:

відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

відсутності підтвердженої номінації у діючого постачальника на обсяги транспортування природного газу для потреб споживача;

3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання;

4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»;

5) розірвання договору розподілу природного газу;

6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ;

7) несанкціоноване відновлення газоспоживання;

8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт;

9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ;

10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об`єкту споживача, що не є побутовим);

11) відмова представникам Оператора ГРМ в доступі на об`єкти або земельну ділянку Споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проєктній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання;

12) в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином зазначена апелянтом норма не містить заборони припинити або обмежити газопостачання на об`єкт побутового споживача, зокрема у разі оскарження споживачем (несанкціонованим споживачем) об`єму та/або вартості необлікованого (донарахованого) природного газу у судовому порядку.

При цьому визначення заборгованості як простроченої взагалі не має визначального значення та жодним чином не обмежує дій відповідача.

Також колегія суддів враховує, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

З огляду на викладене апеляційний суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги у цій частині.

Також безпідставними колегія суддів вважає посилання апелянта на приписи пункту 5.7 глави 5 розділу V «Правил безпеки систем газопостачання», відповідно до яких обладнання житлових і громадських будинків підлягає відключенню від системи газопостачання із встановленням заглушки за умови: наявності витоків газу; несправної автоматики безпеки; несправностей оголовків димових і вентиляційних каналів; відсутності тяги в димових і вентиляційних каналах; самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання; не забезпечення власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) технічного обслуговування згідно з вимогами пункту 5.4 цієї глави; не відповідності системи газопостачання житлового будинку проектній та виконавчо-технічній документації.

Жодних доказів невідповідності системи газопостачання домоволодіння ОСОБА_1 проектній та виконавчо-технічній документації матеріали справи не містять, а його відключення від мережі газопостачання у зв`язку з виникненням аварійної ситуації, регулюються іншими правовими нормами, на які ухвала про забезпечення позову у даній справі не поширюється.

Довід апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції позбавляє відповідача доступу до правосуддя, зокрема права подати зустрічний позов про стягнення заборгованості, колегія суддів вважає обґрунтованим.

Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси.

Таким чином обмеження ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії у праві вчиняти дії щодо стягнення з ОСОБА_1 компенсації об`єму природного газу, необлікованого (донарахованого) на підставі акту-розрахунку від 28.08.2026, є неправомірним.

Отже, апеляційна скарга у цій частині підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції – скасуванню в частині заборони ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Миколаївської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" вчиняти будь-які дії щодо стягнення з ОСОБА_1 16 967, 57 грн компенсації за необлікований (донарахований) об`єм природного газу на підставі акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу газу і його вартості від 28.08.2026.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, перерозподіл судових витрат сторін здійснюється за результатами розгляду справи по суті спору, у випадках, коли суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове.

Разом з цим, предметом апеляційного перегляду в межах даного судового провадження була процесуальна ухвала суду – про забезпечення позову.

Рішення по суті спору апеляційним судом не приймалося, розгляд справи наразі не закінчено.

Оскільки, відповідно до вимог чинного цивільного процесуального закону, розподіл судових витрат може бути здійснений лише за результатами розгляду позовної заяви, апеляційний суд у даному провадженні розподілу судових витрат сторін не здійснює.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" задовольнити частково.

Ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2026 року скасувати в частині заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" вчиняти будь-які дії щодо стягнення з ОСОБА_1 16 967, 57 грн компенсації за необлікований (донарахований) об`єм природного газу на підставі акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу газу і його вартості від 28.08.2026.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.В.Крамаренко

В.В.Муругов

---------------------------------

Повний текст постанови виготовлено 13 жовтня 2026 року