Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №523/22569/25 — Миколаївський апеляційний суд

13.10.26

22-ц/812/1692/26

Провадження № 22-ц/812/1692/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 жовтня 2026 року м. Миколаїв

справа № 523/22569/25

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,

переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Одинцовою Яною Валеріївною, на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва, ухвалене 29 травня 2026 року під головуванням судді Селіщевої Л.І., повне судове рішення складено цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 26 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1196810, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 10 000 грн.

Як вказав позивач, право вимоги за даним кредитним договором відповідно до укладеного 21 червня 2024 року договору факторингу № 21062024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Відповідач умови кредитного договору не виконав, в зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 54 500 грн 00 коп., яка складається з заборгованості за кредитом – 10 000 грн 00 коп., заборгованості за процентами – 44 500 грн 00 коп., яку позивач просив стягнути.

У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 – адвокат Одинцова Я.В. - просила відмовити у їх задоволенні. Зазначала, що заявлений позивачем розмір заборгованості за процентами є явно завищеним та не відповідає засадам справедливості, розумності, добросовісності. Нараховані проценти мають характер прихованих штрафних санкцій та прямо суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також загальним засадам цивільного законодавства. Крім того, представник відповідача вважає непропорційною предмету спору заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29 травня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1196810 від 26.12.2023 року в сумі 54 500 грн 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 10 000 грн.; заборгованість за процентами – 44 500 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» 2422,40 грн. судового збору та 8000 грн. витрат на правову допомогу.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість згідно розрахунку позивача, що підлягає стягненню. Також суд вважав обґрунтованою заявлену позивачем суму витрат на правничу допомогу 8000 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Одинцова Я.В., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення обмежився лише формальною констатацією факту укладення кредитного договору та наявності розрахунку позивача, не навівши жодних мотивів для спростування чи відхилення аргументів відповідача, що свідчить про поверхневий та однобічний розгляд справи. Крім того, суд неправильно застосував норми матеріального права та не врахував особливий правовий захист споживача, не перевірив справедливість умов договору та допустив стягнення очевидно непропорційних процентів, проігнорувавши засади справедливості, добросовісності та розумності. Не надав оцінки та не навів мотивів законності встановленому умовами договору механізму зниженої процентної ставки, який за своєю природою не є платою за користування кредитом, а виконує функцію прихованої штрафної санкції. Звертає увагу, що наданий позивачем розрахунок є одностороннім документом, складеним самим кредитором, суд не встановив конкретні періоди нарахування процентів; підстави застосування стандартної ставки; порядок формування суми 44 500 грн, відповідність такого розрахунку принципам справедливості та вимогам законодавства про захист прав споживачів. Окрім зазначеного вище, суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19, від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23, Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18. Також вказує, що суд в оскаржуваному рішенні не навів жодного мотиву співмірності заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу. При цьому, позивачем не надано будь-якого документу який би підтверджував факт оплати послуг, а відтак вважає, що відсутні підстави для відшкодуванні таких витрат.

Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.1 ст.1048 кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 26 грудня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1196810 про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort", який підписано позичальником з використанням одноразового ідентифікатору Н949. Відповідно до умов цього договору товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України – гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п.1.1 Договору). Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором Х539.

Відповідно до п. 1.2-1.4 Договору сума кредиту складає: 29 100,00 гривень. Тип кредиту – кредит. Строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, первісна редакція якого наведена в Додатку №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Тип процентної ставки – фіксована, що нараховуються в наступному порядку та на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Знижена процентна ставка становить 0.01 % в день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник Програми лояльності товариства, до 25.01.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів. Знижка споживачу від товариства на стандартну процентну ставку є індивідуальною; у випадку її застосування сума процентів, що підлягає сплаті до вказаної вище дати, перераховується замість стандартної процентної ставки за зниженою процентною ставкою. Також, споживач може отримати індивідуальну знижку, якщо до вказаної дати здійснить повне дострокове повернення кредиту, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою буде перераховано за зниженою процентною ставкою до дати повного дострокового повернення кредиту. У випадку часткового дострокового повернення кредиту такий перерахунок здійснюється тільки до дати часткового дострокового повернення кредиту, надалі застосовується стандартна процентна ставка без знижки і перерахунку.

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 . (пункт 2.1. Договору).

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено Договір про надання споживчого кредиту №1196810 від 26 грудня 2023 року, ідентифікований ТОВ «Селфі Кредит».

Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор – Н949; час відправки ідентифікатора позичальнику – 26.12.2023 13:43:56; номер телефону на який було відправлено ідентифікатор – НОМЕР_3 .

ТОВ «Селфі Кредит» виконало свої зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту №1196810 від 26 грудня 2023 року та здійснило переказ грошових коштів у розмірі: 12 000 грн. для зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 , що підтверджується довідкою від 30 вересня 2025 року вих.№20250930-6180, виданою ТОВ «ПЕЙТЕК», яке надає послуги з переказу грошей без відкриття рахунків, що діє згідно Договору про організацію переказу грошових коштів №03052022-1 від 03 травня 2022 року, укладеною з ТОВ «Селфі Кредит».

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 в порушення взятих на себе зобов`язань не погашав кредитну заборгованість.

21 червня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» і ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено договір факторингу № 21062024, за умовами якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №1196810 від 26 грудня 2023 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу№ 21062024 від 21 червня 2024 року ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у загальному розмірі 54500 грн 00 коп., з яких: 10000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом, 44500 грн 00 коп. - заборгованість відсотками.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем кредитних коштів та сплати процентів за користування ними і на такі обставини ОСОБА_1 і його представник не посилались.

Встановивши, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Разом із тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що при визначенні розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, суд не перевірив належним чином наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Колегія суддів вважає, що умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами не відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка. Також Законом № 3498-ІХ розділ ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування» було доповнено пунктом 17, яким було встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: перші 120 днів 2,5 %, протягом наступних днів 1,5 %. Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure.

Отже, оскільки кредитний договір укладено ТОВ «Селфі Кредит» і відповідачем після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), проте без урахування його положень, то відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі, що суперечать цьому Закону, є нікчемними.

У Договорі від 26 грудня 2023 року зазначена денна процентна ставка, що дорівнює 2,50% (пункти 1.5.1) За такого умови Договору про визначення денної процентної ставки на рівні 2,5%, відповідно до пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг починаючи з 23 квітня 2024 року, обмежують права споживача ОСОБА_2 порівняно з вимогами закону щодо граничного розміру денної процентної ставки, а тому є нікчемними з дня укладання Договору.

Таким чином нарахування відповідачем процентів за ставкою більше 1,5 % в день, починаючи з 23.04.2024 по 21.06.2024 (згідно розрахунку позивача) суперечить вищевикладеним вимогам Закону. За такого за період з 23.04.2024 по 21.06.2024 року проценти за користування відповідачем кредитними коштами повинні розраховуватись за ставкою 1,5 % в день. Враховуючи умови договору та період, за який позивач нараховує вказані проценти, загальний розмір розрахованих процентів складає 31 030 грн 00 коп. ( з 26.01.2023 до 24.01.2024 року за ставкою 0,01% - 30 грн., з 26.01.2024 до 22.04.2024 за ставкою 2,5% - 22 000 грн 00 коп., з 21.08.2024 до 23.02.221.06.2024 року за ставкою 1,5% - 9000 грн 00 коп.

Щодо посилань апелянта на те, що умови кредитного договору щодо розміру відсотків є несправедливими у розумінні ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", порушують принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, то слід зазначити наступне.

Так, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України виокремлює два випадка недійсності правочинів: оспорюваний та нікчемний правочин.

Так, відповідно до наведеної норми права підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною п`ятою статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Аналізуючи вказані норми права, можна дійти висновку про те, що для визнання несправедливими певних умов правочину зі споживачем, він повинен звернутися до суду з відповідними позовними вимогами, наприклад, про кабальні (завідомо невигідні, несправедливі) умови договору тощо. Наведеними вище правовими нормами не встановлено можливість суду вважати такі умови нікчемними.

Статтею 13 ЦПК України встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, а саме, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, суд не має права давати оцінку справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору, інакше порушується загальна засада цивільного законодавства - принцип свободи договору, передбачений пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України.

Так, у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновків, як сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження 61-92св24), та зокрема зазначив, що оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

За такого, оскільки відповідачем зустрічних позовних вимог щодо оспорювання встановленого кредитним договором розміру процентів не було заявлено, то доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, процентами за кредитним договором №1196810 від 26.12.2024 року, проте при визначенні розміру заборгованості за процентами не врахував приписи п. 17 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування», то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України судове рішення підлягає зміні шляхом стягнення загальної суми заборгованості в розмірі 41030 грн 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 10000 грн.; заборгованість за процентами – 31030 грн.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За такого, згідно приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності покладення на сторони судового збору до задоволених позовних вимог, рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за позовну заяву також підлягає зміні шляхом стягнення 1823 грн 60 коп.

Крім того відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 898 грн 20 коп. судового збору, сплаченого за апеляційну скаргу.

Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не надано будь-якого документу який би підтверджував факт оплати послуг, не заслуговують на увагу.

Так, в постанові Верховного Суду від 08 серпня 2024 року у справі № 824/268/21 зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу може визначатися як за фактично сплаченими коштами, так і за зобов`язанням, яке лише підлягає оплаті. Така позиція є сталою у практиці Верховного Суду та закріплена, зокрема, у постановах у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18, №317/1209/19, № 554/2586/16-ц, №753/1203/18, № 686/28627/18.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2024 року у справі №910/8089/23 вказано, що витрати на надану професійну правничу допомогу, за умови належного підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу між сторонами незалежно від того, чи були вони вже фактично сплачені на момент розгляду справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, в якій суд дійшов висновку, що факт укладення договору про надання правничої допомоги, наявність акту виконаних послуг та зобов`язання клієнта оплатити такі послуги є достатніми підставами для компенсації відповідних витрат у судовому порядку.

У п. 6 Акту № 840 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 08 жовтня 2025 року, який є невід`ємною частиною до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та Адвокатським об`єднанням «АПОЛОГЕТ», сторони погодили, що клієнт зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг (8000 грн.) на рахунок виконавця протягом 1 року з моменту підписання Акту

Таким чином, позивач надав докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Щодо доводів апеляційної скарги про неспівмірність заявленої позивачем суми витрат на правову допомогу надану в суді першої інстанції, то слід зазначити наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позовна заява ТОВ «ФК «Кредит Капітал» містила клопотання про відшкодування 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції Адвокатським об`єднанням «АПОЛОГЕТ». З акту № 840, складеного 08 жовтня 2025 року, про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги згідно договору та детального опису наданих послуг до акту № 840 вбачається, що вказані витрати стосуються вартості наданих послуг: надання усної консультації (30 хв), ознайомлення з матеріалами справи ( 2 год), погодження правової позиції ( 30 хв.), складання позовної заяви (3 год 30 хв.), подання заяви до суду.

Виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат розміру задоволених позовних вимог, встановленого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, розмір відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу мав би складати 6022 грн 40 коп.

Разом із тим, апеляційний суд звертає увагу, що з огляду на категорію справи предмет спору в цій справі не є складним, не вимагає вивчення великого обсягу фактичних даних, а складення позовної заяви не потребувало багато часу, враховуючи однотипність спорів щодо стягнення кредитної заборгованості, тоді як з укладеного між ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та Адвокатським об`єднанням «АПОЛОГЕТ» договору про надання правової допомоги №0107 від 01 липня 2025 року слідує, що даний спір є одним із багатьох спорів, у яких АО «АПОЛОГЕТ» надає правову допомогу ТОВ «ФК «Кредит Капітал». Також колегія суддів приймає до уваги, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, яку просить стягнути позивач, є неспівмірною із сумою кредитної заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача.

При цьому апеляційний суд враховує, що в суді першої інстанції у відзиві на позовну заяву представник відповідачки- адвокат Одинцова Я.В. - вказувала на неспівмірність витрат на правову допомогу.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача до 2000 грн.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Одинцовою Яною Валеріївною – задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29 травня 2026 року змінити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ:35234236, НОМЕР_5 , банк отримувача - АТ «Креді Агріколь Банк»), заборгованість за кредитним договором №1196810 від 26.12.2023 року, станом на день подачі позову, в сумі 41 030 грн.(сорок одна тисяча тридцять гривень), з яких:

- заборгованість за тілом кредиту – 10 000 грн.;

- заборгованість за процентами – 31 030 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 1823,60 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять три гривні шістдесят копійок) судового збору та 2000 грн.(дві тисячі гривень) витрат на правову допомогу.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір за апеляційну скаргу в розмірі 898 грн 20 коп. (вісімсот дев`яносто вісім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді Т.В. Серебрякова

Н.О. Тищук

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року