Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №484/5882/26 — Миколаївський апеляційний суд

13.10.26

22-ц/812/2179/26

Провадження №22-ц/812/2179/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Справа № 484/5882/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Лівінського І.В., Царюк Л.М.,

переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу

за матеріалами заяви

ОСОБА_1

про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за договором з

Товариства з обмеженою відповідальністю «Первомайський «Райагробуд»

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на ухвалу судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, постановлену суддею Паньковим Д.А., 21 серпня 2026 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту ухвали не зазначена,

у с т а н о в и в:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ «Первомайський «Райагробуд» заборгованості за договором.

В обґрунтування заяви зазначала, що постановою Миколаївського апеляційного суду у справі № 484/2736/25 (провадження № 22-ц/812/1437/25) від 02 вересня 2025 року стягнуто з ТОВ «Первомайський «Райагробуд» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 4842/2025/5292138 від 22 квітня 2025 року у розмірі 394 015 грн 27 коп.

Вказане судове рішення ТОВ «Первомайський «Райагробуд» не виконало.

Посилаючись на викладене, просила видати судовий наказ про стягнення з ТОВ «Первомайський «Райагробуд» 3% річних від простроченої суми у розмірі 15415 грн 17 коп. та інфляційні втрати у розмірі 38603 грн 13 коп., а всього - 54018 грн 30 коп.

Ухвалою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 серпня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі судового наказу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність ухвали судді першої інстанції, просила її скасувати, а справу направити до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, 22 квітня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Первомайський «Райагробуд» укладено письмовий договір купівлі-продажу транспортного засобу № 4842/2025/5292138. За умовами договору боржник мав сплатити 394 015 грн 27 коп.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року з ТОВ «Первомайський «Райагробуд» стягнуто на користь ОСОБА_1 заборгованість за цим договором у сумі 394 015 грн 27 коп.

До теперішнього часу боржником не виконано договірного зобов`язання. Звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу вона долучила письмовий договір, документи підтверджуючі основне зобов`язання, розрахунок нарахувань за статтею 625 ЦК України за період прострочення, а також постанову апеляційного суду про стягнення основного боргу.

Вимога заявлена до юридичної особи, а сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, відмовляючи у задоволенні заяви про видачу судового наказу послався на пункт 3 частини першої статті 165 ЦПК України, яка передбачає відмову у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу. При цьому суд першої інстанції навів повний текст статті 161 ЦПК України, у тому числі пункт 7, однак не застосував його до встановлених обставин. Попри це, п.7 ч.1 ст. 161 ЦПК України передбачає видачу судового наказу за вимогою до юридичної особи або фізичної особи-підприємця про стягнення заборгованості за договором, укладеним у письмовій формі, якщо сума вимоги не перевищує встановленої межі . В оскаржуваній ухвалі немає мотивів, з яких вимога до юридичної особи, що випливає з письмового договору та пов`язана з простроченням його виконання, не є заборгованістю за договором у розумінні цієї норми.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про відмову у видачі судового наказу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже справа розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Порядок розгляду вимог у наказному провадженні унормований Розділом ІІ «Наказне провадження» Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161цього Кодексу.

Як роз`яснено у п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Таким чином, наказне провадження є спрощеним у порівнянні з позовним, альтернативним йому провадженням у суді першої інстанції, на основі письмових доказах. Наказне провадження є специфічною формою захисту прав кредитора за допомогою письмових доказів проти сторони боржника, яка не виконує або неналежним чином виконує свої зобов`язання. У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні - це такі вимоги, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.

Наявність спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.

Отже, в порядку наказного провадження судом вирішується лише конкретно визначений законом перелік вимог, судовий наказ не може бути виданий судом по вимогах, які прямо не зазначені в законі, судовий наказ видається без судового розгляду, без виклику боржника та стягувача у судове засідання, без заслуховування їх пояснень. При цьому змагання сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони наводять доводи, покликані підтвердити їх правоту, спростувати аргументи протилежної сторони, відсутні. Наказ суду ґрунтується на поданих заявником документах, на повідомлених ним доводах, покликаних переконати суд у тому, що підстави для звернення до суду з позовом відсутні у зв`язку з безспірністю вимог.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 3 ст.19 ЦПК України).

Судом встановлено, що постановою Миколаївського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року, стягнуто з ТОВ «Первомайський «Райагробуд» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 4842/2025/5292138 від 22 квітня 2025 року у розмірі 394 015 грн 27 коп.

Вказане судове рішення ТОВ «Первомайський «Райагробуд» не виконало.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила видати судовий наказ про стягнення з ТОВ «Первомайський «Райагробуд» 3% річних від простроченої суми у розмірі 15415 грн 17 коп. та інфляційні втрати у розмірі 38603 грн 13 коп., а всього - 54018 грн 30 коп.

Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції виходив з положень п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, яка передбачає відмову у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.

Згідно статті 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, у разі якщо:

1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку;

2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;

4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів;

7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на п.7 ч.1 ст. 161 ЦПК України, яким передбачено видачу судового наказу за вимогою до юридичної особи або фізичної особи-підприємця про стягнення заборгованості за договором, укладеним у письмовій формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Однак, таке посилання заявника ґрунтується на підставі помилкового тлумачення законодавства.

Аналіз поданої ОСОБА_1 заяви про видачу судового наказу свідчить про те, що фактично особою заявлено вимогу про стягнення з ТОВ «Первомайський «Райагробуд» на її користь заборгованості не за договором, а заборгованості за наслідками невиконання умов такого договору (3% річних та інфляційних втрат), заборгованість за яким уже стягнута судовим рішенням.

Така вимога має розглядатись в позовному провадженні.

Оскільки судом першої інстанцій правильно встановлені фактичні обставини справи і застосовано норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу судді першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: І.В.Лівінський

Л.М.Царюк

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2026 року.