Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №334/5019/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 13.10.2026 Справа № 334/5019/26

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний №334/5019/26 Головуючий у 1-й інстанції: Турбіна Т. Ф.

Провадження № 22-ц/807/2281/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Подліянової Г.С.,

суддів: Кочеткової І.В.,

Кухаря С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 , приватного підприємства «Пересип», фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 , фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 , фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 , про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 , приватного підприємства «Пересип», фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 , фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 , фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 , про захист прав споживачів.

В обґрунтування позову зазначено, що 28 грудня 2021 року ОСОБА_1 з Приватним підприємством «Пересип», фізичними особами підприємцями ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , укладений шляхом прийняття (акцепту) публічної оферти Договір на надання послуг проживання, за яким позивач забронювала готельний номер на базі відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується карткою бронювання та банківською квитанцією. За бронювання готельного номеру позивач здійснила перерахування коштів в розмірі 100% передоплати 14 692 грн на рахунок фізичної особи підприємця ОСОБА_2 .. Бронювання було передбачено з 18 червня 2022 року по 25 червня 2022 року.

24.02.2022 року в Україні Указом Президента був оголошений в країні військовий стан, а територія на якій було передбачене надання послуги – окупованою країною агресором.

Проте стороною відповідача не було надано плану дій з компенсації попередньої оплати за надання послуги. В соціальних мережах позивач надіслала повідомлення, щодо повернення передоплати. На що отримала відповідь «База відпочинку працювати не розпочала в зв`язку з військовим станом, тому вони призупиняють роботу. Як тільки вони розпочнуть роботу окремо повідомлять.

Кім того, засобами поштового зв`язку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на юридичну адресу ФОП « ОСОБА_2 » 20 червня 2025 року була направлена заява про повернення коштів. На вищезазначені звернення щодо повернення попередньої оплати дій повернення коштів вжито не було. Згідно Інтернет ресурсів суб`єкти господарювання продовжують провадити свою господарську діяльність про що свідчать укладені договори в системі Прозоро.

Оскільки відповідач після отримання письмової вимоги не повернув сплачені кошти, він є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, а тому на підставі ст. 625 ЦК України з нього підлягають стягненню інфляційні втрати та 3%.

На підставі вищевикладеного, просила розірвати Договір про надання послуг проживання на базі відпочинку, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Пересип», фізичними особами підприємцями ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , укладений шляхом прийняття (акцепту) публічної оферти. Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 14 692 грн сплачені, як попередня оплата за ненадані послуги проживання; 3% річних у розмірі 1 726,81 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 416,94 грн відповідно до ст.625 ЦК України; 3% вартості послуги за кожний день прострочення у розмірі 630 727,56 грн відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» .

У вересні 2026 року, представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Кузнецова А.С. подала до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі.

В обгрунтування клопотання зазначила, що ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України з 05 червня 2025 року, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 21 серпня 2026 року. Перебування відповідача на військовій службі в умовах воєнного стану об`єктивно обмежує його можливість особисто брати участь у судовому процесі, своєчасно реалізовувати процесуальні права, надавати пояснення та докази, а також належним чином узгоджувати свою правову позицію у справі. При цьому відповідач не висловлював волі на продовження розгляду справи під час проходження ним військової служби та просить застосувати передбачену законом процесуальну гарантію. Вказане пов`язане з виконанням відповідачем конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, передбаченого ст. 65 Конституції України, який в умовах збройної агресії рф має пріоритетний характер. Таким чином, у цій справі наявні передбачені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України підстави для обов`язкового зупинення провадження, оскільки ОСОБА_3 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України.

У зв`язку з вищевикладеним представник ОСОБА_3 – адвокат Кузнєцова А.С. просила зупинити провадження у справі № 334/5019/26 до припинення перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2026 року клопотання ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Кузнецової Анни Сергіївни про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , приватного підприємства «Пересип», фізичної особи підприємця ОСОБА_3 , фізичної особи підприємця ОСОБА_4 , фізичної особи підприємця ОСОБА_5 , про захист прав споживачів, розірвання договору про надання послуг, стягнення коштів, до припинення перебування відповідача ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2026 року про зупинення провадження у справі №334/5019/26. Справу направити до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах справи відсутня інформація про те, що ОСОБА_3 безпосередньо залучений до виконання бойових завдань та що у подальшому він буде брату таку безпосередню участь. Крім того, відповідачем не було надано доказів неможливості участі в судових засіданнях у зв`язку з проходженням військової служби. Вважає, що суд першої інстанції, не дослідивши належним чином фактичні обставини, які свідчать про наявність або відсутність реальних перешкод для участі відповідача у судовому процесі, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для обов`язкового зупинення провадження у справі лише з огляду на факт проходження ним військової служби. Вважає, що проходження відповідачем військової служби не є безумовною підставою для зупинення провадження у справі. ОСОБА_3 має професійного представника, який здійснює захист його інтересів та реалізацію його процесуальних прав. Суд неправильно застосував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові у справі №754/947/22.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 в особі представника – адвоката Кузнєцової А.С., ОСОБА_2 , кожний окремо зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив факт проходження ОСОБА_3 військової служби за мобілізацією, врахував його однозначне волевиявлення скористатися передбаченою законом процесуальною гарантією та правильно застосував п.2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, отже підстави для скасування правильного судового рішення відсутні, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Пунктом 14 частини 1 ст. 353 ЦПК України передбачено оскарження ухвали суду щодо зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України, суд першої інстанції зробив висновок, що оскільки відповідач перебуває на військовій службі в складі Збройних Сил України, то провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

До основних засад цивільного судочинства, зокрема, віднесено принцип рівності усіхучасників судового процесу перед законом та судом, змагальності сторін (пункти 2, 4 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

У такому випадку провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункт 2 частини 1 статті 253 ЦПК України).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

До статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, протягом 2022-2026 років вносилися зміни та неодноразово продовжувалась дія воєнного стану в Україні і не припинена (не скасована) станом на теперішній час.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що при прийнятті процесуальних рішень і застосуванні будь-яких процесуальних норм суд має керуватись у першу чергу основним завданням цивільного судочинства, яким є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту прав та інтересів особи.

Досягнення завдань цивільного судочинства забезпечується за допомогою реалізації його основних засад, у тому числі принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальності сторін.

Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України є з`ясування обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, у зв`язку з перебуванням сторони або третьої особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Об`єктивна неможливість розгляду справи у такому випадку полягає в тому, що відсутність сторони або третьої особи, позбавляє можливості суд вирішити спір із дотриманням основних засад (принципів) цивільного судочинства, а саме з`ясувати всі обставини, що мають значення для справи, зібрати та дослідити докази, надати їм належну правову оцінку та ухвалити рішення по суті заявлених вимог.

За змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22, з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що "переведені на воєнний стан" для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

Системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті 254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження / збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.

За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

Встановлено, що відповідно до довідки, виданої командиром Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України Міністерства оборони України полковником ОСОБА_6 від 21 серпня 2026 року за вих. № 4820/8/33/13223, солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за призивом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 05 червня 2025 року (а.с.46).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Матеріали справи містять достовірні докази на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_3 на час розгляду даної справи перебуває у складі військової частини НОМЕР_1 .

Вирішальним при застосуванні п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 754/947/22, є волевиявлення військовослужбовця. Суд зобов`язаний зупинити провадження, якщо сторона - військовослужбовець не висловила бажання продовжувати розгляд справи.

У цій справі клопотання про зупинення провадження було подано відповідачем, наміру продовжувати розгляд справи від відповідача як до суду першої, так і до апеляційної інстанцій, не надходило.

Приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 252 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.

Отже, встановивши, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура була переведена на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця ОСОБА_3 щодо продовження розгляду справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та зупинення провадження у справі.

Довід апелянта про те, що інтереси ОСОБА_3 представляє адвокат, а тому перешкод для продовження розгляду справи немає, є безпідставним виходячи з наступного. Норма п. 2 частини першої статті 251 ЦПК України не містить винятку, за яким наявність професійного представника позбавляє військовослужбовця права на передбачену законом процесуальну гарантію. Сам факт подання представником процесуального документа не означає, що військовослужбовець має реальну можливість повноцінно брати участь у формуванні правової позиції, оперативно комунікувати з адвокатом, надавати пояснення та документи, погоджувати процесуальні рішення. Представник реалізує процесуальні повноваження в інтересах довірителя, але не підміняє його фактичну участь у з`ясуванні обставин, що стосуються виникнення та виконання спірних правовідносин.

Навпроти волевиявлення самого військовослужбовця у цій справі однозначно спрямоване на зупинення провадження. ОСОБА_3 не висловлював волі на продовження розгляду справи під час проходження військової служби. Навпаки, через свого представника він звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження, позиція щодо якого у останнього не змінилася, про що зазначено його представником у відзиві на апеляційну скаргу. Отже, подання такого клопотання є процесуальною формою реалізації волі військовослужбовця скористатися спеціальною гарантією, передбаченою пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги, що до ОСОБА_3 пред`явлено вимогу тільки щодо немайнового характеру не спростовує висновків суду щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі, оскільки перебування відповідача на військовій службі є об`єктивною підставою для зупинення згідно з п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, незалежно від предмету позовних вимог. Відсутність майнових вимог безпосередньо до ОСОБА_3 не означає,що судове рішення не стосуватиметься його прав та обов`язків.

У позові ОСОБА_1 просить, зокрема, розірвати договір про надання послуг проживання, який, за її твердженням, був укладений шляхом акцепту публічної оферти між нею та ПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 .. Отже, позивач просить розірвати договірні правовідносини безпосередньоза за участі ФОП ОСОБА_3 , який є відповідачем у справі..Той факт, що вимоги про стягнення попередньої оплати, 3 % річних, інфляційних втрат та пені заявлені до ФОП ОСОБА_2 , не усуває необхідності забезпечити ОСОБА_3 можливість належно захищати свої права у частині вимоги про розірвання договору та фактичних і правових підстав цієї вимоги.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги, що зупинення провадження у справі порушує її законні права на захист не заслуговують на увагу з наступних підстав. Ухвалою суду провадження зупинено до настання конкретної юридично значущої події - припинення перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Саме такий строк передбачений статтею 253 ЦПК України для випадків, визначених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Те, що момент настання цієї події не може бути заздалегідь визначений календарною датою, не перетворює зупинення на безстрокове та не свідчить про порушення процесуального закону.

Посилання апелянта на багаторічне «ігнорування» її вимог не відповідає наданим нею матеріалам. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на «ігнорування звернень» відповідачами до початку проходження ОСОБА_3 військової служби. Водночас із самої позовної заяви та доданих до неї документів убачається, що у 2025 році письмова заява про повернення коштів була направлена лише ФОП ОСОБА_2 , при цьому поштове відправлення адресатом не отримано та повернуто відправнику. Доказів направлення до подання позову аналогічних вимог ПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 або ФОП ОСОБА_5 у поданих позивачем матеріалах немає. Крім того, після фактичного отримання інформації про вимогу позивача ФОП ОСОБА_2 09.06.2026 здійснив платіж на 14 692,00 грн на реквізити, зазначені самою ОСОБА_1 у її заяві про повернення коштів. 10.06.2026 платіж повернувся на рахунок ОСОБА_2 із банківською відміткою про те, що рахунок одержувача закритий. Ці обставини спростовують довід апеляційної скарги про те, що саме поведінка відповідачів створює для позивача перешкоди у поверненні основної суми коштів.

Крім того, як вбачається з відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , до якого позивач пред`явила вимоги матеріального характеру, вбачається, що останній не відмовляється надати позивачці послуги з розміщення на базі відпочинку«Пересип» (смт. Кирилівка) та виконати свої зобов`язання, однак наразі йому заважають це зробити форс-мажорні обставини, про які позивачка була повідомлена належним чином шляхом надсилання відповідного листа, а також шляхом розміщення інформації на інтернет-сайті. Після окупації бази відпочинку кожному клієнту після його письмового звернення грошові кошти за передплачені путівки на сезон 2022 року були повернуті.

Посилання на можливість роз`єднання позовних вимог не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали. Апелянт посилається на частину шосту статті 188 ЦПК України та зазначає, що суд міг розглянути питання про роз`єднання позовних вимог. Проте таке клопотання на момент вирішення питання про зупинення провадження не було предметом розгляду суду, а сама апелянт лише зазначає про можливість заявити його у майбутньому. Гіпотетична можливість застосування іншого процесуального механізму не спростовує наявності передбаченої законом підстави для зупинення провадження у справі з тим складом сторін, який існував на момент постановлення ухвали.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2026 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення, і касаційному оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена 13 жовтня 2026 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Кочеткова І.В. Кухар С.В.