Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №336/9659/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 06.10.2026 Справа № 336/9659/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/9659/25 Головуючий у 1-й інстанції: Савеленко О.А.

Провадження № 22-ц/807/2159/26 Суддя-доповідач: Сакоян Д.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Сакояна Д.І.

суддів: Бредуна Д.С., Салтан Л.Г.

за участю секретаря судового засідання Бєлової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Слєсарем Олексієм Вікторовичем, на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.12.2025 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки, що продовжує навчання – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, до досягнення нею двадцяти трьох років.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем. У шлюбі у них народилася дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після народження доньки їх шлюбні відносини припинились, тому з народження донька проживає разом з матір`ю, повністю перебуває на її утриманні. Шлюб між ними розірвано 05.12.2013. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.09.2007 з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання доньки у сумі 450,00 грн щомісяця. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.12.2016 змінений розмір аліментів, що встановлені рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.09.2007, з 450,00 грн на 1000,00 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення донькою повноліття. ОСОБА_3 з 01.09.2022 по 30.06.2025 була студенткою денної форми навчання за контрактом Відокремленого структурного підрозділу Запорізький гуманітарний фаховий коледж національного університету «Запорізька політехніка», спеціальність «081 Право». Здобула диплом фахового молодшого бакалавра. Освітні послуги були оплачені позивачкою. Крім того, донька продовжила навчання і відповідно до наказу Запорізького національного університету № 1006-а від 11.08.2025 зарахована з 01.09.2025 студенткою для здобуття освіти за спеціальністю «D8 Право» за кошти фізичних осіб та/або юридичних осіб. Відповідно до довідки ЗНУ від 12.09.2025 ОСОБА_3 з 01.09.2025 по 30.06.2028 є студенткою заочної форми навчання за контрактом (платно) юридичного факультету Запорізького національного університету для здобуття освітнього рівня бакалавр, спеціальність «D8 Право». Договором про надання платної освітньої послуги Запорізького національного університету № 90/25-БСЗ передбачено, що загальна вартість платної освітньої послуги за розрахунковий строк виконання освітньої програми становить 54990 грн 00 коп. без ПДВ і розподіляється наступним чином: 1 курс 2025-2026 навчальний рік 18330,00 грн; 2 курс 2026-2027 навчальний рік 18330,00 грн; 3 курс 2027-2028 навчальний рік 18330,00 грн. Крім того, відповідно до п. 7 договору заклад має право змінювати в односторонньому порядку плату за надання платної освітньої послуги не частіше одного разу на рік і не більш як на офіційно визначений рівень інфляції за попередній календарний рік, з обов`язковим інформуванням про це замовника шляхом офіційного оприлюднення інформації на сайті Університету (http://www.znu.edu.ua). Коригуванню підлягає виключно різниця між визначеним на дату, що передує здійсненню коригування, розміром оплати за весь період надання платної освітньої послуги та сумою, фактично сплаченою замовником на дату здійснення коригування. ОСОБА_3 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 , від народження перебуває на її утриманні, навчається у Запорізькому національному університеті на платній формі навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги. Відповідач є працездатною особою, не має хронічних та інших захворювань, мобілізаційного віку, може надавати матеріальну допомогу на утримання доньки у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до закінчення донькою навчання у Запорізькому національному університеті, але не довше, ніж до досягнення нею 23-річного віку. Такий розмір аліментів є розумним, забезпечить мінімальні потреби дитини. Позивачка є начальником Василівського ВДВС у Василівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Очолюваний нею відділ з 26.02.2022 потрапив у тимчасову окупацію, оскільки територія, на якій він розташований/зареєстрований, входить до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України. Відповідно до наказу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 18.03.2022 № 1123-к «Про встановлення простою у Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)» працівникам Василівського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) встановлено простій в роботі до стабілізації ситуації в Україні та припинення обставин, що викликали простій для працівників Відділу. Зазначені обставини свідчать про фактичну втрату основної роботи та доходу позивачкою та потребу у фінансовій допомозі відповідача щодо утримання спільної доньки, яка продовжує навчання. На теперішній час позивачка з донькою перебувають за кордоном у м. Рига, несуть витрати на оренду житла та інші потреби. ОСОБА_3 досягла повноліття, вона не має власних джерел доходу, здобуває освіту на контрактній формі навчання, у зв`язку з чим потребує постійної матеріальної підтримки, зокрема, на оплату навчання, на проїзд, харчування, купівлю одягу, ліків та інші особисті потреби.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.12.2025 позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку) боржника, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 03.10.2025 і до закінчення донькою навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років, а також на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп. Суд першої інстанції допустив негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.08.2026 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.12.2025 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.12.2025 скасувати, ухвалити постанову, якою стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/8 частини всіх видів доходів (заробітку) відповідача, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 03.10.2025 і до закінчення донькою навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції при ухваленні заочного рішення не було враховано, що відповідач є батьком ще двох дітей, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідач був позбавлений можливості надати свої доводи та заперечення. Всі ці обставини мали бути з`ясовані судом. Згідно з наданим позивачем договором із Запорізьким національним університетом, ОСОБА_3 навчається на заочній формі навчання. Таким чином, вона має можливість працевлаштування і необхідність надання матеріальної допомоги повинна бути обґрунтована. Суд першої інстанції відсторонився від з`ясування цих обставин. Крім цього, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка разом із донькою проживає у м. Ризі і донька знаходиться на її утриманні, а не працює або не отримує допомогу в країні перебування. Позивачка взагалі не надала доказів утримання нею доньки, яка продовжує навчання, а також доказів матеріального стану позивачки, який не дозволяє надавати допомогу повнолітній дитині. Також позивачкою не наведено належного обґрунтування визначення нею розміру аліментів саме в 1/4 від доходу відповідача. При цьому відповідачем не оспорюється свій обов`язок щодо сплати аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, водночас апелянт не погоджується з визначеним розміром частки аліментів.

У судовому засіданні представник відповідача, адвокат Слєсарь О.В. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити у повному обсязі.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання інші учасники справи до апеляційного суду не з`явились.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представника скаржника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону відповідає не у повній мірі.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів наявності у нього на утриманні інших дітей або непрацездатних батьків та наявності інших обставин, що мають істотне значення, не спростовано розміру аліментів, заявленого позивачкою.

Апеляційний суд частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 19.06.2007 Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції (т. 1 а.с. 10).

Аналогічні відомості містяться у Повному витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (т. 1 а.с. 13-16). Також у вказаному документі зазначено про те, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02.10.2008 у справі № 2-189/08 ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав щодо ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 17.09.2005 Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі з 17.09.2005 (т. 1 а.с. 12).

За змістом свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 05.12.2013 Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, 05.12.2013 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 11).

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади № 2025/011093936 від 07.08.2025 ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 18).

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади № 2025/011132320 від 07.08.2025 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 5).

Відповідно до довідки № 44/25 від 21.03.2025, виданої Запорізьким гуманітарним фаховим коледжем національного університету «Запорізька політехніка», ОСОБА_3 є студенткою третього курсу групи 22-11, спеціальність 081 «Право» денної форми здобуття освіти вказаного навчального закладу. Фінансування навчання здійснюється за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб. Термін навчання з 01.09.2022 по 30.06.2025 (т. 1 а.с. 26).

Матеріали справи містять отриманий ОСОБА_3 диплом про закінчення навчання у Запорізькому гуманітарному фаховому коледжі національного університету «Запорізька політехніка» (т. 1 а.с. 19-20).

Згідно з наказом в.о. ректора Запорізького національного університету № 1006-с від 11.08.2025 та додатком до нього, ОСОБА_3 зараховано з 01.09.2025 студенткою заочної форми здобуття освіти за спеціальністю «Право» за кошти фізичних та/або юридичних осіб (т. 1 а.с. 25, зворот а.с. 34).

У довідці Запорізького національного університету № б/н від 12.09.2025 зазначено, що ОСОБА_3 є студенткою 2-го курсу юридичного факультету заочної форми навчання, спеціальність «Право». Термін навчання 01.09.2025-30.06.2028 (т. 1 а.с. 37).

Відповідно до договору про надання платної освітньої послуги Запорізького національного університету № 90/25-БСЗ, укладеного між Запорізьким національним університетом та ОСОБА_2 , навчальний заклад взяв на себе зобов`язання зарахувати вступника на навчання (форма навчання – заочна, ступінь вищої освіти – бакалавр, навчальні роки – 2025/2026-2027/2028, кількість семестрів – 6, освітня програма – «Право») (т. 1 а.с. 39-40).

Пунктом 14 вказаного договору визначено, що загальна вартість освітньої послуги за розрахунковий строк виконання освітньої програми становить: 1 курс – 18330,00 грн; 2 курс – 18330,00 грн; 3 курс – 18330,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією № 0.0.4501167960.1 від 15.08.2025 оплату за навчання ОСОБА_3 за 1 семестр 1 курсу у розмірі 9165,00 грн здійснила ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 40).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, ОСОБА_2 у період 2022-2025 роки отримувала дохід з різних джерел: заробітна плата; соціальні виплати, лізинг, орендна плата чи суборенда; спадщина чи дарунок від члена сім`ї (т. 1 а.с. 43-44). Останній раз вона отримувала заробітну плату у 4 кварталі 2024 року.

Відповідно до наказу начальника управління Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) № 1123-н від 18.03.2022 «Про встановлення простою в Південно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Дніпро)», встановлено простій в Південно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Дніпро) до стабілізації ситуації в Україні та припинення обставин, що викликали простій для працівників міжрегіонального управління, визначених у додатку до цього наказу (т. 1 а.с. 53-54). У додатку до вказаного наказу в переліку осіб під номером 67 зазначено й ОСОБА_2 (т. 1 зворот а.с. 47).

За змістом відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, ОСОБА_3 у період 2022-2025 роки отримувала дохід двічі: 0,75 грн у 2023 році; 110,09 грн у 2024 році (т. 1 а.с. 45).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 10.03.2016 Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 97).

Крім того, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народженого у США (т. 1 а.с. 168, 192-195).

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно зі ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

За змістом ст. 199 СК України обов`язок утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчання, покладено на обох батьків.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 199, 200 СК України обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, виникає за умови потреби останніх у матеріальній допомозі та наявності у батьків можливості її надавати. При цьому визначення розміру такого утримання має здійснюватися з урахуванням обставин, передбачених ст. 182 СК України, зокрема матеріального становища платника аліментів та наявності у нього інших дітей.

Сам по собі факт наявності у відповідача інших дітей не усуває його обов`язку брати участь в утриманні повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, проте є юридично значущою обставиною, що підлягає врахуванню при визначенні розміру аліментів, оскільки виконання відповідачем обов`язку щодо утримання однієї дитини не повинно призводити до необґрунтованого обмеження можливості належного утримання інших його дітей.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 11.06.2018 у справі № 333/1225/17 та від 10.10.2018 у справі № 442/3989/17, у яких визнано обґрунтованим зменшення апеляційними судами розміру аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, з урахуванням наявності у платників аліментів інших дітей та осіб, яких вони зобов`язані утримувати.

Отже, визначаючи розмір аліментів, суд повинен забезпечити розумний баланс між потребами повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, та матеріальними можливостями платника аліментів з урахуванням усіх його сімейних обов`язків.

Суд першої інстанції мав керуватись положеннями ч. 1 ст. 182 СК України, якими передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Натомість суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів, які слід стягнути з відповідача на користь позивача на утримання повнолітньої доньки, не врахував наявність на утриманні ОСОБА_1 ще двох малолітніх дітей, щодо яких на нього покладено самостійний обов`язок утримання відповідно до ст. 180 СК України.

Наявність цих дітей підтверджується письмовими доказами, дослідженими апеляційним судом, та становить обставину, яка відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 182 СК України підлягає обов`язковому врахуванню при визначенні розміру аліментів.

Про наявність у відповідача ще двох малолітніх дітей суду першої інстанції стало відомо під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення. За таких обставин місцевий суд мав можливість скасувати заочне рішення та ухвалити нове з урахуванням зазначених обставин, проте не зробив цього.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На переконання апеляційного суду, відсутність доказів конкретного розміру витрат відповідача на утримання кожної з неповнолітніх дітей не усуває передбаченого законом обов`язку щодо їх утримання та не дає підстав ігнорувати сам факт наявності таких дітей при оцінці матеріальних можливостей платника аліментів.

Водночас колегія суддів ураховує, що ОСОБА_3 продовжує здобувати вищу освіту на платній основі, вартість якої становить 18330,00 грн за навчальний рік, а наявні у справі відомості про її доходи не свідчать про можливість самостійно забезпечувати потреби, пов`язані з навчанням та проживанням.

Та обставина, що повнолітня донька навчається за заочною формою, сама по собі не виключає її права на утримання відповідно до ст. 199 СК України, оскільки закон не ставить виникнення такого права в залежність від форми навчання. Припущення про можливість її працевлаштування не може ототожнюватися з доведеністю наявності у неї достатнього самостійного доходу.

Колегія суддів також бере до уваги, що обов`язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, покладається на обох батьків. Із матеріалів справи видно, що мати доньки бере безпосередню участь у забезпеченні її потреб, зокрема здійснила оплату першого семестру навчання у розмірі 9165,00 грн.

Отже, визначаючи розмір аліментів, суд має враховувати не лише потреби повнолітньої доньки, але й обов`язок відповідача щодо утримання двох інших неповнолітніх дітей, які в силу свого віку потребують постійного матеріального забезпечення з боку батьків.

Стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) за встановлених у справі обставин не забезпечує належного врахування всіх його сімейних обов`язків, оскільки суд першої інстанції визначив таку частку без урахування наявності у платника аліментів двох інших неповнолітніх дітей.

Водночас зменшення аліментів до 1/8 частини заробітку (доходу), як просить апелянт, за відсутності доказів його неспроможності надавати матеріальну допомогу в більшому розмірі не відповідало б належному балансу між інтересами повнолітньої доньки та матеріальними можливостями відповідача.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим визначення аліментів у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, оскільки такий розмір ураховує як потребу повнолітньої доньки у матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання, так і наявність у відповідача обов`язку щодо утримання двох інших неповнолітніх дітей.

Колегія суддів наголошує, що положення ст. 182, 200 СК України не встановлюють фіксованої частки заробітку (доходу) платника аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Визначення такої частки належить до повноважень суду та здійснюється за результатами оцінки сукупності встановлених обставин. Тому обраний розмір аліментів у 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача є результатом індивідуальної оцінки обставин цієї справи, проте такий розмір може бути зменшений за ініціативою платника аліментів.

Та обставина, що відповідача було позбавлено батьківських прав щодо ОСОБА_3 , не звільняє його від обов`язку надавати матеріальну допомогу доньці за наявності передбачених ст. 199 СК України умов. Водночас зазначена обставина сама по собі не визначає розміру аліментів, який підлягає встановленню з урахуванням положень ст. 182, 200 СК України.

Визначений апеляційним судом на теперішній час розмір аліментів відповідає вимогам розумності та справедливості та можливостям відповідача, не буде для нього надмірним тягарем.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Врахувавши наведене, колегія суддів уважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру стягуваних аліментів, що відповідає частковому задоволенню позовних вимог.

Відповідно до пп. «б» та «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, – у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, у зв`язку з чим позов підлягає також частковому задоволенню, зміні підлягає лише частка стягуваних з відповідача аліментів, а розмір стягуваного з нього судового збору у суді першої інстанції залишається незмінним. Разом із тим, з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, слід компенсувати сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно до розміру задоволених вимог апеляційної скарги, що становить 969,76 грн, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст. 367, 374, 381-384, 389, 390 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Слєсарем Олексієм Вікторовичем, на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.12.2025 – задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.12.2025 у цій справі змінити в частині визначення розміру стягуваних аліментів.

Викласти перший та другий абзац резолютивної частини заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.12.2025 наступним чином:

«Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всіх видів доходів (заробітку) боржника, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 03.10.2025 і до закінчення донькою навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 969 грн 76 коп. (дев`ятсот шістдесят дев`ять грн 76 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 13.10.2026.

Головуючий Д.І. Сакоян

Судді Д.С. Бредун

Л.Г. Салтан