Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №489/10268/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 489/10268/25

н/п 2/766/7357/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Рядчої Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Рожок О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 18.12.2025 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 07.12.2024-100001795 від 07.12.2024 у розмірі 43350 грн, а також сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 07.12.2024-100001795, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 15000,00 грн., строком на 140 днів.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку із чим станом на 25.04.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 43350,00грн., з яких: 15000,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 17850,00 грн. – заборгованість за процентами; 3000,00 грн. – заборгованість по комісіям; 7500,00 грн. - неустойка, у зв`язку із чим позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.

Ухвалою Інгульського районного суду м.Миколаєва від 22.12.2025 року передано матеріали цивільної справи за підсудністю до Херсонського міського суду Херсонської області.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14.01.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

Відповідач надав до суду відзив, в якому зазначив, що згідно довідки № 482/36.1/26 від 15.01.2026, виданої інспектором кадрового забезпечення відділу поліції № 1 Херсонського РУП ГУНП Херсонській області, відповідач проходить службу в Національній поліції України з 07.11.2015 та на теперішній час виконує службові завдання здійснення заходів безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії на території Херсонської області. Тому відповідач вважає, що до нього не може бути застосоване нарахування відсотків, пені та неустойки за користування коштами споживчого кредиту та відповідач має сплатити позивачу лише тіло кредиту. Розмір нарахованих відсотків та штрафів у декілька разів перевищує тіло кредиту, що суперечить принципам розумності та справедливості. Витрати на правничу допомогу непропорційні складності справи, а тому просить суд їх зменшити. Розрахунок позивача щодо процентів відповідає умовам договору, підтверджений належними доказами. Разом з тим, жодних доказів того, що відповідач отримував від позивача додаткові послуги, за які могла бути встановлена комісія позивачем не надано. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути відповідача неустойку за невиконання зобов`язання за кредитним договором у розмірі 7 500,00 гривень. Проте, на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідач звільнений від обов`язку сплатити неустойку на користь кредитодавця, на період дії воєнного стану в Україні, тобто з 24 лютого 2022 року. У разі часткового задоволення вимог позивача - надати можливість відповідачу сплатити суму боргу трьома платежами. Врахувати, що відповідач є учасником бойових дій та звільнити останнього від сплати судового збору (п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).

Представник позивача - адвокат К.Ларіонов - надав до суду відповідь на відзив, в якому позов просив задовольнити. Зазначив, що відзив не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Щодо комісії зазначив, що вона передбачена за обслуговування з наданням ряду перелічених послуг, а саме: 1) організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, 2) забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, 3) забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, 4) забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, 5) консультаційні послуги, 6) інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. Щодо аргументу відповідача щодо проходження ним військової служби та застосування до нього положень Закону України про соціальний та правовий захист вказав, що по справі що розглядається, представником відповідача було надано документи, що підтверджують його статус поліцейського, що брав безпосередню участь у бойових заходах. Оскільки, відповідач не підтвердив свій статус військовослужбовця, адже не надав довідки про проходження військової служби, військового квитка тощо, вказані пільги на нього не розповсюджуються.

Представник позивача та відповідач в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 07.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 07.12.2024-100001795, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 15000,00 грн., строком на 140 днів.

Додатково 07.12.2024 року між позивачем та ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до Заявки кредитного договору № 07.12.2024-100001795 (кредитної лінії) від 07.12.2024 року, відповідно до умов кредитного договору позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту – 07.12.2024 року; сума кредиту: 15000,00 грн.; строк, на який надається кредит: 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту – 25.04.2025 року.

Згідно Заявки кредитного договору № 07.12.2024-100001795 (кредитної лінії) від 07.12.2024 року, реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 5355-08хх-хххх-8770.

П. 6 Договору встановлено, що процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Згідно повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-0912 від 09.12.2025 року, ТОВ «Споживчий Центр» було перераховано на картковий рахунок НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 15000,00 грн., призначення платежу «видача за договором кредиту № 07.12.2024-100001795».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до ст. 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у форматі, придатній для приймання його змісту.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.

Згідно ст. 3,12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даним в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої ст. 1050, частини другої ст.1054 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання, не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості на рахунки ТОВ «Споживчий центр».

Згідно ч. 4 ст. 549 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідач вважає, що до нього не може бути застосоване нарахування відсотків, пені та неустойки за користування коштами споживчого кредиту та відповідач має сплатити позивачу лише тіло кредиту, оскільки має право на пільги згідно з Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до пункту 15 статті 14 закону України “Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей” Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Проте, по справі що розглядається, відповідачем було надано документи, що підтверджують його статус поліцейського, що брав безпосередню участь у бойових заходах, а саме довідку № 482/36.1/26 від 15.01.2026, видану інспектором кадрового забезпечення відділу поліції № 1 Херсонського РУП ГУНП Херсонській області, згідно якої відповідач проходить службу в Національній поліції України з 07.11.2015 та на теперішній час виконує службові завдання здійснення заходів безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії на території Херсонської області; та довідку № 2138/36.1/01-26 від 18.02.2026, видану начальником відділу поліції № 1 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області, згідно якої відповідач за період з 01.12.2024 до 11.02.2026 брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території Херсонської міської територіальної громади.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Матеріали справи не містять відповідних документів як доказів звільнення ОСОБА_1 від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Враховуючи встановлені обставини, а також позицію відповідача про правильне нарахування тіла та процентів по кредиту, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором (офертою) № 07.12.2024-100001795 від 07.12.2024 в розмірі 32850 грн., з яких: 15000,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 17850,00 грн. – заборгованість за процентами

Разом з тим в частині стягнення суми заборгованості за комісією пов`язаною з наданням кредиту у сумі 750 грн та додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 2250 грн за кредитним договором (офертою) № 07.12.2024-100001795 від 07.12.2024 року, суд вважає за необхідне відмовити, виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачяться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини 1 статті 3, частина 3 статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини 1-2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1-2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Подібний за змістом висновок викладений і у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, у якій зазначено, що згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1-2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зроблено висновок про те, що якщо у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (і до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»), положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1-2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У справі, що розглядається, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, а тому позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору.

За вказаних обставин та наведених положень закону суд приходить до висновку, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплатити плату за надання та обслуговування кредиту (комісія) є нікчемними відповідно до частин 1-2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, суд вважає, що у стягненні заборгованості за комісією за обслуговування кредиту слід відмовити.

Щодо стягнення неустойки.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути відповідача неустойку за невиконання зобов`язання за кредитним договором у розмірі 7 500,00 гривень. Проте, на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідач звільнений від обов`язку сплатити неустойку на користь кредитодавця, на період дії воєнного стану в Україні, тобто з 24 лютого 2022 року.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що позов задоволено частково (76%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1841 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Заявлене відповідачем клопотання про звільнення його від сплати судового збору на п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», який передбачає звільнення від сплати судового збору учасників бойових дій у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, задоволенню не підлягає, оскільки в справі, що розглядалася, відповідач виступав як позичальник, а не як учасник бойових дій, права якого порушувалися.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню, оскільки не обґрунтовано належними доказами.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 261-264, 526, 527, 530, 610-611, 625, 627, 628, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 19, 141, 247, 264-265, 268, 274, 279, 353 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором (офертою) № 07.12.2024-100001795 від 07.12.2024 в розмірі 32850 (тридцять дві тисячі вісімсот пятдесят) гривень, з яких: 15000 гривень – заборгованість по тілу кредиту; 17850 гривень – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1841 грн у рахунок сплаченого при зверненні в суд судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (юридична адреса: 01032, м. Київ вул. Саксаганського, буд. 133-А. Код ЄДРПОУ 37356833).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

СуддяТ. І. Рядча