Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №607/25567/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2026 Справа №607/25567/25 Провадження №2/607/1095/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

його представника, адвоката Бакальця І. Г.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року ОСОБА_2 , діючи через представника – адвокатку Присяжнюк М. О., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття житлового приміщення, та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування доводів позовних вимог зазначено про те, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31 липня 2019 року, ОСОБА_2 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 . У квартирі АДРЕСА_2 , що знаходиться поверхом вище за тією ж адресою, проживає ОСОБА_1 .

Під час проживання за зазначеною вище адресою, ОСОБА_1 неодноразово допускав залиття квартири позивачки. Зокрема, 24 січня 2018 року у квартирі ОСОБА_2 сталося перше зафіксоване залиття. Відповідно до акту залиття квартири встановлено наявність жовтих слідів від замокання на стелі у ванній кімнаті та в туалеті. Чергове залиття сталося 02 березня 2018 року, про що також складено відповідний акт залиття. Під час огляду встановлено мокрі сліди від замокання на стелі у ванній кімнаті та туалеті, що свідчило про повторне надходження води з квартири, яка знаходиться поверхом вище. Позивачка неодноразово зверталася до відповідача з проханням усунути причини протікання та належним чином утримувати сантехнічне обладнання, аби запобігти подальшим залиттям. Однак ОСОБА_1 не вжив необхідних заходів для запобігання аналогічним ситуаціям.

Незважаючи на попередні факти залиття, близько 07.00 год. 18 вересня 2025 року ОСОБА_2 знову виявила значне залиття свого житла. Відповідно до акту залиття квартири від 18 вересня 2025 року встановлено, що його причиною стало те, що у квартирі АДРЕСА_2 , яка розташована по цьому ж самому стояку, поверхом вище, тріснув шланг холодної води до змішувача на мийці у кухні.

Відповідачу було запропоновано терміново усунути недоліки, замінити шланг холодної води до змішувача, відшкодувати завдані збитки позивачці та дійти мирної згоди, проте в добровільному порядку останній цього не здійснює.

Згідно Звіту з оцінки вартості ремонтно-відновлювальних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття приміщень квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , від 18 вересня 2025 року, виготовленого на замовлення позивачки вартість ремонтно-відновлювальних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття приміщень трикімнатної квартири загальною площею 69,5 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на дату оцінки – 18 вересня 2025 року, складає: 9 261,00 грн без ПДВ.

Внаслідок залиття квартири ОСОБА_2 , проживання в ній, з урахуванням осіннього періоду 2025 року, було практично неможливим, оскільки у місцях затоплення поверхні покрились небезпечним грибком, спорами грибка, які знаходяться в повітрі, та негативно можуть відображатися на здоров`ї. Меблі в квартирі пошкоджені. Позивачка змушена докладати зусиль для нормалізації свого життя та побуту, тимчасово проживати у своїх знайомих, що додатково завдало їй клопоту із добирання на роботу та пристосуванням свого життя до інших умов.

В результаті завданої ОСОБА_1 матеріальної шкоди шляхом затоплення квартири, ОСОБА_2 завдано моральну шкоду, яка виразилась в тому, що змінився спосіб життя в гіршу сторону, вона не могла довгий час користуватися квартирою, відпочивати в ній, проводити час дозвілля, приймати родичів, знайомих, так як стіни та стеля в квартирі пошкоджені водними потоками, необхідно здійснювати демонтаж і улаштування лінолеуму, в квартирі відчувався запах цвілого та не свіжого повітря.

Враховуючи стрес, викликаний залиттям квартири, а також з огляду на безвідповідальне ставлення відповідача до свого обов`язку відшкодувати шкоду, у зв`язку з чим ОСОБА_2 довелось звернутися до суду і витратити час на захист своїх прав, розмір відшкодування за завдану моральну шкоду позивачка оцінює у розмірі 10 000,00 грн, яку просить стягнути із ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 грудня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі № 607/25567/25; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

18 березня 2026 року судом зареєстрований відзив представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Бакалець І. Г., який подано з порушенням процесуальних строків, без клопотання про їх поновлення, який суд залишив без розгляду.

19 березня 2026 року судом зареєстровано відзив представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Бакалець І. Г., у якому він просить відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування відзиву звернуто увагу суду на те, що відповідно до Акту комісії ПМП «ВАЛ» від 29 січня 2018 року на предмет затоплення квартири АДРЕСА_3 (далі по тексту Акт-1), зі слів мешканки даної квартири затоплення сталося 24 січня 2018 року. При обстеженні комісією було виявлено на стелі у ванній кімнаті та туалеті жовті сліди від намокання. При обстеженні квартири поверхом вище, слідів затоплення не виявлено, сантехнічні прилади знаходяться в задовільному стані. Ймовірно, причиною даного затоплення могло бути одноразове затоплення. Тобто, в Акті-1 не зазначено хто міг спричинити вказане затоплення, відповідач ОСОБА_1 у цьому Акті-1 власноручно написав, що він не затоплював квартиру АДРЕСА_4 .

Відповідно до Акту комісії ПМП «ВАЛ» від 05 березня 2018 року на предмет затоплення квартири АДРЕСА_3 (далі по тексту Акт-2), зі слів мешканки даної квартири затоплення сталося 02 березня 2018 року. При обстеженні комісією було виявлено мокрі сліди від затоплення на стелі у ванній кімнаті та туалеті. 06 березня 2018 року, було обстежено квартиру вище на предмет справності сантехнічних приладів. Так як дані предмети знаходяться у задовільному стані, слідів від замокання не виявлено, комісія не може встановити причину даного затоплення.

Згідно Акту комісії ТФ TOB «КК «Будсервіс» від 18 вересня 2025 року про обстеження квартири АДРЕСА_3 , на предмет залиття, виявлено у кухні на стелі і на одній стіні, на якій розміщено кухонний гарнітур, виявлено мокрі сліди замокання. На підлозі залиття водою. Причиною залиття стало те, що у квартирі АДРЕСА_2 яка розташована по цьому самому стояку поверхом вище, тріснув шланг холодної води до змішувача на мийці у кухні.

До позовної заяви ОСОБА_2 долучила 1, 2 та 19 сторінки Звіту з оцінки вартості ремонтно-відновлювальних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття приміщень кватири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 (далі по тексту - Звіт), який необхідно витребувати у повному обсязі, щоб зрозуміти, яким чином проводилась оцінка ремонтно-відновлювальних робіт..

На думку відповідача та його представника, позивачкою не доведено спричинення останній моральної шкоди, так як невідомо коли утворився грибок: в 2018 році чи в 2025 році. Також невідомо, чи позивачка вживала будь-які заходи і коли, для знищення грибка. Жодного підтвердження цьому додатки до позовної заяви не містять. Також невідомо, чи працевлаштована позивачка і відповідно, чи була потреба їй добиратись на роботу. У позовній заяві немає жодного посилання на знайомих, у яких відповідачка змушена була проживати, як не зазначено терміну такого проживання.

22 вересня 2026 року судом зареєстровано клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Бакалець І. Г. про визнання звіту про оцінку неналежним, недопустимим та недостовірним доказом та про його неврахування при вирішенні справи. В обґрунтування цього клопотання зазначено про те, що кошторисна частина звіту фактично виконана іншою особою. – спеціалістом Кушнірук М. В. Відтак встановлення особи, яка фактично виконала відповідних розрахунок, правових підстав її залучення, її повноважень, кваліфікації та вихідних даних, використаних при складанні кошторису, безпосередньо впливає на можливість перевірити достовірність визначеного розміру збитку.

Представник позивачки ОСОБА_2 – адвокатка Присяжнюк М. О. у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, просила задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , його представник – адвокат Бакалець І. Г. в судовому засіданні визнавали позовні вимоги в частині завданої затопленням матеріальної шкоди на суму 5 000,00 грн, в задоволенні моральної шкоди просили відмовити з покликанням на доводи відзиву.

Допитай в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що зареєстрований як фізична особа-підприємець, оцінював завдану залиттям шкоду у квартирі позивачки. 19 вересня 2025 року ним було складено акт. Під час огляду свідком було виявлено замокання, оцінено його обсяг і характер, та за результатами обстеження зазначено про необхідність ремонтно-відновлювальних робіт. Свідок підтвердив, що при обстеженні слідів затоплення, нові сліди замокання, в частині, накладалися на старі, зокрема, в куті старе затоплення співпадало із новими слідами замокання. Лінолеум на кухні також було замочено, в деяких місцях він здувся. Про те, чи проводився власником квартири ремонт після попередніх затоплень, свідку невідомо. Кошторисна вартість, трудомісткість та заробітна плата розраховані кошторисником, інформація про якого є в матеріалах звіту. Джерела, нормативно-правові акти, які використовувалися оцінювачем, свідок вказав у звіті.

Відтак, заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

Квартира АДРЕСА_3 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 175716350 від 31 липня 2019 року.

29 січня 2018 року комісією в складі заступника директора ПМП «ВАЛ» Орлової Т. М., сантехніка ремонтної групи ОСОБА_4 , в присутності власника квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , складено акт на предмет затоплення. При обстеженні квартири виявлено на стелі, на дату складення акту, жовті сліди від замокання у ванній кімнаті та в туалеті. При обстежені квартири поверхом вище, слідів затоплення не виявлено, сантехнічні прилади знаходяться в задовільному стані. Ймовірною причиною даного замокання могло бути одноразове затоплення. З цим актом ознайомився ОСОБА_1 , який здійснив запис: «Я не затоплював».

05 березня 2018 року комісією в складі заступника директора ПМП «ВАЛ» Орлової Т. М., сантехніка ремонтної групи ОСОБА_4 , в присутності власника квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , складено акт на предмет затоплення. Зі слів власника квартири затоплення помітила 02 березня 2018 року. При обстеженні квартири, на дату складення акту, комісією були виявлені мокрі сліди від замокання у ванній кімнаті та в туалеті на стелі. 06 березня 2018 року було обстежено квартиру поверхом вище, слідів затоплення не виявлено, сантехнічні прилади знаходяться в задовільному стані, слідів від затоплення не виявено, комісія не може встановити причину даного затоплення.

18 вересня 2025 року комісією в складі менеджерів ТФ ТОВ «КК « Будсервіс» Новак М. Р. і ОСОБА_5 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_6 , в присутності власниці квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , та власника квартири АДРЕСА_5 , ОСОБА_1 , складено акт на предмет залиття квартири АДРЕСА_3 , виявлено наступне: у кухні на стелі і на одній стіні, на якій розміщений кухонний гарнітур, виявлено мокрі сліди замокання. На підлозі залито водою. Зі слів власниці квартири АДРЕСА_4 , залиття в її квартирі помітила близько 7:00 год. зранку 18 вересня 2025 року, коли вона зайшла на кухню. Причиною залиття квартири АДРЕСА_4 стало те, що у квартирі АДРЕСА_2 , яка розташована по цьому ж самому стояку, поверхом вище, тріснув шланг холодної води до змішувача на мойці у кухні. Власнику квартири АДРЕСА_2 запропоновано терміново усунути недоліки, а саме замінити шланг холодної води до змішувача і дійти мирної згоди із власницею квартири АДРЕСА_4 , яка зазнала залиття.

Згідно акту обстеження квартири АДРЕСА_3 , від 19 вересня 2025 року, який підписано власницею квартири ОСОБА_2 та експертом-оцінювачем ОСОБА_7 , за результатами обстеження експертом-оцінювачем приміщення кухні площею 7,2 кв.м, квартири АДРЕСА_4 , яке відбулося 19 вересня 2025 року, були виявлені сліди на стіні, на якій розміщений кухонний гарнітур і на стелі там же, які можна ідентифікувати як сліди характерні для ушкодження опорядження після залиття рідиною (згідно акту ТФ ТОВ «КК «Будсервіс»). Для усунення пошкоджень від залиття необхідно зробити наступні ремонтно-відновлювальні роботи в приміщенні № 8 (кухня пл. 7,2 кв.м), а саме: стіни – зачищення, шпаклювання, перетирання на площі 1,8 кв.м, застосування антисептичних засобів, ґрунтування, фарбування водоемульсійними сумішами на усій площі стін – 19,9 кв.м; стеля – зачищення, шпаклювання, перетирання на площі 0,9 кв.м, застосування антисептичних засобів, ґрунтування, фарбування водоемульсійними сумішами на усій площі стелі – 7,2 кв.м; стельові плінтуси – демонтаж і монтаж стельових плінтусів з екструдованого пінополістиролу – 10,84 пог. м; підлога – демонтаж і улаштування лінолеуму на повстяній основі на площі 7,3 кв.м.

Як слідує із висновків звіту з оцінки вартості ремонтно-відновлювальних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття приміщень квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , складений ФОП ОСОБА_3 , вартість ремонтно-відновлювальних робіт необхідно для усунення наслідків залиття приміщення трикімнатної квартири загальною площею 69,5 кв. м. на дату оцінки 18 вересня 2025 року складає 9 261,00 грн.

Крім того, у Звіті наявний локальний кошторис на будівельні роботи № 02-01-01 на будівельні роботи квартири АДРЕСА_4 , згідно якого, кошторисна вартість складає – 8,705 грн, кошторисна трудомісткість – 0,0325898 люд. год., кошторисна заробітна плата – 3 343 грн, середній розряд робіт 3,4 розряд.

Отож, проаналізувавши надані докази вважаю, що до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь–якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Кінцевою метою будь–якого звернення до суду є відновлення порушеного права та відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями.

За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15 та 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом беззаперечно встановлено, що позивачка є власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_3 . Вказане житлове приміщення було затоплене 18 вересня 2025 року, що підтверджується актом, складеним працівниками ТФ ТОВ «КК « Будсервіс», в присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у якому зафіксовано наслідки зазначеної події. За результатами обстеження встановлено, що у квартирі АДРЕСА_4 виявлено сліди затоплення, а саме: у кухні на стелі і на одній стіні, на якій розміщений кухонний гарнітур, виявлено мокрі сліди замокання. Причиною затоплення квартири АДРЕСА_3 , стало те що у квартирі АДРЕСА_2 , яка розташована по цьому ж самому стояку, поверхом вище, тріснув шланг холодної води до змішувача на мойці у кухні. Власником та користувачем квартири АДРЕСА_2 за вказаною вище адресою є ОСОБА_1 , що визнається самими сторонами. Згідно з висновком оцінювача про вартість ремонтно-відновлювальних робіт необхідно для усунення наслідків залиття приміщення трикімнатної квартири загальною площею 69,5 кв. м. на дату оцінки 18 вересня 2025 року складає 9 261,00 грн. Отож, саме заподіяння матеріальної шкоди майну позивачки внаслідок затоплення її житла стало підставою звернення ОСОБА_2 до суду з позовом до ОСОБА_1 , оскільки відповідач у добровільному порядку завдану шкоду не відшкодував.

Згідно із ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Частина 2 ст. ст. 383 ЦК України визначає, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Пунктом 4 ст. 7 Законом України «Про основні засади житлової політики» визначено, що використання житла не за призначенням забороняється. Особи зобов`язані використовувати житло відповідно до призначення, додержуватися правил користування житловими приміщеннями, забезпечувати ефективне управління житлом та належне його утримання, ощадливо використовувати енергетичні та інші ресурси, дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до абз. 2 п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт.

Додатком 4 до вказаних Правил встановлено форму акта, з якої вбачається, що в ньому повинно бути відображено: дату складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

За змістом положень ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Таким чином, умовою покладення на відповідача відповідальності за шкоду, завдану позивачу, є наявність вини останньої у спричиненні вказаної шкоди.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір (постанова Верховного Суду у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 757/31418/15-ц).

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд звертав увагу вище, що у пункті 2.3.6 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованих в Мін`юсті 25 серпня 2005 року за №927/11207, зазначено, що у разі залиття, аварії квартири складається відповідний акт, форма якого затверджена додатком № 4. Відповідно до даного додатку акт повинен містити дані про події, які відбулись, наслідки таких подій, причину залиття, винну особу, яка здійснила неправомірні дії, та підписи осіб, у присутності яких такий акт складено.

Судом встановлено, що наданий позивачкою акт за формою та змістом відповідає визначеній формі, не суперечить іншим доказам у справі, а наведені в ньому дані відповідачем не спростовані.

ОСОБА_1 не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що мало місце 18 вересня 2025 року, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов переконання про доведеність того факту, що залиття квартири в АДРЕСА_1 , сталося з вини власника квартири АДРЕСА_5 , а саме ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо розміру завданої шкоди, суд приймає до уваги звіт з оцінки вартості ремонтно-відновлювальних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття приміщень квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , складений ФОП ОСОБА_3 , вартість ремонтно-відновлювальних робіт необхідних для усунення наслідків залиття приміщення трикімнатної квартири, загальною площею 69,5 кв.м, на дату оцінки 18 вересня 2025 року складає 9 261,00 грн.

Таким чином, встановивши, що позивачка довела завдану їй шкоду, протиправність дій відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивачки, суд доходить висновку, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню відповідача у загальному розмірі 9 261,00 грн, визначеному на підставі звіту з оцінки вартості ремонтно-відновлювальних робіт.

Щодо клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Бакальця І. Г. про визнання звіту про оцінку неналежним, недопустимим та недостовірним доказом та про його неврахування при вирішенні справи, то суд звертає увагу на наступне.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частини 1, 3 ст. 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Питання допустимості доказів суд вирішує під час їх оцінки та ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті, або безпосередньо під час дослідження доказів у судовому засіданні (ст. 229 ЦПК України).

За змістом ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Залучення оцінювачем (суб`єктом оціночної діяльності) кошторисника до підготовки звіту про оцінку збитків є правомірною практикою, яка відповідає нормам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Національним стандартам оцінки. Оцінювач має право залучати інших фахівців на договірних засадах для виконання специфічних розрахунків, які потребують вузькопрофільних знань. Кошторисник має спеціальні знання та спеціалізоване програмне забезпечення для детального розрахунку вартості будівельних робіт, матеріалів або відновлення об`єкта за діючими нормами.

У виниклому спорі, звіт з оцінки вартості ремонтно-відновлювальних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття приміщень квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , - документ, в якому викладаються результати незалежної оцінки збитків, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (оцінювачем) відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Цей звіт стороною відповідача не спростовано, однак суд неодноразово наголошував на засадах змагальності цивільного процесу, роз`яснював відповідачу та його представнику право заявити клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, яке не було заявлено по процедурі та у строки, визначені процесуальним законом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь–які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц)

Отож, звіт з оцінки вартості ремонтно-відновлювальних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття приміщень квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , є достовірним, допустимим та достатнім доказом на обґрунтування заявленого позивачкою до стягнення розміру матеріального збитку, який стороною відповідача не спростований в спосіб рецензування цього звіту чи проведення експертизи, на що суд покликався вище.

В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із пошкодженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

У відповідності з роз`ясненнями, викладеними у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA,№ 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної діями відповідача, суд виходить з того, через затоплення квартири ОСОБА_2 , як власник, була позбавлена можливості повноцінно користуватися належним їй житлом, зазнала моральних переживань, пов`язаних із порушенням звичного способу життя та необхідністю усунення наслідків затоплення. Це змусило позивачку докладати додаткових зусиль для відновлення свого становища, яке існувало до цього. Отож, враховуючи конкретні обставини справи, розмір, тривалість та характер заподіяних моральних страждань, й виходячи із засад розумності й справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Також на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 771,01 грн (12 261,00 * 1 211,20 : 19 261,00), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог та 5 000 (п`ять тисяч),00 грн за складення звіту з оцінки вартості ремонтно-відновлювальних робіт.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9 261 (дев`ять тисяч двісті шістдесят одну),00 грн грошового відшкодування матеріальної шкоди та 3000 (три тисячі),00 грн грошового відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 771 (сімсот сімдесят одну),01 грн та 5 000 (п`ять тисяч),00 грн за складення звіту з оцінки вартості ремонтно-відновлювальних робіт.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_7 .

Головуючий – суддя Герчаківська О.Я.