Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №579/2128/26 — Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/2128/26

2/579/867/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 року Кролевецький районний суд Сумської області

у складі: судді – Моргуна О.В.,

за участі секретаря судового засідання – Сергієнко Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кролевець справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд змінити розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно судового наказу Кролевецького районного суду Сумської області від 25.05.2025 року у справі № 579/1203/26. Стягнути з нього, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у наданий судом строк та станом на 6.10.2026 року своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву не скористалася, відзив на позов не подала, заперечення щодо розгляду справи в спрощеному порядку, будь-яких клопотань чи заяв не надала.

У відповідності до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно правил ч. 6 ст.19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

По справі встановлено, що судовим наказом Кролевецького районного суду від 25 травня 2026 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини його доходів щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с. 12).

У статті 19 та частинах 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до ст.9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов`язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від неналежного піклування з боку батьків чи інших осіб.

При цьому, держава визнала право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У ч.1 ст.192 СК України йдеться про те, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни його матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд в першу чергу враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини.

Згідно ч.2 ст.182 СК України (із змінами згідно ЗУ №2475-VIII від 03.07.2018 року) мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За змістом ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено за рішенням суду за позовом платника аліментів.

Таким чином, позивач у разі зміни його матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом може звернутись до суду про зменшення розміру аліментів, присуджених судовим наказом Кролевецького районного суду від 25 травня 2026 року у розмірі 1/4 частини його доходів щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до повноліття дитини, тобто може просити суд зменшити розмір частки його доходів, яка стягується як аліменти на утримання дитини.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, що позивач є працездатним, має іншу сім`ю членами якої є дружина (а.с. 50) та мати (а.с.16,) яка потребує постійного підтримуючого лікування (а.с.49), зобов`язаний забезпечувати сім`ю , однак при цьому повинен влаштовувати своє життя так, щоб забезпечувати і свою дитину.

Згідно ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до вимог частини 2 статті 182 СК України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2026 року - 3 512 гривень.

З довідки про доходи ОСОБА_1 за 2024 рік вбачається, що середньомісячний розмір його доходу становить 70418 грн. 67 коп., за 2025 рік вбачається, що середньомісячний розмір нарахованої йому заробітної плати становить 78917 грн. 68 коп., інші доходи від оренди землі 8261 грн. 04 коп. (а.с.53-54), за останніми відомостями нарахована заробітна плата за період 1.08.2026 року становить 88407 грн.27 коп., за період 1.09.2026 року 68454 грн. 78 коп. відповідно (а.с.51-52), 1/8 частка від цієї суми суттєво перебільшує мінімальний рекомендований розмір аліментів і є достатньою для гармонійного розвитку дитини, відповідає її найкращим інтересам.

Виходячи з критеріїв розумності та справедливості, а також враховуючи прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, матеріальний та сімейний стан позивача , суд приходить до висновку, що слід змінити розмір аліментів, встановлених судовим наказом Кролевецького районного суду від 25 травня 2026 року і стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розмір яких суд визначає 1/8 частину всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття. На думку суду, вказаний розмір аліментів буде розумним, достатнім і відповідатиме інтересам дитини, при цьому не порушуючи прав та інтересів ОСОБА_1 .

Суд враховуючи рівність сторін вважає , що на батьків покладено однаковий обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини.

З роз`яснень п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається, що відповідно до ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи наведені роз`яснення, суд вважає за необхідне стягнути аліменти у зміненому розмірі з дня набрання рішенням суду законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Таким чином відповідач не позбавлена можливості за домовленістю з позивачем або шляхом звернення до суду ставити питання про участь у додаткових витратах на дитину в разі необхідності .

Крім того, суд вважає за необхідне, після вступу даного рішення в законну силу, відкликати виконавчий лист, яким є судовий наказ Кролевецького районного суду від 25 травня 2026 року по справі № 579/1203/26 за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, після його повного виконання.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Сторонам, зокрема відповідачу, надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані йому законом, в тому числі надати докази.

Суди у цивільних справах не оцінюють професійність, якість чи своєчасність правової допомоги, яка перешкодила особі, якій вона надається, отримати ефективний доступ до суду (див. ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 554/4001/17, провадження № 61-20093ск21).

Матеріали справи не містять доказів та й доводів, які б свідчили про наявність перешкод для відповідача щодо своєчасного звернення за професійною правничої допомогою.

Тобто час такого звернення залежав виключно від її волевиявлення.

На відповідача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень. Тобто, відповідно до вимог ст.12, 13 ЦПК України — відповідач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 78-80 ЦПК України, зазначені ним обставини.

Докази та відзив на позов відповідач не надала.

Від відповідача не надійшло заперечень проти вимог позивача.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи положення ч.7 ст.81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.

Інші доводи позивача не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та зроблених на підставі них висновків.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76, 81, 141, 247, 259, 265, 268, 279 ЦПК України, ст.ст. 180 – 183, 192 Сімейного кодексу України, статтею 27 Конвенції «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 р., суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , про зменшення розміру аліментів задовольнити.

Змінити розмір аліментів, стягнутих за судовим наказом Кролевецького районного суду від 25 травня 2026 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Стягнення аліментів у зміненому розмірі проводити з дня набрання чинності рішенням суду.

Судовий наказ Кролевецького районного суду від 25 травня 2026 року по справі № 579/1203/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відкликати після набрання рішенням суду законної сили та після його повного виконання.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя О. В. Моргун