Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №591/9037/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/9037/26 Провадження № 3/591/2141/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Косар А.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , військовослужбовець

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Водій ОСОБА_1 16.07.2026 23:50:00 в м.Сумах по вул. Героїв Крут, 74А керував транспортним засобом Nissan Navara н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння , а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою технічного приладу газоаналізатор Drager Алкотест відмовився , прослідувати до медичного закладу відмовився , чим порушив п. 2.5 ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За даним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 721380 від 17.07.2026.

ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, хоча судом належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Дерези М.Е. надійшла письмова заява у якій викладені заперечення проти протоколу про адміністративне правопорушення складеного щодо ОСОБА_1 , зокрема зазначає, що в ніч з 16.07.2026 року на 17.07.2026 року французький бульдог ОСОБА_1 в квартирі в наслідок нещасного випадку зазнав глибокої різаної рани та потребував термінового оперативного втручання у зв`язку із пневматораксом легень. Для збереження життя та здоров`я свого собаки ОСОБА_1 був вимушений поїхати у ветеринарну клініку . Дані обставини ОСОБА_1 одразу повідомив працівникам поліції і на відео чітко видно, що після зупинки працівниками поліції виходить із собакою яка вся в крові і починає їй накладати бинт, що підтверджується наявними відеозаписами в матеріалах справи, вважає, що обставини які скалилися 16.07.2026 року відносно дій ОСОБА_1 можна кваліфікувати згідно ст. 18 КУпАП, тому відповідно до ст. 17, ч.1 ст. 247 КУпАП на його думку це є підставами для закриття провадження по справі. Аналізуючи наведені обставини та твердження ОСОБА_1 щодо наявності крайньої необхідності, треба виходить з положень ст. 9 КУпАП, тому просить закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Статтею ст.268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі у розгляді адміністративного матеріалу особи, стосовно якої складено протокол за ст.130 КУпАП. У той же час, відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

За таких обставин, з метою недопущення закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності було прийнято рішення розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 та його представника на підставі доказів, що наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, слід зробити наступні висновки.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Огляд на стан сп`яніння – це один із заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, порядок застосування та наслідки порушення якого встановлені ст.266 КУпАП.

Зокрема, згідно ч. 3 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

При цьому, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У даному випадку, надісланий суду протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП складений та підписаний уповноваженою на те особою – із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП (а.с. 1).

Крім того, зазначені в протоколі обставини підтверджуються також матеріалами справи, що додані до протоколу: актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд ОСОБА_1 не проводився у зв`язку з відмовою від проходження , зафіксовані виявлені ознаки сп`яніння ; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого огляд ОСОБА_1 не проводився у зв`язку з відмовою, зафіксовано виявлені ознаки :запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови.

Також, з дослідженого у судовому засіданні відеозапису (clip 2 «23:48:55») вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, після зупинки і виходу з нього працівник поліції повідомляє, що надійшло повідомлення про стрільбу у квартирі після чого собака яка там перебувала перестала гавкати, на що ОСОБА_1 повідомляє, що був випивши , вигулював собаку на вулиці , в цей час невідома особа відкрила стрільбу і нанесла поранення його собаці і він змушений був везти тварину до лікарні і, у подальшому на відеозаписі (clip 1 «00:30:41») вбачається, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 , у працівників поліції через підозру перебування водія ОСОБА_1 у стані сп`яніння, було запропоновано останньому пройти огляд на стан сп`яніння у зв`язку з виявленими ознаками сп`яніння як на місці зупинки та/або у медичному закладі охорони здоров`я, однак останній вже зазначає, що транспортним засобом не керував, а отже не має підстав для проходження ним огляду, фактично уповноваженою особою це було розцінено як пасивну відмову від проходження огляду та складено протокол про адміністратвине правопорушення.

З приводу пояснень представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності -адвоката Дерези М.Е. про те, що ОСОБА_1 вчинив діяння у стані крайньої необхідності слід зазначити наступне:

Відповідно до ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Тобто, зі змісту ст. 18 КУпАП вбачається, що стан крайньої необхідності виникає виключно у разі загрози життю, здоров`ю, правам та свободам людини (громадянина), власності чи інтересам держави. Чинне законодавство України про адміністративні правопорушення не визначає загрозу життю чи здоров`ю тварини (собаки) як правову підставу для звільнення особи від відповідальності за вчинення правопорушення у стані крайньої необхідності. Тварина згідно зі ст. 180 Цивільного кодексу України є об`єктом цивільних прав (майном), і хоча вона захищається від жорстокого поводження, її стан здоров`я не може превалювати над публічною безпекою у сфері дорожнього руху.

Однією з обов`язкових умов крайньої необхідності є неможливість усунення небезпеки іншими засобами. Особа не була позбавлена можливості скористатися послугами таксі, допомогою третіх осіб (знайомих, сусідів), викликати невідкладну ветеринарну допомогу або передати керування транспортним засобом особі, яка не перебуває в стані сп`яніння. Тобто загроза життю тварини могла бути усунута способами, які не пов`язані з порушенням ПДР.

Керування транспортним засобом з ознаками сп`яніння, як і подальша відмова від проходження законної вимоги поліцейського щодо огляду, створює колосальну та пряму загрозу для суспільних інтересів — життя та здоров`я невизначеного кола учасників дорожнього руху (пішоходів, інших водіїв). Заподіяна потенційна шкода від дій водія у стані сп`яніння є значно більшою, ніж відвернена шкода (загроза здоров`ю домашньої тварини).

Слід наголосити, що водію інкримінується порушення вимог п. 2.5 ПДР України, а саме — відмова від проходження огляду на стан сп`яніння. На момент вимоги працівників поліції пройти огляд, водій та тварина вже перебували під контролем правоохоронців і сама процедура огляду (яка займає кілька хвилин на місці за допомогою приладу "Драгер") ніяк не заважала подальшому наданню допомоги тварині іншими особами чи ветеринарами. Відмова від огляду є формальним складом правопорушення, у суду відсутні правові підстави вважати саму відмову дією, вчиненою для рятування тварини.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підтвердження своєї позиції щодо перебування ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності представник надає письмовий доказ за підписом лікаря Клініки ветеринарної хірургії- ОСОБА_2 з інформацією про те, що 17 липня 2026 року о 22:32 власник французького бульдога ОСОБА_1 звернувся до ветеринарної клініки «10 Друзів» через те, що його тварина зазнала глибокої різаної рани та потребувала термінового оперативного втручання у зв`язку з пневмотораксом легень. Проте зазначена клініка на момент прибуття була зачинена, оскільки її офіційний графік роботи триває з 08:00 до 20:00, через що власник був змушений чекати наступного дня для проведення всім маніпуляцій та хірургічного втручання.

Суд не може врахувати цю довідку як належний доказ факту надання допомоги чи огляду тварини, оскільки документ сам по собі містить протиріччя, зокрема у довідці зазначено, що лікарня була закрита, це означає, що жодні медичні маніпуляції, фіксація стану собаки чи офіційний прийом не проводилися, тобто лікар не міг оцінити стан тварини в момент її привезення та не доводить, що тварина перебувала у певному медичному стані чи отримала лікування саме в той час, у довідці зазначено,що собака зазнала глибокої різаної рани, а при розмові зазначає що у собаки вогнепальне поранення. Окрім цього представник ОСОБА_3 у запереченні зазначає, що собака зазнала глибокої різаної рани у квартирі ОСОБА_1 однак під час спілкування з працівниками поліції неодноразово наголошувалось що собака отримала вогнепальне поранення від невідомої особи на вулиці.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки стану крайньої необхідності, передбачені ст. 18 КУпАП, а його доводи розцінюються судом як спроба уникнути відповідальності за вчинене правопорушення.

Крім того, слід зазначити про те, що діючим законодавством про адміністративне правопорушення зокрема ст. 251 КУпАП, передбачено те, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У даному випадку на відеозаписі зафіксовані дії працівників поліції та особи, що притягається до відповідальності, що є необхідним та достатнім для прийняття рішення по суті.

Суд звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі.

Так, відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Уразі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Суд вважає, що працівниками поліції було правомірно та у відповідності до вимог КУпАП зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі.

Суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`янінням у встановленому законом порядку.

Суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно довідки ст. інспектора відділу АП УПП в Сумській області Лєонової Д. від 17.07.2026 ОСОБА_1 не притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП протягом року. Також матеріали містять відомості про те, що ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 08.11.2001 (а.с. 7).

Враховуючи характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, вважаю за необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з правопорушника необхідно стягнути судовий збір у сумі 665,60 грн.

Керуючись ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. 283, ст. 284 КУпАП суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 665,60 гривень (р/р UA908999980313111256000026001; отримувач – ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ- 37993783; банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), найменування коду класифікації доходів бюджету – Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).

У відповідності із ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десятиденного строку до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми.

Суддя А.І.Косар