Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №591/5482/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/5482/25

Провадження № 1-кп/591/178/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025200000000154 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , гр-на України, військовослужбовця, не судимого,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В :

26 січня 2025 близько 08.00 год. ОСОБА_5 , перебуваючи в районі входу до гаражу за адресою: с. Замостя, Суджанського району, Курської області, РФ, будучи військовослужбовцем, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час конфлікту, реалізуючи свій прямий раптово виниклий умисел, направлений на позбавлення життя іншого військовослужбовця ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи настання наслідків у виді його смерті, здійснив не менше 1 пострілу в його напрямку з автоматичної зброї АК-74, спричинивши йому внаслідок кульового влучання тілесні ушкодження у вигляді травми кровоносних судин із залученням декількох ділянок тіла, гострої крововтрати, що виникла в результаті проникаючого вогнепального ушкодження грудної клітки та гомілок, що супроводжувались ушкодженням правої легені, судин гомілок, внаслідок чого ОСОБА_6 помер.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення визнав частково, заперечивши намір на позбавлення життя людини та показав, що дійсно за наведених вище обставин він разом з іншими військовослужбовцями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували в зазначеному вище місці, в зв`язку з виконанням військового обов`язку по відсічі збройної агресії РФ. Не заперечив, що дійсно всі вони напередодні вживали алкоголь. В той час між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_6 заподіяв останньому значні тілесні ушкодження, побивши його, а ОСОБА_5 намагався їх розборонити, відтягував ОСОБА_6 від ОСОБА_7 неодноразово, але той був фізично сильніший, тому періодично відштовхував ОСОБА_5 , наздоганяв ОСОБА_7 та продовжував наносити йому тілесні ушкодження. Коли востаннє ОСОБА_7 все-таки втік від ОСОБА_6 , а ОСОБА_5 , який мав при собі автомат ОСОБА_7 , підходив до гаражу, де відбувались останні події, то йому назустріч вийшов ОСОБА_6 , який мав агресивний, неадекватний вигляд. ОСОБА_6 взяв в руку «черенок» від лопати та почав наступати на ОСОБА_5 . На зауваження ОСОБА_5 він не реагував, мав агресивно налаштований по відношенню до обвинуваченого вигляд та продовжував наступати на обвинуваченого, а ОСОБА_5 , відступаючи назад, привів автомат в бойову готовність та здійснив кілька пострілів в бік ОСОБА_6 (як він зазначив – стріляв в землю), з метою власного захисту, щоб зупинити останнього, не бажаючи його смерті. На думку обвинуваченого він міг влучити в потерпілого внаслідок рикошету куль (з його слів – на місці події було бетонне покриття) або внаслідок віддачі автоматичної зброї та не зміг впевнено пояснити чи стріляв він чергою чи здійснював одиночні постріли. Цивільний позов визнав.

Вирішуючи питання щодо доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого в провину кримінального правопорушення, а також надаючи оцінку позиції обвинуваченого, поданим доказам на предмет їх належності, достовірності та допустимості, суд виходить з наступних міркувань.

Так, потерпіла ОСОБА_8 , підтримавши заявлений нею цивільний позов, показала, що про обставини загибелі її чоловіка ОСОБА_6 , якого охарактеризувала позитивно, їй відомо зі слів інших осіб.

Свідок ОСОБА_9 (військовослужбовець, в підпорядкуванні якого були ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ) показав, що загиблий, обвинувачений, ОСОБА_7 та інший військовослужбовець ОСОБА_10 перебували на бойових позиціях, в згаданому в обвинуваченні населеному пункті. В січні 2025 року на цій позиції відбулась надзвичайна подія, про яку йде мова в обвинуваченні, про яку йому доповіли та про яку доповіли командуванню. Коли прибули на місце, то забрали всіх учасників події, тіло ОСОБА_6 , зброю, з якої було заподіяно смерть останнього, три гільзи та передали працівникам поліції. При спілкуванні з учасниками події, у них були виявлені очевидні ознаки сп`яніння, ОСОБА_7 мав очевидні та значні ознаки сильного побиття та тілесних ушкоджень (зокрема, як зазначив свідок, у нього було все обличчя в синцях). Зі слів ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , останньому були заподіяні тілесні ушкодження ОСОБА_6 , якого намагався захистити ОСОБА_5 та зупинити загиблого. Також ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_9 про причини свого вчинку, що «він ( ОСОБА_6 ) його ( ОСОБА_5 ) просто теж забив би». Крім цього, свідок ОСОБА_9 показав, що дійсно ОСОБА_6 фізично значно сильніший за ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , вищий за зростом та фізично більш розвинений ніж вони. Зазначив свідок і про те, що ОСОБА_7 тривалий час перебуває в статусі СЗЧ, в якому також був ОСОБА_10 , а їх місцезнаходження йому невідоме. Як загиблого, так і обвинуваченого свідок охарактеризував позитивно.

Крім цього, на обґрунтування провини обвинуваченого прокурором подані наступні докази:

-копії документів ОСОБА_6 , що підтверджують анкетні дані загиблого, проходження ним військової служби та перебування в шлюбі з потерпілою ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 157-167);

-протокол огляду (в місці розташування військового підрозділу, куди було евакуйовано тіло ОСОБА_6 ), протокол огляду трупа ОСОБА_6 , якими зафіксовані сліди у вигляді пошкоджень на одязі останнього та на тілі загиблого, протокол огляду, під час якого вилучено видану ОСОБА_9 зброю та три гільзи (т. 1 а.с. 168-195, 236);

-копії документів стосовно смерті ОСОБА_6 , висновки СМЕ №№ 202/168, 72, 77, 129, 186, які встановлюють характер, ступінь тяжкості, локалізацію та механізм утворення тілесних ушкоджень, від яких загинув ОСОБА_6 , які узгоджуються з обставинами, зазначеними в обвинувальному акті, наявність у нього в області грудної клітки спереду одного вхідного кульового отвору та перебування ОСОБА_6 в момент заподіяння смерті в стані сильного алкогольного сп`яніння (т. 1 а.с. 199-214);

-висновки цитологічних та імунологічних експертиз, які в контексті предмета доказування не містять суттєвої та вагомої інформації та неконкретизовано визначають лише можливість походження тих чи інших вилучених біологічних зразків від певних осіб (т. 1 а.с. 215-229, т. 2 а.с. 110-114);

-висновок балістичної експертизи, яким підтверджено приналежність вилученого з тіла ОСОБА_6 металевого предмету до частини кулі калібру 5,45 х 39 мм (т. 1 а.с. 232);

-висновок експертизи зброї (т.2 а.с. 2), яким підтверджено, що лише одна гільза, з тих, що була видана свідком ОСОБА_9 , була відстріляна зі зброї, з якої заподіяно смерть ОСОБА_6 ;

-протокол слідчого експерименту, проведеного за участю ОСОБА_5 та висновок СМЕ, проведеного за його наслідками, згідно якого механізм спричинення частини тілесних ушкоджень (здебільшого зосереджених в області гомілок) – відповідає механізму, який обвинувачений продемонстрував стосовно здійснення пострілів в ОСОБА_6 , а механізми спричинення частини тілесних ушкоджень, в тому числі вхідного та вихідного кульового отворів в області грудної клітини – не відповідає механізму, що він продемонстрував (т. 2 а.с. 53-64);

-протоколи відібрання зразків, висновки експертиз, які містять інформацію лише про те, що відсутні сліди пострілу на каналі ствола, відсутні біологічні зрази обвинуваченого на автоматичні зброї та відсутні сліди пострілу на одязі (т. 2 а.с. 65-103);

-висновок судово-психіатричної експертизи, яким підтверджена осудність обвинуваченого (т. 2 а.с. 118);

-документи про проходження військової служби ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , в тому числі висновки службового розслідування (т. 2 а.с. 155-184), в яких в тому числі підтверджуються покази ОСОБА_5 про побиття ОСОБА_7 , а також в яких зафіксовані і його покази в частині наявності у ОСОБА_6 дерев`яного предмета та наближення загиблого з ним до обвинуваченого (т. 2 а.с. 164);

-протокол затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України з проведенням особистого обшуку, під час якого вилучено його одяг та мобільний телефон, які не містять суттєвої інформації стосовно предмета доказування (т. 2 а.с. 185)

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 , підтвердивши надані ним висновки СМЕ, які наведені вище, показав, що всі тілесні ушкодження, як в області гомілок, так і в області грудної клітки, були спричинені загиблому приблизно одночасно з неблизької відстані, послідовність їх спричинення неможливо встановити, смерть ОСОБА_6 більш ймовірно настала в проміжок часу від кількох хвилин з моменту заподіяння, на його тілі мається в області грудної клітки один вхідний кульовий отвір (спереду) та одне вихідне поранення (позаду), що в сукупності з висновками СМЕ свідчить про те, що стрілок ( ОСОБА_5 ) та загиблий в момент здійснення пострілів знаходились обличчям один до одного на неблизькій дистанції.

При цьому, сукупність наведених вище доказів поза розумним сумнівом не виключає показань обвинуваченого в частині наступу ОСОБА_6 з дерев`яною палицею в руках в напрямку ОСОБА_5 та здійснення останнім пострілів в потерпілого, коли ОСОБА_5 відступав від нього, але це також свідчить і про те, що ОСОБА_5 мав час та простір для маневру, застосування якого не призвело б до загибелі ОСОБА_6 .

Також наведені докази в сукупності та обставини, при яких була заподіяна смерть ОСОБА_12 , спростовують покази обвинуваченого про вчинення ним вбивства в умовах захисту та щодо необережного характеру дій ОСОБА_5 .

Про це свідчить те, що військовослужбовець ОСОБА_5 , який має знання та навички поводження зі зброєю, маючи певний військовий досвід, знаючи та розуміючи про значні її (зброї) травмуючі властивості при здійсненні пострілів в людину, вчиняє такі дії свідомо, вже після припинення побиття ОСОБА_6 іншого військовослужбовця ОСОБА_13 та до початку реального нападу на нього (на ОСОБА_5 ). Тобто, в момент здійснення пострілів ОСОБА_5 не перебував в умовах захисту від реального нападу, який би виправдовував застосування ним зброї на ураження з летальним наслідком.

Крім того, наведеними доказами спростовується і необережне спричинення смерті ОСОБА_6 , про що свідчить невідповідність продемонстрованого ним способу спричинення поранення в області грудної клітки потерпілого, наявність вхідного кульового отвору в області грудної клітки та майже одночасне спричинення тілесних ушкоджень як в області кінцівок, так і в області грудної клітки, з неблизької відстані, які як самостійно, так і в сукупності призвели до смерті ОСОБА_6 .

Іншими словами, дослідженими доказами в достатній мірі підтверджено, що в згаданій ситуації ОСОБА_5 , перебуваючи на неблизькій відстані від ОСОБА_6 , будучи озброєним автоматичною зброєю, тобто маючи більше можливостей для захисту від агресивних дій потерпілого (навіть при його більшій фізичні силі) та не перебуваючи в умовах необхідної оборони, на переконання суду, мав достатньо часу, можливостей та засобів для зупинення агресивної поведінки та дій ОСОБА_6 в спосіб, що виключав би його загибель (здійснення пострілів вгору, в іншому безпечному напрямку, в решті-решт спричинення одного незначного поранення, шляхом здійснення прицільного пострілу, тощо). Проте, ОСОБА_5 , перебуваючи в зазначених умовах, з неблизької відстані, не перебуваючи в умовах захисту від реального нападу, умисно здійснює більше одного пострілу з автоматичної зброї в ОСОБА_6 , що і призводить до його смерті.

Отже, наведені покази обвинуваченого суд вважає обраним ним способом захисту, з метою уникнення відповідальності та її перекладення на потерпілого, оскільки вони в частині необережного спричинення смерті та дій обвинуваченого в умовах захисту, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та навпаки спростовані доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Будь-яких переконливих доводів чи тверджень щодо недопустимості чи неналежності наведених доказів (окрім тих, неналежність яких застережена вище) суду не наведено, вони на думку суду є такими, що в повній мірі узгоджуються між собою та підтверджують обставини вчинення ОСОБА_5 саме інкримінованого в провину кримінального правопорушення (можливі неточності чи суперечності в показаннях суд не знаходить такими, що виключають провину обвинуваченого саме в інкримінованому діянні, з огляду на суб`єктивне сприйняття учасниками згаданих подій, їх давність, а також з огляду на те, що такі суперечності не спростовують наведених висновків СМЕ та показань експерта, а заперечення сторони захисту проти обвинувачення також ґрунтуються на непідтверджених припущеннях).

Таким чином, факт скоєння ОСОБА_5 цього кримінального правопорушення суд вважає доведеним, зазначені в обвинуваченні та наведені вище обставини встановленими, а його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки він, своїми умисними, протиправними діями заподіяв смерть потерпілого ОСОБА_6 , тобто вчинив вбивство.

Пом`якшуючих покарання обставин ОСОБА_5 суд не вбачає.

При цьому, дійшовши висновку про відсутність у ОСОБА_5 щирого каяття, суд виходить з роз`яснень, які надав Верховний Суд в постанові від 22.03.2018 року у справі № 759/7784/15-к про те, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Однак, як зазначалось вище, ОСОБА_5 фактично не визнав своє винуватості, з наданих ним показань вбачається спроба в будь-який спосіб уникнути відповідальності, применшивши протиправність власних дій, перекладаючи відповідальність на загиблого, всупереч встановленим та очевидним доказам, так само як і формальний характер носило висловлення ним жалю стосовно його дій.

Обтяжуючою покарання обставиною ОСОБА_5 є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він є не судимою особою, військовослужбовцем, за місцем служби характеризується посередньо.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує особу обвинуваченого, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, обтяжуючу покарання обставину.

Враховуючи викладене та дані щодо особи обвинуваченого, його вік, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, пов`язаного з позбавленням життя людини, думку потерпілої, відсутність пом`якшуючих покарання обставини, наявність обтяжуючої обставини, а також вчинення злочину раніше не судимою особою, військовослужбовцем, який має значний стаж служби, але який не усвідомлює небезпечності своїх дій та невідворотних наслідків, до яких вони призвели, всупереч встановленим та доведеним обставинам та яка навпаки намагається перекласти відповідальність на іншу особу (потерпілого), суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе лише за умови його ізоляції від суспільства з призначенням покарання у виді позбавлення волі.

Іншими словами, доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, об`єктом якого є найвища цінність – життя людини, та яке призвело до смерті людини, а також відсутність жодної обставини для пом`якшення покарання, дають підстави суду стверджувати, що в даному випадку єдиним належним, співмірним та справедливим видом та мірою покарання є позбавленням волі в межах, застережених у відповідній санкції статті, що сприятиме досягненню мети провадження, виправленню обвинуваченого та запобігатиме вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, який становить загрозу для суспільства, так і іншими особами.

Заявлений ОСОБА_8 цивільний позов (т. 1 а.с. 21) та визнаний обвинуваченим суд вважає обґрунтованим та таким, що, у відповідності до вимог ст.ст. 1166, 1167, 1177 ЦК України, підлягає частковому задоволенню в частині майнових збитків (доведено згідно накладної облаштування місця поховання загиблого потерпілою в сумі 216000 гривень – т. 1 а.с. 81) та в повному обсязі в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки завдання моральної шкоди в цій частині в повній мірі обґрунтовано потерпілою та зумовлюється стражданнями, завданими внаслідок непоправної втрати близької людини (батька), які безумовно викликають болісні відчуття, переживання, навіть зі сплином часу, та які призвели до негативних змін в житті.

Тому, виходячи з глибини та характеру страждань, враховуючи принцип розумності, виваженості, співмірності та справедливості, в межах заявлених позовних вимог, належною до стягнення на відшкодування моральної шкоди, завданої зазначеним злочином, на переконання суду є сума коштів заявлена потерпілою в 700000 гривень.

Питання по речовим доказам вирішується згідно вимог діючого законодавства.

Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертних досліджень, підтверджені довідками, слід стягнути з обвинуваченого.

До вступу вироку в законну силу, враховуючи дані про особу обвинуваченого та наявність ризику переховування, застосований до обвинуваченого запобіжний захід належить залишити без змін.

На підставі ч. 1 ст. 115 КК України, ст.ст. 1166-1168, 1177 ЦК України, керуючись ст.ст. 368, 374, 375 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Строк відбування покарання обраховувати з 13 жовтня 2026 року та зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_5 попереднє ув`язнення за період з 26 січня 2025 року по 12 жовтня 2026 року включно із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення.

Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити та стягнути на її користь з ОСОБА_5 на відшкодування майнової шкоди кошти в сумі 216000 гривень та на відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 700000 гривень.

Речові докази: одяг ОСОБА_6 , черевики, металевий фрагмент кулі, 3 гільзи, біологічні зразки ОСОБА_5 , змиви та контрольні змиви – знищити; штани, кофту, мобільний телефон – повернути ОСОБА_5 ; АК-74 № НОМЕР_1 , магазин АК-74 з 29 набоями – повернути ВЧ НОМЕР_2 ; зі скасуванням накладених на наведене майно арештів.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати в сумі 35417,55 гривень.

Застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишити без змін, але не більше чим до 11 грудня 2026 року включно.

На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з моменту його проголошення, особою, що не була присутня під час його проголошення – з дня отримання копії судового рішення, а особою, яка перебуває під вартою – з моменту вручення вироку цій особі.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, яка негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1