Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №466/3690/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3690/26

Провадження № 2/466/2914/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2026 м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді Торської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Гавдульського Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Львова Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, Першої львівської державної нотаріальної контори Львівської області, третьої особи ОСОБА_2 про скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Зелінка Василь Васильович, який представляє інтереси ОСОБА_1 , через підсистему "Електронний суд" звернувся до суду з позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Львова Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, Першої нотаріальної контори у Львівській області, третьої особи ОСОБА_2 про скасування арешту майна.

В обґрунтування вимог покликається на те, що позивачці на праві приватної власності належить квартира за адресою АДРЕСА_1 . Згідно вироку Шевченківського районного суду від 11.05.2000 року, засуджено та визнано винним ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 148-2 КК України (в редакції станом на 1960 рік) та обрано покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна та позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 5 років. На підставі постанови ВДВС Шевченківського районного управління юстиції № 301/Ч від 05.06.2000, внесені відомості про арешт майна в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна з реєстраційним номером №4325000, зареєстрованого 03.01.2007 о 09:57:02 державним реєстратором Першої Львівської державної нотаріальної контори. Оскільки вказане обтяження порушує права позивачки, як власниці квартири, просить суд скасувати арешт.

Представник позивачки в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи судом, про причини неявки суд не повідомили.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України - датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши подані докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою АДРЕСА_1 .

Вказане підтверджується довідкою виданою директором Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» Мартинишин Г.М. №Ф1045 від 05.03.2026, з якої вбачається, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» квартира АДРЕСА_2 на праві власності в р.№10405 від 05.03.1999 належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири, посвідченого Колодій О.Я., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу р.№143 від 12.02.1999.

Згідно із вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 11.05.2000 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.148-2 КК України (в редакції кодексу 1960 року) та призначено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

В порядку виконання вироку в частині конфіскації майна постановою державного виконавця Шевченківського районного управління юстиції від 28.06.2000 накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , де ОСОБА_2 зареєстрований, однак вказане майно засудженому не належало на праві власності.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , Першою львівською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, накладеного на підставі постанови ВДВС Шевченківського районного управління юстиції №301/Ч, вх.1309.

Разом з тим, із відповіді Шевченківського ВДВС у м.Львові №101879 від 27.11.2025 вбачається, що арешт може бути знятий за рішенням суду.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України 2012 року, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства. Проте, арешт на майно було накладено не ухвалою слідчого судді, а постановою державного виконавця в порядку виконання вироку. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суду не подані докази того, що позивачка є учасником кримінального провадження, в рамках якого було накладено арешт на належну їй квартиру. Крім того, судом не встановлено, а відповідачами не доведено наявність підстав для продовження існування заходу забезпечення у виді арешту квартири, який не належить засудженому.

Таке обтяження на нерухоме майно позивачки порушує права останньої, як власниці, на право вільного володіння, користування та розпорядження належним їй майном, тому позов слід задовільнити повністю.

На підставі ст.ст.16, 317, 319, 391, 392 ЦК України, керуючись ст.ст.4,7,12,13,76,81-84,89,95,141,258-259,264,265,354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Зняти арешт із нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою 301/Ч, 05.06.2000, ВДВС Шевченківського pай.упp.юст., який у зазначеній постанові вказано як накладений стосовно ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Шевченківський відділ державної виконавчої служби м.Львова Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, ЄДРПОУ: 35009321, адреса: м. Львів, вул. Котлярська, буд. 6.

Відповідач: Перша львівська державна нотаріальна контора Львівської області, ЄДРПОУ: 02899370, адреса: м. Львів, вул. Саксаганського, буд. 6.

Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Текст судового рішення складено та підписано 29 вересня 2026 року.

Суддя І.В. Торська