Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №459/3254/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/3254/26

Провадження № 1-кп/459/187/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026141150000406 від 06.08.2026 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Червоноград Львівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, працюючого на посаді різноробочого ТзОВ «Євро-комерс», не одруженого, раніше неодноразово судимого, востаннє 02.08.2022 Червоноградським міським судом Львівської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць, яке відбув повністю,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України,

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2026 року приблизно о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи в прибережній зоні річки Західний Буг, що по вулиці Івасюка, в місті Шептицький Львівській області, поряд із ОСОБА_5 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, виявивши у наплічній сумці останньої банківську карту, видану AT КБ «ПриватБанк» ОСОБА_5 по банківському рахунку IBAN НОМЕР_1 , яка відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію», п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст.1, п.15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», є офіційним документом, та переслідуючи умисел на використання даної картки у своїх цілях з метою подальшого заволодіння грошовими коштами, які знаходяться на вказаному банківському рахунку, усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, розуміючи, що банківська картка є платіжним інструментом та носієм реквізитів, із корисливих мотивів, викрав вищезазначений офіційний документ, після чого із місця вчинення кримінального правопорушення втік.

Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 357 КК України, як привласнення офіційного документа.

Окрім цього, 17 липня 2026 року ОСОБА_4 , володіючи викраденою ним попередньо банківською картою, виданою AT КБ «ПриватБанк» ОСОБА_5 по банківському рахунку IBAN НОМЕР_1 , переслідуючи умисел на викрадення грошових коштів, які перебувають на грошовому рахунку вказаної банківської картки, діючи повторно, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з подальшими змінами та доповненнями), усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою власного безпідставного збагачення, шляхом вільного доступу, в період з 18 години 55 хвилин по 21 годину 32 хвилин таємно викрав із вказаної платіжної банківської картки грошові кошти, здійснюючи розрахунки за придбані товари, шляхом безконтактної оплати, без введення PIN-коду, у торговельних закладах на території міста Шептицький Львівської області, а саме: 17.07.2026 о 18 годині 55 хвилин на суму 643 гривні 30 копійок за товари у магазині «Рукавичка», який розташований за адресою: Львівська область, місто Шептицький, вулиця Івасюка, 20; о 20 годині 13 хвилин на суму 620 гривень у магазині «Акцент», який розташований за адресою: Львівська область, місто Шептицький, вулиця Бандери, 11; о 20 годині 19 хвилин на суму 882 гривні 24 копійки у аптеці «АНЦ», яка розташована за адресою: Львівська область місто Шептицький вул. Корольова, 6; о 20 годині 42 хвилини на суму 279 гривні 80 копійок у магазині «Овація», який розташований за адресою: Львівська область, місто Шептицький, вулиця Стуса, 28; о 20 годині 57 хвилин на суму 3344 гривні 19 копійок за товари у магазині «Рукавичка», який розташований за адресою: Львівська область, місто Шептицький, проспект Шевченка, 23; о 21 годині 03 хвилин на суму 2112 гривні 67 копійок за товари у магазині «Рукавичка», який розташований за адресою: Львівська область, місто Шептицький, проспект Шевченка, 23; о 21 годині 09 хвилин на суму 765 гривень за товари у магазині «Вікторія», який розташований за адресою: Львівська область, місто Шептицький, проспект Шевченка, 23а; о 21 годині 13 хвилин на суму 770 гривень за товари у кафетерії «Шинок», який розташований за адресою: Львівська область, місто Шептицький, вулиця Тарнавського, 9; о 21 годині 32 хвилини на суму 763 гривні за товари у піцерії «IQ-pizza», яка розташований за адресою: Львівська область, місто Шептицький, вулиця Бандери, 6а, на загальну суму 10 180 гривень 20 копійок, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані, як таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненої повторно в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав та вказав, що 17.07.2026 він відпочивав на річці Західний Буг, що по вулиці Івасюка, поруч була потерпіла ОСОБА_5 . У потерпілої взяв банківську картку та присвоїв собі. В подальшому банківською картою розраховувався в магазинах та аптеці за придбаний ним товар. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Потерпіла ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, при цьому зазначила, що шкода їй відшкодована, претензій до обвинуваченого немає.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів по даному кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 щодо обставин, які ніким не оспорюються та не заперечуються учасниками судового провадження, судом визнано недоцільним, у зв`язку з відсутністю сумнівів правильного розуміння їх змісту та добровільності їх позиції, тому суд дослідження фактичних обставин справи обмежив допитом обвинуваченого та дослідженням даних у справі, що характеризують особу обвинуваченого.

Учасникам судового провадження роз`яснено, що вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали в їх сукупності, перевірвши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, дійшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинені ним таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчинених повторно та в умовах воєнного стану; та викрадення офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів – в судовому засіданні повністю доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.4 ст. 185 КК України та ч. 1 ст. 357 КК України.

При призначанні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисні кримінальні правопорушення, які згідно із ст. 12 КК України є кримінальним проступком та тяжким злочином відповідно, раніше судимий, працює, неодружений, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра, при цьому перебуває на оліку у лікаря-нарколога з 2021року.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає: визнання вини; щире каяття; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

При призначенні ОСОБА_4 виду і міри покарання, суд керується загальними засадами призначення покарання, принципом пропорційності заходу переслідування меті, як він розтлумачений Європейським судом з прав людини у п.п. 34, 41 «Швидка проти України» від 30.10.2014.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи наведене, суд вважає, що ОСОБА_4 слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України та обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України, з урахуванням вимог ст. ст. 4, 5 КК України і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Ураховуючи сукупність вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, з урахуванням вимог ч.1 ст. 70 КК України, суд вважає доцільним обрати йому остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Поряд з цим, судом взято до уваги позицію прокурора щодо можливості застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробовуванням, позицію потерпілого, який не наполягав на призначенні суворого покарання, а тому суд прийшов до висновку про можливість досягнення мети виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, із покладенням на нього обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Діючі запобіжні заходи щодо обвинуваченого у даному кримінальному провадженні - відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 376 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185, КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 357 КК України – у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень;

-за ч. 4 ст. 185 КК України – у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 ст. 75 КК України та звільнити його від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Шептицький міський суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим – з моменту вручення його копії.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_1