Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №333/3922/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 333/3922/26

пр.№ 2/464/3225/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.10.2026 Сихівський районний суд м.Львова в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.

секретаря судових засідань Лазар Д.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання на підставі наявних у суду матеріалів цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

ТОВ «ФК «Процент» 07.04.2026 звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором №23390 від 17.11.2024 в розмірі 42 141,66 грн та судових витрат.

Обґрунтовує позов тим, що 17.11.2024 між позивачем та відповідачкою укладено кредитний договір шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 9000 грн строком на 730 днів (до 17.11.2026). Позивач виконав свої зобов`язання у повному обсязі, однак відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконала, проценти у визначений строк не сплачує, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідачки прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 16.01.2025 по 12.03.2026 в розмірі 37641 грн 66 коп., штраф за порушення умов кредитного договору в розмірі 4500 грн., а також відшкодувати судові витрати.

Матеріали позову надійшли до Комунарського районного суду м.Запоріжжя 07.04.2026.

Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 08.04.2026 справу передано за підсудністю на розгляд до Сихівського районного суду м.Львова.

Матеріали позову надійшли до Сихівського районного суду м.Львова 06.07.2026, протоколом автоматизованого розподілу визначено суддю Горбань О.Ю.

Ухвалою від 07.07.2026 постановлено залишити позов без руху.

21.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 23.07.2026 прийняте до розгляду та відкрите провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У наданий відповідачці 15 денний строк з дня вручення ухвали остання правом на подання відзиву не скористалась, будь-яких заяв від неї не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити її правову позицію щодо предмета спору. Зважаючи на те, що відповідачка належним чином повідомлена про розгляд справи і незалежно від того чи отримала вона адресовану їй кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо відповідачки дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що 17.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №23390 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 9000 грн строком на 730 днів (до 17.11.2026).

З`ясовано, що між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, а саме процентів за порушення зобов`язань.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Встановлено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав відповідачці грошові кошти в розмірі 9000 грн шляхом перерахування на банківську картку відповідачки, що підтверджується інформацією, отриманої від АТ «Державний ощадний банк України», платіжною інструкцією.

З огляду на зазначене судом встановлено, що відповідачкою підписано кредитний договір, отримано кредитні кошти у визначеному договором розмірі, що є підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.

Суд звертає увагу, що у кредитному договорі прописані усі істотні умови договору, відповідачка належним чином ознайомлена з такими умовами.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання, порушила умови кредитного договору, не сплатила відсотки за користування кредитом, що спричинило утворення заборгованості в розмірі 42141,66 грн, з яких: сума прострочених платежів по процентах за період з 16.01.2025 по 12.03.2026 в розмірі 37641,66 грн, штраф в розмірі 4500 грн.

В той же час, відповідачкою не надано суду жодних розрахунків, котрі б спростовували правильність розрахунків заборгованості по відсотках, долучених позивачем до матеріалів справи.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тому суд приходить до висновку, що суму прострочених платежів по процентам – 37641,66 грн слід стягнути з відповідачки.

Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення штрафу слід залишити без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення оскаржуваного судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова ВП ВС від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), постанова ВП ВС від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78) та постанова ВП ВС від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі №362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

З системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Як вбачається з матеріалів справи договір укладено з відповідачкою 17.11.2024, тобто після 24.02.2022, а введений в Україні воєнний стан не припинений та не скасований, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки 4500 грн - штрафу задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість в розмірі 37641,66 грн, що є сумою прострочених платежів по процентах період з 16.01.2025 по 12.03.2026.

Задовольняючи частково позов, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати, що становлять 2961,92 грн судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог (89%) (3328 грн х 89%: 100%), а також 8900 грн витрат на правову допомогу.

На підставі статей 525, 526, 527, 530, 610, 634, 639, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за процентами за користування кредитним договором №23390 від 17.11.2024 за період з 16.01.2025 по 12.03.2026 в розмірі 37 641 (тридцять сім тисяч шістсот сорок одна) грн 66 коп.; судові витрати в розмірі 2961 грн 92 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 8900 грн.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 4500 грн - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», місцезнаходження: м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, ЄДРПОУ 41466388.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 14 жовтня 2026 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Олена ГОРБАНЬ