Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №450/4741/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4741/26 Провадження № 3/450/2281/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Мельничук І.І., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 184 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 02.09.2026 року близько 11:00 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ухилився від виконання батьківських обов`язків, передбачених ст. 150 СК України, в результаті чого його малолітній син ОСОБА_2 , перебуваючи в м. Пустомити, вул. Паркова, 29.07.2026 року був співучасником побиття гр. ОСОБА_3 – гр. ОСОБА_4 , та фільмуючи все на мобільний телефон вигукував «ставай на коліна», після чого виклали відео, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

09.10.2026 року особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 було подано клопотання про закриття провадження у справі, яке він мотивував тим, що як убачається з матеріалів справи та його письмових пояснень від 02.09.2026 р., його неповнолітній син ОСОБА_5 під час вказаного інциденту не брав жодної участі у конфлікті, не висловлювався нецензурною лексикою та не здійснював ніяких погроз чи протиправних дій. Він виключно знаходився поруч та спостерігав за подіями з цікавості. Сама по собі присутність неповнолітнього поблизу місця конфлікту інших осіб не становить складу жодного адміністративного правопорушення. Зазначив, що належним чином виконує свої обов?язки з виховання та навчання сина, контролює його поведінку та дозвілля. Дізнавшись про ситуацію та переконавшись у тому, що син не був учасником правопорушення, провів із ним роз?яснювальну та виховну бесіду щодо обачності під час перебування в компанії однолітків.

ОСОБА_1 у судове засідання з`явився, надав пояснення, у яких зазначив, що його син дійсно вигукував «ставай на коліна», однак сам участі у побитті не брав. Пояснив, що про обставини події йому стало відомо згодом, після чого він провів із сином виховну бесіду та роз`яснив неприпустимість такої поведінки. Вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, просив закрити провадження у справі.

Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи. Висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.

У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 150 СК України закріплюються такі обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до частин 1 та 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Статтею 35 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

Диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Посилання ОСОБА_1 на те, що його неповнолітній син не брав безпосередньої участі у побитті, а лише спостерігав за подією, саме по собі не спростовує обставин, які підлягають з`ясуванню під час розгляду цієї справи. Зокрема, суд бере до уваги пояснення ОСОБА_1 , надані в судовому засіданні, у яких він підтвердив, що його син вигукував «ставай на коліна». Така поведінка свідчить, що неповнолітній не був лише пасивним спостерігачем події, а своїми висловлюваннями супроводжував ситуацію, пов`язану з насильством щодо іншої особи.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Наведене конституційне положення підкреслює особливу значущість поваги до людської гідності та неприпустимість поведінки, що принижує особу або заохочує насильство щодо неї.

Тому поведінка, яка сприяє приниженню людської гідності та супроводжує насильство щодо особи, є неприпустимою. Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей та піклуватися про її моральний розвиток.

Доводи особи про належне виконання батьківських обов`язків, здійснення контролю за поведінкою сина та проведення з ним виховної бесіди після події суд бере до уваги, однак вважає, що самі по собі такі пояснення не є достатніми для висновку про відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що вигукування закликів, які супроводжують побиття дитини, та поведінка, спрямована на приниження її честі й гідності, є неприпустимими в суспільстві, оскільки суперечать загальноприйнятим нормам моралі та принципу поваги до прав і свобод інших людей.

За таких обставин батьки зобов`язані приділяти належну увагу вихованню дітей, формувати в них повагу до людської гідності, прав і свобод інших людей, нетерпимість до проявів насильства та розуміння неприпустимості приниження та цькування інших осіб. Відповідно до вже вищезгаданої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей та піклуватися про її моральний розвиток. Саме по собі проведення виховної бесіди після події не свідчить безумовно про належне виконання батьківських обов`язків і не виключає необхідності оцінки відповідальності батьків у контексті обставин справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи батьком малолітньої дитини дитини наведених вище вимог законодавства не дотримався, та його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, у розумінні згаданих приписів статей 245, 251-252 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 219948 від 02.09.2026 року; рапортом від 29.08.2026 року; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_6 від 29.08.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_7 від 29.08.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_6 від 29.08.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 02.09.2026 року, згідно з якими останній, сам побачив у соціальній мережі інцидент з побиттям малолтінього ОСОБА_4 – ОСОБА_8 , на якому був присутній його син ОСОБА_5 , за поясненнями якого, син не знав, що ОСОБА_9 збирається бити ОСОБА_10 , оскільки останній мав вибачитись перед ОСОБА_11 за згенеровані ним оголені фотографії, зазначив, що на даному відео чути як його син вигукнув фразу «ставай на коліна», однак не усвідомлював наслідкового зв`язку; психолого-педадогічною характеристикою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учня 9-А класу Пустомитівського ліцею № 1 Пустомитівської міської ради, рапортом від 02.09.2026 року; відеозаписом.

Проаналізувавши матеріали справи, приходжу до висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Вирішуючи питання про вид стягнення, з врахуванням особи правопорушника, приходжу до висновку, що на правопорушника ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягується судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

Керуючись ст. 283, 284 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190, 00 (одну тисячу сто дев`яносто гривень 00 копійок) гривень в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави 665, 60 грн. судового збору.

Роз`яснити, що відповідно до вимог частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: І. І. Мельничук