Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №466/6792/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 466/6792/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючої судді Іванюк І.Д., розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», в інтересах якого діє адвокат Ткаченко Юлія Олегівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», в інтересах якого діє адвокат Ткаченко Ю.О., через систему «Електронний суд» 28 липня 2026 року звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 6254655 від 28 листопада 2025 року в розмірі 15 456,79 грн, з яких: 3 979,10 грн — заборгованість за тілом кредиту, 3 477,69 грн — заборгованість за процентами, 8 000,00 грн — пеня та неустойка, а також понесені судові витрати, з яких 2 662,40 грн — судовий збір та 6 500,00 грн — витрати на професійну правничу допомогу. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 28 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 6254655 шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,95 % за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту становить 17,25 % від суми наданого кредиту. Кошти перераховано на банківський рахунок ОСОБА_1 з використанням зазначеного ним у договорі електронного платіжного засобу. Згідно з пунктом 6.13 договору, у разі прострочення позичальником сплати першого обов`язкового платежу/мінімального обов`язкового платежу, що включає нараховану комісію за надання кредиту та/або проценти за користування кредитом та/або суму кредиту, на 62-й календарний день кредитодавець має право вимагати повного погашення кредиту, навіть якщо строк його повернення ще не настав. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується документами про перерахування кредитних коштів, а саме копією довідки ТОВ «Європейська платіжна система» від 29 травня 2026 року про перерахування суми кредиту та копією довідки про перерахування коштів фінансово-розрахунковою установою. Однак відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору на його електронну адресу, відповідно до пункту 6.13 договору, 29 березня 2026 року було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, якою йому надано можливість добровільно, у позасудовому порядку, врегулювати заборгованість протягом 30 днів. Однак у визначений у вимозі строк відповідач своїх зобов`язань не виконав, заборгованість не погасив. 25 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до умов якого до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 6254655 від 28 листопада 2025 року. На підставі викладеного позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву у визначений судом п`ятнадцятиденний строк не подав, заяви про поновлення строку для подання відзиву до суду також не подавав.

Клопотань від жодної зі сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило, тому відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши наявні у справі докази та з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов такого висновку.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною другою статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 28 листопада 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір позики № 6254655 в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» /а.с. 20–27/.

Відповідно до пунктів 2.2.1–2.2.8 договору позики позикодавець надає позичальникові кредит у розмірі 4 000 грн строком на 360 днів на умовах сплати стандартної процентної ставки за кредитом 0,95 %, комісія становить 17,25 % від суми наданого кредиту.

Згідно з пунктом 2.1 договору кошти перераховуються на банківський рахунок відповідача № НОМЕР_1 .

Згідно з пунктами 6.13, 16.13.1 договору у разі прострочення позичальником сплати першого обов`язкового платежу/мінімального обов`язкового платежу, що включає нараховану комісію за надання кредиту та/або проценти за користування кредитом та/або суму кредиту, на шістдесят другий календарний день кредитодавець має право вимагати повного погашення кредиту, навіть якщо термін його виплати ще не настав. У такому разі позичальник зобов`язаний здійснити дострокове повне погашення заборгованості. Вимога надсилається у вигляді повідомлення на електронну адресу позичальника, зазначену в договорі, та/або шляхом направлення вимоги в особистий кабінет позичальника. Повідомлення вважається отриманим позичальником з моменту отримання кредитодавцем електронного підтвердження про таке направлення. Після отримання вимоги позичальник зобов`язаний здійснити повне погашення заборгованості за договором протягом тридцяти календарних днів з дня отримання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом тридцяти календарних днів позичальник усуне порушення умов договору та здійснить погашення простроченої заборгованості, вимога кредитодавця втрачає чинність. У разі невиконання умов, зазначених у вимозі, або нездійснення погашення простроченої заборгованості вимога залишається чинною, а позичальник зобов`язаний повернути заборгованість у повному обсязі. У такому разі після спливу строку вимоги кредитодавець має право відступити право вимоги за договором новому кредитору.

Вказаний договір підписаний відповідачем 28 листопада 2025 року о 15:05 шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 274085 /а.с. 27/.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору. Факт перерахування кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» від 29 травня 2026 року про перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 /а.с. 30/.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку з порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні. Зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися лише щодо дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Також судом встановлено, що 25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги за договорами кредиту /а.с. 32–35/.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 7 від 20 травня 2026 року Кредитодавець відступив Фактору (Позивачу) право вимоги до Боржників заборгованості на умовах, передбачених Договором факторингу № 25/02/26 від 25 лютого 2026 року, у тому числі право вимоги до Відповідача на загальну суму 15 456,79 грн, з яких: 3 979,10 грн — заборгованість за основною сумою боргу; 3 477,69 грн — заборгованість за відсотками; 0 грн — заборгованість за комісією; 8 000,00 грн — заборгованість за пенею/неустойкою; 0 грн — заборгованість за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 13 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається порядок дострокового повернення кредиту.

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла — щонайменше на три календарні місяці, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач своїх зобов`язань за договором належним чином не виконав і 26 грудня 2025 року сплатив лише частину заборгованості у розмірі 1 317,00 грн, у зв`язку з чим у нього надалі утворилася заборгованість.

Оскільки пунктами 6.13, 16.13.1 кредитного договору визначено, що кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі у разі прострочення позичальником сплати процентів, 29 березня 2026 року відповідачу було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, якою йому надано можливість добровільно, у позасудовому порядку, врегулювати заборгованість протягом 30 днів. Однак у визначений у вимозі строк відповідач своїх зобов`язань не виконав, заборгованість не погасив.

За наведеного суд дійшов висновку про наявність у позивача права на дострокове повернення кредиту та процентів за користування кредитом у повному обсязі відповідно до умов кредитного договору та частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 6254655 станом на 25 травня 2026 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 15 456,79 грн, з яких: 3 979,10 грн — тіло кредиту, 3 477,69 грн — заборгованість за процентами, 8 000,00 грн — пеня та неустойка /а.с. 19/.

Водночас суд зазначає, що надані позивачем розрахунок заборгованості та заявлені вимоги не в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за такими договорами за період, зазначений у цьому пункті, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки договір позики № 6254655 укладено 28 листопада 2025 року, а нарахована позивачем пеня та неустойка в розмірі 8 000,00 грн пов`язана з простроченням виконання зобов`язань у період дії воєнного стану, така сума не підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту та процентами в загальному розмірі 7 456,79 грн (3 979,10 грн + 3 477,69 грн), а в задоволенні позовних вимог про стягнення 8 000,00 грн пені та неустойки слід відмовити. За наведеного, позов підлягає частковому задоволенню.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що при поданні позову позивачем сплачено 2 662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 850025670.1 від 17 серпня 2026 року /а.с. 7/.

Водночас, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 284,42 грн (2 662,40 грн ? 7 456,79 грн : 15 456,79 грн).

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача – адвокатом Ткаченко Ю.О. надано ордер про надання професійної правничої (правової) допомоги, договір про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги 25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, витяг з акту №4-ФП /а.с.47 зворот - 54/.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України в разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До того ж, при стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

Більше того, відповідно до правового висновку, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Оскільки вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 02 червня 2022 року у справі № 873/108/20 (подібний у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17), відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, пункт 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заявлені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500 грн за участь у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, не можуть вважатись розумними та співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, а також їх необхідністю для постановлення судового рішення.

Таким чином, з урахуванням принципу співмірності, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи та її необхідності для постановлення даного судового рішення, суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача слід стягнути 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, враховуючи, що позовні вимоги суд задовольняє частково, відповідно до вимог ч. 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме на суму 964,86 грн (із розрахунку 2000,00 грн ? 7 456,79 грн : 15 456,79 грн).

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 12, 13, 19, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 263–265, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 7 456 (сім тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн 79 коп. заборгованості за договором позики та 2 249 грн 28 коп. судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, р/р НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Д. Іванюк