Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №465/6224/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 465/6224/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., розглянувши у приміщенні суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в інтересах якого діє адвокат Грінченко Юлія Вікторівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

Позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в інтересах якого діє адвокат Грінченко Ю.В., через систему «Електронний суд» 25.06.2026 року звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1638-4320 від 18.12.2025 року в розмірі 45 157,55 грн, з яких: 17 735,60 грн – заборгованість за основною сумою боргу; 16 596,84 грн – заборгованість за процентами; 9 700,11 грн – заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України; 1 125,00 грн – комісія, а також понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18.12.2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем за допомогою вебсайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», у межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, що у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 1638-4320. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту – 4 700 грн; строк кредитування – 365 днів; базовий період – 21 день; стандартна процентна ставка – 1,00 % за кожен день користування кредитом. Базовий період визначено як проміжок часу протягом строку дії договору, в останній день якого у позичальника виникає обов`язок сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, що підтверджується документом про перерахування кредитних коштів, а саме довідкою про перерахування суми кредиту та довідкою про перерахування коштів фінансово-розрахунковою установою. Також Додатковою угодою № 1 від 07.01.2026 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1638-4320 від 18.12.2025 року кредитодавець та позичальник домовилися про надання додаткових коштів у кредит у сумі 5 000,00 грн. Додатковою угодою № 2 від 11.01.2026 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1638-4320 від 18.12.2025 року кредитодавець та позичальник домовилися про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 700,00 грн. Додатковою угодою № 3 від 27.01.2026 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1638-4320 від 18.12.2025 року кредитодавець та позичальник домовилися про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 400,00 грн. Додатковою угодою № 4 від 01.02.2026 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1638-4320 від 18.12.2025 року кредитодавець та позичальник домовилися про надання додаткових коштів у кредит у сумі 7 500,00 грн. Умови вказаних додаткових угод також були дотримані позивачем, який перерахував вказані грошові кошти відповідачу, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на картку отримувача (відповідача). У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору та додаткових угод позивачем на її адресу було скеровано вимогу про дострокове повернення кредиту за вих. № 1638-4320 від 07.05.2026 року, якою відповідачу надано можливість добровільно, у позасудовому порядку, врегулювати заборгованість протягом 30 днів. Зазначена вимога була направлена відповідачу, що підтверджується списком рекомендованих повідомлень від 16.05.2026 року, однак у визначений у вимозі строк відповідач своїх зобов`язань не виконала. Таким чином, відповідач допустила порушення зобов`язання, визначеного кредитним договором, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом. На підставі викладеного позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач належним чином повідомлялася судом про розгляд справи та відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається такою, якій вручено судове повідомлення. Відзив на позовну заяву у визначений судом п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження відповідач не подала, заяви про поновлення строку для його подання до суду також не скерувала.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Водночас у постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 352/54/19, провадження № 61-9596св21, Верховний Суд зазначив, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Клопотань від жодної зі сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило, тому відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши зібрані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 18.12.2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надало ОСОБА_1 для ознайомлення паспорт споживчого кредиту (а.с. 75-109), у якому чітко визначено, що строк кредитування складає 365 календарних днів, а базовий період сплати відсотків – 21 календарний день. Паспорт споживчого кредиту підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) фізичної особи – позичальника ОСОБА_1 – А7623.

Надалі, 18.12.2025 року, між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», у межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, що у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1638-4320 на суму 4 700 грн на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язувалася повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому договором.

Позичальник ідентифікується за допомогою системи BankID НБУ (пункт 3.5 договору).

У пункті 1.1 кредитного договору містяться визначення термінів, що застосовуються у договорі, та, зокрема, зазначено, що базовий період сплати відсотків – це проміжки часу протягом строку дії договору, не пізніше останнього дня яких у позичальника настає обов`язок сплатити проценти за користування кредитом.

У пункті 4.2 кредитного договору визначено, що датою видачі кредиту є 18.12.2025 року, а згідно з пунктом 4.14 датою повернення кредиту є 17.12.2026 року, тоді як строк кредитування складає 365 календарних днів.

У пункті 4.8 кредитного договору визначено, що базовий період складає 21 календарний день. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання (видачі) кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати після дати закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору.

Згідно з пунктом 4.9 кредитного договору сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду.

Пунктом 4.10 договору визначено, що нарахування процентів здійснюється на залишок неповерненої суми за кожен день користування кредитом. Стандартна процентна ставка становить 1 % за кожен день користування кредитом.

Пунктом 4.11 договору визначено, що комісія за видачу кредиту становить 15 % від суми виданого кредиту.

Відповідно до пункту 4.14 кредитного договору строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, становить 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту – 17.12.2026 року. Строк договору є рівним строку кредитування. У частині виконання зобов`язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Продовження строку кредитування сторонами в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Продовження строку кредитування можливе виключно за взаємною згодою сторін у процесі реструктуризації кредитних зобов`язань позичальника.

У пункті 4.15 кредитного договору визначено, що реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 3858,50 %.

Пунктом 4.17 договору визначено, що денна процентна ставка становить 0,918 %.

Пунктом 8.3 кредитного договору визначено, що у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту на строк понад один календарний місяць кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії за видачу кредиту.

У розділі 13 кредитного договору «Реквізити сторін» зазначено електронний підпис одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) фізичної особи – позичальника ОСОБА_1 – НОМЕР_1 (а.с. 23 зворотний бік).

07.01.2026 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1638-4320, за якою кредитодавець зобов`язується надати позичальнику додаткові грошові кошти у розмірі 5 000 грн, а сторони домовилися продовжити строк кредитування до 365 днів з дати укладення цієї додаткової угоди, у зв`язку з чим з урахуванням цієї угоди строк кредитування за договором становить 385 днів (а.с. 38 зворотний бік – 40).

11.01.2026 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1638-4320, за якою кредитодавець зобов`язується надати позичальнику додаткові грошові кошти у розмірі 1 700 грн, а сторони домовилися продовжити строк кредитування до 365 днів з дати укладення цієї додаткової угоди, у зв`язку з чим з урахуванням цієї угоди строк кредитування за договором становить 389 днів (а.с. 43 зворотний бік – 45).

27.01.2026 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1638-4320, за якою кредитодавець зобов`язується надати позичальнику додаткові грошові кошти у розмірі 1 400 грн, а сторони домовилися продовжити строк кредитування до 365 днів з дати укладення цієї додаткової угоди, у зв`язку з чим з урахуванням цієї угоди строк кредитування за договором становить 405 днів (а.с. 48 зворотний бік – 50).

01.02.2026 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1638-4320, за якою кредитодавець зобов`язується надати позичальнику додаткові грошові кошти у розмірі 7 500 грн, а сторони домовилися продовжити строк кредитування до 365 днів з дати укладення цієї додаткової угоди, у зв`язку з чим з урахуванням цієї угоди строк кредитування за договором становить 410 днів (а.с. 53 зворотний бік – 55).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі – Закон № 675-VIII) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За змістом частини шостої статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом № 675-VIII, або аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін (стаття 12 Закону № 675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 цього Кодексу, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що спірний кредитний договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був використаний відповідачем під час укладення договору, у зв`язку з чим договір відповідає вимогам закону щодо його форми.

Наведене свідчить, що при укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, унаслідок чого між ними виникли права та обов`язки, передбачені кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 13 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається порядок дострокового повернення кредиту.

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Аналогічні за змістом положення містилися в частині десятій статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у відповідній редакції.

Даючи висновки щодо застосування відповідних норм права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц зазначила, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює встановленого законом порядку повідомлення споживача про дострокове повернення кредиту. У разі недотримання кредитодавцем передбаченого законом порядку вимога про дострокове повернення кредиту не породжує відповідного обов`язку позичальника.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору. Зазначене підтверджується довідкою про перерахування коштів від 18.12.2025 року на рахунок НОМЕР_2 (а.с. 58).

ОСОБА_1 08.01.2026 року здійснила оплату боргу в сумі 2 270,00 грн, 29.01.2026 року – 2 000,00 грн, 30.01.2026 року – 3 808,69 грн, а всього сплатила 8 078,69 грн. Надалі у період з 31.01.2026 року по 05.05.2026 року, тобто понад один календарний місяць, не здійснювала оплату процентів за користування кредитом та не повернула кредитні кошти.

З огляду на те, що пунктом 8.3 кредитного договору передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту у разі прострочення сплати процентів та/або комісії понад один календарний місяць, 07.05.2026 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором. Вказана вимога відповідачем не виконана (а.с. 62).

За наведених обставин суд доходить висновку, що у позивача виникло право вимагати дострокового повернення кредиту та процентів за користування ним у повному обсязі.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 1638-4320 станом на 05.05.2026 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 45 157,55 грн, з яких: 17 735,60 грн – заборгованість за основною сумою боргу; 16 596,84 грн – заборгованість за процентами; 9 700,11 грн – заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України; 1 125,00 грн – заборгованість за комісією (а.с. 59-61).

Однак суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості та заявлені позовні вимоги не в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

Так, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, позивачем безпідставно нараховано 9 700,11 грн процентів річних на підставі статті 625 ЦК України, у зв`язку з чим у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про стягнення комісії суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Разом з тим зазначені положення Закону не означають, що будь-яка комісія, передбачена договором про споживчий кредит, підлягає стягненню незалежно від її правової природи та фактичного змісту відповідної послуги.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору із споживачем не повинні бути несправедливими, а несправедливими є, зокрема, умови, які всупереч принципу добросовісності створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

У пункті 4.11 кредитного договору передбачено комісію за видачу кредиту у розмірі 15 % від суми виданого кредиту. При цьому умовами договору не визначено конкретної додаткової чи супутньої послуги кредитодавця, яка фактично надається позичальнику та за яку встановлено зазначену комісію, а також не наведено змісту такої послуги.

Саме лише зазначення у договорі комісії за «видачу кредиту» не свідчить про надання позичальнику окремої додаткової послуги, відмінної від основного зобов`язання кредитодавця з надання кредитних коштів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 звернула увагу на необхідність розмежування платежів, які є платою за саму кредитну послугу, та платежів за окремі додаткові послуги, а також на недопустимість покладення на споживача плати за дії кредитодавця, які не становлять окремої послуги для споживача.

З огляду на наведене, враховуючи зміст пункту 4.11 кредитного договору, відсутність визначення конкретної додаткової чи супутньої послуги, яка надається позичальнику за комісійну винагороду, а також недоведеність позивачем фактичного надання такої послуги, суд доходить висновку, що умова договору про сплату комісії за видачу кредиту не може бути підставою для стягнення з відповідача 1 125,00 грн комісії.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 34 332,44 грн, з яких: 17 735,60 грн – заборгованість за основною сумою кредиту та 16 596,84 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні позову позивачем сплачено 2 662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 46955 від 10.06.2026 року.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 2 024,17 грн, що становить: 34 332,44 грн ? 2 662,40 грн : 45 157,55 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 19, 81, 89, 133, 141, 247, 263-265, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 34332 (тридцять чотири тисячі триста тридцять дві) грн 44 коп. заборгованості за кредитним договором № 1638-4320 від 18.12.2025 року та 2024 (дві тисячі двадцять чотири) грн 17 коп. судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, р/р НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Іванюк І.Д.