Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №317/1124/26 — Запорізький районний суд Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 317/1124/26

Провадження № 2/317/921/2026

09 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

при секретарі Щербини В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі -ТОВ «ФК «ЄАПБ»), в особі представника Злотіної Н.О., за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 8503857 в розмірі 21 780,00 грн. та понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22 листопада 2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») та ОСОБА_1 (далі - Відповідач або Позичальник) було укладено кредитний договір № 8503857 (далі - Кредитний договір). Вказаний Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, що відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону Відповідача, який зазначений п. 10 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін. Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані Відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Згідно з п.п. 2.4. п. 2 Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.п. 2.1. п. 2 Кредитного договору. Підписанням Кредитного договору Відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі - «Правила») (п.п. 9.8 Кредитного договору), які розміщені на сайті creditplus.ua. Приймаючи умови Кредитного Договору, Відповідач підтверджує, що вона повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. 13.11.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір факторингу № 13112025 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (копія витягу з Договору факторингу додається). Відповідно до Реєстру боржників №2 від 13.11.2025 до Договору факторингу № 13112025 від 13.11.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 21 780,00 грн., з яких: 5 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 325,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 9 955,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами. Відповідачу було направлено повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості по кредитному договору. Відповідач не виконала в повному обсязі належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, не здійснила в повному обсязі платежів для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 13.11.2026 р. позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 8503857 від 22.11.2024 року в сумі 21 780,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача.

16.03.2026 р. відповідачем ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано відзив на позовну заяву (а.с.80-86). Обґрунтовуючи проти позовних вимог відповідач послалась на наступне: нею не заперечується факт укладення договору та отримання кредитних коштів у сумі 5 500 грн. Вона не ухилялася від виконання своїх зобов`язань та здійснювала платежі для погашення кредиту, а саме: 22.12.2024 - 1 534,50 грн.; 21.01.2025 - 1 650,00 грн.; 21.02.2025 - 1 705,00 грн.; 27.03.2025 - 2 475,00 грн. Загальна сума сплачених коштів становить 7 364,50 грн. Разом з тим зазначила, що наданий позивачем розрахунок заборгованості викладений у вигляді таблиці не містить детального пояснення порядку нарахування процентів, формули їх обчислення, а також не дозволяє перевірити правильність врахування здійснених нею платежів. У зв`язку з чим просить суд перевірити правильність та обґрунтованість наданого позивачем розрахунку процентів за кредитним договором. Крім того, посилаючись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання, вважає заявлені позивачем штрафні санкції такими, що суперечать вимогам чинного законодавства та не підлягають стягненню. Нараховані позивачем відсотки у заявленому розмірі фактично призводять до істотного збільшення суми боргу порівняно з отриманою сумою кредиту, що створює істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу та підлягає оцінці судом з урахуванням положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». За таких підстав відповідач ОСОБА_1 просила врахувати наведені нею у відзиві пояснення та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій як таких, що заявлені з порушенням пункту 18 Прикінцевих положень ЦК України. Вирішити питання розподілу судових витрат відповідно до закону.

В судове засідання сторони не з`явились.

Представником позивача в п.4 прохальної частини позовної заяви зазначено про розгляд справи за відсутності представника позивача. У випадку неявки відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с.5).

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про розгляд судом вказаної цивільної справи, у призначений судом день в судове засідання не з`явилась. В прохальній частині поданого нею відзиву на позовну заяву в п.4 зазначено про розгляд справи без її участі з урахуванням поданого нею відзиву (а.с.81-зворот).

За таких обставин, на підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 22.11.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір №8503857 про надання споживчого кредиту (далі - Договір) на підставі якого споживачу надано кредит загальною сумою - 5500,00 грн., строком на 360 днів зі сплатою кожні 30 днів процентів (п.п.1.3,1.4 Договору). Стандартна процентна ставка становить: 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту (Розділ І Кредитного Договору) (а.с.17-26).

Договір про надання споживчого кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «А8492» і був надісланий на зазначений у п.10 Кредитного договору (Реквізити та підписи сторін) номер мобільного телефону відповідача в Особистий кабінет/Мобільний застосунок «CreditPlus» п.9.6 Договору.

Відповідно до п.п.9.1,9.2 Договору договір складено в 2 (двох) оригінальних примірниках українською мовою, по одному для кожної із Сторін, що мають однакову юридичну силу. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.4 Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним. Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту, підписано зі Сторони Товариства електронним підписом, Споживачу в Особистий кабінет/Мобільний застосунок «CreditPlus» для ознайомлення та підписання (п.9.6 Договору).

Крім підписання кредитного договору позичальником було підписано Паспорт споживчого кредиту, який було підписано електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «MY6385», в якому міститься інформація, що надається споживачу до укладення Договору про споживчий кредит (стандартизована форма) (а.с.28-29). В таблиці, що є Додатком №1 до Договору про надання споживчого кредиту №8503857 від 22.11.2024 р., обчислено загальну вартість кредиту для споживача та реальну річну процентну ставку за договором про споживчий кредит (а.с.26-зворот-а.с.27). Підписанням Кредитного договору, паспорту кредиту та таблиці обчислення загальної вартості кредиту відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» (п.9.8 Договору). Приймаючи умови Кредитного Договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідно до умов Кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «Авентус Україна» у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту (п.2.1 Договору). Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Авентус Україна» суми кредиту за реквізитами, відповідно до п.2.1 Договору (п.2.4 Договору).

ТОВ «Авентус Україна» умови Договору виконано та перерахувало на платіжну картку споживача - ОСОБА_1 суму кредиту в розмірі 5500,00 грн., що підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» за вих. №7/17917 від 17.11.2025 р., згідно якого на підставі укладеного з ТОВ «Авентус Україна» Договору №087/20-П від 08.07.2020 р., було успішно перераховано 22.11.2024 грошові кошти на картку № НОМЕР_1 (а.с.36).

В ту чергу як відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконав в частині повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим відповідач має заборгованість за договором № 8503857 загальний розмір якої становить 21 780,00 грн., з яких: 5 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 325,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 9 955,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.

В подальшому, 13.11.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №13112025, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги (а.с.45-52).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників №2 до договору факторингу № 13112025 від 13.11.2025 року (а.с.52), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 8503857 в розмірі 21 780,00 грн., з яких: 5 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 325,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 9 955,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.

Відповідачу було направлено повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості по кредитному договору. Відповідач не виконала в повному обсязі належним чином своїх зобов`язань за Кредитним договором, не здійснила погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 13.11.2025 р. позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №8503857 від 22.11.2024 року в сумі 21 780,00 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 207 ЦК України Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Із дослідженого судом кредитного договору встановлено, що його укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як було встановлено судом, Договір № 8503857 про надання споживчого кредиту від 22.11.2024 року, укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписано сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме: з боку позикодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора, та за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Із копії вказаного Договору також вбачається, що ОСОБА_1 , як позичальник та споживач за договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши Товариству свої персональні дані (РНОКПП - НОМЕР_2 , паспортні дані, місце проживання, номер телефону, номер електронного платіжного засобу (банківський рахунок) та відомості про електронну пошту), які були заповнені особисто відповідачем при реєстрації в ІКС Товариства - Особистому кабінеті в мобільному за стосунку «CreditPlus», які зазначені в Розділі 10 Договору «Реквізити та підписи сторін».

Таким чином, Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора «А8492», а тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами, що в свою чергу й не заперечується і самим відповідачем ОСОБА_1 , про що нею особисто зазначеному у поданому нею відзиві на позовну заяву (а.с.81).

Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.

Відповідач ОСОБА_1 вимоги вищевказаного Договору про надання споживчого кредиту не виконала в повному обсязі в обумовлені строки, кредит та проценти за користування кредитом не сплатила в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 8503857 від 22.11.2024 року в розмірі 21 780,00 грн.

При укладанні договору, сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, за якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст. 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг") до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов`язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Так, згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Надана позивачем засвідчена належним чином копія договору факторингу підтверджують факт відступлення права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» отже є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється на підставі правочину. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, як це закріплено положеннями ч. 1 ст. 513 ЦК України.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Правомірність укладеного між сторонами кредитного договору, як правочину сторонами не оспорена, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

Первинним кредитором відповідачу надано кредитні кошти, які остання повинна була повернути. Проте, відповідач зобов`язання за Договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Щодо зауважень відповідача щодо правильності нарахування процентів та правильності здійснених нею платежів, суд зауважує на наступному.

В пунктах 1.5-1.11 Договору № 8503857 про надання споживчого кредиту від 22.11.2024, який був укладений відповідачем та з яким вона була ознайомлена та зобов`язалась виконувати, а також Розділом 3 вказаного Договору «Порядок обчислення (нарахування), економічна сутність та база розрахунку процентів, порядок зміни процентів», наведено саме порядок нарахування та обчислення процентів за користування кредитом.

Посилання відповідача на те, що з розрахунку заборгованості наданим позивачем, не можливо перевірити правильність врахування здійснених нею платежів в загальному розмірі 7364,50 грн., суд вважає такими що не доведені належними доказами та не заслуговують на увагу, оскільки є такими, що не відповідають дійсності та були враховані позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості, що знайшло своє підтвердження у розрахунку заборгованості за Договором №8503857 від 22.11.2024, наданим первісним кредитором (а.с.37-44), де у таблиці розрахунку у колонці «Платежі» вказана саме сума - 7364,50 грн. (а.с.44), що в даному випадку спростовує доводи відповідача.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд приймає до уваги твердження представника позивача, що відповідачем ОСОБА_1 з первісним кредитором було укладено Договір №8503857 про надання споживчого кредиту від 22.11.2024 р. за невиконання зобов`язань за яким у останньої виникла заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості за Договором №8503857 від 22.11.2024 р. та реєстром боржників №2 від 13.11.2024р., розмір якої становить 21 780,00 грн., з яких: 5 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 325,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 9 955,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами (а.с.37-44, 52).

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Відповідач факт укладення нею договору та отримання кредитних коштів не заперечує, однак просила відмовити у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій як таких, що заявлені з порушенням пункту 18 Прикінцевих положень ЦК України.

Визначаючись щодо суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд звертає увагу, що позивач просить стягнути з відповідача 9955,00 грн. заборгованості за пенею, штрафами при цьому, суд не може не погодитись з запереченнями відповідача щодо стягнення штрафних санкцій як таких, що заявлені з порушенням пункту 18 Прикінцевих положень ЦК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів - підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Так, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати штрафні санкції за Договором № 8503857 про надання споживчого кредиту від 22.11.2024 року в розмірі 9955,00 грн., від сплати яких позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх стягнення.

Отже, суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 на підставі Договору № 8503857 від 22.11.2024 року отримала кредитні кошти в розмірі 5500,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом, але взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення коштів та процентів не виконала, чим істотно порушує умови укладеного договору.

Зважаючи на викладені вище норми права та встановлені обставини і враховуючи те, що кредитний договір, укладений між сторонами, встановлює обов`язок позичальника повернути кредит та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за цим договором, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, доведеним, а відтак таким, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 11 825,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1445,49 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 205, 207, 509, 525, 526, 527, 530, 546-552, 610-612, 617, 625, 628, 629, 1048-1050,1054 України, ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 89, 141, 211, 247, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за Договором №8503857 про надання споживчого кредиту 22.11.2024 р. в розмірі 11 825 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять п`ять) гривень 00 коп., та понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1445 (одна тисяча чотириста сорок п`ять) грн. 49 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Суддя: Д.О. Каряка