Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №243/2665/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 243/2665/26

Провадження №: 2/332/2925/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Завіновської А.П.,

при секретарі судового засідання - Літвіновій Т.А.,

за участю: представника позивача – Пилипчука С.В.,

представника відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні, в залі суду, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

28.04.2026 року Товариство з обмеженою відповідальність «Коллект Центр» звернулося до суду з наведеним позовом, в обґрунтування якого зазначало наступне.

12.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальність «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит № 4648105, згідно якому останній надано кредитні кошти в розмірі 4 000 грн., зі сплатою відсотків за користування коштами в розмірі 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, комісії за надання кредиту в розмірі 440 грн. (11%) від суми кредиту, строком на 30 днів, тобто до 11.09.2021 року.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконав надавши відповідачці кредит, водночас остання порушила умови договору, внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 35 340 грн., а саме за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 4 000 грн., відсотками за користування коштами – 30 900 грн., комісією за надання кредиту – 440 грн.

29.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 29-11-102, за яким останнє Товариство набуло право вимоги за кредитним договором.

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-03/2023/01, за яким позивач набув право вимоги за кредитним договором до відповідачки.

Враховуючи, що відповідачкою вказана заборгованість за кредитним договором не погашена, позивач просив стягнути з останньої вказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою судді від 04.05.2026 року у справі відкрито провадження і її призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 09 год. 30 хв. 01.06.2026 року. В подальшому судовий розгляд було неодноразово відкладено, останній раз на 11 год. 30 хв. 08.10.2026 року.

Ухвалою від 01.06.2026 з АТ КБ «ПриватБанк» витребувані докази, що стосуються отримання відповідачкою кредитних коштів.

У відзиві (додаткових поясненнях) представник відповідача – адвокат Тальчук П.І., посилалася на відсутність між сторонами кредитних правовідносин, доказів отримання кредитних коштів відповідачкою, нарахування відсотків поза межами строку кредитування та фактично непогодження їх у кредитному договорі, нарахування комісії всупереч ЗУ «Про споживче кредитування», а також просила врахувати статус відповідачки, як дружини військовослужбовця та застосування положення ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Отже, просила у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача на користь відповідачки судові витрати.

У відповіді на відзив (додаткових поясненнях) представник позивача, підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надала повноваження на представництво її інтересів в суді адвокату Тальчук П.І.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності відповідачки.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав відзив.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні в них докази та надавши їм оцінку, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Закон).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6статті 11 Закону, передбачено,що відповідьособи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бутинадана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Статтею 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

12.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальність «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит № 4648105, згідно якому останній надано кредитні кошти в розмірі 4 000 грн., зі сплатою відсотків за користування коштами в розмірі 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, комісії за надання кредиту в розмірі 440 грн. (11%) від суми кредиту, строком на 30 днів, тобто до 11.09.2021 року.

Договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Про укладення договору, зокрема свідчить довідка про ідентифікацію та персональні дані відповідачки зазначені в договорі про які, кредитор не міг бути обізнаний без їх надання останньою (ІПН, номер паспорта, адреса проживання, тощо) (а.с. 30-38, 96 т. 1).

Факт зарахування коштів на банківську карту ОСОБА_2 , підтверджується квитанцію про здійснення переказу грошових коштів та листом АТ КБ «ПриватБанк» від 17.06.2026 за № 20.1.0.0.0/7-260615/88769-БТ (а.с. 97 т.1, 61 т. 2).

Щодо доводів представника відповідачки про відсутність доказів, зокрема оригіналу договору, якими б свідчили про виконання усіх умов для підписання (укладення) його відповідачкою, то ці аргументи суд розцінює критично, оскільки клопотання про витребування оригіналу договору представником відповідачки, незважаючи на роз`яснення судом процесуального права звернутися до суду з відповідним клопотанням, заявлено не було, водночас суд виходячи з приписів ст. ст. 12, 13 ЦПК України позбавлений повноважень у даній категорії справ самостійно збирати докази.

За таких обставин, суд доходить висновку про наявність кредитних правовідносин між сторонами. Крім того, доказів того, що персональні дані відповідачки були використані у незаконній спосіб, суду надано не було.

Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором, яка утворилася за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в розмірі 4 000 грн., відсотками за користування коштами в розмірі 30 900 грн., та комісією за надання кредиту 440 грн.

Суд погоджується з позовними вимогами про наявність у відповідачки заборгованості за основним зобов`язанням в розмірі 4 000 грн.

Натомість щодо заборгованості за відсотками в наведеному вище розмірі суд зазначає наступне.

В постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 р. у справі № 912/1120/16 та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Згідно до розрахунку, проценти нараховувались поза межами кредитування.

Таким чином, розмір процентів за користування кредитом в межах строку кредитування повинен розраховуватися наступним чином – 4000*1,25%*30=1 500 грн.

Отже, саме в такому розмірі, суд вважає доведеним суму прострочених відповідачкою відсотків за користування кредитними коштами, яка і підлягає стягненню з останньої, враховуючи, що коштів на виконання умов договору відповідачкою внесено не було.

Щодо застосування до ОСОБА_2 пільг, визначених Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то суд виходить з такого.

Судом стягнуто відсотки в межах строку кредитування, а саме за період з 12.08.2021 по 11.09.2021 року на суму 1 500 грн., тобто до того, як відповідачка уклала шлюб з ОСОБА_3 , – 14.02.2024 року та до того, як чоловік останньої почав брати участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у 2024 році, а тому пільги передбачені Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», застосуванню в даному випадку, на думку суду, не підлягають (а.с. 173-184 т. 1).

Щодо комісії за надання кредиту в розмірі 440 грн., стягнення якої представник відповідача вважав незаконним, то суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 дійшла наступного висновку:

«10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1 і 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультра активну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту».

Зазначений висновок відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, враховуючи, що сторони кредитного договору погодили сплату комісії за надання кредиту, то суд вважає вказані позовні вимоги обґрунтованими.

29.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 29-11-102, за яким останнє Товариство набуло право вимоги за кредитним договором.

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-03/2023/01, за яким позивач набув право вимоги за кредитним договором до відповідачки.

Отже, до стягненню з ОСОБА_2 підлягає заборгованість на загальну суму 5 940 грн., яка утворилася за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 4 000 грн., відсотками за користування коштами –1 500 грн., комісією за надання кредиту – 440 грн.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позов ТОВ «Коллект Центр» слід задовольнити частково та стягнути з відповідачки вказану заборгованість за договором.

Щодо стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн., то суд вказує наступне.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи має бути сплачено. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Позивач просив стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000, 00 грн. На підтвердження понесених витрат позивачем надані наступні докази: договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс», прайс послуг, заявка на надання юридичної допомоги № 2158 від 01.01.2026 року, Витяг з акту № 18 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року (а.с. 70 -74, 78-80, 81, 82 т. 1).

Представник відповідача заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 810/3806/18 від 17.09.2019, № 320/11366/20 від 13.05.2022.

З урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000, 00 грн.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що позовні вимоги судом задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 447, 28 грн.

Керуючись ст. ст. 207, 526, 549, 610, 611, 626, 628, 638, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 76, 81, 137, 141, 259, 263-265, 273, 274 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальність «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4648105 від 12.08.2021 р. на загальну суму 5 940 грн., яка утворилася за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 4 000 грн., відсотками за користування коштами – 1 500 грн., комісією за надання кредиту – 440 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Коллект Центр» суму сплаченого судового збору в розмірі 447, 28 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000, 00 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за вебадресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 .

Представник відповідача: адвокат Тальчук Поліна Іллівна, адреса: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 .

Рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя: А.П. Завіновська