Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №299/2363/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________________________________________________________

Справа № 299/2363/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.10.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі :

головуючого ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченої ОСОБА_4 розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеному 02.04.2026р. до ЄРДР за №12026071080000179 за обвинуваченням-

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , громадянка України, українка, освіта середня, пенсіонерка, вдова, раніше не судима,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.299 КК України

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що обвинувачена ОСОБА_4 28.03.2026р., близько 10.00 години, перебуваючи біля магазину «АВС» у с.Підвиноградів по вул.Миру-38, Берегівського району, діючи умисно з мотивів жорстокості та зневаги до загальноприйнятих моральних принципів щодо поводження з тваринами, в порушення п.6 ч.2 ст.18 та ч.2 ст.22 Закону України «Про захист тварин і жорстокого поводження» якими передбачено, що при поводженні з тваринами не допускаються дії, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження, нехтуючи правилами суспільної моралі з метою знущання над собакою породи «Метис» самки рудої масті, без клички, яка не виявляла агресії до ОСОБА_4 , використовуючи в якості знаряддя матерчатий поводок, один кінець якого обв`язала навколо шиї собаки, а інший кінець взяла до рук, після чого усвідомлюючи безпомічність собаки, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, почала тягти її в напрямку вигрібної ями дворового туалету загального користування, який знаходиться за будівлею магазину «АВС», де силоміць кинула собаку у вигрібну яму, яка в наслідок таких дій отримала тілесні ушкодження, а саме перелому гомілкової кістки задньої правої кінцівки, що підтверджується актом клінічного огляду собаки лікарем-ветеринаром ОСОБА_5 від 29.03.2026р.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст.299 КК України як жорстоке поводження з тваринами, що належать до хребетних, якщо такі дії призвели до тілесних ушкоджень тварини.

Такі висновки суду відповідно до вимог ч.3 ст.370 КПК України грунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах справи, які підтверджені доказами, безпосередньо сприйнятими, дослідженими, оціненими судом згідно зі статтею 94 КПК України.

Зокрема, в судовому засіданні обвинувачена по суті пред`явленого їй обвинувачення вказала, що воно їй зрозуміло, свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала повністю, підтвердила, що дійсно вона 28.03.2026р., близько 10.00 години, перебуваючи біля магазину «АВС» у с.Підвиноградів по вул.Миру-38, Берегівського району, діючи умисно кинула до вигрібної ями дворового туалету загального користування собаку, за обставин, вказаних прокурором в обвинувальному акті, дуже жалкує, що так сталося, просить суд суворо не карати.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого. При цьому судом їм було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вирішив, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 мало місце, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.299 КК України за кваліфікуючою ознакою як жорстоке поводження з тваринами, що належать до хребетних, якщо такі дії призвели до тілесних ушкоджень тварини, обвинувачена винувата у вчиненні цього кримінального правопорушення та підлягає покаранню за скоєний нею злочин.

Обвинувачена не вчинила кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності.

Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченій суд визнає її щире каяття, повне визнання вини та активне сприяння розкриттю даного злочину; обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій - судом не встановлено.

Так, ч.1 ст.299 КК України передбачена кримінальна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами, що належать до хребетних, у тому числі з безпритульними тваринами, порушення правил транспортування тварин, якщо такі дії призвели до тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі тварини, нацьковування тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, а також пропаганда, публічні заклики до вчинення дій, що мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, поширення матеріалів із закликами до вчинення таких дій, що карається обмеженням волі на строк від одного до трьох років або позбавленням волі на строк від двох до трьох років з конфіскацією тварини.

При цьому суд бере до уваги також вимоги ст.ст.1,4,17 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», відповідно до яких жорстоке умертвіння тварин - умертвіння тварин без застосування знеболюючих засобів, що запобігають відчуттю тваринами болю і страху, жорстоке поводження з тваринами - знущання над тваринами, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів.

Поводження з тваринами ґрунтується на таких принципах: жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині; заборона жорстоких методів умертвіння тварин: відповідальність за жорстоке поводження з тваринами.

Призначаючи особі покарання, суд має дотриматися загальних засад, передбачених статтями 50,65 КК, та врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого (вона є пенсіонеркою, вдова, раніше не судима, на диспансерному обліку лікарів нарколога, фтизіатра та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання).

Отже, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.65 КК України бере до уваги: згідно із ст.12 КК України ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховує обставини вчиненого злочину (форму вини, корисливий мотив, стадію вчинення, кількість епізодів), характеризуючі дані про особу обвинуваченої, яка на обліку у лікаря-нарколога, лікаря-фтизіатра та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судима, пенсіонерка, є вдовою (а.п.56-62).

За сукупністю таких обставин, враховуючи необхідність відповідності характера і ступені суспільної небезпечності злочину обставинам його скоєння та особистості винної, керуючись принципом, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення підсудної, а також запобігання вчиненню нових злочинів як самою обвинуваченою, так і іншими особами, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої (ст.ст.50 п.2, 65 п.2 КК України), суд, з урахуванням позиції державного обвинувача та потерпілого, приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе все ж в умовах без ізоляції її від суспільства, а відтак приходить до переконання про призначення їй покарання в межах санкції ч.1 ст.299 КК України із застосуванням іспитового строку за правилами, передбаченими ст.ст.75-76 КК України.

Призначення саме такого покарання буде відповідати загальним вимогам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, щодо необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Майно, на яке накладено арешт відсутнє.

Речові докази та Процесуальні витрати по справі відсутні.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід до обвинуваченої не застосовується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.91,94,370,374,394 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.299 КК України та призначити їй покарання у вигляді двох років позбавлення волі із конфіскацією тварини.

В порядку ст.ст.75-76 КК України звільнити засуджену ОСОБА_6 від відбування призначеного їй покарання, якщо вона протягом річного іспитового строку не скоїть новий злочин та виконає покладені на неї судом обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання або роботи.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід до обвинуваченої не застосовується.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, через Виноградівський районний суд Закарпатської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

ГоловуючийОСОБА_1