Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №306/1275/26 — Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №306/1275/26

Провадження № 2/306/1100/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Уліганинця П.І.

за участю секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Свалявська державна нотаріальна контора про скасування заборони на майно та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивачів звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до Свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок - будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 був зареєстрований на праві особистої власності за ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування доводів зазначає, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, спадуожмцями до якої є дружина ОСОБА_1 (позивач), син ОСОБА_2 (позива) та син ОСОБА_4 (відповідач). Вказує, що відповідач ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично він за цією адресою не проживає і не проживав. Постійним місцем проживання відповідача є будинок за адресою: АДРЕСА_2 , де він проживає разом із дружиною з 13.11.2004 року, а сама лише реєстрація місця проживання не є безумовним підтвердженням факту спільного проживання. Таким чином, на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_4 , який не проживав спільно зі спадкодавцем, не реалізував своє право на спадкування після смерті батька. Відповідно до довідки за №482 від 03.06.2026 року виданої Полянською сільською радою Мукачівського району Закарпатської області вбачається, що на момент смерті ОСОБА_5 були зареєстровані та постійно проживали за адресою АДРЕСА_1 : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Вимоги мотивує тим, що після смерті ОСОБА_5 тільки позивачі успадкували по частини домоволодіння в АДРЕСА_1 , а тому звернення до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 є єдиним способом захисту права на спадщину позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Також у позовній заяві представник позивачів посилається на те, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна №478638492 від 25.05.2026 року вбачається, за №3809201 від 29.09.2006 року наявна заборона (архівний запис) зареєстрована Свалявською державною нотаріальною конторою на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_7 ) на підставі повідрмлення Свалявської районної друкарні б/н від 31.07.1980 року. Вимоги мотивує в цій частині тим, що Свалявська райдрукарня на даний час припинена як юридична особа, після її припинення її діяльність здійснювало РКУП "Свалява-друк", яке також припинено без визначення правонаступника, а наявність заборони на нерухоме майно, що належить позивачам, яка виникла на підставі зобов`язання, яке ні позивачі, ні члени їх сімей на себе не брали, не дозволяє їм, як власниками, реалізовувати свої права на володіння, користування та розпорядження своїм майном. Просить суд: визнати за ОСОБА_1 право власності на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_2 право власності на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просить скасувати запис про вчинене обтяження у виді заборони на нерухоме майно (архівний №3980995LVOV33) у Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, зареєстрований Свалявською державною нотаріальною конторою 29.09.2006 року, за реєстраційним №3809201 на підставі повідомлення Свалявської районної друкарні б/н від 31.07.1980 року.

Учасники в судове засідання не з`явилися.

Представник позивачів подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивачів та без участі їх представника. Позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити (а.с. 42).

Відповідач подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Заперечень, що спростовують заявлені позовні вимоги до суду не надано. Проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с.43).

Представником третьої особи до суду подано заяву про розгляд справи без участі представника Свалявської ДНК. Задоволення позовних вимог залишено на розсуд суду (а.с.41).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить такого висновку

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів)що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ч.2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

В частині вимоги про визнання права власності, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в т.ч. шляхом визнання права.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 18.06.2025 року, відповідний актовий запис №83, проведений виконавчим комітетом Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 12.02.1983 року, запис №2, місце реєстрації с.Голубине, Свалявського району Закарпатської області - ОСОБА_1 (позивачка) є дружиною померлого ОСОБА_5 (а.с.11).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , запис №44 від 08.09.1981 року, місце реєстрації: с.Голубине, Свалявського району, Закарпатської області - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (позивач) є сином померлого ОСОБА_5 (а.с.12).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , запис №7 від 25.01.1983 року, місце реєстрації: с.Голубине, Свалявського району, Закарпатської області - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (відповідач) є сином померлого ОСОБА_5 (а.с.13).

У судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_4 (син ОСОБА_1 , син померлого) не заперечує щодо визнання права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за мамою ОСОБА_1 на частину домоволодіння та рідним братом ОСОБА_2 на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.43).

За приписами до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом досліджено: копія свідоцтва про право власності на житловий будинок від 26.09.1996 року, видана виконавчим комітетом Голубинської сільської Ради народних депутатів, згідно якого житловий будинок в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Голубинської сільської Ради народжних депутатів від 26.09.1996 року за №65; копія рішення виконавчого комітету Гоубинської сільської Ради Свалявського району Закарпатської області від 26.09.1996 року за №65, згідно якого надано дозвіл ОСОБА_1 на оформлення права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; копія довідки Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 03.06.2026 року за №482, згідно якої на момент смерті ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані та постійно проживали: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 ; копія довідки №4075 від 12.08.2025 року, виготовленої ФОП ОСОБА_11 , згідно якої інвентаризаційна вартість житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами (процент зносу 45% в цінах 2026 року) становить 121027 (а.с.8-9, а.с.14, а.с.16).

Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31.01.1966 року Міністерством комунального господарства УРСР і погодженою 15.01.1966 року із Верховним Судом УРСР, було встановлено, що реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать, зокрема, громадянам на праві особистої власності (п.п. 2, 4); будинки і домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані, не підлягають реєстрації (п. 6); при відсутності правовстановлюючих документів, зазначених в Інструкції, у випадках включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у випадках їх перетворення в міста або селища міського типу бюро технічної інвентаризації при наявності погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам, з метою їх подальшої реєстрації, а при відсутності таких книг необхідних для реєстрації питання вирішуються в кожному окремому випадку за заявою зацікавленої особи з проведенням відповідного обстеження і якщо зібрані матеріали підтверджують належність будинку заявнику, вирішується питання про оформлення права власності. (п.п. 10, 20).

В пункті 3.1. «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року викладеного пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вказано, що Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Таким чином, на час будівництва житлового будинку, з урахуванням також положень ст. 4 ЦК Української РСР (1963 року), реєстрація права власності на нього не вимагалася, як докази належності будинку певній особі могли бути прийняті документи, що не були передбачені Додатком №1 до згаданої Інструкції від 31.01.1966 року. Будинок з моменту побудови і до цього часу знаходиться в сільському населеному пункті, має в ньому окремий порядковий номер. Придатність будинку для проживання та належність його спадкодавцю на час його смерті ніким не оспорюється.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

За приписами ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

За приписами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч.1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; п. 9 ч.1 ст. 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно” - державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів наданих позивачами на обґрунтування позовних вимог про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), враховуючи, що позивачі мають право на спадкове майно за законом по 1/2 частині на кожного після смерті чоловіка та батька, з урахуванням того, що відповідач ОСОБА_4 не заперечує проти заявлених позовних вимог, що визнання права власності не порушує прав чи інтересів будь-яких інших осіб, суд вважає позов обгрунтованим та доходить висновку, що позовні вимоги позивачів необхідно задовольнити.

В частині вимоги про скасування заборони на майно, суд зазначає таке.

Згідно до інформаційної довідки 478638492 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.05.2026 року наявний запис про обтяження: тип обтяження: заборона (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: 3809201; зареєстровано: 29.09.2006 реєстратором: Свалявська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: повідомлення б/н, 31.07.1980 Свалявська райдрукарня; об`ект обтяження: будинок АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_7 ; додаткові дані: архівний номер: 3980995LVOV33; №реєстра: 519134-206, внутр. №1601СЕ2422DD5722594Е, коментарий: 18-9/1980 (а.с. 15).

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скасування судом обтяження, що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна є підставою для скасування запису про його державну реєстрацію (позиція Касаційного суду у постанові від 13.09.2023 року, справа №295/7291/20: "в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України). Коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження".

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом від 17.07.1997 року №475/97-ВР, передбачено право фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За приписами п.1 ч.2 ст.27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Ст. 321 ЦК України закріплений принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції, відповідно до ч.4 якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За правилами до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що іншого способу у позивачів скасувати запис про вчинене обтяження у виді заборони на нерухоме майно немає, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

За приписами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; докази на їх підтвердження; ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищенаведене, враховуючи встановлені та перевірені у судовому засіданні докази, обставини справи, аналізуючи надані позивачами докази на обґрунтування позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити у повністю.

Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Керуючись ст. 12, 18, 81, 200, 258, 263, 265, 273, 353 ЦПК України, ст. 15, 16, 317, 319, 321, 392, 1216, 1218, 1223, 1296, 1297 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Свалявська державна нотаріальна контора про скасування заборони на майно та визнання права власності в порядку спадкування за законом — задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканкою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 право власності на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешк. АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 право власності на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Скасувати запис про вчинене обтяження у виді заборони на нерухоме майно (архівний №3980995LVOV33) у Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, зареєстрований Свалявською державною нотаріальною конторою 29 вересня 2006 року, за реєстраційним №3809201 на підставі повідомлення Свалявської районної друкарні б/н від 31 липня 1980 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ П.І.Уліганинець

12.10.2026 року.