Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №486/912/26 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/912/26

Провадження № 2-о/486/48/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

заявниці ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Лейбіченко Світлана Василівна, про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, заінтересована особа: приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Лейбіченко С.В.

В обґрунтування заяви зазначила, що вона звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , і на день смерті проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою приватного нотаріуса Лейбіченко С.В від 15.10.2025 року заявниці відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_2 . Відмова мотивована тим, що з померлим спадкодавцем заявниця проживала однією сім?єю без реєстрації шлюбу, тому для належного оформлення права на спадкування за законом, як особа четвертої черги, даний юридичний факт проживання більш ніж пять років має бути встановлено у судовому порядку. Заявниця також зазначила, що між нею та ОСОБА_2 Відділом ЗАГСу міста Кілія Одеської області зареєстровано шлюб, актовий запис №6 від 08.01.1983 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. Вони з ОСОБА_2 прожили у щасливому шлюбі 26 років. За час спільного життя дітей вони не мали, проте їхній союз завжди був міцним та повноцінним, побудованим на турботі один про одного. Однак у березні 2009 року через прикре непорозуміння та недостовірні плітки їхня сім?я опинилася у емоційній кризі, через яку вони прийняли поспішне рішення про розірвання їхнього шлюбу та припинення відносин. Відділом РАЦС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис №40 від 06.03.2009 року, видано свідоцтво про розірвання шлюбу. Того ж дня, 6 березня 2009 року, отримавши два свідоцтва про розірвання шлюбу, вони йшли з РАЦСУ та багато говорили. Вони зрозуміли, що цей крок став для них обох великою помилкою, про яку вони вже пошкодували, адже усвідомили, що не можуть бути один без одного. Вони щиро пробачили один одному і разом пішли додому. З того часу їхні стосунки стали ще міцнішими та глибшими. Вони вирішили не витрачати час на повторну формальну реєстрацію шлюбу, оскільки вважали себе подружжям перед Богом та людьми, а їхнє спільне життя було для них головним підтвердженням їхньої єдності. Протягом наступних 16 років вони будували їхні подружні відносини на довірі, взаємопідтримці та глибокій відданості один одному. Коли чоловіка спіткала хвороба, заявниця жодної хвилини не сумнівалася у своєму обов?язку бути поруч. Заявниця оточила його турботою, підтримуючи та піклуючись про нього до останнього його подиху. Їхній союз тривав понад 42 роки. Таким чином, зареєстрований 08.01.1983 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний 06.03.2009 року, проте внаслідок примирення фактично шлюбні відносини не припинялися до лютого 2025 року, хоча шлюб повторно ними не реєструвався. Після смерті чоловіка, виникла необхідність здійснити оформлення документів на їхню спільну квартиру, де вони постійно були зареєстровані, проживали разом, та яку у 1993 році приватизували. Проте, для оформлення спадщини за законом необхідно довести у судовому порядку факт проживання разом з спадкодавцем на момент його смерті. У зв`язку з чим заявниця звернулася до суду з даною заявою.

Ухвалою суду від 25.05.2026 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку окремого провадження.

Ухвалою суду від 01.07.2026 року клопотання заявника ОСОБА_1 про виклик та допит свідків задоволено, викликано свідків в судове засідання; витребувано від приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Лейбіченко Світлани Василівни спадкову справу, заведену після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

24.07.2026 року від приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Лейбіченко Світлани Василівни надійшла витребувана спадкова справа.

Ухвалою суду від 08.09.2026 року клопотання заявника ОСОБА_1 про виклик та допит свідків задоволено, викликано свідків в судове засідання.

В судовому засіданні заявниця підтримала свою заяву, просила суд її задовольнити та встановити факт спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.

Заінтересована особа: приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Лейбіченко С.В. в судове засідання не з`явилася, надала суду письмову заяву, в якій просила суд розглянути справу без її участі, заперечень не мала.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 08.01.1983 року заявниця ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим відділом ЗАГСу м.Кілія Одеської області /а.с.12/.

Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим 06.03.2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано 06.03.2009 року /а.с.13/.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 18.02.2025 року Південноукраїнським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.22/, що також підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №32 від 17.02.2025 року /а.с.23-24/.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_4 від 18.12.1993 року, відділом приватизації житла ВО «ЮУ АЕС» посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та членам його сім`ї ОСОБА_1 /а.с.14-15/, також вказане підтверджується витягом №467183494 з Державного реєстру речових прав /а.с.16/, довідкою №293 від 14.07.2025 року, виданою КП «БТІ» Південноукраїнської міської ради /а.с.17/.

Згідно довідки про склад сім`ї та реєстрацію від 17.07.2025 року ОСОБА_1 (дружина) зареєстрована з 25.04.1985 року за адресою: АДРЕСА_1 , та з нею за даною адресою з 25.04.1985 року до 12.03.2025 року був зареєстрований ОСОБА_2 (кв/с) /а.с.18/, що також підтверджується актом №88 обстеження матеріально-побутових умови домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 30.05.2024 року /а.с.19-20/ та актом ОСББ «Незалежності 33» про встановлення факту проживання за місцем реєстрації від 27.02.2026 року /а.с.21/.

15.10.2025 року приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Лейбіченко Світланою Василівною видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №104/02-31, з якої вбачається необхідність ОСОБА_1 звернутись до суду для встановлення юридичного факту спільного проживання зі спадкодавцем та визнання ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом /а.с.25-26/.

Судом також досліджено спадкову справу №27/2025 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , згідно якої заявниця ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини /а.с.47-64/.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 вказала, що заявниця є її колегою. Давно знайома із заявницею, коли чоловік заявниці хворів, свідок допомагала їм. Мають із заявницею тісні стосунки близько 20-ти років. Всі 20 років, які свідок знає заявницю, остання проживала з ОСОБА_2 . Відомо, що заявниця розірвала шлюб, але вони безперервно проживали в одній квартирі. Похованням чоловіка займалась заявниця.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 вказав, що вони із заявницею сусіди по дачах. Знайомий з заявницею та ОСОБА_2 30 років. До смерті чоловіка заявниця проживала разом із ним. Свідку було не відомо, що заявниця розірвала шлюб із ОСОБА_2 , він їх сприймав весь час як сім`ю. Похованням ОСОБА_2 займалась заявниця ОСОБА_1 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 вказала, що вони із заявницею сусіди. Заявниця і ОСОБА_2 проживали разом весь час. З свідомого дитинства свідок пам`ятає, що заявниця та ОСОБА_2 жили разом як сім`я. Похованням чоловіка займалась заявниця. Відомо, що вони розірвали шлюб, попри це, все одно продовжували проживати разом.

Згідно з рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 20.10.2022 № 1128 «Про перейменування вулиць, бульварів, провулків населених пунктів Южноукраїнської міської територіальної громади» назву «пр-т. Леніна» перейменовано на «б пр-т. Незалежності».

Постановою Верховної Ради України № 4007-IX від 09.10.2024 місто Южноукраїнськ Вознесенського району Миколаївської області на місто Південноукраїнськ.

Згідно зі ст.293 ЦПК України факти, що мають юридичне значення встановлюються судом.

Відповідно до ст.315 ЦПК України суд встановлює факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.

Статтями 1216-1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч.2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявниці зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в п.6 рішення від 03.06.1999 року № 5-рп/99 в справі № 1-8/99 про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї», окрім членів сімей взагалі (чоловік або дружина, прямі родичі по низхідній і висхідній лініях - діти і батьки), до членів сімей також відносяться особи, які перебувають на утриманні або проживають із суб`єктами права (інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство, зокрема, не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки тощо). Обов`язковою умовою визнання їх членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення із суб`єктом спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також: інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31березня 1995 року № 5 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, суд, проаналізувавши встановлені обставини у справі, оцінивши надані докази у їх сукупності, дійшов до висновку, що заявницею підтверджено в судовому засіданні тривале спільне проживання з ОСОБА_2 , тривале ведення ними спільного господарства, наявність у даних осіб спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, які проживали однією сім`єю не менше п`яти років поспіль на час смерті останнього, а тому заява підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви, оскільки встановлення даного факту породжує для заявниці юридичні наслідки, від яких залежать її майнові права на спадщину, при цьому, спір про встановлення даних фактів відсутній.

Керуючись ст.ст. 10, 19, 81, 293, 294, 315, 316, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Лейбіченко Світлана Василівна, про встановлення фактів, що мають юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, у період з 01.05.2009 року по 18.02.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.10.2026.

Суддя О.О. Волощук