Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №766/8344/26 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 766/8344/26

Провадження №2/485/1096/26

РІШЕННЯ

іменем України

13 жовтня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючий - суддя Соловйов О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (далі ТОВ "ФК "ЕЙС") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 16 січня 2022 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 743148773 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 29900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності та сплатою процентів за користування кредитом. За договором факторингу від 28 листопада 2018 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (з урахуванням додаткових угод) відступило право грошової вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ "Таліон Плюс", яке у свою чергу відступило право вимоги ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" за договором факторингу №23/0224-01 від 23 лютого 2024 року. У подальшому, 15 липня 2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" укладено договір факторингу №15/07/25-Е відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором в сумі 34699,51 грн.

Посилаючись на те, що відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, кредитні кошти у визначені строки не повернув, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість на свою користь та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

05 жовтня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник відповідача позовні вимоги не визнає, в позові ТОВ ФК "ЕЙС" просить відмовити повністю. В обґрунтування зазначив про те, що відповідно до діючого законодавства та практики ВС відступлена права вимоги може бути здійснено лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В той час, як кредитний договір між первісним кредитором було укладено 16 січня 2022 року, договір факторингу між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено 28 листопада 2018 року. Тобто на момент укладення договору факторингу первісний кредитор не мав права вимоги до відповідача та не мав права його відступати, а тому ТОВ "ФК "ЕЙС" не є належним позивачем за спірним кредитним договором. Також зазначає, що спірний кредитний договір було укладено строком на 30 днів, а тому сума відсотків за користування кредитом повинна була б становити 1180,00 грн, яка була повинна нарахована протягом дії кредитного договору, а саме на протязі 30 днів. Тоді як сума 3874,24 грн відсотків була нарахована поза межами строку кредитування, що не відповідає вимогам закону (а.с. 202-207).

Крім того, 05 жовтня 2026 року від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу , у разі задоволення позовних вимог до 3000,00 грн (а.с. 218-220).

05 жовтня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого представник позивача вважає доводи викладені у відзиві безпідставними та просить задовольнити вимоги в повному обсязі. Зазначив, що відповідно до умов факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та витяг з реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Щодо нарахування відсотків, зазначив що всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов кредитного договору. За умовами кредитного договору існувало два періоди н6арахування процентів: 1) за користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором, та 2) за користування кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і, за весь час прострочення. Сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідно до п. п.3 кредитного договору (а.с.228-234).

05 жовтня 2026 року від представника позивача надійшла заява про залишення без задоволення клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 240-241).

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника позивача.

Відповідач та його представник про причини неявки суд не повідомили.

На підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 16 січня 2022 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір кредитної лінії № 743148773, за яким відповідач отримав кредит кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 29900,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "СМАРТ" кредитодавця (а.с. 22-25).

Відповідно до п. 1.3. договору кредитодавець надає позичальну перший транш за договором в сумі 7000,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 15 лютого 2022 року.

За змістом п. 1.4 договору, позичальник в будь-який час протягом дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту.

Загальна суму кредиту за договором складається з сум кредиту (траншів) отриманих протягом всього строку дії договору (п.1.5 договору).

У відповідності до п.1.7 договору, кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 15 лютого 2022 року.

У відповідності до п.1.8 договору, сторони погодили, що встановлений в п.1.7 договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах обслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періодуна умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Пунктом 1.9 договору сторони узгодили порядок сплати процентів за користування кредитом у наступному порядку:

п.п. 1.9.1 виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною ставкою в розмірі 3,65 процентів річних, що становить 0,01 % від суми кредиту за кожний день користування ним;

п.п. 1.9.2 за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п.1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 747,34 % річних, що становить 2,05 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним;

п.п. 1.9.3 якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 % річних, що становить 2,10 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов"язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.

Згідно п. 1.10 договору, позичальник зобов"язався не пізніше останнього дня дисконтного періоду (в термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п.1.8 цього договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду.

Основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі, якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах п. 1.12 договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.12.1 договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (п.1.1 договору).

Відповідно до 1.12 договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:

п.п. 1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;

п.п. 1.12.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 % річних, що становить 2,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Згідно п. 1.13 договору, проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником.

У відповідності до п. 5.2 договору, строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.8. та п. 1.12.1. договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV8V34R та підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" (а.с.41-42), що відповідає ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", та, відповідно до ст. 207 ЦК України, прирівнюється до письмової форми.

Разом з укладанням кредитного договору ОСОБА_1 було підписано заявку на отримання грошових коштів в кредит від 16 січня 2023 року (а.с. 26)., паспорт споживчого кредиту продукту "СМАРТ" до договору № 743148773 від 16 січня 2022 року (а.с. 21).

Згідно платіжних доручень ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" перерахувало відповідачу на платіжну картку № 5375-41ХХ-ХХХХ-0247 кредитні кошти: 16 січня 2022 року 7000,00 грн; 23 січня 2022 року 2000,00 грн; 24 січня 2022 року1250,00 грн; 25 січня 2022 року 1200,00 грн; 28 січня 2022 року 100,00 грн; 28 січня 2022 року 600,00 грн; 29 січня 2022 року200,00 грн; 01 лютого 2022 року 1100,00 грн; 03 лютого 2022 року1500,00 грн; 05 лютого 2022 року 1000,00 грн; 07 лютого 2022 року 8900,00 грн; 07 лютого 2022 року 350,00 грн; 11 лютого 2022 року 1700,00 грн; 14 лютого 2022 року 900,00 грн; 14 лютого 2022 року 2100,00 грн (а.с. 45-52), всього на загальну суму 29900,00 грн, що також підтверджується відповідними довідками ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" (ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога".с.122-129).

Виконання ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" своїх обов`язків щодо перерахування коштів за кредитним договором № 743148773 від 16 січня 2022 року також підтверджується інформацією АТ "Універсал Банк", відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку були здійсненні зарахування: за період від 16.01.2022 до 21.01.2022 в сумі 7000,00 грн, за період від 23.01.2022 до 28.01.2022 в сумі 2000,00 грн, за період від 24.01.2022 до 29.01.2022 в сумі 1250,00 грн, за період від 25.01.2022 до 30.01.2022 в сумі 1200,00 грн, за період від 28.01.2022 до 02.02.2022 в сумі 100,00 грн, за період від 28.01.2022 до 02.02.2022 в сумі 600,00 грн, за період від 29.01.2022 до 03.02.2022 в сумі 200,00 грн, за період від 01.02.2022 до 06.02.2022 в сумі 1100,00 грн, за період від 03.02.2022 до 08.02.2022 в сумі 1500,00 грн, за період від 05.02.2022 до 10.02.2022 в сумі 1000,00 грн, за період від 07.02.2022 до 12.02.2022 в сумі 8900,00 грн, за період від 07.02.2022 до 12.02.2022 в сумі 350,00 грн, за період від 11.02.2022 до 16.02.2022 в сумі 1700,00 грн, за період від 14.02.2022 до 19.02.2022 в сумі 900,00 грн, за період від 14.02.2022 до 19.02.2022 в сумі 2100,00 грн, на підтвердження чого надано виписку (рух коштів) по банківській картці (а.с. 192-196).

28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу №28/1118-01 (строк якого неодноразово продовжувався додатковою угодою №19 від 28.11.2019 року, додатковою угодою №26 від 31.12.2020 року, додатковою угодою №27 від 31.12.2021 року, додатковою угодою №31 від 31.12.2022 року, додатковою угодою №32 від 31.12.2023 року), у відповідності до умов якого ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" передав (відступив) ТОВ "Таліон Плюс" за плату, а ТОВ "Таліон Плюс" прийняв належні ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників до цього договору (а.с. 66-78).

Згідно Реєстру прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 743148773 від 16 січня 2022 року у розмірі 34581,11 грн, з яких 29645,27 грн заборгованість по основному боргу та 4935,84 грн заборгованість по відсоткам (а.с.79-81). Зазначений розмір заборгованості також підтверджується наданим розрахунком ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога".

23 лютого 2024 року між ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" було укладено договір факторингу №23/0224-01, згідно якого до останнього перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрах прав вимоги (а.с. 83-87).

Як зазначено у наданому позивачем витягу з Реєстру прав вимоги № 1 від 23 лютого 2024 року до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 743148773 від 16 січня 2022 року у розмірі 34699,51 грн, з яких 29645,27 грн - заборгованість по тілу кредиту, 5054,24 грн - заборгованість по процентам (а.с. 88-90). Зазначений розмір заборгованості також підтверджується наданим розрахунком ТОВ "Таліон плюс" (а.с. 107).

15 липня 2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" відступило для ТОВ "ФК "ЕЙС" належне йому право вимоги до відповідача. Відповідно до Реєстру Боржників до договору факторингу № 15/07/25-Е від 15 липня 2025 року, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 743148773 від 16 січня 2022 року в розмірі 34699,51 грн, з яких: 29645,27 грн - заборгованість по тілу кредиту, 5054,24 грн - заборгованість по процентам (а.с. 92-106).

Відповідно до наданої позивачем виписки з особового рахунка за кредитним договором № 743148773 від 16 січня 2022 року вбачається, що відповідач зобов"язання за договором не виконав, після відступлення права грошової вимоги платежів для погашення існуючої заборгованості не здійснював (а.с. 108).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Що стосується договорів факторингу, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

Відповідно до вимог статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Копії договорів відступлення прав вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за кредитним договором № 743148773 від 16 січня 2022 року, до позивача у справі.

Відповідач не довів належного виконання зобов"язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростував.

Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що договір факторингу між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" укладено раніше ніж укладено кредит ний договір між відповідачем та ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА".

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, законодавством не заборонено укладати договори факторингу щодо вимог які виникнуть в майбутньому.

Як вбачається зі змісту п. 2.1. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції додаткової угоди № 26 від 31.12.2020) права вимоги, які клієнт відступає фактору, зазначаються у відповідних реєстрах прав вимоги.

Тобто сторонами договору факторингу погоджено, що вимоги які відступаються за договором факторингу, зазначаються не в самому договорі факторингу, а у відповідних реєстрах прав вимоги. При цьому умовами договору факторингу ви визначено протягом якого часу має бути передано відповідне право вимоги до боржника.

Реєстр прав вимоги, за яким ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" відступило ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" право грошової вимоги за договором № 743148773 підписано сторонами договору факторингу 05 травня 2022 року, тобто після укладення договору № 743148773 від 16 січня 2022 року між відповідачем та ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА".

Вказане свідчить, що 05 травня 2022 року ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" відступило дійсну вимогу, тобто вимогу яка існувала на момент відступлення та у відповідному реєстрі права вимоги сторони індивідуалізували (вказали боржника, номер та дату кредитного договору, розмір вимоги) права вимоги які відступаються.

Таким чином, передача права вимоги за договором № 743148773 від 16 січня 2022 року від ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" відповідає вимогам законодавства та умовам договору факторингу.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Пунктом 1.8. Договору № 743148773 від 16 січня 2022 року передбачений строк кредитування 30 днів.

За умовами п. 1.12.1 договору, зобов"язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов"язання позичальника по олаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Таким чином, з урахуванням п. 1.8. та п. 1.12.1. Договору кредитор мав право нараховувати відсотки за користування кредитними коштами до 16.05.2022.

Як вбачається з наданих розрахунків заборгованості, кредитор ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" нараховував відповідачу відсотки за користування кредитними коштами в період з 16 січня 2022 року по 04 травня 2022 року, а кредитор ТОВ "Таліон Плюс" – з 05 травня 2022 року по 14 червня 2022 року, тобто поза межами строку кредитування.

Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості, загальний розмір заборгованості по нарахованим відсоткам становить 5054,24 грн. При цьому з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" вбачається, що після 16.05.2022, тобто після закінчення строку кредитування, з урахуванням автоматичної пролонгації строку кредитування передбаченої п. 1.12.1. Договору, відповідачу нараховані відсотки в сумі 85,84 грн.

Таким чином, розмір відсотків, нарахованих в межах строку кредитування з урахуванням автоматичної пролонгації становить 4968,40 грн (5054,24-85,84).

Позивач а ні у позовній заяві, а ні у відповіді на відзив не посилається на те, що відбувалася пролонгація строку кредитування на підставі п. 1.8. Договору. Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання умов, передбачених п. 1.8. Договору, для пролонгації строку кредитування, а саме що позичальником було активовано функцію продовження строку дисконтного періоду в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування. Також позивач у позовній заяві та відповіді на відзив не посилається на вчинення відповідачем вказаних вище дій. Таким чином, матеріалами справи не підтверджено продовження строку кредитування у порядку передбаченому п. 1.8. Договору.

Посилання представника позивача у відзиві про нарахування відсотків після закінчення строку кредитування у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає безпідставним. З наданих розрахунків заборгованості за кредитним договором вбачається, що відсотки нараховувалися саме як відсотки за користування кредитом, а не в порядку передбаченому ч. 2 ст. 625 ЦК України. В реєстрах боржників ці суми відображені також як нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а не відсотки за порушення грошового зобов`язання.

Окрім того, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Ураховуючи вищенаведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору, на час ухвалення рішення позивачу за відступлення права вимоги борг не сплатив, за таких обставин вимоги позивача обґрунтовані та наявні законні підстави для їх задоволення, однак частково в розмірі 34613,67 грн, з яких: 29645,27 грн заборгованість по тілу кредиту, 4968,40 грн заборгованість по відсоткам.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн (а.с. 17), відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (99,75 %) в розмірі 2655,74 грн.

Також, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обргунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо вречулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року укладеного між ТОВ "ФК "ЕЙС" та адвокатським бюро "Соломко та партнери" додатком до якого є протокол погодження вартості послуг, додаткової угоди № 25771210614 від 01 вересня 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Соломко О.В., акт прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року загальною вартістю на 7000,00 грн (а.с.109-113).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

В той же час при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зробив висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.

Враховуючи складність справи, що є малозначною, виконані адвокатом роботи, які не є складними та потребують значних затрат часу, зміст позовної заяви, що є типовим для такого виду правовідносин, обсяг доданих документів, який не є значним, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн не відповідають засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, реальності таких витрат, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача 3000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: 02094, м.Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, заборгованість за кредитним договором № 743148773 від 16 січня 2022 року в сумі 34613,67 грн (тридцять чотири тисячі шістсот тринадцять грн 67 к.), з яких: 29645,27 грн - заборгованість по тілу кредиту, 4968,40 грн. - заборгованість по процентам, а також судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору пропорційно задоволенитх позовних вимог у розмірі 2655,74 грн (дві тисячі шістсот шістдесят п"ятдесят п`ять грн 74 к.) та 3000,00 грн (три тисячі грн 00 к.) витрат на правову допомогу.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 13 жовтня 2026 року.

Суддя О. В. Соловйов