Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №468/2178/26 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/2178/26

Провадження №2/485/1098/26

Заочне рішення

іменем України

13 жовтня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Соловйова О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (далі ТОВ "ФК "Кредит-Капітал") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 28 січня 2024 року між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1409813 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого позикодавець надав відповідачці кредит у сумі 5000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів. 22 квітня 2025 року права грошової вимоги за вказаним кредитним договором відступлені ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" на підставі договору факторингу №2204-25-ПДЛ. Відповідачкою умови кредитного договору не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 44749,88 грн, яка складається з: 4999,98 грн заборгованість за тілом кредиту, 37249,90 грн заборгованість за відсотками , та 2500,00 грн заборгованість за штрафом

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідачки вказану заборгованість, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача разом з позовом просив розгляд справи проводити за відсутності представника ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", щодо ухвалення заочного рішення заперечень не мають.

Відповідач ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації та через оголошення опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.

За наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 28 січня 2024 року між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ОСОБА_1 було укладено договір № 1409813 про надання споживчого кредиту "Комфортний", за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5000,00 грн на споживчі потреби строком на 360 днів.

За змістом п. 1.4, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Згідно п.1.5. договору сторони домовились, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. Знижена процентна ставка 1,000% в день застосовується за умови, якщо споживач до 27 лютого 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором.

Пунктом 2.1. договору узгоджено, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до п.2.2. договору, сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 28.01.2024 року або 29.01.2024 року.

Згідно п.6.4. договору, передбачено що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 750,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; у розмірі 55,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Також відповідачка попередньо заповнила анкету-заяву та заяву про приєднання до публічної пропозиції ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" на укладення договору, ознайомилася з паспортом споживчого кредиту.

Кредитний договір був підписаний відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Р137, який відправлено на номер телефону відповідачки, що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ "СЛОН КРЕДИТ".

Отже, Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України "Про електронну комерцію" прирівнюється до письмової форми.

Виконання ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" своїх обов`язків щодо перерахування відповідачці коштів за кредитним договором підтверджується листом ТОВ "ПЕЙТЕК" вих.№20250425-203 від 25 квітня 2025 року про переказ коштів ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 у сумі 5000,00 грн.

Згідно листа АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , та підтверджено зарахування на грошових коштів 28 січня 2024 року в сумі 5000,00 грн (а.с. 48-49).

22 квітня 2025 року між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір факторингу № 2204-25-1110, у відповідності до умов якого ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" передав (відступив) ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" за плату, а ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" прийняв належні ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників до цього договору.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу №2204-25-1110 від 22 квітня 2025 року, ТОВ "ФК "-Кредит-Капітал" набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 1409813 від 28 січня 2024 року в сумі 44749,88 грн, з яких: 4999,98 грн сума заборгованості затілом кредиту, 37249,90 грн сума заборгованості за відсотками, 2500,00 сума заборгованості за пенею, розмір якої підтверджений розрахунком заборгованості первісного кредитора ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" за період з 28.01.2024 по 19.01.2025.

Позивач направляв на адресу відповідачки 07 серпня 2026 року досудову вимогу та повідомляв про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 1409813 від 28 січня 2024 року та наявності заборгованості у розмірі 44749,88 грн.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З договору про споживчий кредит вбачається, що його укладено в електронній формі.

У ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

У ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Згідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачкою кредитного договору та отримання кредитних коштів. Наданий договір відступлення прав вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" за договором № 1409813 про надання споживчого кредиту від 28 січня 2024 року, до позивача у справі.

Відповідачка не довела належного виконання зобов"язання за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростувала, відзив на позов не подала.

Разом з тим, щодо вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій (пеня/неустойка) за кредитним договором слід зазначити наступне.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли з 28 січня 2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Відповідно до п.18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення штрафу в сумі 2500,00 грн задоволенню не підлягають.

Окрім того, відповідно до умов Договору отриманий відповідачкою на його підставі кредит є споживчим.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначається Закону України «Про споживче кредитування».

Стаття 8 згаданого закону регулює питання реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача

Вищезазначену статтю було доповнено частиною п`ятою згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22.11.2023, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Цим Законом Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено пунктом 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24.12.2023, розмір денної процентної ставки за договорами про споживчий кредит з 24.12.2023 по 21.04.2024 (120 днів перехідного періоду) мають нараховуватися в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %, з 22.04.2024 по 19.08.2024 (наступні 120 днів перехідного періоду) - не більше 1,5 %, а з 20.08.2024 - не більше 1%.

Тому умови договору про споживчий кредит № 1409813, який укладений 28 січня 2024 року на умовах споживчого кредиту, мають відповідати вимогам частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження розміру денної процентної ставки з урахуванням приписів пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень цього закону.

Парламент при конструюванні імперативної приватно-правової норми про максимальний розмір денної процентної ставки здійснив еx ante контроль щодо розміру процентів. Тобто сторонам заздалегідь відомо про те, що умову, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, не можна включати в договір.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (абзац 1 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Законодавець для дотримання правила про максимальний розмір денної процентної ставки передбачив нікчемність умови договору про споживчий кредит.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним» (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16 (провадження № 61-5800зпв18)). Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)).

Оскільки для дотримання правила про максимальний розмір денної процентної ставки законодавець передбачив нікчемність умови договору про споживчий кредит, то споживач під час розгляду справи може заперечувати про перевищення розміру денної процентної ставки шляхом заперечення ipso iure. Втім, його відсутність не позбавляє суд можливості застосувати нікчемність умови правочину, адже він має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідачки 37249,90 грн процентів за користування кредитними коштами, однак наданий розрахунок заборгованості містить лише кінцеві суми до сплати за місяцями, проте відомості про те, яким саме чином здійснювалося нарахування відсотків повністю відсутні.

У договорі про споживчий кредит № 1409813 від 28 січня 2024 року зазначена денна відсоткова ставка на рівні 2,5% за умови застосування протягом строку користування стандартна процентна ставка 2,50%, та денна відсоткова ставка на рівні 2,38% з урахуванням періоду застосування зниженої відсоткової ставки яка. Тобто умови Договору щодо денної процентної ставки з 22 квітня 2024 року суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування», тоді як ці умови за період з дати укладення кредитного договору по 21 квітня 2024 року (включно) відповідають вимогам цього Закону.

Згідно із частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За такого умови Договору про визначення денної процентної ставки на рівні 2,50 % та 2,38 % починаючи з 22 квітня 2024 року обмежують права позичальника порівняно з вимогами закону щодо граничного розміру денної процентної ставки, а тому є нікчемними з дня укладання Договору.

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

За такого проценти за користування кредитом (їх розмір за весь строк кредитування) є невід`ємною складовою розрахунку денної процентної ставки, тому у разі не визначення сторонами Договору значення денної процентної ставки відсутні підстави для визнання погодженими розміру процентів за користування кредитом, починаючи з 22 квітня 2024 року.

З урахуванням правил закріплених в ст. 217 ЦК України, нікчемною буде лише та умова договору, в якій передбачено саме перевищення максимального розміру денної процентної ставки.

Отже, якщо сторони в договорі про споживчий кредит узгодили розмір денної процентної ставки який перевищує встановлений законодавством розмір, ця умова є нікчемною в частині перевищення максимального розміру процентів.

Наслідком цього є застосування до правовідносин сторін законодавчо встановленої денної процентної ставки в розмірі 1,5% на день з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року, та денної процентної ставки в розмірі 1,0% на день з 20 серпня 2024 року по дату закінчення кредитного договору, що забезпечує справедливий баланс інтересів та захист право споживачів.

Кваліфікація нікчемною умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки не зумовлює безоплатність фінансової послуги, оскільки застосовується правило щодо максимального розміру денної процентної ставки.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що за період з 28 січня 2024 року по 25 лютого 2024 року відповідачці нараховані відсотки за користування кредитними коштами за зниженою відсотковою ставкою в розмірі 1450,00 грн, які відповідачкою сплачені в повному обсязі.

За період з 25 лютого 2024 року по 25 березня 2024 року відповідачці нараховані відсотки за користування кредитними коштами в сумі 3500,00 грн, які відповідачкою також сплачені.

Також відповідачкою станом на 25 березня 2024 року частково погашена заборгованість за тілом кредиту в сумі 0,02 грн.

Таким чином, за період з:

- 26.03.2024 по 21.04.2024 розмір відсотків має складати 3374,99 грн (4999,98грн*2,5%*27днів);

- 22.04.2024 по 19.08.2024 розмір відсотків має складати 8999,96 грн (4999,98грн*1,5%*120днів);

- 20.08.2024 по 22.01.2025 розмір відсотків має складати 7799,97 грн (4999,98грн*1,0%*156днів).

Таким чином, з відповідачки підлягають стягненню відсотки в сумі 20174,92 грн (3374,99+8999,96+7799,97=22375,00).

Згідно із частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтовані та підлягають до задоволення частково у розмірі 25174,90 грн, з яких: 4999,98 грн тіло кредиту, 20174,92 грн відсотки за користування кредитом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між стронами суд враховує наступне.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (56,26 %) в розмірі 1497,87 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

В той же час при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зробив висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року укладеного між ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" та адвокатським об`єднанням "Апологет", акт № 1251 про надання послуг від 07 серпня 2026 року, відповідно до якого сума наданих послуг складає 8000,00 грн, детальний опис наданих послуг до акту № 1251.

Суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною. Розгляд справи здійснено судом оперативно в одному судовому засіданні без учасників справи.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 8000,00 грн є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов`язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 3000,00 грн, оскільки, такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) заборгованість за договором № 1409813 про надання споживчого кредиту від 28 січня 2024 року в сумі 25174,90 грн (двадцять п`ять тисяч сто сімдесят чотири грн 90 к.), з яких: 4999,98 грн - заборгованість за тілом кредиту, 20174,92 грн - заборгованість за відсотками; а також понесені судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 1497,87 грн (одна тисяча чотириста дев`яносто сім грн 87 к.) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 к).

У задоволенні решти вимог позивачу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення –13 жовтня 2026 року.

Суддя О. В. Соловйов