Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №133/1485/26 — Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 133/1485/26

2/134/764/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 жовтня 2026 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні суду в селищі Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

27 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 508346-КС-002 про надання кредиту від 30 січня 2025 року у розмірі 31130,00 грн, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 2662,40 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 508346-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Договору про надання кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 11000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування кредитом.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 11000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (яку позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).

Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 508346-КС-002 про надання кредиту належним чином не виконує та станом на 13.03.2026 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за зазначеним Договором про надання кредиту, в розмірі 31130,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 11 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 12430,00 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України – 5500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією – 2200,00 грн. В зв`язку з цим позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення зазначеної заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором, а також про стягнення судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22 червня 2026 року цивільна справа № 133/1485/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в порядку п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передана до Крижопільського районного суду Вінницької області за підсудністю.

Дана справа надійшла до Крижопільського районного суду 14 липня 2026 року.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано докази.

28 липня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслало до суду витребувані докази.

04 серпня 2026 року відповідачка ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, в якому також зазначила, що просить суд розстрочити платежі, який суд не бере до уваги, оскільки він поданий без дотримання вимог п. 2 ч. 5 ст. 178 ЦПК України.

07 серпня 2026 року представником позивача через систему «Електронний суд» подано заперечення на клопотання про розстрочку виконання рішення суду, яке суд не бере до уваги, оскільки судом не прийнято відзив відповідачки на позовну заяву.

07 серпня 2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення у справі. Суд не бере їх до уваги як заяву по суті справи, оскільки додаткові пояснення не належать до заяв по суті справи, визначених ст. 174 ЦПК України. Водночас відповідно до ч. 5 цієї статті суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло під час розгляду справи, якщо визнає це за необхідне. У цьому випадку суд не встановив такої необхідності та не пропонував представнику позивача подати додаткові пояснення.

02 вересня 2026 року відповідачкою через систему «Електронний суд» подано до суду відзив на позовну заяву, який суд не бере до уваги, оскільки він поданий без дотримання вимог п. 2 ч. 5 ст. 178 ЦПК України та поданий з порушенням строку подання, який встановлений судом, без клопотання про поновлення зазначеного строку із зазначенням причин.

07 вересня 2026 року відповідачка подала через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 08 вересня 2026 року розгляд справи був відкладений за клопотанням відповідачки.

23 вересня 2026 року відповідачка подала через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 25 вересня 2026 року розгляд справи був відкладений за клопотанням відповідачки.

02 жовтня 2026 року відповідачкою через систему «Електронний суд» подано до суду відзив на позовну заяву, який суд не бере до уваги, оскільки він поданий без дотримання вимог п. 2 ч. 5 ст. 178 ЦПК України та поданий з порушенням строку подання, який встановлений судом, без клопотання про поновлення зазначеного строку із зазначенням причин.

08 жовтня 2026 року відповідачкою через систему «Електронний суд» подано до суду відзив на позовну заяву (додаткова заява), який суд не бере до уваги, оскільки він поданий без дотримання вимог п. 2 ч. 5 ст. 178 ЦПК України та поданий з порушенням строку подання, який встановлений судом, без клопотання про поновлення зазначеного строку із зазначенням причин. Разом з тим відповідно до частини 5 статті 174 ЦПК України не передбачено такої заяви по суті як «додаткова заява». З огляду на зміст зазначеної додаткової заяви вбачається, що це є відзивом на позовну заяву, в якій відповідачка зазначає свою позицію щодо заявлених позивачем вимог.

Сторони в судове засідання, призначене на 12 жовтня 2026 року, не з`явилися.

У позовній заяві представник позивача просив розглянути справу за його відсутності та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, судом встановлено, що 30 січня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 508346-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором UA-3003 у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 11000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Згідно із п.п.2.2, п.п. 2.3. Договору кредиту Тип Кредиту: кредит; строк, на який надається кредит: 16 тижнів.

Підпунктом 2.4 Кредитного договору стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована.

Згідно п.п.2.5, Договору кредиту комісія за надання Кредиту (надалі-Комісія): 2200,00 грн. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінний протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Дата повернення кредиту 22 травня 2025 року.

Пунктом 4.2.2. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 11000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті та в п. 14 Договору), що підтверджується Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» про перерахування коштів, а також інформацією, яка надана АТ КБ «ПриватБанк» про те, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ), на яку було зараховано кошти на суму 11000,00 грн 30 січня 2025 року.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до статті 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання 1) електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та / або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором. Як вбачається із довідки про стан заборгованості та розрахунком заборгованості по кредиту, позивач зазначає, що у ОСОБА_1 заборгованість по кредитному становить 31 130,00 грн, з яких заборгованість за кредитом – 11 000,00 грн; заборгованість за процентами 12 430,00 грн, заборгованість по комісії – 2200,00 грн, заборгованість за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України – 5500,00 грн.

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір про кредит від 30 січня 2025 року та позивач надав відповідачці грошові кошти в розмірі 11 000,00 грн, відповідачка не повернула зазначену суму кредиту. Тому дана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Сума комісії, пов`язаної з наданням кредиту, становить 2200,00 грн.

Умовами укладеного між сторонами кредитного договору прямо передбачено одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 2200,00 грн. Вказана комісія передбачена умовами договору та врахована у загальних витратах за споживчим кредитом. Позивачем доведено погодження сторонами умови про одноразову комісію у розмірі 2200,00 грн, її розмір та порядок нарахування прямо визначені договором, а зазначена сума включена до загальних витрат за споживчим кредитом. Відомостей про нарахування позивачем будь-яких інших платежів за цією комісією матеріали справи не містять.

При цьому умовами договору передбачено саме одноразову комісію за надання кредиту, яка нараховується при видачі кредиту, а не плату за обслуговування кредитної заборгованості чи за надання інформації про стан кредиту. Розмір такої комісії, порядок та момент її нарахування прямо визначені договором, а її розмір врахований при визначенні загальних витрат за споживчим кредитом.

Зазначені умови були погоджені сторонами при укладенні кредитного договору, а розмір відповідної комісії визначений у грошовому вираженні та є відомим позичальнику. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що зазначена комісія встановлена за дії кредитодавця, які не є послугою у розумінні Закону України «Про споживче кредитування», або за дії, здійснення яких кредитодавцем не може бути предметом окремої платної послуги.

За таких обставин суд не встановив правових підстав для визнання відповідних умов договору нікчемними та дійшов висновку про правомірність нарахування комісії у загальному розмірі 2 200 грн.

Пунктом 2.4 кредитного договору передбачено фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1 % за кожен день користування кредитними коштами. Водночас денна процентна ставка, зазначена в паспорті споживчого кредиту, становить 0,97 %.

Зазначені показники мають різне призначення: договірна процентна ставка визначає розмір процентів за користування кредитом, тоді як денна процентна ставка є розрахунковим показником загальних витрат за споживчим кредитом у перерахунку на день користування кредитом. Тому сама по собі відмінність між цими показниками не свідчить про суперечність умов договору.

Водночас суд перевіряє відповідність зазначених у договорі та паспорті споживчого кредиту показників фактичним умовам кредитування, вимогам законодавства, чинного на момент укладення договору, а також правильність розрахунку заборгованості, заявленої до стягнення.

Під час розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про недійсність кредитного договору або окремих його умов щодо визначення процентної ставки. Умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування викладені у договорі, підписаному відповідачкою одноразовим ідентифікатором. Разом із тим суд перевіряє розрахунок заявлених до стягнення процентів на відповідність погодженим сторонами умовам договору та вимогам законодавства. З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем заявлено до стягнення 12430,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 30 січня 2025 року по 22 травня 2025 року.

Разом із тим нарахування процентів у конкретному розмірі підлягає стягненню лише за умови підтвердження їх розрахунку належними доказами та відповідності такого розрахунку умовам кредитного договору і вимогам законодавства.

Так, судом установлено, що проценти нараховано відповідно до ставки, передбаченої п. 2.4 договору, у розмірі 1 % на день, за період користування кредитом, визначений позивачем як 113 днів (з 30 січня 2025 року до 22 травня 2025 року). За наведеним розрахунком сума процентів становить 12 430,00 грн (110,00 грн ? 113 днів).

Крім того, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 5 500,00 грн, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України та зазначених у розрахунку як проценти. Щодо вказаної вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

При цьому зазначеним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Однак укладення договору 30 січня 2025 року, тобто після набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, не виключає застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який передбачає звільнення позичальника від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану.

Судом встановлено, що строк виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором настав у період дії воєнного стану в Україні, який на час розгляду справи не припинений та не скасований.

Отже, з огляду на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правові підстави для стягнення з відповідача 5 500,00 грн, заявлених позивачем як відсотки, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, відсутні.

За таких обставин позовна вимога про стягнення 5 500,00 грн відсотків, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Доказів повернення відповідачкою отриманих кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту матеріали справи не містять. Водночас питання про можливість стягнення кожної із заявлених сум суд вирішує з урахуванням умов кредитного договору, наданих доказів та вимог чинного законодавства.

При цьому суд зазначає, що відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, відповідач був вільним у виборі кредитодавця та прийнятті рішення щодо отримання кредиту саме на запропонованих умовах. Укладаючи кредитний договір, відповідач добровільно вступив у договірні правовідносини з позивачем, погодився з його умовами та взяв на себе обов`язок повернути отримані кошти й сплатити проценти та інші передбачені договором платежі.

Саме по собі укладення договору з кредитодавцем, обраним відповідачем, не свідчить про примушування до прийняття відповідних умов або відсутність можливості обрати іншого кредитодавця. Водночас свобода договору не є абсолютною: вона не звільняє суд від обов`язку перевірити відповідність його умов вимогам закону, а заявлених до стягнення сум — умовам договору та чинному законодавству.

Оцінюючи надані докази, суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за надання кредиту, у зв`язку з порушенням строків виконання грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що відповідачка, підписавши договір, підтвердила те, що ознайомилася з текстом договору та Правилами, отримала всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодилася з умовами кредитного договору, у тому числі строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, була обізнана про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.

Матеріалами справи підтверджується, що 30 січня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 508346-КС-002 шляхом акцептування відповідачем оферти за допомогою одноразового ідентифікатора UA-3003. На підтвердження укладення договору та перерахування кредитних коштів позивач надав оферту, заявку, акцепт, лист ТОВ про успішну транзакцію на суму 11000 грн та розрахунок заборгованості.

Зазначені докази у своїй сукупності підтверджують виникнення кредитних правовідносин між сторонами та виконання позивачем зобов`язань щодо надання кредиту.

Оскільки ОСОБА_1 у передбачений договором строк кредитні кошти та проценти за користування ними, комісію за надання кредиту не повернула, утворилася заборгованість у розмірі 25 630,00 грн, що складається з 11 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 12 430 грн процентів та 2200,00 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту. Указаний розмір заборгованості підтверджується дослідженими судом письмовими доказами.

У задоволенні вимог про стягнення 5 500,00 грн, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, слід відмовити з підстав, наведених вище. Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним та документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір, що підтверджується платіжною інструкцією № 11571 від 22 квітня 2026 року.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково на 82,33%, а позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням ціни позову (31130,00 гривень), відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2191,95 гривень (2662,40 х 82,33%).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76–81, 141, 263–265, 280–281, 284, 289 ЦПК України,

ст. ст. 11, 16, 215, 216, 509, 525, 526, 546, 610, 625, 629, 638, 639, 1054 ЦК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором № 508346-КС-002 від 30 січня 2025 року, в розмірі 25630 (двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239) судові витрати в розмірі 2191 (дві тисячі сто дев`яносто одну) гривню 95 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя