Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №517/932/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/932/26

Провадження № 3/517/402/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 рокусмт. Захарівка

Суддя Захарівського районного суду Одеської області Гончар І.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4, ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

11.08.2026 до Захарівського районного суду Одеської області від Відділення поліції № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області одночасно надійшло три протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №739531 від 07.08.2026, серії ЕПР1 №739543 від 07.08.2026 та серії ЕПР1 №739525 від 07.08.2026 та матеріали справ про адміністративні правопорушення відносно гр. ОСОБА_1 , відповідно до яких останній вчинив правопорушення, відповідальність за які передбачена ст. 122-4, ст. 124 та ч. 4 ст130 КУпАП.

Канцелярією Захарівського районного суду Одеської області було заведено три справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за кваліфікацією дій правопорушника за трьома статтями: 122-4, 124 та ч.4 ст.130 КУпАП - №517/932/26, №517/933/26 та №517/934/26.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу справ між суддями вищевказані матеріали справ були передані на розгляд судді Гончар І.В.. Постановою судді від 11.08.2026 вищевказані справи було об`єднано в одне провадження та присвоєно єдиний номер № 517/932/26. Судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 739531, ОСОБА_1 ставиться у вину те, що 06 серпня 2026 року близько 22:00 год. за межами села Нова Шибка Роздільнянського району Одеської області, рухаючись польовою дорогою на автомобілі TOYOTA CARINA, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час перевезення пасажирки ОСОБА_2 порушив правила безпечної посадки та висадки пасажирів, унаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження. Після події водій залишив місце ДТП, чим, на думку органу поліції, порушив пункт 2.10 «а» Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене статтею 122-4 КУпАП.

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 739543 від 07 серпня 2026 року, ОСОБА_1 ставиться у вину порушення пункту 21.4 Правил дорожнього руху під час перевезення пасажирки ОСОБА_2 , що, за версією органу поліції, призвело до дорожньо-транспортної пригоди з її травмуванням, тобто вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Згідно з протоколом серії ЕПР1 № 739525 від 07 серпня 2026 року, ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди за його участю вжив алкогольні напої до проведення огляду з метою встановлення стану сп`яніння. 07 серпня 2026 року о 08:18 год. результат огляду на місці, за даними протоколу, становив 1,05 проміле, у зв`язку із чим його дії кваліфіковано за частиною четвертою статті 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 та частиною четвертою статті 130 КУпАП, не визнав. Пояснив, що 06 серпня 2026 року близько 22:00 год. він керував автомобілем та рухався польовою дорогою разом із своєю дружиною та знайомим ОСОБА_3 , щоб забрати зі ставка дружину знайомого. Побачивши ОСОБА_2 , яка стояла на узбіччі, він зупинив автомобіль та запропонував підвезти її додому. ОСОБА_2 сіла на заднє сидіння автомобіля, де перебував її чоловік ОСОБА_3 . Через темряву вона не відразу помітила чоловіка, однак, коли побачила його, почала кричати та попросила зупинити автомобіль. ОСОБА_1 відразу загальмував, після чого ОСОБА_2 самостійно відчинила двері та вийшла з автомобіля, спіткнулася і підвернула ногу. Також пояснив, що після цього разом зі своєю дружиною підійшов до ОСОБА_2 , щоб з`ясувати, чи потрібна їй допомога. Оскільки вона відмовилася від пропозиції підвезти її додому, було викликано інший автомобіль, до якого її посадили для подальшого прямування додому. Після цього він разом із дружиною поїхав додому. Зазначив, що не вважав зазначену ситуацію дорожньо-транспортною пригодою, оскільки автомобіль був зупинений до того, як ОСОБА_2 самостійно відчинила двері та вийшла з нього, а пошкодження транспортного засобу чи іншого майна не було. За його словами, він не мав наміру залишати місце ДТП, а після події поїхав додому лише після того, як ОСОБА_2 було посаджено до іншого автомобіля. Щодо обставин вживання алкоголю ОСОБА_1 пояснив, що після повернення додому разом із дружиною вони сіли вечеряти та вживали вино. Наступного ранку до нього приїхали працівники поліції, повідомили, що він нібито вчинив дорожньо-транспортну пригоду, та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Огляд проводився за допомогою спеціального технічного засобу Drager, результат якого становив 1,05 проміле. Також, звернув увагу суду на те, що направлення на медичний огляд у закладі охорони здоров`я йому не видавалося, а медичний огляд фактично не проводився. Вважає, що наведені обставини, а також показання свідків підтверджують відсутність у його діях складу адміністративних правопорушень, які йому інкримінуються, у зв`язку із чим просив закрити провадження у справах.

У судовому засіданні досліджено протоколи про адміністративні правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показання свідків, відеозапис огляду на стан алкогольного сп`яніння, акт огляду та роздруківку результату спеціального технічного засобу.

Щодо обставин події та правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП

Відповідно до статті 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, яке спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, є настання передбачених нею майнових наслідків у вигляді пошкодження транспортного засобу або іншого майна.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що того вечора він разом зі своїм знайомим та дружиною знайомого поїхав забрати свою дружину ОСОБА_2 , яка перебувала на відпочинку та, за його словами, знаходилася у стані алкогольного сп`яніння. Під час руху польовою дорогою вони побачили ОСОБА_2 , яка стояла на узбіччі. ОСОБА_1 зупинив автомобіль та запропонував їй сісти, щоб підвезти додому. ОСОБА_2 сіла на заднє сидіння автомобіля, де перебував її чоловік. Спочатку вона не помітила його, оскільки було темно, однак, побачивши чоловіка, почала кричати та попросила ОСОБА_1 зупинити автомобіль. За словами свідка, ОСОБА_1 відразу загальмував, після чого ОСОБА_2 самостійно відчинила двері автомобіля та вийшла з нього, спіткнулася і підвернула ногу. Після цього ОСОБА_1 та його дружина підійшли до неї, щоб з`ясувати, що сталося. ОСОБА_2 повідомила, що все нормально. Їй запропонували знову сісти до автомобіля, щоб її відвезли додому, проте вона відмовилася. Тоді її чоловік викликав інший автомобіль, до якого ОСОБА_2 посадили, після чого вона поїхала додому.

Свідок ОСОБА_4 надала аналогічні за змістом показання та додатково пояснила, що після зазначених подій вони з чоловіком поїхали додому, де сіли вечеряти та вживали спиртні напої. Наступного ранку до них приїхали працівники поліції, повідомили, що ОСОБА_1 причетний до дорожньо-транспортної пригоди, та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Оцінюючи показання свідків у сукупності з іншими доказами, суд бере до уваги, що свідки послідовно описали обставини зупинки автомобіля, самостійного виходу ОСОБА_2 із транспортного засобу після його зупинки, її падіння та надання їй допомоги ОСОБА_1 і його дружиною.

Таким чином, показання свідків не підтверджують викладену в протоколі версію про те, що ОСОБА_2 вийшла з транспортного засобу під час його руху. Навпаки, за їхніми поясненнями, водій зупинив автомобіль, після чого пасажирка самостійно відчинила двері та вийшла з нього.

Крім того, матеріали, наведені у протоколі серії ЕПР1 № 739543, не містять відомостей про пошкодження транспортного засобу, іншого майна або дорожніх споруд. У протоколі описано лише травмування пасажирки.

Суд зауважує, що встановлення факту травмування особи саме по собі не є достатнім для притягнення водія до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, оскільки ця стаття передбачає відповідальність за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило визначені нею майнові наслідки.

При цьому суд звертає увагу, що ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення інкриміновано порушення пункту 21.4 Правил дорожнього руху України. Водночас із досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема показань свідків, убачається, що після зупинки автомобіля саме пасажирка ОСОБА_2 самостійно відчинила двері транспортного засобу та вийшла з нього, унаслідок чого спіткнулася та підвернула ногу. Отже, наведені обставини самі по собі не підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог пункту 21.4 ПДР України, оскільки цей пункт забороняє водієві починати рух до повного зачинення дверей та відчиняти їх до зупинки транспортного засобу, тоді як, за встановленими обставинами, автомобіль на момент виходу пасажирки вже був зупинений, а двері вона відчинила самостійно. Натомість пункт 5.3 ПДР України покладає на пасажира обов`язок здійснювати посадку і висадку лише після зупинки транспортного засобу та з посадкового майданчика, а за його відсутності — з тротуару чи узбіччя, а якщо це неможливо, то з крайньої смуги проїзної частини, за умови, що це буде безпечно та не створить перешкод іншим учасникам руху. Таким чином, за наведених обставин суд не вбачає належного підтвердження того, що саме дії водія, а не самостійні дії пасажирки, перебували в причинному зв`язку з її падінням та отриманням ушкодження. Сам факт настання такого наслідку не є достатнім для висновку про порушення ОСОБА_1 інкримінованого йому пункту 21.4 ПДР України.

Крім того, суд звертає увагу на часову невідповідність у матеріалах справи, яка викликає обґрунтовані сумніви щодо обставин складання схеми місця дорожньо-транспортної пригоди. Так, відповідно до зазначених у матеріалах справи відомостей, схема місця ДТП датована 06 серпня 2026 року о 22 год 10 хв, тоді як повідомлення з медичного закладу про подію надійшло до органів поліції лише 06 серпня 2026 року о 23 год 53 хв, тобто майже через дві години після часу, зазначеного на схемі. За таких обставин виникає питання, на підставі яких відомостей та за яких обставин схему було складено до надходження повідомлення про подію до поліції, а також чи відображає вона фактичні обставини події, яка є предметом судового розгляду. При цьому матеріали справи не містять належних пояснень щодо зазначеної часової невідповідності. З огляду на викладене суд оцінює схему місця ДТП критично та не може визнати її самостійним і беззаперечним доказом обставин події та вини ОСОБА_1 . Відповідно до статей 251 і 252 КУпАП докази підлягають оцінці на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, а тому виявлена невідповідність має бути врахована під час оцінки належності, допустимості та достовірності цього доказу.

За таких обставин у матеріалах справи відсутні належні докази наявності обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, провадження щодо ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП підлягає закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю доведеного складу адміністративного правопорушення.

Щодо правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП

Статтею 122-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Згідно з пунктом 2.10 Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, увімкнути аварійну сигналізацію та встановити знак аварійної зупинки, не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди, вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі неможливості вжити зазначених заходів — відправити потерпілих до найближчого закладу охорони здоров`я попутним транспортом, а якщо це неможливо — доставити їх своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки, та повернутися на місце пригоди.

Як установлено судом, 06 серпня 2026 року приблизно о 22 годині ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Toyota Carina, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався польовою дорогою поблизу села Нова Шибка Одеської області. Під час руху він разом із пасажирами побачив ОСОБА_2 , якій запропонували підвезти її додому.

Після того як ОСОБА_2 сіла на заднє сидіння автомобіля, між нею та водієм виникла ситуація, унаслідок якої вона попросила зупинити транспортний засіб. ОСОБА_1 загальмував та зупинив автомобіль. Після зупинки автомобіля ОСОБА_2 самостійно відчинила двері, вийшла з транспортного засобу та, за встановленими судом обставинами, травмувала ногу.

З пояснень ОСОБА_1 та допитаних у судовому засіданні свідків убачається, що після зазначеної події водій та його дружина підійшли до ОСОБА_2 , з`ясували її стан та брали участь в організації її перевезення іншим автомобілем. Після цього ОСОБА_1 разом із дружиною залишив місце події та поїхав додому, не повідомивши працівників поліції про те, що сталося, і не дочекавшись їх прибуття.

Оцінюючи наведені обставини, суд ураховує, що ОСОБА_1 безпосередньо сприймав подію, бачив, що після виходу з автомобіля ОСОБА_2 травмувала ногу, підходив до неї та брав участь в організації її перевезення іншим транспортним засобом. Отже, йому були відомі обставини події та факт травмування пасажирки. Незважаючи на це, він залишив місце події, не дочекавшись працівників поліції та не забезпечивши повідомлення про неї в установленому порядку.

При цьому суд бере до уваги, що відсутність механічних пошкоджень автомобіля чи іншого майна сама по собі не виключає можливості дорожньо-транспортної пригоди, оскільки її наслідком відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України може бути також травмування людини.

Посилання ОСОБА_1 на те, що пасажирка самостійно відчинила двері та вийшла з автомобіля після його зупинки, підлягають оцінці з огляду на предмет доказування у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-4 КУпАП. Для вирішення питання про відповідальність за цією статтею визначальним є встановлення факту дорожньо-транспортної пригоди, причетності до неї особи та залишення нею місця такої пригоди всупереч установленим правилам. Водночас питання про наявність вини водія у виникненні події та питання про його обов`язок залишатися на місці пригоди є різними за змістом і потребують окремої правової оцінки.

Суд також зазначає, що закриття провадження за статтею 124 КУпАП не зумовлює автоматичного закриття провадження за статтею 122-4 КУпАП, оскільки кожне з указаних правопорушень має власні ознаки та потребує встановлення відповідних обставин. Відсутність доведеного порушення Правил дорожнього руху, яке перебувало б у причинному зв`язку з виникненням події, сама по собі не усуває необхідності окремо перевірити, чи було доведено залишення місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статей 245, 251, 252 та 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, а суд зобов`язаний установити, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна відповідна особа в його вчиненні. Докази підлягають оцінці в їх сукупності, а висновок про винуватість особи має ґрунтуватися на належних, допустимих, достовірних і достатніх доказах.

Таким чином, для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, суду необхідно встановити не лише факт його від`їзду з місця події, а й наявність самої дорожньо-транспортної пригоди та порушення ним установленого порядку поведінки на місці такої пригоди.

З урахуванням установлених обставин суд доходить висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП.

Щодо правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 130 КУпАП

Частиною четвертою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю до проведення уповноваженою особою медичного огляду або до прийняття рішення про звільнення від його проведення.

Отже, для встановлення складу цього правопорушення необхідно достовірно встановити факт ДТП за участю особи, факт вживання нею алкоголю після цієї події та до проведення відповідного огляду або прийняття рішення про звільнення від нього.

Як убачається з матеріалів справи, 07 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 проведено огляд за допомогою спеціального технічного засобу Drager, результат якого становив 1,05 проміле. Водночас, за показаннями ОСОБА_1 та його дружини, після повернення додому вони вживали вино. Таким чином, суд повинен оцінити ці показання разом з іншими доказами та з`ясувати, чи підтверджують вони всі обов`язкові ознаки правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 130 КУпАП.

Водночас матеріали справи не містять відомостей про направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я та проведення там медичного огляду, хоча за наявності травмованої особи внаслідок ДТП пункт 8 розділу I Інструкції № 1452/735 передбачає обов`язковість проведення такого огляду в закладі охорони здоров`я. Натомість поліцейські обмежилися оглядом за допомогою приладу Drager.

Суд зазначає, що сама по собі відсутність медичного огляду в закладі охорони здоров`я не виключає складу правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 130 КУпАП. Однак за встановлених у справі обставин суд зобов`язаний перевірити, чи дотримано передбачену законом процедуру, чи може результат огляду бути використаний як належний і допустимий доказ та чи підтверджують інші докази факт вживання алкоголю після ДТП.

Окремого з`ясування потребує і питання про те, чи мала місце саме дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_1 , оскільки свідки послідовно пояснили, що автомобіль було зупинено до того, як ОСОБА_2 самостійно відчинила двері та вийшла з нього. Крім того, час складання схеми місця події передує часу надходження повідомлення з медичного закладу до поліції, а належних пояснень цієї невідповідності матеріали справи не містять.

Таким чином, за результатами дослідження матеріалів справи суд дійшов висновку, що факт вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв після повернення додому підтверджується його поясненнями та поясненнями дружини. Водночас установлення цього факту саме по собі не є достатнім для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 130 КУпАП, оскільки обов`язковою ознакою складу зазначеного правопорушення є вживання алкоголю після дорожньо-транспортної пригоди за участю водія.

Оцінюючи наявні докази в їх сукупності, суд ураховує, що свідки послідовно пояснювали, що автомобіль було повністю зупинено до того, як ОСОБА_2 самостійно відчинила двері та вийшла з нього. Крім того, матеріали справи містять невідповідність між часом складання схеми місця події та часом надходження до поліції повідомлення з медичного закладу, яка належним чином не усунута. Наведені обставини викликають обґрунтовані сумніви щодо механізму події та наявності дорожньо-транспортної пригоди саме за участю ОСОБА_1 .

Сам по собі результат огляду за допомогою спеціального технічного засобу Drager, який становив 1,05 проміле, не спростовує пояснень про вживання алкоголю після повернення додому та не підтверджує час його вживання. Крім того, матеріали справи не містять відомостей про проведення медичного огляду ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я, що потребує оцінки з урахуванням вимог пункту 8 розділу I Інструкції № 1452/735 та обставин цієї справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі статтею 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

За таких обставин суд доходить висновку, що наявними в матеріалах справи доказами не доведено поза розумним сумнівом наявність обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 130 КУпАП, а саме вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв після дорожньо-транспортної пригоди за його участю.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне закрити провадження щодо ОСОБА_1 за частиною четвертою статті 130 КУпАП на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Керуючись ст.ст. 30, 40-1, 122-4, 247, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, та піддати стягненню у вигляді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.

Реквізити для сплати штрафу - (н/р UA848999980313080149000015001, ЄДРПОУ – 37607526, МФО – 899998, отримувач - ГУК в Од.обл./Одеська обл./21081300).

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів – ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету – 22030106.

Згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня винесення постанови, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. У випадку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, накладеного на нього, тобто 6 800,00 грн., що передбачено ст. 308 КУпАП. Постанова може бути оскаржена на протязі десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду.

Постанова може бути пред`явлена до виконання на протязі трьох місяців з дня її винесення.

Суддя: Ірина ГОНЧАР