Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №523/9721/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/9721/26

Провадження №2/523/6175/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі

головуючого судді Сувертак І.В.

за участю секретаря Мельніченко Г. О.

розглянув в відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі суду №5 в місті Одесі, цивільну справу за позовом -

ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про поділ майна подружжя,

Установив:

Позивач ОСОБА_1 11 травня 2026 року звернулася суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 04 червня 2016 року позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі. Від спільного подружнього життя у сторін народилося троє дітей: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв`язку з тим, що подружнє життя у них не склалося, рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 07.07.2025 року по цивільній справі №523/10090/25 шлюб між сторонами було розірвано. Під час спільного подружнього життя, за спільні кошти позивачкою та відповідачем було придбано нерухоме майно, а саме: житловий будинок під АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці, площею 0,1000 га з кадастровим номером 5110137600:29:002:0001 на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гайдаржи Є.О., зареєстрованого в реєстрі за № 961. Після розірвання шлюбу, позивачка разом зі своїми малолітніми дітьми залишилася проживати в спірному будинку, де вони і зареєстровані. Право власності на будинок по АДРЕСА_3 зареєстровано на ім`я відповідача ОСОБА_2 .

У зв`язку з тим, що зазначене нерухоме майно було придбано під час перебування позивачки та відповідача у зареєстрованому шлюбі, воно є об`єктом права спільної сумісної власності, тому позивачка звернулася до суду з вимогами про поділ спільно набутого майна подружжя. Враховуючи зазначене, позивачка просить в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку, загальною площею- 90,5 кв.м, житловою площею - 51,7 кв.м. та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_4 та на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер: 5110137600:29:002:0001, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель – землі житлової та громадської забудови за адресою: АДРЕСА_4 .

22 травня 2026 року (а.с.40) провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

В призначене судове засідання позивач не з`явилася. Про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином. Представник позивача - адвокат Боровик А.О. подала до суду заяву в якій позовні вимоги підтримала, просить провести розгляд справи за відсутності позивача та її представника.

ОСОБА_2 надав заяву в котрій просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.

Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Вивчивши обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, встановив факти та відповідні до них правовідносини, суд дійшов до наступного висновку.

Правовідносини, які виникли між сторонами по справі в частині виникнення права спільної сумісної власності подружжя, регулюються СК України, зокрема, ст.60, якою визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 та 2 статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В той же час стаття 57 СК України, визначає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Аналіз зазначених норм, які регулювали правовідносини на час придбання спірного майна, вказує на те, що придбане майно особами під час їх зареєстрованого шлюбу презюмується його належністю дружині та чоловікові в рівних частках, якщо інше не буде доведено в судовому порядку (ч.1 ст. 57 СК України). Тобто, у випадку наявності спору між подружжям щодо належності майна на праві особистої власності, придбаного під час шлюбу, тягар доведеності такого факту покладається на сторону, яка не визнає факту його належності подружжю.

Крім того суд приймає до уваги правовий висновок ВП ВС у справі 372/504/17, де було зазначено, - «…Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутність судового рішення про визнання спірної квартири особистою приватною власністю особи підтверджує, що у судів попередніх інстанцій відсутні підстави вважати, що таке майно належить виключно відповідачу, оскільки докази на спростування презумпції спільності майна, набутого подружжям у шлюбі, - відсутні. Спір про поділ майна, заявлений особою не вирішено….».

Статтями 70 та 71 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Пунктом 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11, від 21 грудня 2007 року вказано, що рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Пунктом 25 постанови Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007р. роз`яснено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст.71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Виходячи з принципу змагальності цивільного судочинства, обов`язок доведеності обставин, на які посилається сторона, як на підставу пред`явлених позовних вимог, покладаються саме на цю сторону (ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України). Суд, в свою чергу розглядає позовні вимоги в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом. (ч.1,2 ст.13 ЦПК України).

Так, судом встановлено, що 04 червня 2016 року Каховським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, актовий запис № 66, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Від шлюбу у сторін народилися діти: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №4399, син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про що зроблений відповідний актовий запис №6724 та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що зроблений відповідний актовий запис №1677 (а.с. 24-26).

Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 07.07.2025 року по цивільній справі №523/10090/25 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с. 28,29).

Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №194177924 від 20.12.2019 року право власності на житловий будинок, загальною площею- 90,5 кв.м, житловою площею - 51,7 кв.м. та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровано на ім`я відповідача ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гайдаржи Є.О., зареєстрованого в реєстрі за № 961 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна:1994235951101).

Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №194196641 від 20.12.2019 року, право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер: 5110137600:29:002:0001, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель – землі житлової та громадської забудови за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровано на ім`я відповідача ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гайдаржи Є.О., зареєстрованого в реєстрі за № 961. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна:1994354751101) (а.с. 19,20).

Отже, за відсутності доведеності зворотного, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, слід дійти висновку, що житловий будинок під АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці, та земельна ділянка площею 0,1000 га з кадастровим номером 5110137600:29:002:0001, що були придбані на підставі договорів купівлі-продажу від 20.12.2019 р. на ім`я ОСОБА_2 є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та такі належать їм на праві спільної сумісної власності подружжя, а відтак підлягає поділу в рівних частках.

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги межі заявлених позовних вимог, визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3, 11-13,17-18,109,131,137, 141, 200, 206, 211, 223, 263-265, 268, 352,345 ЦПК України, суд,

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про поділ майна подружжя – задовольнити.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності:

- на 1/2 частку житлового будинку, загальною площею- 90,5 кв.м, житловою площею - 51,7 кв.м. та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_4 ;

- на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер: 5110137600:29:002:0001, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель – землі житлової та громадської забудови за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя