Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №509/6053/21 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/6053/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Сірман Г.В.,

за участю: представника позивача, адвоката Башук Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Овідіополь цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс»

до

ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача:

ОСОБА_2 ,

про

визнання майна іпотекою, звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2021 року до суду звернувся позивач з позовною заявою, в якій просив визнати житловий будинок, загальною площею 185 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , предметом іпотеки за іпотечним договором від 10.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіополського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф., за реєстр. № 10613. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 116-МКЦ/2007-840 від 10 грудня 2007 року, що становить 3 529 442,65 грн. (три мільйони п`ятсот двадцять дев`ять тисяч чотириста сорок дві гривні 65 копійок), звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок, загальною площею 185 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,25 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5123781500:02:002:0365, яка знаходиться на території Кароліно-Бугазької сільської ради, АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», визначивши початкову ціну продажу предмету застави на рівні, не нижчому, за звичайний рівень цін на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

В подальшому позовні вимоги були уточнені, предмет позову був змінений, позовні вимоги були викладені наступним чином: визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «КонсалСолюшенс» (код ЄДРПОУ: 42251700) права іпотекодержателя за договором іпотеки від 10.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіополського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф., за реєстр. № 10613, стосовно об`єкту нерухомого майна, а саме: житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 116-МКЦ/2007-840 від 10 грудня 2007 року, що становить 3 529 442,65 грн. (три мільйони п`ятсот двадцять дев`ять тисяч чотириста сорок дві гривні 65 копійок), звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок, загальною площею 185 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,25 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5123781500:02:002:0365, яка знаходиться на території Кароліно-Бугазької сільської ради, АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», визначивши початкову ціну продажу предмету застави на рівні, не нижчому, за звичайний рівень цін на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 10 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 116-МКЦ/2007-840, за яким банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 250 000 доларів США, а останній, в свою чергу, зобов`язується повернути кредитні кошти та сплатити процент за користування кредитом.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором, 10 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф., за реєстр. № 10613.

Предметом іпотеки за вказаним договором є нерухоме майно, а саме, земельна ділянка площею 0,25 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5123781500:02:002:0365. що знаходиться на території Кароліно-Бугазької сільської ради, АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 851091, виданий Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області 10.10.2005 року, згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. 08.02.2005 року зареєстрованим № 233 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010552900267.

Договором іпотеки передбачено та засвідчено самим ОСОБА_1 , що на вказаній земельній ділянці відсутні будь-які будівлі та споруди, згідно довідки Овідіопольського районного бюро технічної інвентаризації Одеської області від 11.09.2007 року за № 4870.

У зв`язку з невиконанням умов Кредитного договору № 166-МКЦ/2007-840 банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом.

18 січня 2018 року Суворовським районним судом м. Одеси було частково задоволено позов ПАТ «КБ «НАДРА», вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «НАДРА» заборгованість за кредитом в розмірі 3 527 622,65 грн., судовий збір 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн., всього стягнути 3 529 442,65 грн.

В подальшому було з`ясовано, що на іпотечній земельній ділянці, яка є предметом іпотеки, збудовано житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами та зареєстровано право власності за ОСОБА_1 22.12.2008 року на підставі ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 10.12.2008р. № 2-2477/2008.

Таким чином, ТОВ «Консалт Солюшенс» вимушене було звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів з позовом про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ: 42251700) права іпотекодержателя за договором іпотеки від 10.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіополського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф., за реєстр. № 10613, стосовно об`єкту нерухомого майна, а саме: житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 116-МКЦ/2007-840 від 10 грудня 2007 року, що становить 3 529 442,65 грн. (три мільйони п`ятсот двадцять дев`ять тисяч чотириста сорок дві гривні 65 копійок) та звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок, загальною площею 185 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,25 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5123781500:02:002:0365. що знаходиться на території Кароліно-Бугазької сільської ради, АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 116-МКЦ/2007-840 від 10.12.2007 року в розмірі 3 529 442,65 грн., що підтверджується рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18.01.2018 року по справі № 1527/2-2802/11, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», визначивши початкову ціну продажу предмету застави на рівні, не нижчому, за звичайний рівень цін на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

Представник ОСОБА_1 надавав суду письмові пояснення та додаткові пояснення, в яких просив позовні вимоги залишити без задоволення, також подавав заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 28.03.2024 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду по суті.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 09.07.2025 року було задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування оригіналів доказів, копії яких надавались разом з позовною заявою.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 01.10.2025 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Касьяненко Д.Л. про проведення судово-економічної експертизи для встановлення наявності заборгованості та її розміру.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.08.2026 року було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі №509/6053/21.

В судове засідання з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав наполягав на їх задоволенні.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомленні про розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

10 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 116-МКЦ/2007-840, за яким банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 250 000 доларів США, а останній, в свою чергу, зобов`язується повернути кредитні кошти та сплатити процент за користування кредитом.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором, 10 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф., за реєстр. № 10613.

Предметом іпотеки за вказаним договором є нерухоме майно, а саме, земельна ділянка площею 0,25 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5123781500:02:002:0365. що знаходиться на території Кароліно-Бугазької сільської ради, АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 851091, виданий Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області 10.10.2005 року, згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. 08.02.2005 року зареєстрованим № 233 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010552900267.

Договором іпотеки передбачено та засвідчено самим ОСОБА_1 , що на вказаній земельній ділянці відсутні будь-які будівлі та споруди, згідно довідки Овідіопольського районного бюро технічної інвентаризації Одеської області від 11.09.2007 року за № 4870.

Пунктом 2.1.1. Договору іпотеки від 10.12.2007 року ОСОБА_1 засвідчено, що предмет іпотеки на момент укладення цього договору боргом не обтяжений, не відчужений, під забороною (арештом), податковою заставою не перебуває, відносно нього не ведуться судові спори та не укладено будь-яких договорів відчуження чи щодо користування (оренди) з іншими особами, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не переданий, а також прав у третіх осіб як в межах, так і за межами України немає, цей правочин не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних осіб.

Пунктом 2.1.2. Договору іпотеки від 10.12.2007 року ОСОБА_1 засвідчено, що предмет іпотеки не є предметом іпотеки за іншими зобов`язаннями, нікому не переданий у найом, оренду чи на підставі будь-якої іншої угоди, не підлягає вилученню і вільний від будь-яких зобов`язань, крім тих, що передбачені цим Договором.

Іпотекодавець зобов`язаний не пізніше наступного дня надавати Іпотекодержателю відомості про будь-які зміни, що відбулися чи відбуваються з Предметом іпотеки, в тому числі про посягання на Предмет іпотеки з боку третіх осіб (п. 3.1.4. договору іпотеки).

У зв`язку з невиконанням умов Кредитного договору № 166-МКЦ/2007-840 банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом.

20 серпня 2012 року заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 1527/2-2802/11 було вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» заборгованість за кредитом в розмірі 3 527 622,65 грн., судовий збір 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн., всього стягнути 3 529 442,65 грн.

15 вересня 2017 року Суворовським районним судом м. Одеси по справі № 1527/2-2802/11 було задоволено заяву про перегляд заочного рішення; скасовано заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси по справі від 20.08.2012 року та призначено справу до розгляду.

18 січня 2018 року Суворовським районним судом м. Одеси було частково задоволено позов ПАТ «КБ «НАДРА», вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «НАДРА» заборгованість за кредитом в розмірі 3 527 622,65 грн., судовий збір 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн., всього стягнути 3 529 442,65 грн.

24 квітня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» укладено договір № GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 125, за змістом пункту 1 якого банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників, та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у Додатку 1 до цього Договору, надалі за текстом – Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), та/або договорами поруки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом – «Основні договори», надалі за текстом – Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

За змістом пункту 2 Договору Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, права, що випливають із судових справ, виконавчих проваджень, право отримання коштів від реалізації заставного майна за Основними договорами. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів.

За змістом пункту 106 Додатку № 1 до Договору № GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги від 24.04.2020 року до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого, до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , за кредитним договором №166-МКЦ/2007-840 від 10 грудня 2007 року, договорами поруки від 10.12.2007 року № 166-МКЦ/П/2007-840 та договором іпотеки від 10 грудня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф., за реєстр. № 10613.

Таким чином, ТОВ «Консалт Солюшенс» набуло права вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за кредитним договором №1/МК/2008-840 від 08.01.2008 року, договорами поруки від 10.12.2007 року № 166-МКЦ/П/2007-840 та договором іпотеки від 10 грудня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф., за реєстр. № 10613.

З ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 10.12.2008 року по справі № 2-2477/2008 вбачається, що в 2005 році ОСОБА_1 був обдарований земельною ділянкою, загальною площею, 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В цьому ж році отримав Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯА № 9851081, виданий Овідіопольським районним відділом земельних ресурсів та зареєстрований в книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 010552900267. В 2006 році ОСОБА_1 надав ОСОБА_4 в користування вищевказану земельну ділянку та дозволив будівництво на ній житлового будинку та інших будівель і споруд відповідно до цільового призначення земельної ділянки, проте договір оренди з позивачкою не був укладений, відповідач від укладення вказаного договору ухиляється.

Також, з вказаної ухвали вбачається, що протягом 2006-2008 років ОСОБА_4 , на вказаній земельній ділянці за власні кошти збудувала житловий будинок, але враховуючи те, що, будівництво вищевказаного житлового будинку та господарчих будівель і споруд здійснювалося самочинно, оформити право власності на нерухоме майно вона у встановленому законом порядку не має можливості.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 10.12.2008 року по справі №2-2477/2008 було визнано мирову угоду укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відповідно до якої:

- За ОСОБА_1 визнається право приватної власності на нерухоме майно у вигляді житлового будинку, загальною площею 185 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

- ОСОБА_1 сплачує ОСОБА_4 грошову компенсацію у розмірі 766 618 гривень.

Вказане свідчить, що ОСОБА_1 укладаючи договір іпотеки 10 грудня 2007 року надав недостовірну інформацію, а саме, не повідомив, що ще в 2006 році надав ОСОБА_4 в користування вищевказану земельну ділянку та дозволив будівництво на ній житлового будинку та інших будівель і споруд відповідно до цільового призначення земельної ділянки, проте договір оренди з останньою не був укладений, оскільки іпотекодавець ухилявся від укладення вказаного договору.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотека є видом застави.

На підставі ст. 589 ЦК України у разі невиконання обов`язків, забезпечених заставою, заставодержатель отримує право звернення стягнення на предмет застави.

З укладанням договору іпотеки від 10.12.2007 року ОСОБА_1 свідомо зазначив відомості та погодився на його умови, зокрема:

-Іпотекодавець зобов`язаний не пізніше наступного дня надавати Іпотекодержателю відомості про будь-які зміни, що відбулися чи відбуваються з Предметом іпотеки, в тому числі про посягання на Предмет іпотеки з боку третіх осіб (п. 3.1.4. Іпотечного договору);

-Іпотекодавець засвідчує, що предмет іпотеки не є предметом іпотеки за іншими зобов`язаннями, нікому не переданий у найом, оренду чи на підставі будь-якої іншої угоди, не підлягає вилученню і вільний від будь-яких зобов`язань, крім тих, що передбачені цим Договором (п. 2.1.2. Іпотечного договору);

-Іпотекодавець засвідчує, що предмет іпотеки на момент укладення цього договору боргом не обтяжений, не відчужений, під забороною (арештом), податковою заставою не перебуває, відносно нього не ведуться судові спори та не укладено будь-яких договорів відчуження чи щодо користування (оренди) з іншими особами, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не переданий, а також прав у третіх осіб як в межах, так і за межами України немає, цей правочин не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних осіб. (п. 2.1.1. Іпотечного договору).

Натомість, як вбачається з ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 10.12.2008 року в 2006 році ОСОБА_1 надав ОСОБА_4 в користування вищевказану земельну ділянку та дозволив будівництво на ній житлового будинку та інших будівель і споруд відповідно до цільового призначення земельної ділянки, проте договір оренди з позивачкою не був укладений, відповідач від укладення вказаного договору ухиляється. Протягом 2006-2008 років ОСОБА_4 на вказаній земельній ділянці за власні кошти збудувала житловий будинок.

Отже, суд вважає, що ОСОБА_1 , зловживаючи своїми правами, ввів в оману Іпотекодержателя при укладенні договору іпотеки в 2007 році, зазначивши, що предмет іпотеки не наданий в оренду (користування) третій особі, а також, ігноруючи умови договору іпотеки, не повідомив Іпотекодержателя про те, що на вказаній земельній ділянці є об`єкт незавершеного будівництва у вигляді житлового будинку.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Згідно ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; відчужувати предмет іпотеки.

Натомість, Іпотекодавець не отримав дозволу Іпотекодержателя на зведення/ реконструкції житлового будинку на іпотечній земельній ділянці.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про іпотеку» якщо інше не встановлено законом чи іпотечним договором, іпотекодавець зобов`язаний вживати за власний кошт всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб. Іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Однак, Іпотекодавець не повідомив Іпотекодержателя, як під час укладення договору іпотеки про будівельні роботи, які ведуться на земельній ділянці, так і після введення житлового будинку в експлуатацію про зареєстроване право власності на житловий будинок, який зведений на іпотечній земельній ділянці.

Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 5 Закону України «Про іпотеку» нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

У разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про іпотеку» об`єкти незавершеного будівництва, розташовані на переданій в іпотеку земельній ділянці, вважаються предметом іпотеки, незалежно від того, хто є власником об`єкта незавершеного будівництва.

Положеннями вищевказаної статті передбачені умови передачі земельної ділянки в іпотеку, тобто у разі здійснення будівництва на земельній ділянці, переданій в іпотеку, об`єкт незавершеного будівництва вважається предметом іпотеки, що є своєрідною гарантією захисту прав іпотекодержателя у разі порушення іпотекодавцем умов основного договору.

Таким чином, у разі передачі в іпотеку земельної ділянки іпотека також поширюється на розташовані на ній будівлі (споруди) та об`єкти незавершеного будівництва, незалежно від того, хто є власником.

Як вбачається з матеріалів справи на момент укладення договору іпотеки земельної ділянки, ОСОБА_4 протягом 2006-2008 років здійснювалось будівництво житлового будинку на цій земельній ділянці. А тільки через рік після укладення договору іпотеки житловий будинок було введено в експлуатацію на підставі ухвали суду.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (пункт 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18)).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд визнає, що земельна ділянка, яка була передана відповідачем Іпотекодержателю в іпотеку та розташований на ній житловий будинок є нерозривно пов`язаними об`єктами нерухомості.

Представник Відповідача, заперечуючи проти вимог ТОВ «Консалт Солюшенс» в частині визнання житлового будинку, загальною площею 185 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , предметом іпотеки за іпотечним договором від 10.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф., за реєстр. № 10613, посилається на висновки Верховного Суду, відображені в постанові від 18.04.2022 року у справі №520/1185/16.

Як вбачається з вищевказаного висновку Верховного Суду, іпотека не поширюється на будівлі (споруди, чи об`єкт незавершеного будівництва), які збудовані після укладення договору іпотеки, за умови, що у договорі іпотеки відсутня вказівка про те, що на такі будівлі, які збудовані після укладення договору іпотеки також поширюватиметься іпотека.

Натомість, якщо при укладенні договору іпотеки на земельній ділянці, яка передається в іпотеку, вже були розташовані будівлі чи об`єкт незавершеного будівництва, то іпотека розповсюджується і на такі будівлі (споруди) чи об`єкт незавершеного будівництва.

Разом з тим суд відхиляє твердження представника Відповідача щодо відсутності будь-яких будівель збудованих на іпотечній земельній ділянці, оскільки це спростовується матеріалами справи, зокрема ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 10.12.2008 року по справі №2-2477 та технічним звітом відділу архітектури та проектування концерну «Камелот» від 25.02.2008 року про можливість ведення житлового будинку в експлуатацію.

Таким чином, враховуючи викладене, беручи до уваги пряму імперативну норму ст. 6 Закону України «Про іпотеку» та судову практику щодо питання розповсюдження іпотеки на будівлі (споруди), які знаходяться на іпотечній земельній ділянці на момент укладення договору, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Консалт Солюшенс» в частині визнання майна іпотекою є законними та юридично обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Як вбачається з ч. 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням та завдатком.

Одночасно з тим, ст. 572 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторам цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

За змістом приписів ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, обов`язків щодо збереження предмета іпотеки іпотекодержатель має право пред`явити вимогу про дострокове стягнення, звернути стягнення на предмет іпотеки, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Окрім цього, звертаємо увагу суду, що звернення стягнення на іпотечну земельну ділянку окремо від житлового будинку, розташованого на вказаній цій земельній ділянці є неможливим в силу дії принципу єдності земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Іпотекодавець відповідає своїм майном (яке він передає в іпотеку) за невиконання/неналежне виконання позичальником умов кредитного договору.

Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості відповідно до положень статті 33 Закону України «Про іпотеку» є звернення стягнення за рішенням суду.

Згідно ст. 39 Закону «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. (Статтю 39 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2478-VIII від 03.07.2018).

Відповідно до положень ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Тому, виходячи з приписів ст. 39, 41 Закону «Про іпотеку», суд задовольняючи позов і звертаючи стягнення на спірне майно у спосіб його продажу з прилюдних торгів, не вказує у резолютивній частині рішення суду його початкову ціну.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості також є законними, обґрунтованими та такими, що також підлягають задоволенню.

У своїх письмових поясненнях сторона відповідача зазначає, що Іпотекодержатель вже звертався до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В результаті чого 10.04.2015 року було прийнято заочне рішення Овідіопольським районним судом Одеської області у справі №509/3859/13, яким позовні вимоги іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено.

18.05.2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд вищевказаного заочного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10.04.2015 року було залишено без задоволення.

11.03.2020 року постановою Одеського апеляційного суду задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено та скасовано рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 10.04.2015 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні вимог ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було відмовлено.

Стверджує, що в такому випадку на підставі п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України, суду необхідно було відмовити у відкритті провадження у справі №509/6053/21 за позовною заявою ТОВ «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про визнання майна іпотекою та звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вже розглядався такий самий позов, з тих самих підстав, між тими ж сторонами та було прийнято рішення.

Суд відхиляє такі доводи представника Відповідача з наступних підстав.

Виходячи з загальних положень ЦПК України, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

У цивільній справі №509/3859/13 за позовною заявою ПАТ КБ «НАДРА» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та у цивільній справі №509/6053/21 за позовною заявою ТОВ «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про визнання майна іпотекою та звернення стягнення на предмет іпотеки відрізняються фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а отже різні підстави позову.

Так, у справі №509/3859/13 під час розгляду справи ПАТ КБ «Надра» не знав і не міг знати про такі фактичні обставини, як наявність на іпотечній земельній ділянці будь-яких будівель (споруд), тому і не обґрунтовував свій позов такими обставинами, а просив тільки звернути стягнення на іпотечну земельну ділянку, площею 0,25 га., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5123781500:02:002:0365.

В той же час, у справі №509/6053/21 за позовом ТОВ «Консалт Солюшенс» про визнання майна іпотекою та звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач посилається на вказані обставини та обґрунтовує ними свої позовні вимоги.

Таким чином, доводи сторони відповідача в цій частині суд відхиляє, у зв`язку з тим, що у справі №509/3859/13 та у справі №509/6053/21 (яка перебуває на розгляді) різні фактичні обставини, а тому підстави позову відрізняються.

Заперечуючи проти позову представник Відповідача посилався на те, що ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулось до суду з позовом з пропущенням строку позовної давності.

Суд не погоджується з даним твердженням представника Відповідача, оскільки відповідно до статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Водночас початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). Отже, за змістом цієї норми права початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі N 715/1402/19 (провадження N 61-11830св20)).

Тож початком перебігу такого строку захисту є день, коли кредитор довідався або міг довідатися про порушення свого права - невиконання позичальником основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується представником ТОВ «Консалт Солюшенс» про порушення свої прав та законних інтересів ТОВ «Консалт Солюшенс» дізналося після отримання копії ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.12.2008 року по справі № 2-2477/2008.

Натомість, про існування вказаної ухвали не знав і не міг знати попередній кредитор ПАТ «КБ «Надра», оскільки у справі №2-2477/2008 не був залучений судом, як третя особа, права та інтереси якої можуть бути порушені в результаті розгляду справи.

Разом з тим, у попереднього кредитора не було підстав вважати, що його права як Іпотекодержателя можуть бути якимось чином порушені, оскільки записи про іпотеку та заборону відчуження були чинні та наявні в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Крім того, відповідно до п.3.1.4 Іпотечного договору, Іпотекодавець зобов`язаний не пізніше наступного дня надавати Іпотекодержателю відомості про будь-які зміни, що відбулись чи відбувають з предметом іпотеки, в тому числі про посягання на предмет іпотеки з боку третіх осіб.

Згідно ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; відчужувати предмет іпотеки.

Іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором (ст. 10 Закону України «Про іпотеку»).

Таким чином, попередній кредитор не знав і не міг знати про такі недобросовісні дії Відповідача, що порушують права та законні інтереси Іпотекодержателя.

Разом з додатковими поясненнями Відповідач надав до суду копію акту державного виконавця від 23.06.2017 року, з якого вбачається що за фактом виходу виконавця за адресою іпотечної земельної ділянки були виявлено спірний житловий будинок, вказаний акт був підписаний представником попереднього кредитора ПАТ КБ «Надра». На підставі цього акту сторона Відповідача додатково зазначала про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом. Сторона Позивача заперечувала щодо доручення вказаного доказу до матеріалів справи, оскільки такий доказ поданий з порушенням норм ЦПК на стадії розгляду справи по суті, без поновлення строку на долучення.

Суд, надаючи оцінку вказаному доказу, зазначає таке.

12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку до 30 червня 2023 року (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року).

Таким чином, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності були продовжені.

Запровадження на всій території карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 257 ЦК України. Вирішувати питання поважності пропуску такого строку не потрібно. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 947/8885/21 (провадження № 61-7480сво22), у постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року в справі № 206/3045/23 (провадження № 61-3852св24).

За таких обставин, з дати складання акту державного виконавця (23.06.2017 року) до внесення змін у Цивільний кодекс щодо продовження строку позовної давності (02.04.2020 року) минуло менше 3 років. А тому, позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом в листопаді 2021 року, не пропустив строк позовної давності.

С уд, реалізуючи завдання цивільного судочинства, закріплені у ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України повинен надати правову оцінку саме цим конкретним підставам, оскільки з урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню.

Суд оцінює правовідносини, факти та обставини, які вже відбулися в минулому та надає їм правову оцінку в процесі судового розгляду конкретної справи, який обмежується предметом і підставами позову.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, серед іншого, звертається увага, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до змісту ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Судом встановлено, що внаслідок невиконання умов кредитного договору позивач поніс додаткові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 540,00 гривень, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням на зазначену суму.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу

Згідно ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд, з урахуванням наданих до справи доказів, розподіляючи витрати, понесені Позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують надання Позивачеві правової допомоги на суму 30 000,00 грн., а отже вказані витрати підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 89, 133, 134, 137, 141, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про визнання майна іпотекою, звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ: 42251700) права іпотекодержателя за договором іпотеки від 10.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіополського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф., за реєстр. № 10613, стосовно об`єкту нерухомого майна, а саме: житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 116-МКЦ/2007-840 від 10 грудня 2007 року, що становить 3 529 442,65 грн. (три мільйони п`ятсот двадцять дев`ять тисяч чотириста сорок дві гривні 65 копійок), звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок, загальною площею 185 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,25 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5123781500:02:002:0365, яка знаходиться на території Кароліно-Бугазької сільської ради, АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», визначивши початкову ціну продажу предмету застави на рівні, не нижчому, за звичайний рівень цін на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» (ЄДРПОУ: 42251700, 65048, м. Одеса, вул. Пушкінська, 36, оф. 308) сплачену суму судового збору в розмірі 4 540,00 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» (ЄДРПОУ: 42251700, 65048, м. Одеса, вул. Пушкінська, 36, оф. 308) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після розгляду справи апеляційним судом і прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складений 08.10.2026 року.

Суддя А.І.Бочаров