Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №509/4422/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4422/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Спічака В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Пірожок В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А, код ЄДРПОУ: 37356833 до ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-??

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 31.10.2025-100001966 від 31.10.2025 у розмірі 15700 грн. 00 коп., та суму судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 31.10.2025 року уклали Кредитний договір № 31.10.2025-100001966, відповідно до умов якого позивач надав позику відповідачу на умовах, встановлених кредитним договором.

Позивач вказує, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 15700 грн., що складається з: тіла кредиту - 4500 грн., процентів – 5800 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту ) – 900 грн., відсотків, нараховані по ст. 625 ЦК України - 4500 грн.

Рух справи у суді

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 липня 2026 року провадження по справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, що передбачено ст. ст. 274-279 ЦПК України, оскільки дана справа підпадає під ознаки малозначної справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, при зверненні з позовом до суду просив розглядати справу у його відсутність, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Відзиву від відповідача на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду останній не подавав.

У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (Кредитодавцем) та ОСОБА_1 (Позичальником) 31.10.2025 року укладено Кредитний договір № 31.10.2025-100001966.

Відповідно до умов кредитного договору № 31.10.2025-100001966 від 31.10.2025 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах:

1. Дата надання/видачі кредиту - 31/10/2025; 2. Сума Кредиту: 4500 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 19.03.2026;

На виконання умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі – 4500 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 31.10.2025 року.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на дату подання позову, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 15700 грн., що складається з: Тіла кредиту - 4500 грн. Процентів – 5800 грн. Комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 900 грн. Відсотків, нараховані по ст. 625 ЦК України - 4500 грн.

Відповідач не надав до суду доказів виконання умов Договору, погашення чи спростування заборгованості.

Норми права, застосовані судом, та висновки суду

Частиною першою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо за договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі наданих у справі доказів, відповідач умови укладеного Договору не виконує, через що у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у сумі 10300 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі – 4500,00 грн. Процентів – 5800,00 грн.

Натомість вимоги в частині стягнення заборгованості по комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 900 грн. та відсотків, наховані по ст. 625 ЦК України – 4500 грн., задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Щодо стягнення комісії (пов`язаної з наданням кредиту).

Положеннями ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Відповідно, банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За наведених обставин справи в своїй сукупності, заявлені вимоги позивача про стягнення додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) задоволенню не підлягають.

Що стосується вимоги про стягнення заборгованості за процентами в порядку ст. 625 ЦК України у розмірі 4500,00 гривень, суд зауважує наступне:

За правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України).

Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Отже, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині, та виходить із того, що дія п. 18 Прикінцевих положень ЦК України розповсюджується на усі види кредитних (позикових) боргових зобов`язань, як перед юридичними, так і перед фізичними особами та розповсюджується як на відповідальність, визначену ст. 625 ЦК України, так і на інші види відповідальності, визначені відповідними кредитними договорами: штрафи, неустойку, пеню та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - у частині стягнення заборгованості за Кредитним договором № 31.10.2025-100001966 від 31.10.2025 у розмірі 10300 грн. 00 коп, що складається з тіла кредиту – 4500,00 грн., процентів – 5800,00 грн.

Щодо судового збору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору суд враховує, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду через систему «Електронний суд» сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.

Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1746,67 (2662,40*10300,00 /15700,00) гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 76-82, 89, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за Кредитним договором № 31.10.2025-100001966 від 31.10.2025 у розмірі 10300 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833) судовий збір у розмірі 1746 гривень 67 копійок, та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладенням у розмірі 120 гривень 18 копійок, а всього судових витрат - 1866,85 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Спічак В.О.