Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №505/2343/25 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/2343/25

Провадження № 2/505/1495/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Гатілова І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Подільськ позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи

До суду 22.07.2025 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування поданого позову ТОВ «Юніт капітал» зазначено про те, що 28.05.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 918652651 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 15 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі та надав відповідачу доступ до кредитних коштів.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, згідно умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Додатковими угодами до вказаного договору строк його дії було продовжено.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 166 від 28.12.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 918652651 від 28.05.2021.

Також, 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору.

Додатковими угодами до вказаного договору строк його дії було продовжено до 30.12.2024.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача у цій справі за кредитним договором № 918652651 від 28.05.2021.

Окрім того, 04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу № б/н від 04.06.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 71 826,51 грн.

Позивач стверджує, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» (позивач) не здійснювали нарахувань за кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви за кредитним договором № 918652651 від 28.05.2021 становить - 71 826,51 грн, зокрема: 11 967,48 грн. - заборгованість за кредитом; 21 145,81 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом.

Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути на його користь із відповідача разом із понесеними судовими витратами та сплаченим судовим збором за подання позовної заяви до суду.

Позиція відповідача

Відповідачем заяви по суті справи не подано

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 28.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі, та витребувано докази за заявою позивача.

18.08.2025 до суду надійшли витребувані докази від АТ КБ «Приватбанк».

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у постанові КЦС ВС від 24.10.2024 по справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони, представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Ухвалою суду від 08.10.2026 прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

08.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення. Проголошення судового рішення відкладено до 13.10.2026.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 918652651 від 28.05.2021, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідачем договір підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «MNV356KF», відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 15 000 грн на строк 30 днів, на умовах сплати процентів за користування кредитом.

З довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлено, що ОСОБА_1 28.05.2021 о 12:35:38 підписав одноразовим електронним ідентифікатором «MNV356KF» договір про надання кредиту.

Згідно з пунктами 1.8, 1.9, 1.10 - 1.13 договору, сторони погодили, що продовження строку користування кредитом відбувається автоматично внаслідок продовження позичальником користування кредитними коштами після закінчення дисконтного періоду. Відповідно до пункту 1.12.1 договору, за таких умов строк повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день, а за відсутності платежу продовжується щоденно, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

За користування кредитом протягом дисконтного періоду проценти нараховуються за ставкою 1,70 % на день, а за умови продовження такого періоду - за індивідуальною ставкою 0,65 % на день (пункти 1.9.1, 1.9.2 договору). У разі продовження користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної сплати процентів застосовується базова ставка 2,10 % на день із перерахунком процентів за весь дисконтний період (пункт 1.9.3 договору). Після закінчення дисконтного періоду проценти нараховуються за ставкою 2,30 % на день від фактичного залишку кредиту до його повернення (пункти 1.12.2, 1.13 договору).

Отже, за змістом наведених умов договору, пролонгація не потребує укладення окремої додаткової угоди, а пов`язана з продовженням позичальником користування кредитними коштами після закінчення дисконтного періоду та настає на погоджених сторонами умовах автоматичного перенесення строку повернення кредиту.

Відтак, судом встановлено, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000 грн, відповідно до платіжного доручення № 9e09b08c-cbd0-4796-ba9e-8eeee85f3f18 від 28.05.2021, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , зазначену відповідачем в особистому кабінеті на сайті позивача, що підтверджується випискою за рахунком, яку надіслано АТ КБ «ПриватБанк» за вих. № 20.1.0.0.0/7-250731/65163- БТ від 06.08.2025.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступати фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Додатковими угодами до договору строк його дії продовжено. Згідно з витягом із реєстру прав вимоги № 166 від 28.12.2021 до зазначеного договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 918652651 від 28.05.2021.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося відступати фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. На підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідача позивач посилається на витяг із реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до зазначеного договору факторингу.

04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права грошової вимоги до боржників, а фактор - передати клієнту грошові кошти за відступлені права вимоги. Згідно з реєстром боржників від 04.06.2025 та актом приймання-передачі реєстру боржників позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 918652651 від 28.05.2021 у розмірі 71 826,51 грн. Згідно зазначеної довідки відповідачем у справі сплачено 19 267 грн сімома платежами, а саме: : 29.06.2021 - 3 315,00 грн; 26.07.2021 - 5 265,00 грн; 25.08.2021 - 4 719,00 грн; 23.09.2021 - 2 828,00 грн; 25.10.2021 - 3 120,00 грн; 11.12.2021 - 5,00 грн; 27.12.2021 - 15,00 грн.

Довідка первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» містить відомості, що станом на 13.05.2025 заборгованість за кредитним договором становить: 15 000 - основна заборгованість за тілом кредиту, 57 809,04 грн - заборгованість за несплаченими відсоткам за користування кредитом. Відтак, загальна сума заборгованості відповідно до розрахунку первісного кредитора складає 72 809,04 грн. Нарахування процентів здійснювалось відповідно до розрахунку з 28.05.2021 до 28.12.2021.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданої ТОВ «Таліон плюс» за спірним кредитним договором починаючи з 29.12.2021 продовжено нарахування процентів у розмірі 344,99 грн щоденно, до 19.02.2023 включно. Станом на 30.05.2023 заборгованість за кредитним договором значиться зі сплати процентів в розмірі 56 827,01 грн та тілом кредиту 15 000 грн.

Відповідно з довідкою за особовим рахунком, ТОВ «Юніт капітал» заборгованість за договором станом на 25.06.2025 складає 71,826,51 грн, в тому числі 14 999,50 грн - за тілом кредиту, 71 826,51 грн за процентами.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Юніт капітал» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини), з врахуванням відступлення права вимоги на підставі договорів факторингу.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1054 ЦК України також передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц).

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із урахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Досліджуючи наданий первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунок заборгованості за кредитним договором № 918652651 від 28.05.2021, суд установив, що відповідачу було надано кредит у розмірі 15 000,00 грн строком на 30 днів.

Згідно з відомостями, наведеними в розрахунку, у період з 29.06.2021 до 27.12.2021 відповідачем здійснено сім платежів на загальну суму 19 267,00 грн, а саме: 29.06.2021 - 3 315,00 грн; 26.07.2021 - 5 265,00 грн; 25.08.2021 - 4 719,00 грн; 23.09.2021 - 2 828,00 грн; 25.10.2021 - 3 120,00 грн; 11.12.2021 - 5,00 грн; 27.12.2021 - 15,00 грн.

Отже, загальна сума здійснених відповідачем платежів перевищує суму отриманого кредиту на 4 267,00 грн. Водночас зазначена обставина не підтверджує повного виконання грошових зобов`язань за договором, оскільки для визначення призначення та правових наслідків кожного платежу необхідно перевірити порядок його зарахування відповідно до умов договору та законодавства.

Відповідно до розрахунку, первісний кредитор нараховував проценти за користування кредитом у сумі 15 000 грн за різними щоденними ставками. Зокрема, за період з 28.05.2021 до 27.06.2021 включно зазначено нарахування по 97,50 грн на день, що відповідає 0,65 % на день; з 30.06.2021 до 27.07.2021 - по 195,00 грн на день (1,3 % на день); з 28.07.2021 до 24.08.2021 - по 156,00 грн на день (1,04 % на день); з 26.08.2021 до 22.09.2021 - по 97,50 грн на день (0,65 % на день). Надалі, з 24.09.2021 до 22.11.2021, у розрахунку переважно зазначено нарахування по 97,50 грн на день, що відповідає 0,65 % на день. Із 26.11.2021 до суми заборгованості додатково включено 24 792,86 грн, а з 27.11.2021 до 27.12.2021 нараховувалися проценти по 344,99 грн на день, що відповідає приблизно 2,3 % на день від суми кредиту 15 000 грн.

Зазначені розміри щоденних нарахувань потребують перевірки на відповідність умовам кредитного договору. Зокрема, нарахування 97,50 грн на день відповідає 0,65 % від суми кредиту 15 000,00 грн; 195,00 грн - 1,3 %; 156,00 грн - 1,04 %; 344,99 грн - приблизно 2,3 % від залишку основного боргу 14 999,50 грн. При цьому наведені в розрахунку ставки 1,3 % та 1,04 % на день не узгоджуються без додаткового пояснення з умовами договору, текст якого передбачає дисконтну ставку 1,70 % на день, індивідуальну ставку 0,65 % на день та ставку 2,30 % на день у разі продовження користування кредитом після закінчення дисконтного періоду.

Крім того, розрахунок не містить належного пояснення підстав зміни щоденного розміру нарахувань, зокрема переходу від 97,50 грн до 195,00 грн, надалі до 156,00 грн та повторного застосування 97,50 грн. Не наведено й достатніх відомостей, які давали б змогу встановити, чи продовжувався дисконтний період у передбаченому договором порядку, чи виконано умови пункту 1.8 договору та з яких підстав із 26.11.2021 до заборгованості включено окрему суму 24 792,86 грн.

Водночас із розрахунку неможливо однозначно встановити, за який саме період і за якою процентною ставкою сформовано суму 24 792,86 грн, чи є вона перерахунком раніше нарахованих процентів у зв`язку із застосуванням базової ставки, а також яким чином її враховано при визначенні загальної суми процентів. Наведене має істотне значення, оскільки після включення цієї суми кредитор продовжив щоденне нарахування по 344,99 грн, унаслідок чого розмір заборгованості збільшувався до дати відступлення права вимоги - 28.12.2021.

За підсумком розрахунку первісний кредитор зазначив нарахування та сплату процентів у загальному розмірі 57 809,04 грн, а також погашення основного боргу в сумі 15 000,00 грн. Разом із тим станом на 28.12.2021 у розрахунку відображено залишок основного боргу 14 999,50 грн і нараховані проценти 344,99 грн, унаслідок чого визначено загальну заборгованість у розмірі 38 542,54 грн. Наведені показники потребують додаткового пояснення, оскільки в підсумкових графах одночасно зазначено нарахування та сплату процентів у однаковому розмірі - 57 809,04 грн, однак залишок процентної заборгованості визначено в сумі 38 542,54 грн з урахуванням відображених у розрахунку операцій.

Таким чином, наданий розрахунок підтверджує відображення кредитором платежів відповідача на загальну суму 19 267,00 грн, проте не дає змоги перевірити правильність нарахування процентів за кожний період, підстави зміни застосованих ставок, правомірність включення до заборгованості суми 24 792,86 грн та формування кінцевого залишку заборгованості станом на 28.12.2021. Для належної перевірки заявлених вимог необхідно зіставити розрахунок із повним текстом кредитного договору, підтвердженнями продовження дисконтного періоду та детальним розрахунком із зазначенням періодів, ставок, бази нарахування, призначення кожного платежу і порядку його зарахування.

Відтак, позивач, обґрунтовуючи розмір заявленої до стягнення заборгованості, не зазначив пункти кредитного договору, на підставі яких здійснено нарахування процентів, не визначив періоди застосування відповідних процентних ставок та не надав розрахунку, який давав би змогу перевірити порядок формування заборгованості за кожний період користування кредитом.

За таких обставин суд здійснює власну перевірку розрахунку заборгованості, виходячи з умов кредитного договору, відомостей про отримання та повернення коштів, а також даних розрахунку, складеного первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». При цьому суд ураховує передбачений договором первісний 30-денний дисконтний період та можливість подальшого користування кредитом у межах установленого договором 90-денного періоду.

З наданого первісним кредитором розрахунку вбачається, що протягом первісного періоду кредитор нараховував проценти в розмірі 97,50 грн на день, що становить 0,65 % від суми кредиту 15 000,00 грн. Надалі в розрахунку відображено нарахування по 195,00 грн на день, що відповідає 1,3 % від первісної суми кредиту.

Водночас ставка 1,3 % на день прямо не узгоджується із зазначеними в наданому суду положеннями договору ставками 1,70 %, 0,65 % та 2,30 % на день. Тому розрахунок первісного кредитора не є достатньою підставою для висновку про погодження сторонами ставки 1,3 % на день. Її відображення в облікових відомостях кредитора свідчить лише про застосування ним такого розміру нарахувань у відповідному періоді, але не замінює необхідності встановити договірну підставу для її застосування.

Отже, при перевірці заявленої до стягнення суми суд має виходити з умов договору, які підтверджені належними доказами, а відомості первісного кредитора враховувати для встановлення здійснених платежів та фактично проведених облікових операцій. Невизначеність щодо договірної підстави застосування ставки 1,3 % на день не може бути усунута виключно шляхом повторення наведеного кредитором розрахунку.

При цьому, згідно з паспортом споживчого кредиту, дисконтна процентна ставка становить 620,5 % річних, індивідуальна процентна ставка - 310,25 % річних, а базова процентна ставка - 620,5 % річних. У перерахунку на денну ставку зазначені показники становлять відповідно приблизно 1,70 %, 0,85 % та 1,70 % на день. Отже, наведені в паспорті споживчого кредиту річні ставки не відповідають ставкам 0,65 % та 1,3 % на день, які відображені в розрахунку первісного кредитора.

З огляду на те, що згідно з паспортом споживчого кредиту дисконтна процентна ставка становить 620,5 % річних, що відповідає 1,7 % на день, суд здійснює власний розрахунок процентів за користування кредитом із застосуванням зазначеної ставки протягом первісного 30-денного дисконтного періоду. При цьому суд ураховує, що первісний кредитор у власному розрахунку застосовував ставку 0,65 % на день, однак надані матеріали не містять достатніх відомостей, які б давали змогу встановити дотримання передбачених договором умов продовження дисконтного періоду та правомірність застосування індивідуальної процентної ставки. Тому для визначення процентів за первісний дисконтний період суд виходить із дисконтної ставки, зазначеної в паспорті споживчого кредиту, - 1,7 % на день.

Щодо оцінки умов кредитного договору та розрахунку заборгованості

Дослідивши кредитний договір № 918652651 від 28.05.2021, розрахунки заборгованості, складені ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», а також інші надані документи, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких установлюються договором.

Згідно з умовами кредитного договору позичальнику було надано кредит у розмірі 15 000,00 грн. Пунктом 1.7 договору визначено первісний пільговий період тривалістю 30 днів від фактичного отримання траншу. Пунктом 1.9.1 установлено процентну ставку 1,70 % на день, що відповідає 620,50 % річних. Пункт 1.9.2 передбачає індивідуальну процентну ставку 0,65 % на день у разі продовження пільгового періоду за встановлених договором умов. Водночас пункт 1.9.3 передбачає можливість застосування базової ставки 2,10 % на день у разі невиконання позичальником умов щодо своєчасної сплати процентів і продовження користування кредитом.

Окремо пунктом 1.12 договору передбачено можливість продовження строку користування кредитною лінією в разі продовження користування кредитом після закінчення пільгового періоду. Пункт 1.12.1 визначає максимальну тривалість такого продовження - 90 календарних днів від закінчення пільгового періоду, а пункт 1.12.2 установлює на цей період ставку 2,30 % на день, що відповідає 839,50 % річних.

Отже, договір передбачає декілька різних процентних ставок, застосування яких залежить від періоду користування кредитом і виконання позичальником визначених договором умов. Саме лише зазначення в договорі декількох ставок не підтверджує правомірності нарахування кожної з них у конкретний період. Для цього кредитодавець має надати зрозумілий розрахунок із зазначенням початку та закінчення кожного періоду, суми непогашеного кредиту, застосованої ставки, підстав її застосування та врахування здійснених платежів.

Водночас умови договору містять неузгодженості, які мають значення для перевірки розрахунку. Зокрема, у пункті 1.9.2 числове значення річної процентної ставки 237,00 % не відповідає її словесному позначенню, а ставка 0,65 % на день у разі простого річного перерахунку становить 237,25 % річних. Крім того, пункт 4.3 договору містить посилання на пункт 1.7.2, якого в наданому тексті договору немає.

Такі неузгодженості не дають підстав визнавати договір недійсним, однак потребують з`ясування змісту погоджених сторонами умов. За наявності неоднозначності умов договору суд має враховувати правила тлумачення правочинів, зокрема необхідність тлумачення незрозумілих положень проти сторони, яка їх сформулювала, якщо інші способи встановлення змісту договору не усувають відповідної неоднозначності.

У розрахунку ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відображено здійснення відповідачем платежів на загальну суму 19 267,00 грн, а саме: 3 315,00 грн 29.06.2021, 5 265,00 грн 26.07.2021, 4 719,00 грн 25.08.2021, 2 828,00 грн 23.09.2021, 3 120,00 грн 25.10.2021, 5,00 грн 11.12.2021 та 15,00 грн 27.12.2021.

Разом із тим у наданому розрахунку не відображено належної прозорості розподілу цих платежів між основною сумою кредиту, процентами та іншими можливими нарахуваннями. Зокрема, у підсумкових графах зазначено нарахування та сплату 15 000,00 грн тіла кредиту і 57 809,04 грн процентів, тоді як сукупний розмір відображених платежів відповідача становить 19 267,00 грн. З наданого документа неможливо встановити, яким чином зазначені підсумкові показники співвідносяться з фактично відображеними платежами та залишком заборгованості.

Крім того, у розрахунку кредитодавця після послідовних щоденних нарахувань процентів 26.11.2021 відображено окреме нарахування 24 792,86 грн, після чого з 27.11.2021 застосовано щоденне нарахування 344,99 грн. При цьому розрахунок не містить належного пояснення, за який саме період і за якою формулою визначено суму 24 792,86 грн, які попередні нарахування було перераховано та яким чином здійснено перехід до ставки 2,30 % на день.

Посилання на пункт 1.9.3 договору не усуває необхідності такого пояснення, оскільки застосування передбаченої ним базової ставки 2,10 % на день та застосування ставки 2,30 % на день за пунктом 1.12.2 мають різні договірні передумови. Кредитодавець повинен довести настання відповідних умов і розмежувати нарахування за кожним періодом, не допускаючи одночасного застосування різних ставок до однієї суми за той самий період без належної договірної підстави.

За розрахунком ТОВ «Таліон Плюс», на 28.12.2021 заборгованість становила 53 542,04 грн, з яких 14 999,50 грн - залишок основної суми кредиту та 38 542,54 грн - проценти. Надалі з 29.12.2021 до 19.02.2022 включно кредитодавець нараховував по 344,99 грн щодня, а загальний розмір заявленої заборгованості збільшився до 71 826,51 грн.

Зазначена щоденна сума арифметично відповідає застосуванню ставки 2,30 % до залишку основної суми кредиту 14 999,50 грн із округленням щоденного нарахування до копійок. За 53 дні таке нарахування становить 18 284,47 грн, що в сумі з початковим залишком 53 542,04 грн становить 71 826,51 грн.

Однак арифметична правильність цього підсумку не доводить правильності вихідного залишку 53 542,04 грн і правомірності застосування ставки 2,30 % протягом усього зазначеного періоду. Розрахунок ТОВ «Таліон Плюс» ґрунтується на сумі, сформованій попереднім кредитодавцем, і не усуває недоліків первісного розрахунку щодо періодів нарахування, переходу між ставками та розподілу платежів.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після закінчення погодженого строку кредитування, якщо інше не випливає з належно встановленого змісту договірних умов; правові наслідки прострочення грошового зобов`язання визначаються, зокрема, ст. 625 ЦК України. У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила, що за період після прострочення належить розмежовувати проценти за користування кредитом за ст. 1048 ЦК України та проценти як міру відповідальності за ст. 625 ЦК України, а зміст відповідних договірних умов має бути встановлений шляхом їх тлумачення.

У цій справі умови пунктів 1.12.1 та 1.12.2 договору передбачають спеціальний механізм продовження користування кредитом до 90 календарних днів і застосування ставки 2,30 % на день. Тому для оцінки відповідних нарахувань необхідно встановити дату закінчення пільгового періоду, обставини продовження строку кредитування, дату початку та закінчення передбаченого пунктом 1.12 періоду, а також наявність підстав для застосування цієї ставки. Без такого встановлення неможливо визнати обґрунтованим нарахування процентів лише з огляду на їх відображення в таблиці кредитора.

Таким чином, надані розрахунки дозволяють перевірити арифметичне формування заявленої суми 71 826,51 грн на завершальному етапі нарахування, однак не дають змоги достовірно встановити правильність формування початкового залишку заборгованості та правомірність усіх застосованих процентних ставок. З огляду на це суд оцінює розрахунки в сукупності з іншими доказами, а не як безумовне підтвердження розміру боргу, та визначає розмір заборгованості лише в тій частині, яка підтверджена належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами.

Здійснення розрахунку заборгованості судом

Суд перевірив розрахунок заборгованості за кредитним договором № 918652651 від 28.05.2021, здійснений первісним кредитодавцем та його правонаступником, і провів власний розрахунок з урахуванням установлених договором процентних ставок, строків кредитування та відображених у матеріалах справи платежів відповідача.

Відповідно до п. 1.7 кредитного договору первісний пільговий період становить 30 днів від фактичного отримання коштів. Оскільки кредит у розмірі 15 000,00 грн надано 28.05.2021, зазначений період охоплює дні з 28.05.2021 до 26.06.2021 включно.

За умови невиконання позичальником вимог щодо продовження пільгового періоду застосуванню підлягає передбачена п. 1.9.3 договору базова процентна ставка 2,10 % на день. За основної суми кредиту 15 000,00 грн щоденне нарахування становить 315,00 грн, а за 30 днів - 9 450,00 грн.

Відповідно до п. 1.12.2 договору після закінчення пільгового періоду передбачено нарахування процентів за ставкою 2,30 % на день. За умови застосування визначеного п. 1.12.1 договору максимального 90-денного періоду продовження користування кредитом зазначена ставка підлягає застосуванню з 27.06.2021 до 24.09.2021 включно. За основної суми кредиту 15 000,00 грн щоденне нарахування становить 345,00 грн, а за 90 днів - 31 050,00 грн.

Таким чином, за первісний 30-денний період та наступний 90-денний період загальна сума процентів становить: з 28.05.2021 до 26.06.2021 включно: 15 000,00 грн ? 2,10 % ? 30 днів = 9 450,00 грн та з 27.06.2021 до 24.09.2021 включно: 15 000,00 грн ? 2,30 % ? 90 днів = 31 050,00 грн.

Загальна сума нарахованих за цими періодами процентів становить 40 500,00 грн.

Згідно з наданим розрахунком відповідач здійснив такі платежі: 3 315,00 грн 29.06.2021, 5 265,00 грн 26.07.2021, 4 719,00 грн 25.08.2021, 2 828,00 грн 23.09.2021, 3 120,00 грн 25.10.2021, 5,00 грн 11.12.2021 та 15,00 грн 27.12.2021. Загальна сума зазначених платежів становить 19 267,00 грн.

З урахуванням установленої п. 3.10 договору черговості погашення заборгованості та за умови спрямування зазначених платежів на погашення нарахованих процентів, сума непогашених процентів визначається таким чином: 40 500,00 грн ? 19 267,00 грн = 21 233,00 грн.

Оскільки загальна сума нарахованих процентів перевищує суму здійснених платежів, за наведеного способу їх зарахування підстав для зменшення основної суми кредиту за рахунок цих платежів немає. Залишок основної суми кредиту становить 15 000,00 грн.

Отже, за результатами власного розрахунку, здійсненого судом за наведених вище умов, загальна заборгованість складається з 15 000,00 грн основного боргу та 21 233,00 грн процентів, а всього становить 36 233,00 грн.

При цьому суд зазначає, що наведений розрахунок ґрунтується на застосуванні базової ставки 2,10 % на день за первісний пільговий період, ставки 2,30 % на день протягом наступних 90 днів та зарахуванні всіх відображених платежів у погашення процентів.

Застосування такого обрахунку обґрунтовується необхідністю визначення розміру процентів за користування кредитом у межах строку та умов, правомірність яких підтверджена матеріалами справи. За відсутності належного підтвердження підстав для застосування підвищених процентних ставок суд визначає проценти за ставкою, відповідність застосування якої підтверджена умовами договору, за відповідний період користування кредитом. При цьому здійснені відповідачем платежі враховуються з урахуванням установленої договором черговості погашення та їх фактичного призначення, а не автоматично віднімаються від загальної суми нарахованих процентів.

Нарахування процентів за користування кредитом після 24.09.2021 до цього розрахунку не включено, оскільки наведений у договорі 90-денний період продовження користування кредитом закінчується цією датою. Питання про можливість стягнення сум за період після закінчення строку кредитування має вирішуватися з урахуванням змісту договору, заявлених позовних вимог та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, доходить висновку, що позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» доведено факт виникнення у відповідача ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 918652651 від 28.05.2021 та переходу до позивача права грошової вимоги за цим договором. Водночас надані позивачем розрахунки не дають змоги достовірно перевірити правильність нарахування процентів за окремі періоди, правомірність зміни процентних ставок, порядок зарахування здійснених відповідачем платежів та формування заявленої до стягнення суми заборгованості. За таких обставин суд здійснив власний розрахунок заборгованості на підставі підтверджених умовами договору процентних ставок, установлених строків кредитування та відомостей про здійснені платежі, визначивши її розмір у сумі 36 233,00 грн, з яких 15 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 21 233,00 грн - заборгованість за процентами. Оскільки позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог у частині, що перевищує зазначену суму, позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат у справі

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Витрати зі сплати судового збору

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «Юніт капітал» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Оскільки позов ТОВ «Юніт капітал» до ОСОБА_1 задоволено частково, з нього на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 221,98 грн (2 422,40 грн ? (36 233,00 грн / 71 826,51 грн).

Витрати на професійну правничу допомогу

Разом із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на правову допомогу у загальному розмірі 7 000,00 грн.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3-5 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд ураховує критерії, передбачені ч. 3 ст. 141 ЦПК України, зокрема зв`язок цих витрат із розглядом справи, їх обґрунтованість та пропорційність предмету спору, а також значення справи для сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір № 05/06/25-01 від 05.06.2025 про надання правничої допомоги, Додаткову угоду № 25770712672 від 05.06.2025, акт прийому-передачі наданих послуг до Договору № 05/06/25-01 від 05.06.2025 із описом виконаних робіт на загальну суму 7 000 грн. (складання позовної заяви 2 год. - 5 000, вивчення матеріалів справи 2 год. - 1 000 грн, підготовка адвокатського запиту 1 год. - 500,00 грн, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації 1 год. - 500 грн).

Аналізуючи подані представником позивача документи про сплату витрат на правничу допомогу в частині обґрунтованості розміру, заявленого до сплати, суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Відтак, позивач повинен підтвердити, що витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Оцінюючи предмет позову у цій справі суд доходить висновку, що наразі існує усталена судова практика щодо стягнення факторами кредиторської заборгованості за договорами споживчого кредиту. Отже предмет позову не вимагає витрачання значної кількості часу для формування позиції позивача, вивчення великої кількості документів та нормативно-правових актів.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги обсяг наданих послуг представником, їх складність, наявність усталеної судової практики зі спірного питання, суд уважає, що стягнення з відповідача суми в розмірі 4 500 грн буде пропорційним обсягу та складності наданих послуг, достатнім для відшкодування понесених витрат на правничу допомогу та відповідатиме критеріям розумності та справедливості. Водночас, означена сума відшкодування не буде нести надмірний тягар для відповідача у порівнянні із сумою заборгованості за кредитним договором, що підлягає до стягнення. Решта заявленої суми не підлягає відшкодуванню в частині, щодо якої її розмір не відповідає обсягу та складності фактично наданої правничої допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 270,03 грн (4 500 грн х (36 233,00 грн / 71 826,51 грн).

Загальний розмір судових витрат, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 3 492,01 грн (1 221,98 грн + 2 270,03 грн).

Керуючись ст. 11, 202, 207, 526, 530, 512, 514, 516, 625, 629, 1048, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договором № 918652651 від 28.05.2021 у розмірі 36 233 (тридцять шість тисяч двісті тридцять три) гривень 00 копійок, з яких: 15 000,00 грн заборгованість за кредитом та 21 233,00 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» судові витрати у розмірі 3 492 (три тисячі чотириста дев`яносто дві) гривень 01 копійка, в тому числі судовий збір у сумі 1 221,98 грн та 2 270,03 грн витрати на надання професійної правничої допомоги.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 13.10.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43541163, місцезнаходження: м.Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4А, офіс 10, тел. +380992745183

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ