Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №505/1905/25 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 505/1905/25

№ 2/505/1405/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої - судді Ващук О.В.,

за участю секретаря судового засідання Піскунова Д.С.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Подільськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

Через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник позивача - адвокат Селіхова Г.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 9200 грн., 3% річних від простроченої суми та інфляцій збитки в сумі 114,31 грн. та судові витрати в розмірі 4258,46 грн.

В обґрунтування заявленого позову вказує, що 18.03.2025 року ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 у борг 9 200 грн., які зобов`язався повернути до 31.03.2025 року, що підтверджується відповідною розпискою, написаною відповідачем власноруч. Про необхідність сплати борг після 31.03.2025 року позивач нагадував відповідачу, усно та письмово зокрема, листом з описами вкладення на адресу проживання та реєстрації відповідача, які вказані ним у розписці, позивачем було також надіслано лист-претензію щодо повернення суми боргу. Проте, боргу відповідач у добровільному порядку не повернув.

Тому позивач просить задовольнити його вимоги повністю і стягнути із відповідача борг за розпискою: в розмірі 9200 грн., 3% річних від простроченої суми та інфляцій збитки в сумі 114,31 грн. та судові витрати в розмірі 4258,46 грн., які складаються з 968,96 грн. - сплачений позивачем судовий збір, 180 грн. витрати (поштові) за надіслання претензії, 109,50 грн. витрати (поштові) за надіслання відповідачу позовної заяви з додатками, а також 3000 грн. витрати на професійну правову допомогу.

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 09 липня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

18 серпня 2025 року ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області вищевказану позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у вказаній справі та надано позивачу строк 5 днів для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 06 жовтня 2025 року продовжено розгляд даної справи.

27 серпня 2025 року стороною позивача подано до суду заяву про усунення недоліків.

06 жовтня 2025 року постановлено ухвалу про продовження розгляду справи.

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 23 січня 2026 року зобов`язано ОСОБА_1 надати суду оригінали розписки від 18 березня 2025 року на суму 9200 грн., копія якої знаходяться в матеріалах справи.

На виконання вказаної ухвали ОСОБА_1 16.02.2026 року надіслав до суду оригінал розписки від 18.03.2025 року.

В судове засідання позивач та його представник, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з`явилися. Представник позивача – адвокат Селіхова Г.В. через систему «Електронний суд» подала до суду заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, зазначила, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 , який неодноразово судом повідомлявся про час і місце розгляду справи та вважається таким, що належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, у визначений судом строк відзив на позов не подавав.

Судом неодноразово вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, зокрема, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі не отримав, вказана кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою працівника поштового зв`язку «закінчення терміну зберігання». Причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

Згідно ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала своє місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п. п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 N 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення судового рішення чи повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання або без зазначення причини невручення. Жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, які наведені у постановах від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17), у разі проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення відповідної відмітки.

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 02 жовтня 2026 року постановлено провести по справі заочний розгляд.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 березня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, у формі розписки, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 9200 грн., і ОСОБА_2 зобов`язався повернути позику в строк до 31 березня 2025 року.

Однак, ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за договором позики та не повернув позивачу грошові кошти на час розгляду даної справи.

Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

18.03.2025 року відповідач ОСОБА_2 склав розписку про отримання в позику у ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 9200 грн. та зобов`язався повернути суму боргу до 31.03.2025 року.

Отже, сторонами дотримано вимог закону щодо форми та умов договору позики, визначених у ст. 1047 ЦК України.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з частинами 1, 5 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, яка визнається укладеною з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Предметом виконання грошового зобов`язання за договором позики може виступити певна грошова сума, що повинна бути повернута боржником кредитору у строк, визначений договором.

Чинне законодавство встановлює презумпцію належності виконання боржником зобов`язання за договором, у тому числі зобов`язання за договором позики. Тобто, наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку за договором. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його договірного зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 9200 грн. в борг, а останній власноруч підписав договір позики (розписка), тим самим підтвердив факт одержання цих коштів. Зміст договору позики (розписки) вказує на те, що між сторонами виникли позикові правовідносини, в яких ОСОБА_2 мав повернути ОСОБА_3 позичені кошти з урахуванням умов договору позики. Оригінал договору позики (розписка) знаходився у ОСОБА_1 , що свідчить про неповернення ОСОБА_2 позики.

ОСОБА_2 не надав суду належних і допустимих доказів, які б вказували на те, що грошові кошти не були одержані ним від ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

У встановленому законом порядку ОСОБА_2 не оспорював договір позики (розписку) від 18 березня 2025 року.

За таких обставин суд дійшов висновку, про те, що між сторонами дійсно був укладений договір позики (розписка). ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за цим договором і не повернув ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 9200 грн.

Оскільки ОСОБА_2 не виконав свої зобов`язання з повернення ОСОБА_1 суми позики у визначений договором строк – до 31.03.2025 року і на час звернення позивача із позовом до суду не повернув, а тому з нього на користь позивача підлягають стягненню неповернуті грошові кошти в сумі 9200 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просив також стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 3% річних від простроченої суми та інфляцій збитки в розмірі 114,31 грн.

Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку з цим, позов в частині стягнення на користь позивача 3% річних від простроченої суми та інфляцій збитки в розмірі 114,31 грн., задоволенню не підлягає, оскільки строк виконання зобов`язань відповідачки перед позивачем настав 31.03.2025 року, тобто на час дії в Україні воєнного стану, тому на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, не допускається стягнення штрафних санкцій, передбачених ст.625 ЦК України у період воєнного стану.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом частини першої та пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати включають, крім судового збору, витрати на інші процесуальні дії, необхідні для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Поштові витрати можуть бути віднесені до цієї категорії за умови підтвердження їх зв`язку з конкретною процесуальною дією у відповідній справі.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Оцінивши надані докази, зокрема щодо понесення поштових витрат та їх зв`язок із розглядом справи, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4258,46 грн. судових витрат, з яких 968,96 грн. – судовий збір, 289,50 грн. поштові витрати та 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9200 грн. боргу за договором позики (розпискою) від 18 березня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 4258,46 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Текст рішення виготовлено 07 жовтня 2026 року.

Суддя О.В. Ващук