Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №946/7496/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 946/7496/26

Провадження № 3/946/1747/26

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 жовтня 2026 року м.Ізмаїл

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Караман К.В., за участю секретаря Калєвої С.С., притягуваного ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с. Василівка Болградського району Одеської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області 15.08.1996,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 22.09.2026 серії ПдРУ № 376334, 22.09.2026 о 07 год. 00 хв. на відстані приблизно 6300 м від прикордонного знаку 1372, приблизно 6500 м від лінії державного кордону України, ділянка відповідальності впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б), на напрямку Ізмаїл (Україна)-Пардіна (Румунія), прикордонним нарядом «Контрольний пост» було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України поза пунктом пропуску з України в Румунію, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що 22.09.2026 о 07:00 був зупинений співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 на ділянці місцевості між АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , нібито для перевірки військово-облікових документів. Надалі цими співробітниками прикордонної служби було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Притягуваний ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнав, просив провадження у справі про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. У письмових поясненнях зазначив, що працював за наймом, здійснюючи будівельні роботи на об`єктах у м. Ізмаїлі. У той ранок, 22.09.2026, прямував на роботу, хотів обійти пост ТЦК, та його шлях пролягав до м. Ізмаїл і жодним чином не був пов`язаний із незаконним перетином державного кордону. Згідно з протоколом, затримання відбулося на місцевості, розташованій за 6500 м від державного кордону України. На переконання ОСОБА_1 , твердження про перебування цієї ділянки місцевості поблизу кордону, є хибним. Зазначив, що сам факт його перебування за 6500 м від кордону не свідчить про його намір перетнути кордон України. Прикордонники не долучили до протоколу будь-яких доказів скоєння адміністративного правопорушення. Зокрема, при оформленні матеріалів справи не були залучені ані свідки, ані поняті. Факт правопорушення не був зафіксований за допомогою відеореєстратора або будь-якого іншого технічного засобу. Найближчий кордон від місця затримання – кордон із Румунією по річці Дунай. Між тим, ані плавзасобів, ані будь-яких інших засобів для переправи річки у нього не було, а прикордонниками такі речі не вилучалися і до протоколу не додавалися.

У подальшому він був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якого – до медичного закладу для проходження ВЛК, після проходження якої був мобілізований до лав Збройних Сил України, та наразі проходить військову службу у в/ч НОМЕР_3 .

Дослідивши матеріали справи, та оцінивши надані суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками тощо. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Об`єктивна сторона правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 № 1777-XII (далі – Закон України від 04.11.1991), перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України – це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України. Порушенням державного кордону України є, серед іншого, перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України від 04.11.1991, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

Однак у порушення вимог ст. 255 КУпАП, інспектором прикордонної служби, який склав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , не було надано доказів того, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки з протоколу про адміністративне правопорушення від 22.09.2026 серії ПдРУ № 376334 не вбачається того, які безпосередні дії він вчинив з метою здійснення спроби незаконного перетину кордону. Лише сам факт перебування на відстані 6500 м від лінії державного кордону України не може свідчити про такий намір.

Особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не було надано доказів того, що у ОСОБА_1 був намір перетинати державний кордон. У свою чергу, притягуваний ОСОБА_1 надав пояснення щодо свого перебування у місці, де він був виявлений. Його пояснення не спростовані, і не надані жодні докази, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 наміру перетнути державний кордон.

Так, у матеріалах справи відсутній протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення документів, що свідчить про те, що у ОСОБА_1 не вилучались жодні речі та документи, які б могли вказувати про намір перетину ним державного кордону.

Матеріали справи не містять достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили про причетність та наявність умислу у ОСОБА_1 здійснити перетин кордону у спосіб, який ставиться йому у провину.

Крім того, суд наголошує, що адміністративна відповідальність за статтею 204-1 КУпАП настає виключно за умисні дії. Спроба перетинання державного кордону передбачає вчинення особою цілеспрямованих дій, безпосередньо спрямованих на незаконний перетин кордону (наприклад, подолання інженерних загороджень, рух безпосередньо в бік лінії кордону у межах видимості тощо). Свобода пересування територією України гарантується статтею 33 Конституції України, а перебування у вказаній місцевості (на відстані 6,5 км від лінії державного кордону) може бути зумовлене побутовими, робочими чи іншими цілями (зокрема, наміром обійти пост ТЦК та СП по дорозі на роботу), що повністю узгоджується з логічними та послідовними поясненнями ОСОБА_1 .

Суд також бере до уваги географічні особливості ділянки місцевості, де було складено протокол. Державний кордон з Румунією на вказаному напрямку проходить по річці Дунай. Відповідно, реальна спроба незаконного перетину кордону в цьому місці об`єктивно потребує наявності плавзасобів, спеціального спорядження (гідрокостюмів, рятувальних жилетів) або задокументованої домовленості з третіми особами щодо переправи. Зважаючи на те, що жодних таких предметів у ОСОБА_1 не вилучалося, версія прикордонного наряду про те, що особа мала намір самостійно перетнути державний кордон через водну перешкоду, є припущенням, яке не підтверджується об`єктивними даними.

Суд також враховує сталу практику Верховного Суду (зокрема, викладену в постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а), згідно з якою сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому разі, якщо особа не визнає своєї вини і якщо її вина не підтверджується іншими належними та допустимими доказами. Протокол є лише документом, яким уповноважена посадова особа фіксує факт ймовірного правопорушення, але він не має наперед встановленої доказової сили. Оскільки інших доказів (свідчень понятих, відеофіксації руху особи в бік кордону) до суду не надано, складений протокол є лише припущенням посадової особи органу охорони державного кордону.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), відображену, зокрема, у п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно з якими «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а тому відсутні підстави для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, 283-285 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області 15.08.1996), до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя К.В. Караман