Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №725/9179/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/9179/26

Номер провадження 2/725/2489/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року.Чернівецький районний суд міста Чернівців

в складі:

головуючої судді Вольської-Тонієвич О.В.

при секретарі Заяц Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407 м.Київ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2026 року представник позивача звернувся до Чернівецького районного суду м.Чернівці із вказаними вище позовом.

Посилався на те, що 13.03.2024 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.сom.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1363-8904.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надав відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту –12 000грн.; строк кредитування – 300 днів; базовий період – 30 днів; промо % ставка – 1,75 % в день; знижена % ставка – 2,50 % в день; стандартна % ставка – 2,50 % в день.

Разом з тим, відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку із чим у неї станом на 24.06.2026 виникла заборгованість у розмірі 42 250,00 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 11 400,00 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 30 850,00 гривень.

При цьому Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг та часткового списано заборгованість за нарахованими процентами у загальній сумі 18 900грн., за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 23 350грн.

Враховуючи вищезазначене, просив суд стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 350,00 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 11 400,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 11 950,00гривень, а також 2422,40грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 14.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

08.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. Зазначила, що позовні вимоги не визнає. Не заперечує факт укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів, однак не погоджується із розміром заявленої до стягнення заборгованості, оскільки нею неодноразово було здійснено платежі на погашення заборгованості за кредитним договором №1363-8904, загальний розмір яких становить 36650грн. Таким чином, вона повністю погасилала заборгованість за кредитом.

Крім того, позивачем нараховано відсотки поза межами строку дії договору, так як базовий період кредитування за даним договором становив 30днів.

Більше того, позивач грубо порушив вимоги Цивільного процесуального кодексу України та засади добросовісності, оскільки жодних офіційних досудових вимог (претензій), а також копію позовної заяви з додатками перед зверненням до суду їй не надсилав.

Просила у задоволенні позову відмовити та усі судові витрати покласти на позивача.

Справа слухалась у відсутність учасників справи.

Представник позивача надав до матеріалів позову клопотання про розгляд справи у його відсутність. Позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 причини неявки не повідомила. Жодних заяв, клопотань до суду не подала.

У зв`язку із тим, що в судове засідання учасники справи не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований, однак підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав:

Так, судом встановлено, що 13.03.2024 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.сom.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1363-8904 (а.с.11-31).

Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику Кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом, комісію за видачу кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) та інші платежі, передбачені цим Договором у порядку, передбаченому цим Договором (п.п.2.2 Договору).

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надав відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 12000грн.; строк кредитування – 300 календарних днів; базовий період – 30 днів.

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: промо ставка 1,75% в день; стандартна % ставка: 2,50% за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Промоставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою) (п.п.4.10 Договору).

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка, уклавши кредитний договір №1363-8904 в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилася з умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки, а тому на думку суду, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, відповідачка, підписавши Кредитний договір, шляхом введення одноразового ідентифікатора, була обізнанана з його умовами, що виключає можливість їх неоднозначного трактування.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 здійснювала часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, чим вчинила конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.12.2020 (справа №127/23910/14-ц).

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, надавши кредит відповідачці.

Оскільки товариство не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування.

Згідно норм статті 46 Закону України «Про платіжні послуги»: а) порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; б) виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; в) надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників г) надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: - номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або - унікального ідентифікатора отримувача. д) надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на вищенаведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 зроблено висновок, що презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Втім таких доказів відповідачкою суду не надано.

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність договору №1363-8904 між сторонами.

Кредитний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов`язковим для виконання.

Крім того, відповідачка ОСОБА_1 не заперечувала у своєму відзиві факт укладання кредитного договору №1363-8904 та отримання кредитних коштів у розмірі 12000грн.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Разом з тим, відповідачка належним чином своїх зобов`язань за договором не виконала.

Так, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, у відповідачки станом на 24.06.2026 виникла заборгованість у розмірі 42 250,00 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 11 400,00 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 30 850,00 гривень.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитними коштами, суд виходить із наступного:

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом. Тип процентної ставки за користуванням Кредитом – фіксована. Процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом, однак Позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися Кредитом за Промоставкою та/або Пільговою, та/або Зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності (п.4.7 Договору).

Відповідно до п.4.10 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 2.50% (дві цілих, п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Промоставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою).

Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідачка у межах строку кредитування за користування кредитними коштами.

У відповідності до п.6.9. Договору відповідачка не скористалася можливістю відмовитися від умов договору протягом 14 календарних днів з дня його укладення.

Таким чином, позичальник була повідомлена про загальні витрати, які будуть понесені нею у разі отримання кредиту у відповідній фінансовій установі, зокрема, повідомлено про реальну переплату за кредитом, тобто розмір відсотків, які повинні бути повернуті разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою в кредит.

При цьому не заслуговують на увагу суду доводи відповідачки з приводу того, що позивачем нараховано відсотки поза межами строку кредитування, оскільки сторонами погоджено, що строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 06.01.2025.

Із рахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що він здійснений позивачем за період з 13.03.2024 по 30.10.2024, тобто ще до спливу строку дії кредитного договору.

Водночас суд звертає увагу на те, що базовий період, який у даному випадку становить тридцять днів, це період лояльності до позичальника під час якого кредитодавцем застосовується пільгова процентна ставка, а не строк дії кредитного договору.

Статтею 18 Закону Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено самостійні підстави визнання умов договорів недійсними, що обмежують права споживача. Так, за змістом частини п`ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина 6 статті 18 Закону). Визначення поняття «несправедливі умови договору» (частина друга статті 18 цього Закону) - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Отже, наведеними вище нормами передбачено, що у разі, якщо особа вважає несправедливим умови договору, вона має звернутися до суду з позовом про визнання таких умов договору недійсними.

Однак відповідачка не оспорювала, укладений між нею та позивачем договір та з позовом про визнання його недійсним, в цілому або в його частині, до суду не зверталася.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 03 лютого 2020 року у справі № 554/1400/16-ц.

Разом з тим, враховуючи умови кредитного договору, строк його дії, а також сплачені відповідачкою кошти у рахунок погашення боргу, суд приходить до висновку, що здійснений позивачем розрахунок не узгоджується з умовами кредитного договору, зокрема черговістю погашення вимог кредитодавця, здійснений у супереч ЗУ «Про споживче кредитування», а тому не може братися судом як належний та допустимий доказ заборгованості за договором.

При цьому відповідачка не спростувала розмір заборгованості за кредитним договором та нею не надано контррозрахунок, який би піддавав сумніву розмір такої заборгованості.

Також у разі неможливості самостійно надати розрахунок заборгованості, відповідач має право заявити клопотання про призначення судової економічної експертизи, проте також цього не зробила.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 760/14330/15-ц та від 08 жовтня 2023 року у справі № 489/192/17.

До того ж, при вирішенні спору спростувати доводи позивача покладається на відповідача, а не на суд, проте це означає, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості, виходячи з умов договору та вимог закону (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №156/268/21).

Верховний Суд у постанові від 03 липня 2024 року у справі №760/11927/16 (провадження №61-3985св24), виходячи із положень частини першої статті 81 ЦПК України дійшов висновку, що належним чином дослідити поданий стороною доказ (у тому числі розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду.

Таким чином, суд з урахуванням умов кредитного договору та здійснених відповідачкою проплат наводить свій розрахунок.

При цьому суд враховує п.5 Договору Порядок повернення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом.

Так, підпунктом 5.3 Договору передбачено, що якщо Позичальник має намір повністю достроково повернути Кредит, тобто до закінчення Строку кредитування, Позичальник сплачує у повному обсязі всю суму неповерненого Кредиту та залишок несплачених процентів за фактичний строк користування Кредитом за ставкою визначеною умовами цього Договору, тобто за строк з моменту отримання Кредиту до моменту повернення Кредиту Кредитодавцю шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. З дати зарахування коштів на банківський рахунок Кредитодавця у сумі, достатній для повної оплати вказаних вище зобов`язань, Кредит вважається погашеним у повному обсязі, зобов`язання Позичальника за цим Договором припиняються.

Якщо Позичальник достроково здійснює повернення тільки частини Кредиту, зобов`язання Позичальника підлягають відповідному коригуванню (з дати, наступної за днем зарахування грошових коштів на банківський рахунок Кредитодавця зменшується сума неповернутого Кредиту, відсотки за користування Кредитом нараховуються на залишок суми неповернутого Кредиту).

При частковому достроковому поверненні Кредиту сума сплачених Позичальником Кредитодавцю коштів погашає вимоги Кредитодавця зі сплати простроченої заборгованості, повернення суми Кредиту, сплати процентів за Кредитом та неустойки в порядку черговості, встановленої Правилами (п.п.5.4).

Кредит (Сума Кредиту) – грошові кошти, надані Кредитодавцем Позичальнику (клієнту) в розмірі та на умовах, що передбачені Договором. Кредит надається в національній валюті України (гривні) (п.п.2.1 Правил).

Сплату процентів за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше визначних графіком платежів (який є Додатком 3 до Договору) дат, які є останніми днями відповідних Базових періодів шляхом здійснення безготівкового переказу суми, що дорівнює Обов`язковому платежу, на банківський рахунок Кредитодавця. У разі несплати процентів за користування Кредитом не пізніше останнього дня будь-якого Базового періоду у розмірі Обов`язкового платежу, до такого Обов`язкового платежу починаючи із наступного календарного дня додаються проценти за користування Кредитом за кожен календарний день користування Кредитом у межах Строку кредитування, які Позичальник зобов`язаний оплатити не пізніше цього календарного дня у складі Обов`язкового платежу. У випадку оплати Обов`язкового платежу у повному обсязі в певному Базовому періоді, в подальшому сплату процентів за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного наступного Базового періоду у складі наступних Обов`язкових платежів. При достроковому внесенні суми Обов`язкового платежу у повному обсязі, сума грошових коштів такого Обов`язкового платежу розподіляється згідно черговості, встановленої п.6.7. Правил.

Підпунктом 6.7 Правил передбачено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;

3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору.

Прострочення зобов`язання:

- проценти за користування Кредитом, визнаються простроченими у разі їх несплати Позичальником не пізніше останнього дня Базового періоду;

- кредит та нарахована, але не сплачена неустойка (в разі порушення зобов`язань за Договором), визнаються простроченими у разі несплати на дату закінчення Строку кредитування, який визначається в Договорі про відкриття кредитної лінії (п.п.2.1. Правил надання кредитної лінії).

Також суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою наступного змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи те, що вказаний кредитний договір було укладено після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5% (до 21.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (з 22.04.2024 до 19.08.2024 включно). З 20.08.2024 денна процента ставка не може перевищувати 1%.

Здійснений судом розрахунок:

за період з 13.03.2024 по 11.04.2024 (включно) (базовий період) за ставкою 1,75% (як і визначено умовами договору), відсотки за користування кредитом становлять 6300грн. (210 (відсоткова ставка у день)х30 (кількість днів базового періоду) =6300). За вказаний період відповідачкою жодних коштів сплачено не було.

за період з 12.04.2024 до 21.04.2024 (включно) за ставкою 2,5% (як визначено умовами договору та ЗУ «Про споживче кредитування») відсотки за користування кредитом становлять 3000грн. (300 (відсоткова ставка у день)х10 (кількість днів)=3000грн.). За вказаний період (15.04.2024) відповідачко було сплачено кошти на погашення кредиту у розмірі 500грн.

Оскільки відповідачкою було сплачено кошти у розмірі 500грн. на погашення кредиту аж 15.04.2024, тобто після закінчення базового періоду, то внесені нею кошти були зараховані на погашення прострочених процентів за користування кредитом.

Отже, сума боргу станом на 21.04.2024 становила: 12000грн. – тіло кредиту; 8800грн. – прострочені відсотки за користування кредитними коштами.

за період з 22.04.2024 по 09.07.2024 (включно) за ставкою 1,5% (як визначено ЗУ «Про споживче кредитування») відсотки за користування кредитом становлять 14220грн. (180 (відсоткова ставка у день)х79 (кількість днів)= 14220).

Отже, сума боргу станом на 09.07.2024 становила: 12000грн. – тіло кредиту; 23020грн. – прострочені відсотки за користування кредитними коштами.

Починаючи з 22.04.2024 по 09.07.2024, відповідачкою було сплачено кошти на погашення заборгованості за кредитом у розмірі 32 500грн.

Відповідно до умов договору сплачені відповідачкою кошти у розмірі 32500грн. враховуються на погашення 23020грн. прострочених відсотків за користування кредитними коштами та решта 9480грн. на погашення тіла кредиту.

Таким чином, після здійснених відповідачкою проплат сума боргу становила: 2520грн. – тіло кредиту та 0грн. - відсотки за користування кредитними коштами.

за період з 20.07.2024 до 19.08.2024 (включно) за ставкою 1,5% (як визначено ЗУ «Про споживче кредитування») на фактичну суму заборгованості за кредитом 2520грн., відсотки становить 1549,80грн. (37,80 (відсоткова ставка у день)х41 (кількість днів)= 1549,80). За вказаний період відповідачкою жодних коштів сплачено не було.

за період з 20.08.2024 по 30.10.2024 (кінцева дата нарахування позивачем відсотків за кредитом) за ставкою 1% (як визначено ЗУ «Про споживче кредитування») на фактичну суму заборгованості за кредитом 2520грн., відсотки становить 1814,40грн. (25,20 (відсоткова ставка у день)х72 (кількість днів)= 1814,40.

Починаючи з 04.09.2024 по 15.02.2025 відповідачкою було сплачено 3650грн.

Так як відповідно до умов договору, прострочена заборгованість складалася виключно із відсотків за користування кредитом, то внесені відповідачкою кошти були спрямовані на погашення відсотків.

Враховуючи наведене, обґрунтований та правильний розмір заборгованості за кредитним договором №1363-9904 складає 2805,80грн. ( 2520грн. – тіло кредиту та 285,80грн. – відсотків (3650-1549,80-1814,40=285,80)), а не 42 250грн., як це зазначено у розрахунку заборгованості.

Позивачем прийнято рішення про застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості за відсотками у розмірі 18900грн.

Відповідно до статті 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Аналіз статті 605 ЦК України свідчить, що під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов`язку, що на ньому лежить, повністю або частково. За загальним правилом, прощенням боргу втілюється в односторонньому правочині. Хоча сторони договору не позбавлені можливості укласти договір про прощення боргу.

У даній справі прощення боргу втілене в односторонньому правочині кредитора. Недійсність такого одностороннього правочину законом прямо не встановлена, а тому в аспекті положень частини 1статті 204 ЦК України такий правочин є правомірним, якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначений висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 січня 2023 року у справі № 758/2990/17 (провадження № 61-6756св22).

З урахуванням викладеного, загальна сума заборгованості за процентами підлягає зменшенню на суму прощеного боргу за процентами і становить 0грн. (285,80грн. - 18900грн.=0)

Отже, заборгованість відповідача за кредитним договором №1363-8904 від 13.03.2024 складається виключно із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2520грн.

Установивши, що фактично отримані та використані позичальником кошти в повному обсязі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не повернуті, суд приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 2520грн.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 287,33грн.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 536, 549, 550, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1363-8904 від 13.03.2024 у розмірі 2520 (дві тисячі п`ятсот двадцять)грн., а також судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 287 (двісті вісімдесят сім)грн. 33коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Вольська-Тонієвич О. В.