Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №716/1072/25 — Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1072/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді – Пухарєвої О.В.,

за участю секретаря судових засідань – Кульки О.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Данищука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про знесення самочинного будівництва,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Загарії О.Д., звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову посилався на те, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 13.09.1990 та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 317043 від 21.04.2009 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки площею 0,0644 га, кадастровий номер 7321510100:03:015:0111, по АДРЕСА_1 .

Вказане домоволодіння межує з домоволодінням ОСОБА_3 , розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , який впродовж 2017-2018 років самочинно, з істотним порушенням будівельних норм і правил, здійснив реконструкцію належного йому на підставі договору купівлі – продажу від 01.04.2013, житлового будинку та перебудову господарських споруд вздовж межі господарства, що належить ОСОБА_2 . Вказане самочинне будівництво здійснено впритул до огорожі, що розділяє земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Здійснене відповідачем самочинне будівництво вказаних вище об`єктів порушує його (позивача) права та охоронювані законом інтереси, як власника сусіднього домоволодіння і такі підлягають захисту шляхом часткового знесення самочинного будівництва.

У зв`язку з наведеним позивач просив постановити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_3 знести за власний рахунок самочинно збудовані зблоковані гараж літ. Е з входом в підвал літ. Вх/пд., літню кухню під літ. «Ж» з терасою літ. «Ж-ж» за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зменшення їх висоти до висоти 2,80 м ( довжину будівель залишити на рівні 16,8 м, ширину залишити існуючу - 5,45 м).

Представник відповідача – адвокат Данищук В.В. надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В заперечення позову представник зазначив, що відповідач не погоджується з позовними вимогами, посилаючись на те, що позивач повторно звернувся до суду з тим же самим предметом і з тих самих підстав з порушенням строку позовної давності на звернення до суду, оскільки ОСОБА_2 відомо про порушене право з 2019 року. Також представник відповідача зазначив, що позовна заява не обґрунтована, оскільки у висновку експерта, на який посилається позивач не наведено будь-яких розрахунків щодо тривалості інсоляції в житловому приміщенні, не зазначено - за який період часу він проводив розрахунок тривалості інсоляції, в якій саме житловій кімнаті не вистачає та скільки часу. При цьому, твердження про відсутність інсоляції в експертизі відсутнє.

Також представник відповідача звернув увагу, що дах гаража односкатний, а стік дощових і талих вод здійснюється саме на сторону відповідача. Окрім цього будівля оздоблена ринвами та замощенням.

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_1 зазначив, що позовна давність до вимоги про знесення самочинного будівництва не застосовується, відтак ОСОБА_2 такий строк не пропущено, оскільки ОСОБА_4 права власності на самочинне будівництво не набув, а саме порушення прав та інтересів позивача таким будівництвом є триваючим. При цьому представник позивача заперечував щодо твердження відповідача про повторне звернення до суду із тотожним позовом, з огляду на те, що предметом спору у справі № 716/273/19 була матеріально-правова вимога про зобов`язання ОСОБА_3 знести повністю самочинно збудовані ним об`єкти будівництва. В той же час в даному позові предметом спору є матеріально-правова вимога про часткове знесення вказаних самочинних будівель, шляхом зменшення їх висоти до висоти, що свідчить про нетотожність предметів позову. Підстави позовів теж є відмінними. Так, підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 у справі № 716/273/19 судом апеляційної інстанції зазначено: 1) ненадання позивачем доказів можливості перебудови самочинного будівництва чи про відмову відповідача від проведення такої; 2) ненадання позивачем доказів для встановлення, яка саме частина самочинних споруд порушує права позивача та яку саме частину таких слід знести. В цьому ж позові надано докази надсилання відповідачу пропозиції щодо здійснення ним перебудови самочинного будівництва у відповідності до вимог законодавства, яка була ним проігнорована, що свідчить про його відмову від такої перебудови. Вказана обставина є підставою позову, яка не була в позові у справі № 716/273/19. З наведеного слідує, що предмети та підстави позовів є відмінними, а тому твердження у відзиві про їх тотожність є безпідставним.

Представник позивача - адвокат Загарія О.Д. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив та просив їх задовольнити.

Інтереси відповідача ОСОБА_3 представляв адвокат Данищук В.В., який висловив заперечення проти позову, мотивуючи свою позицію тим, що вимоги позивача про знесення реконструйованих ОСОБА_3 споруд шляхом зменшення їх висоти не призведуть до відновлення прав та інтересів позивача, оскільки останній не надав належних та допустимих доказів, які б з достатністю вказували на те, що саме його права та інтереси порушені самочинною забудовою та не навів належного обгрунтування необхідності застосування такої крайньої міри впливу, як знесення самочинного будівництва.

Суд, з`ясувавши позиції учасників судового процесу, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, визначивши правову природу спірних правовідносин, доходить таких висновків.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,0644 га, кадастровий номер 7321510100:03:015:0111, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується копією Державного акту на земельну ділянку серії ЯЗ №317043 від 21.04.2009 (а.с.10-11).

13.09.1990 у власність ОСОБА_2 в порядку спадкування перейшов житловий будинок під літ. "А", сарай під літ."В", вбиральня під літ. "Г", криниця під літ. "К" та огорожа, що розташовані за вищевказаною адресою.

22.02.2013 ОСОБА_2 отримав будівельний паспорт на будівництво літньої кухні, гаража та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 та 06.03.2013 звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області із повідомленням про початок виконання будівельних робіт, а саме будівництво літньої кухні, гаража та господарських будівель за вищевказаною адресою.

Згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення ОСОБА_2 , станом на 11.01.2019 за вказаною адресою значаться наступні об`єкти нерухомого майна: житловий будинок під літ. "А", літня кухня під літ. "Б", погреб під літ. "В", гараж під літ. "Г", топкова під літ. "Д", комора під літ. "Е", погреб під літ. "Ж", комора під літ. "З", сарай під літ. "К", вбиральня під літ. "Л", навіс під літ. "М", навіс під літ. "Н", ворота №1, хвіртка №2, огорожа №3, огорожа №4, огорожа №5, криниця №6, колодязь №7, вигрібна яма №8, вигрібна яма №9, вигрібна яма №10 (а.с. 12-15).

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підтверджується, що 15.02.2019 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вищезазначений житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами (а.с. 8-9).

Власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке межує з домоволодінням позивача, згідно з копією договору купівлі – продажу від 01.04.2013, є відповідач ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 01.04.2013 придбав у ОСОБА_5 земельну ділянку, розміром 0,0621 га, кадастровий номер 7321510100:03:015:0167, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, а саме: житловий будинок зазначений в плані під літ. «А», літню кухню під літ. «Б», сарай під літ. «В», гараж під літ. «Г», вбиральню під літ. «Д», криницю під літ. «К», огорожу №1-3.

01.04.2013 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з вищезазначеними господарськими будівлями та спорудами, що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а.с.16).

Водночас, як вбачається, із копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) будинок, виготовленого 18.09.2018 Заставнівським РБТІ на замовлення ОСОБА_3 - за адресою: АДРЕСА_2 значаться наступні об`єкти нерухомого майна: житловий будинок під літ. «А», 1972 року побудови, підвал під літ. «Ж-пд», 2018 року побудови, мансарда житлова під літ. «А-мс», 2017 року побудови, прибудова під літ. «А-а», 2017 року побудови, гараж під літ. «Е», 2018 року побудови, літня кухня під літ. «Ж», 2018 року побудови, вхід до підвалу під літ. «Ж-вх/пд.», тераса під літ. «Ж/ж», ворота під №1, огорожа під №2, яма вигрібна під №3 та криниця під №4 (а.с. 17-20).

При цьому, згідно з довідкою – характеристикою №262, виданою 03.10.2018 Заставнівським РБТІ, об`єкти нерухомого майна: прибудова під літ. «А-а», мансарда житлова під літ. «А-мс», гараж під літ. «Е», літня кухня під літ. «Ж» - значаться як самочинно зведені (а.с.24).

Зазначені обставини підтверджується письмовими матеріалами справи, а також рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06.07.2022 у справі № 716/273/19, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 08.09.2022 (а.с.27-32).

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_2 зазначив, що відповідач здійснив перебудову господарських споруд без документів, що дають право на це, без належно затвердженого проекту, з порушенням ДБН, вимог протипожежної безпеки, не виконав вимоги зобов?язального припису Управління ДАБІ у Чернівецькій області, відмовився від здійснення перебудови, цим самочинним будівництвом порушуються його права користування належним йому нерухомим майном та обслуговування його, як суміжного власника земельної ділянки.

Статус збудованих відповідачем без дозвільних документів на виконання будівельних робіт об?єктів нерухомого майна, а саме прибудови літ. «А-а», мансарди житлової літ. «А-мс», гаражу літ. «Е», літньої кухні літ. «Ж» як самочинних підтверджується довідкою характеристикою № 262 Заставнівського РБТІ від 03.10.2018, листом Управління ДАБІ у Чернівецькій області від 06.05.2018 № 1024-120/4-66K/1524, листом Заставнівського районного сектору Управління ДСНС У Чернівецькій області від 10.12.2018 № 18/452, з якого слідує, що відстань між будівлями гаража та літньої кухні з прибудованими до неї приміщеннями по АДРЕСА_2 становить 1-2 м, в той час як повинна бути 8 м відповідно до вимог ДБН 360-92 (додаток 3.1.) «Містобудування, планування та забудова міських та сільських поселень» були чинні на день формування листа / на цей час це порушення вимог ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» Таблиця 15.2).

Факт самочинного будівництва спірних будівель підтверджується й актом перевірки Управління ДАБІ у Чернівецькій області від 30.08.2018, протоколом про адміністративне правопорушення від 30.08.2018, приписом про зупинення будівельних робіт та усунення порушень містобудівного законодавства від 30.08.2018р. (по цей час не виконаного), постановою у справі про адміністративне правопорушення N? 57/18/1024-1.20/2-1581 від 13.09.2018, якою відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 96 КУПА.

Обставини здійснення відповідачем самочинного будівництва встановлено й судовими рішеннями: постановою Чернівецького апеляційного суду від 24.07.2019 у справі № 716/141/19, рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06.07.2022 у справі № 716/273/19, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 08.09.2022, які є преюдиційними для даної справи.

Зокрема, у постанові Чернівецького апеляційного суду від 08.09.2022 (с. 7), посилаючись на вказані вище письмові докази, колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про самовільне будівництво ОСОБА_3 об?єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , вимогу про знесення яких заявляв позивач.

З наведеного слідує, що між сторонами у справі виник спір з приводу самочинного будівництва.

Як вбачається з позову, в якості способу захисту порушеного права позивач обрав вимогу про зобов`язання відповідача частково знести об`єкти самочинного будівництва шляхом зменшення їх висоти до 2.80 м.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно із статтею 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Частиною першою статті 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з положеннями частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною другою статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, для того, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація.

Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно із частинами першою, другою, четвертою, сьомою статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно із частиною другою статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України).

Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 17 травня 2021 року у справі № 296/1033/18.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У постанові Верховного Суду від 17.01.2022 у справі № 442/4338/17 викладено висновок про те, що за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва особа (власник) може заявити за умови доведеності факту порушення своїх прав самочинною забудовою.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред?явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 3К України. Позов може бути пред?явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов?язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення (постанова Верховного Суду від 15.05.2024 у справі № 459/2076/21).

У постанові Верховного Суду від 18.06.2024 у справі N? 204/8412/23 зазначено, що з урахуванням змісту статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в поєднанні з приписами статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за вимогами про знесення самочинного будівництва можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, а також інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

За загальним правилом у справах про знесення самочинного будівництва позивач зобов?язаний довести не лише факт самочинного будівництва, а й порушення його прав як власника (співвласника) чи користувача земельної ділянки таким самочинним будівництвом. Лише у випадку доведеності порушення самочинним будівництвом прав позивача, знесення самочинного будівництва можливо оцінювати на предмет можливості

його застосування як крайнього заходу впливу на забудовника (постанова Верховного Суду від 27.11.2024 у справі N? 947/38994/20).

За результатами проведеного на замовлення позивача судовим експертом Лещишиним В.В. експертного будівельно-технічного дослідження № 19005 від 08.02.2019, який досліджено в судовому засіданні, встановлено наступні обставини:

На земельній ділянці, яка знаходиться по АДРЕСА_1 на відстані 2,10 м, з одного боку, і 3,20 м від кута вищезазначеної тераси, стоїть господарська споруда, а саме літня кухня літ. «Б» з погребом літ. «В» та сарай літ. «К».

На земельній ділянці, яка знаходиться по АДРЕСА_2 на відстані 1,10 м від огорожі самочинно зведені гараж літ. «Е», літня кухня літ. «Ж», в тому числі тераса літ. «Ж-ж», вхід в підвал літ. «Ж-вх/пд.», підвал літ. «Ж-пд».

Будівлі самочинно зведені в садибі, яка розташована по АДРЕСА_2 без заходів по відведенню дощових та талих вод, що спричиняє надмірне зволоження низу стін, опоряджувального шару стіни та цоколя, фундаменту та основи фундаментів будівель, як по АДРЕСА_1 , так по АДРЕСА_2 .

Окрім того, частина огорожі та будівлі гаража, літньої кухні та тераси в домоволодінні по АДРЕСА_2 закривають доступ світла на земельну ділянку по АДРЕСА_1 з 22 березня по 22 вересня; на частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 пряме сонячне проміння може не потрапляти зовсім, що є порушенням норм інсоляції.

Відстань, необхідна для догляду за будівлями по АДРЕСА_1 і здійснення їх поточного ремонту від найбільш виступної конструкції стіни до межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 , не відповідає вимогам ні Державних будівельних норм, ні методичним рекомендаціям про встановлення таких відступів від найбільш виступної частини стін будівлі чи ширини проходу, проїзду по земельній ділянці.

Не витримуються норми пожежної безпеки, а саме відстань між самочинним будівництво і будівлями позивача складає від 2,10 м до 3,20 м, замість нормативної 8 м, а від гаражу відповідача до житлового будинку позивача (І ступінь вогнестійкості) не менше 12 м (Таблиця 15.2. ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій»).

Експертом також зроблено висновок, що потреби з обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 з проведення зовнішнього поточного ремонту стін, даху, обслуговування димовентиляційних каналів, інших конструктивних елементів будівель з можливістю встановлення риштування чи під?їзду спеціалізованої будівельної техніки наявною відстанню від господарських будівель (літньої кухні літ. Б, сараю літ. К) по АДРЕСА_1 та господарських будівель (гаражу літ. Е, літньої кухні літ. Ж, тераси Ж-ж) по АДРЕСА_2 не забезпечуються (а.с. 40-56).

Факт порушення самочинним будівництвом прав та інтересів позивача встановлений і постановою Чернівецького апеляційного суду від 08.09.2022р. у справі № 716/273/19, в якій колегія суддів погодилася із висновком суду першої інстанції щодо порушення у даному випадку вказаним самочинним будівництвом прав позивача, як власника та користувача сусідньої земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку.

Враховуючи висновки Чернівецького апеляційного суду у постанові від 08.09.2022 у справі №716/273/19, предметом якої вже було питання знесення самочинного будівництва відповідача, ОСОБА_2 замовлено будівельно-технічну експертизу щодо визначення частини самочинних будівель, яка порушує його права та інтереси; яку саме частину вказаних будівель слід знести та чи можлива перебудова самочинного будівництва у відповідність до ДБН.

Судовим експертом Юзвенко Р.В. складено висновок будівельно-технічної експертизи № 36 від 04.04.2025. Зазначеним висновком, який досліджено в судовому засіданні, експертом встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_2 на відстані 1,10 м від огорожі зведено гараж літ. Е, літню кухню літ. Ж з підвалом та терасою, в яких спільна стіна (будівлі зблоковані).

Вказаний одноповерховий гараж з мансардним поверхом прямокутної форми розмірами 16,84 м (довжина) на 5,45 м (ширина), висотою 4,65 м + 3,35 м, воротами розміром 3,21 м (ширина) на 2,50 м (висота).

Будівля гаражу по АДРЕСА_2 зведена без заходів по відведенню дощових і талих вод, що спричиняє надмірне зволоження нижньої частини стін, опоряджувального шару стіни та цоколя, фундаменту будівель як по АДРЕСА_2 , так і по АДРЕСА_1 .

Частина огорожі та будівля зведеного гаражу в домоволодінні по АДРЕСА_2 закривають доступ світла на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , а в весняно-осінній період на частину вказаної ділянки може не потрапляти зовсім, що є порушенням норм інсоляції.

Самочинно збудовані гараж літ. »Е» з літньою кухнею літ`Ж» з входом в підвал та терасою на земельній ділянці по АДРЕСА_2 , негативно впливають на зручність утримання суміжної земельної ділянки АДРЕСА_1 та зведених на ній житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Збудовану самочинно зблоковану будівлю (гараж, вхід в підвал, літню кухню з терасою) по АДРЕСА_2 необхідно привести у відповідність до вимог ДБН В.2.3-15:2007 «Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів», тобто довжину зблокованої будівлі залишити на рівні 16,8 м, ширину залишити існуючу 5,45 м, а висоту встановити на рівні перемички, що встановлена над воротами гаражу рівні 2,80м (2,50м /висота до перемички/ + 0,22м /висота самої перемички/ + ще 8 см для встановлення покрівлі), яка буде відповідати нормативній висоті, що збільшить освітлення земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Враховуючи те, що відстань від стін самочинно збудованого гаражу літ. Е з літньою кухнею літ. Ж по АДРЕСА_2 до фасаду літньої кухні в домоволодіння по АДРЕСА_1 не відповідає вимогам санітарних норм (освітлення), протипожежним нормам (відстань менше 8 м), то необхідно провести роботи по перебудові/демонтажу самочинно збудованих гаражу з літньою кухнею, входом в підвал та терасою по АДРЕСА_2 , а саме приведення їх до розмірів, вказаних вище.

При цьому експерт зауважила, що оскільки протипожежна відстань між будівлями менша від нормативної та освітлення не відповідає санітарним нормам, то для приведення фактичної відстані до вимог ДБН, виникає необхідність демонтажу частини об`єкту дослідження.

Щодо питання можливості проведення перебудови самовільного будівництва у відповідність до норм ДБН, то експерт вказала, що ці роботи повинні виконуватися після виконання відповідної проектної та дозвільної документації у відповідності до вимог ДБН А.2.2.-3:2014 та нормативних актів у сфері містобудування з ретельним дотриманням будівельних технологій та техніки безпеки (а.с.56-63).

Інсоляція - це пряме сонячне опромінення поверхонь чи просторів або кількість сонячної енергії, яка досягає земної поверхні за певний період часу. Відповідно до п. 6.1 розділу 6 «Природне освітлення» ДБН В.2.5- 28:2018 «ПРИРОДНЕ І ШТУЧНЕ ОСВІТЛЕННЯ» – приміщення з постійним перебуванням людей повинні мати природне освітлення. Норми ДСТУ-Н Б В.2.2-27:2010 визначають, скільки годин на добу пряме сонце має потрапляти до житлових кімнат (зазвичай не менше 2,5 годин на добу у період з 22 березня по 22 вересня), щоб підтримувати безпечний мікроклімат і природну дезінфекцію.

Допитана в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_6 повідомила, що спеціальних розрахунків інсоляції, передбачених ДСТУ-Н Б В.2.2- 27:2010 «Настанова з розрахунку інсоляції об`єктів цивільного призначення», не проводила. Вона дійшла до висновку про порушення інсоляції, здійснюючи спостерігання за доступом сонячних променів на будівлі та ділянку позивача під час перебування на цій території при проведенні експертизи. Більше того, в своєму висновку експерт вказала про «можливу» відсутність сонячних променів у весняно - осінній період.

З метою розрахунку впливу сусіднього будинку на виконання норм інсоляції у приміщенні кухні існуючої будівлі літньої кухні за адресою: АДРЕСА_1 кваліфікованим спеціалістом-архітектором ОСОБА_7 складено відповідний Розрахунок тривалості інсоляції № 68-03-26-АР від 03.2026, з якого вбачається , що згідно геометричних методів розрахунку тривалості інсоляції за допомогою інсоляційної лінійки визначено, що нежитлова будівля (згідно схеми генплану поз. "3" див. арк. 4) розташована ближче від горизонталі 5 м на інсоляційній лінійці, тому затінює РТ (розрахункову точку) у межах усього кута видимості. Тривалість інсоляції на період 22 березня та 22 вересня становить – 0 год. ( а.с.131-138).

Отже, доступ природного сонячного світла до будівлі кухні позивача у весняно-осінній період обмежений повністю через самочинне будівництво відповідача.

Судом встановлено, що позивач 27.10.2023 надіслав відповідачу рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення пропозицію про здійснення перебудови самочинно збудованого гаражу з мансардним поверхом ( а.с.38-39), проте остання ОСОБА_3 була проігнорована.

Така бездіяльність відповідача свідчить про його небажання здійснити перебудову самочинно зведеного гаражу, літньої кухні, підвалу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та зобов`язання відповідача знести самочинно збудовані зблоковані гараж літ. Е з входом в підвал літ. Вх/пд., літню кухню під літ. «Ж» з терасою літ. «Ж-ж» за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зменшення їх висоти до висоти 2,80 м (довжину будівель залишити на рівні 16,8 м, шитиму залишити існуючу -5,45 м), оскільки в судовому засідання знайшли підтвердження факти здійснення відповідачем самочинного будівництва з істотним порушенням будівельних норм та правил, які порушують права позивача користування належним йому нерухомим майном та обслуговування його, як суміжного власника земельної ділянки, а також відмови від здійснення перебудови.

При цьому доводи сторони відповідача про застосування строку позовної давності, як підстави для відмови у задоволенні позову, суд вважає безпідставними, оскільки в п.29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 6 зазначено: «Враховуючи, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, строк позовної давності на вимоги про проведення перебудови самочинно збудованого чи такого, що будується, житлового будинку, прибудови до нього, будівлі, споруди чи іншого нерухомого майна, а також про знесення таких об`єктів не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після закінчення чи початку будівництва». Тобто, позовна давність до вимоги про знесення самочинного будівництва, на яке ОСОБА_3 не набув права власності , не застосовується, відтак ОСОБА_2 такий строк не пропущено.

У відповідності до приписів ст.141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1211,20 грн сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви, а також 4460,20 грн витрат за проведення будівельно-технічної експертизи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 76, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Цивільний позов – задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_3 знести самочинно збудовані зблоковані гараж літ. Е з входом в підвал літ. Вх/пд., літню кухню під літ. «Ж» з терасою літ. «Ж-ж» за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зменшення їх висоти до висоти 2,80 м ( довжину будівель залишити на рівні 16,8 м, ширину залишити існуючу - 5,45 м).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1211,20 грн сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви, а також 4460,20 грн витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вречене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу призначити судове засідання на 27.10.2026 о 16 : 00 год.

Встановити строк сторонам у справі ( їх представникам) для подання доказів, понесених ними судових витрат, у зв`язку з розглядом справи до 17.10.2026.

Роз`яснити, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява про розподіл судових витрат буде залишена без розгляду.

Повний текст рішення складено 12.10.2026.

Суддя Олена ПУХАРЄВА