Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №654/880/21 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

іменем України

справа №654/880/21

провадження №22-ц/819/675/26

06 жовтня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач),

судді: Базіль Л.В.,

Майданік В.В.,

секретар судового засідання: Манько К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 15 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Сіянка В.М., у справі за позовом керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Херсонської обласної державної адміністрації до Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним (недійсним) та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки у державну власність,

встановив:

12 серпня 2026 року Херсонським міським судом Херсонської області, якому визначено підсудність розгляду справ Голопристанського районного суду Херсонської області, постановлена ухвала про часткове відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі №654/880/21. З відновлених матеріалів судового провадження встановлено наступне.

Стислий зміст позовних вимог

В квітні 2021 року керівник Скадовської окружної прокуратури Херсонської області, діючи в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Херсонської обласної державної адміністрації, звернувся до Голопристанського районного суду Херсонської області з позовом до Голопристанської районної державної адміністрації (правонаступником якої є Скадовська районна державна адміністрація Херсонської області), ОСОБА_1 , в якому просив:

-визнати незаконним (недійсним) та скасувати розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації №232 від 14.04.2011 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам», а саме: пункт 1 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу сільськогосподарського призначення Геройської сільської ради для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 площею 1,3625 га, та пункт 3 в частині передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Геройської сільської ради ОСОБА_1 площею 1,3625 га;

-визнати недійсним державний акт ЯИ №801225 на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,3625 га, кадастровий номер 6522381500:07:010:0002, розташовану на території Геройської сільської ради Голопристанського району Херсонської області;

-зобов`язати ОСОБА_1 повернути у державну власність в особі Херсонської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 1,3625 га, кадастровий номер 6522381500:07:010:0002, розташовану на території Чулаківської (Геройської) сільської ради Скадовського (Голопристанського) району Херсонської області, вартістю 33014,87 грн, шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі;

-визнати за Херсонською обласною державною адміністрацією право власності на земельну ділянку площею 1,3625 га, кадастровий номер 6522381500:07:010:0002, розташовану на території Чулаківської (Геройської) сільської ради Скадовського (Голопристанського) району Херсонської області.

Позов мотивований тим, що розпорядженням голови Голопристанської районної державної адміністрації №755 від 19.12.2008 ОСОБА_1 був наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Геройської сільської ради орієнтовною площею до 2,0 га.

Розпорядженням голови Голопристанської районної державної адміністрації №232 від 14.04.2011 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу сільськогосподарського призначення Геройської сільської ради для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 площею 1,3625 га та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на території Геройської сільської ради площею 1,3625 га. На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку.

Прокурор вказав, що безоплатна передача у власність відповідачки земельної ділянки відбулася із порушенням вимог земельного та водного законодавства, оскільки спірна ділянка віднесена до земель водного фонду та розташована в межах прибережної захисної смуги Дніпро-Бузького лиману Чорного моря, а тому передача ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства є незаконною.

Зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 15 вересня 2021 року позов прокурора задоволений частково.

Визнано незаконним (недійсним) та скасовано розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації №232 від 14.04.2011 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам», а саме: пункт 1 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу сільськогосподарського призначення Геройської сільської ради для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 площею 1,3625 га, та пункт 3 в частині передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Геройської сільської ради ОСОБА_1 площею 1,3625 га.

Визнано недійсним державний акт ЯИ №801225 на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,3625 га, кадастровий номер 6522381500:07:010:0002, розташовану на території Геройської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути у державну власність в особі Херсонської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 1,3625 га, кадастровий номер 6522381500:07:010:0002, розташовану на території Чулаківської (Геройської) сільської ради Скадовського (Голопристанського) району Херсонської області, вартістю 33014,87 грн, шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Херсонської обласної прокуратури 9080 гривень судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано доведеністю факту розташування переданої у власність ОСОБА_1 земельної ділянки 6522381500:07:010:0002 в межах прибережної захисної смуги Дніпро-Бузького лиману та віднесення ділянки до земель водного фонду, що підтверджено актом огляду ділянки від 09 вересня 2020 року, з якого встановлено, що частина земельної ділянки площею 0,3293 га знаходиться у воді Дніпро-Бузького лиману, а інша частина ділянки площею 1,0332 га розташована безпосередньо біля самого урізу води Дніпро-Бузького лиману.

Суд першої інстанції зазначив, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри, передбачені статями 60 ЗК України та 88 ВК України.

Проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд вказав, що землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України, а відтак розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації №232 від 14 квітня 2011 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки площею 1,3625 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Геройської сільської ради є незаконним та підлягає скасуванню. Оскільки розпорядчі документи, на підставі яких був виданий відповідачці ОСОБА_1 державний акт серії ЯИ №801225 на право власності на земельну ділянку 6522381500:07:010:0002 є незаконними, то зазначений державний акт на землю слід визнати недійсним.

Прокурором не пропущений строк позовної давності звернення до суду, оскільки зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням вимог земельного та водного законодавства треба розглядати, як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовна вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку є негаторним позовом, який можна заявити впродовж усього часу порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Відмовивши у задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на спірну земельну ділянку за Херсонською обласною державною адміністрацією, суд зазначив, що в силу приписів закону власником (розпорядником) земельної ділянки, яка віднесена до земель водного фонду є Херсонська обласна адміністрація, а відтак відсутні підстави додатково в судовому порядку визнавати право власності на землю за власником землі.

Доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 15 вересня 2021 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про відмову прокурору в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована не повідомленням судом першої інстанції скаржника та її адвоката про день та час розгляду справи призначеного на 15 вересня 2021 року. У справі судове засідання призначалося на 14 вересня 2021 року, але розгляд справи по суті відбувся 15 вересня 2021 року, чим порушено право відповідача бути обізнаною про призначений розгляд справи.

Скаржник зазначила, що одержала у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення у спосіб, передбачений земельним законодавством, на підставі розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації №232 від 14 квітня 2011 року. Звернувшись до суду з позовом в 2021 році прокурором пропущений строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими місцевими державними адміністраціями рішеннями, не може свідчити про те, що прокурор в межах строку позовної давності не міг бути обізнаний щодо існування як оскарженого розпорядження, так і державного акту на право власності на землю та не доводить наявність поважних причин пропуску цього строку.

Суд безпідставно, за відсутності відповідного рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, визнав належність спірної ділянки до земель водного фонду. У справі не проводилося експертне дослідження щодо розташування ділянки в межах прибережної захисної смуги, а взятий до уваги протокол огляду місця події від 01 березня 2021 року та акт огляду ділянки, проведений в межах кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 197-1, ч.1 ст.367 КК України, не є належним доказом у цивільній справі, за відсутності вироку у кримінальній справі. Також скаржник вважає, що наданий Державною екологічною інспекцією Південного округу висновок від 02 березня 2021 року «Про дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Геройського старостинського округу Чулаківської ОТГ Скадовського району», в частині порушення ОСОБА_1 вказаних вимог та акт перевірки №06/1-14/118/21 від 01-02 березня 2021 року не є належними доказами у справі, оскільки перевірка здійснена з порушенням порядку її проведення. На думку скаржника, суд не мав брати до уваги й лист Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 22 лютого 2021 року про віднесення спірної ділянки до земель водного фонду як такий, що містить виключно суб`єктивну думку працівника цього органу.

Послалася на те, що на спірній земельній ділянці розташоване належне відповідачці нерухоме майно, збудоване нею в 2011 році, що підтверджується технічним паспортом на будівлю. В силу положень статей 377 ЦК України, 120 ЗК України до відповідача перейшло право власності на земельну ділянку, на якій розташовано нерухоме майно.

Постановлене у справі судове рішення від 15 вересня 2021 року порушує право відповідача на мирне володіння майном, закріплене в статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Правова позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу в.о. першого заступника керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, вказавши про законність та обґрунтованість рішення суду від 15 вересня 2021 року.

Серед іншого прокурор зазначив, що доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи квитанціями Укрпошти про доставлення судових повісток в призначені судові засідання на 28 травня, 06 серпня, 14 вересня 2021 року. Будучи належним чином повідомленою про слухання справи, ОСОБА_1 жодного разу в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 не спростовано факт знаходження земельної ділянки в прибережній захисній смузі та не доведено наявність на спірній ділянці належного відповідачці на праві власності нерухомого майна, оскільки технічний паспорт на виробничий будинок не підтверджує виникнення права власності на майно, яке підлягає обов`язковій державній реєстрації (стаття 182, частина четверта статті 334 ЦК України); в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на будь-яке нерухоме майно на спірній ділянці за ОСОБА_1 не зареєстровано.

Розгляд справи судом апеляційної інстанції

В судовому засіданні представник Херсонської обласної прокуратури Волкова Н.М. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Інші сторони до суду не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені, що підтверджено довідками про доставку судових повісток до електронних кабінетів Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Херсонської обласної та Скадовської районної військових державних адміністрацій Херсонської області.

Оскільки остання відома адреса місця проживання ОСОБА_1 знаходиться на тимчасово окупованій території Херсонської області, на виконання вимог статті 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідач повідомлена про місце, дату та час розгляду справи шляхом розміщення оголошення у відповідності до вимог діючого законодавства, а отже вважається такою, що належним чином повідомлена про розгляд справи.

Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність не з`явившихся сторін.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора Волкової Н.М., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Розпорядженням голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області №755 від 19 грудня 2008 року ОСОБА_1 був наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Геройської сільської ради орієнтовною площею до 2,0 га.

Розпорядженням голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області №232 від 14 квітня 2011 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу сільськогосподарського призначення Геройської сільської ради для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 площею 1,3625 га та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на території Геройської сільської ради площею 1,3625 га.

11 грудня 2012 року, на підставі розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області №232 від 14 квітня 2011 року, ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯИ №801225 на право власності на земельну ділянку площею 1,3625 га, кадастровий номер 6522381500:07:010:0002, розташовану на території Геройської сільської ради (за межами населеного пункту) Голопристанського району Херсонської області.

Право власності ОСОБА_1 на землю зареєстровано 11 грудня 2012 року в Державному земельному кадастрі, що підтверджено витягом від 12 жовтня 2020 року.

В межах кримінального провадження №12020235150000348 від 09 вересня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 197-1, ч.1 ст. 367 КК України, здійснено огляд земельної ділянки площею 1,3625 га, кадастровий номер 6522381500:07:010:0002, розташованої на території Геройської сільської ради Скадовського (Голопристанського) району Херсонської області, оформлений протоколом огляду місця події від 01 березня 2021 року, згідно якого встановлено, що частина вказаної земельної ділянки знаходиться у воді Дніпро-Бузького лиману, а інша частина - біля самого урізу води.

Згідно графічних матеріалів доданих до протоколу огляду місця події та виконаних сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_2, частина земельної ділянки з кадастровим номером 6522381500:07:010:0002 площею 0,3293 га знаходиться у воді Дніпро-Бузького лиману, інша частина цієї земельної ділянки площею 1,0332 га знаходиться безпосередньо біля самого урізу води Дніпро-Бузького лиману.

Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території земель Геройського старостинського округу Чулаківської ОТГ Скадовського району (Голопристанського району) Херсонської області №06/1-14/118/21 від 01-02 березня 2021 року встановлено, що передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній смузі Дніпровсько-Бузького лиману, частина землі знаходиться у воді. Огороджена з однієї сторони, вкрита рослинністю та очеретом.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 22 лютого 2021 року №10-21-0.41-869/2-21 підтверджено розташування спірної земельної ділянки в прибережній смузі Дніпро-Бузького лиману та оформлення права на земельну ділянку ОСОБА_1 , у тому числі і прийняття розпорядження Голопристанської державної районної адміністрації від 14 квітня 2011 року №232 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам», а в подальшому, як наслідок, видача та реєстрація державного акту на право власності на землю серії ЯИ №801225 від 11 грудня 2012 року здійснено з порушенням вимог Земельного та Водного кодексів України.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 19 ЗК України (тут і далі в редакції норм права на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема на землі сільськогосподарського призначення, землі водного фонду.

Згідно із частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

До земель водного фонду України відносяться, зокрема, землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

За змістом статті 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Отже, змістом статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Відтак, землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них (далі - Порядок № 486). Цей Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

Пунктами 4, 5 Порядку № 486 визначено, що у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 ВК України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Водночас, відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі №6-184цс15, Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 810/726/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/13358/17, при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги, необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тягар доказування покладається на сторони.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції дійшов висновку про віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду та керувався нормативними розмірами прибережних захисних смуг, установленими статтями 60 ЗК України, 88 ВК України та інформацією графічних матеріалів доданих до протоколу огляду місця події, виконаних сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_2, згідно яких частина земельної ділянки з кадастровим номером 6522381500:07:010:0002 площею 0,3293 га знаходиться у воді Дніпро-Бузького лиману, інша частина цієї земельної ділянки площею 1,0332 га знаходиться безпосередньо біля самого урізу води Дніпро-Бузького лиману.

Наведені обставини були підтверджені актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території земель Геройського старостинського округу Чулаківської ОТГ Скадовського району (Голопристанського району) Херсонської області №06/1-14/118/21 від 01-02 березня 2021 року, з якого встановлено, що передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній смузі Дніпровсько-Бузького лиману, частина землі перебуває у воді.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 22 лютого 2021 року №10-21-0.41-869/2-21 також підтверджено розташування спірної земельної ділянки в прибережній смузі Дніпро-Бузького лиману та оформлення права на земельну ділянку ОСОБА_1 з порушенням вимог земельного та водного законодавства.

В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_1 не спростувала належними та допустимими доказами твердження прокурора про розташування земельної ділянки в прибережній захисній смузі, а доводи апеляційної скарги про неможливість віднесення спірної ділянки до земель водного фонду за відсутності відповідного рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, слід визнати неприйнятними.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає неспроможними посилання скаржника на порушення прокурором строку позовної давності звернення до суду з огляду на таке.

Згідно частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, допоки існують правовідносини та правопорушення.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Зазначені висновки щодо належного способу захисту порушеного права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18); від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17-ц (провадження № 14-317цс19); від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

У постановах від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду, тобто на вказану вимогу не поширюється позовна давність.

Розглянувши справу та встановивши належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та обґрунтовано виходив із того, що прокурор пред`явив негаторний позов, до якого строки позовної давності не застосовуються. Відтак, твердження скаржника про пропуск прокурором строків позовної давності звернення до суду, колегія суддів оцінює критично.

Доводи апеляційної скарги про розташування на земельній ділянці збудованого ОСОБА_1 нерухомого майна слід визнати недоведеними, адже як правильно зазначив прокурор у відзиві на апеляційну скаргу наданий скаржником технічний паспорт на будівлю, не доводить набуття відповідачкою права власності на нерухоме майно.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про те, що постановлене у справі судове рішення від 15 вересня 2021 року порушує право відповідача на мирне володіння майном, закріплене в статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, колегія суддів зважила на висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у подібних правовідносинах, наведені в пунктах 114-121 у справі №310/702/21: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07).

Колегія суддів враховує, що позов прокурора у справі, яка є предметом касаційного перегляду спрямований на захист суспільного інтересу та відновленні становища, яке існувало до порушення права держави на землю, яка входить до прибережної захисної смуги струмка Сильня. Відтак, встановивши, що спірні земельні ділянки знаходяться у межах прибережної захисної смуги струмка Сильня, тобто відносяться до земель водного фонду і не могли бути передані у приватну власність відповідно до вимог чинного законодавства України апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора.

Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, своєю чергою, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель водного фонду.

Відтак, на переконання колегії суддів, задоволення позову у справі, яка є предметом касаційного перегляду жодним чином не порушує прав відповідачів в контексті положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції».

Ураховуючи наведені висновки суду касаційної інстанції, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення її прав на мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, слід визнати неприйнятними.

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Згідно пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що вона та її адвокат не були повідомлені про день, час та місце розгляду справи 15 вересня 2021року. Апеляційний суд зауважує, що у справі частково відновлені втрачені матеріали, серед яких відсутні докази підтвердження отримання відповідачем судових повісток про виклик до суду. Разом з цим, в оскарженому рішенні суд першої інстанції зазначив про належне повідомлення відповідача ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання; не повідомлення останньою про причини неявки до суду. Наведене підтверджено й протоколом судового засідання від 14 вересня 2021 року, виготовленим з автоматизованої системи документообігу суду, згідно якого відповідач у судове засідання призначене 14 вересня 2021 року на 16:00 годин не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. Головуючий видалився до нарадчої кімнати, судове засідання закінчено о 16год.30хв. Тобто, фактично судове засідання у справі призначалося на 14 вересня 2021 року, в яке ОСОБА_1 не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, що не заперечує й в апеляційній скарзі.

Проголошення судового рішення відбулося 15 вересня 2021 року, що не суперечить нормам цивільного процесуального права.

Наведене дає підстави вважати, що суд першої інстанції дотримався вимог процесуального закону щодо завчасного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи, а відтак доводи апеляційної скарги про зворотне слід визнати неприйнятними.

За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 15 вересня 2021 року постановлено з додержанням вимог закону, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, надана правильна оцінка наявним у справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак відсутні підстави для скасування оскарженого судового рішення.

Розподіл судових витрат в порядку частини тринадцятої статті 141 ЦПК України не здійснюється у зв`язку із залишенням апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 15 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 13 жовтня 2026 року.

Головуючий: В.О. Бездрабко

Судді: Л.В. Базіль

В.В. Майданік