Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №742/1380/26 — Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 742/1380/26

Провадження № 2/747/195/26

РІШЕННЯ

іменем України

13.10.2026 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі головуючої судді Тіщенко Л.В. за участю секретаря Зірки В.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» Савченко Т.О. звернулась до суду з даним позовом до відповідача. В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 23.06.2019 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 23.06.2019-100002904, за яким позичальнику наданий кредит у розмірі 6 000, 00 грн на наступних умовах: строк користування кредитом – 14 календарних днів з дати отримання, проценти 1680 грн, що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка). Графік платежів: сума кредиту 6 000 грн та проценти 1680 грн сплачуються до 06.07.2019 включно. В свою чергу позичальник свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, в зв`язку з чим станом на 17.12.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 10 680, 00 грн, з яких – 6 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 1680 грн – заборгованість за відсотками та 3 000 грн штрафу. Що стосується штрафу, то позивач повідомляє, що у відповідності до п 5.4 Договору передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником грошових зобов`язань за договором кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2 %, починаючи від 2% у перший день невиконання. Максимальний розмір штрафу встановлюється законом. Відповідачем не здійснено жодної оплати. 06.08.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № СЦ-060824-13, відповідно до якого клієнт відступив право вимоги до боржника за кредитним договором фактору, внаслідок чого клієнт передає, а фактор одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за кредитним договором. На виконання умов договору факторингу укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 23.06.2019-100002904 від 23.06.2019 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 . Отже станом на дату подання позовної заяви позивач є єдиним належним кредитором за кредитним договором № 23.06.2019-100002904 від 23.06.2019 року, укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 . Тому представник позивача просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 23.06.2019-100002904 від 23.06.2019 року.

Ухвалою від 15 червня 2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 14 липня 2026 року. 15 грудня 2025 року. Ухвалою від 14 липня 2026 року розгляд справи відкладено на 07 серпня 2026 року для надання можливості позивачу ознайомитись з поданим відповідачкою відзивом. Ухвалою від 07 серпня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» інформацію про наявність картки банку у відповідачки та виписку про рух коштів по рахунку, розгляд справи відкладено на 13 жовтня 2026 року, про що учасники справи повідомлені належним чином.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просили суд розглянути справу без участі представника позивача. Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, не повідомивши суд про причину неявки, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, відзив на позов поданий. Згідно ч.1 ст 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно наданого відповідачкою відзиву з заявленим позовом не погоджується, оскільки викладені в ньому обставини наявності в неї боргу їй невідомі. Викладені в позові обставини мають місце зазначені в рішенні Талалаївського районного суду від 23 грудня 2021 року, де було звернуте стягнення за виконавчим написом приватного нотаріуса від 29 грудня 2020 року, але дані обставини не були підтверджені і даний виконавчий напис був таким, що не підлягав виконанню. Позивач звертається з позовом до суду, в якому викладає обставини, що ніби-то мали місце 23 червня 2019 року, але не викладає обставини досудового врегулювання спору, і чомусь звертається до суду через сім років з часу як він зазначив обставини. В самому позові чомусь відображено лише пункти договору, а обставини, які б вказували на спір та причини, які б вказували на поважність термінів позовної давності. Відповідачка ОСОБА_1 вважає, що подана позовна заява про стягнення з неї боргу викладена з надуманих підстав і не може підлягати задоволенню, тому просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

23.06.2019 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Споживчий центр» із заявкою про надання їй кредиту в сумі 6 000 грн на строк 14 календарних днів та сплатою процентів 1680 грн. у заявці зазначено, що сума кредиту та проценти сплачуються до 06.07.2019 року включно. Позичальник ОСОБА_1 підписуючи заявку підтвердила, що ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти). Заявка підписана позичальником одноразовим ідентифікатором G7835 (а.с.15) Крім того позичальник ОСОБА_1 прийняла пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) (а.с. 22-23) Згідно підтвердження укладання кредитного договору 23.06.2019 року позичальнику ОСОБА_1 відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки від 23.06.2019 року, відповіді позичальника про прийняття пропозиції підтверджено укладення кредитного договору між ТОВ «Споживчий центр» та позичальником. Сума кредиту – 6 000 грн, строк користування кредитом – 14 календарних днів, проценти 1680 грн. Це підтвердження є невід`ємною частиною договору (а.с.20) 06 серпня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № СЦ-060824-13, відповідно до якого клієнт відступив право вимоги до боржника за кредитним договором фактору, внаслідок чого клієнт передає, а фактор одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за кредитним договором. (а.с.13-14) Згідно реєстр № 1 до Договору факторингу відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 23.06.2019-100002904 від 23.06.2019 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 (а.с.24-25) Згідно копії квитанції від 23.06.2019 року ТОВ «Споживчий центр» успішно перерахувало кошти в сумі 6 000 грн за договором № 23.06.2019-100002904 (а.с.26) Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 6 000 грн підтверджується також і наданою інформацією АТ «ПРИВАТ БАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів, згідно якої 23.06.2019 року на картковий рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти в сумі 6 000 грн. Згідно довідки про розмір простроченої заборгованості за Кредитним договором № 23.06.2019-100002904 заборгованість ОСОБА_1 складає 10 680, 00 грн, з яких – 6 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 1680 грн – заборгованість за відсотками та 3 000 грн штрафу (а.с.12)

Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки договір про відкриття кредитної лінії, укладений відповідачем з первісним кредитором, підписаний електронним підписом позичальника, що свідчить про те, що позичальник ОСОБА_1 , підписуючи його, погодилась з усіма умовами, то при вирішенні зазначеної справи судом застосовуються наступні норми права.

Відповідно до п.5 ч.1 ст 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно ч. 2 ст 6 Закону України «про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Згідно ч. 4, 6 ст 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язанні з нею. Частиною 8 ст 11 цього Закону встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, із вказаного вбачається, що кредитний договір були укладений в електронній формі. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 6 000 грн встановлено в ході розгляду справи. Тобто в ході розгляду справи судом встановлено, що первісним кредитором зобов`язання за укладеними договорами виконано в повному обсязі, але відповідач порушила умови договору, на які вона сама погодилась і свої зобов`язання за договором належним чином не виконує.

Крім положень спеціальних Законів стосовно укладення договорів в електронній формі, які законодавчо прирівнюються до договорів, укладених в письмовій формі, при вирішенні зазначеної справи судом застосовуються загальні норми ЦК України, що стосуються укладання правочинів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Враховуючи що відповідач ОСОБА_1 , укладаючи з первісним кредитором кредитний договір, право вимоги за яким перейшло до позивача згідно договору факторингу, усвідомлювала його умови, повністю з ними погодилась, про що свідчить її електронний підпис, не оспорювала його умови з моменту укладення, зазначений договір не визнавався недійсним в судовому порядку, і тому суд приходить до висновку, що відповідач порушила умови укладеного договору з первісним кредитором, за що наступає цивільно-правова відповідальність.

Розглядаючи посилання відповідачки у відзиві на рішення Талалаївського районного суду від 23 грудня 2021 року та на ухвалу від 25.11.2021 року нате, що викладені в позові обставини мають місце в зазначених нею рішеннях суду та виконавчий напис нотаріуса був визнаний таким, що не підлягає викон6анню, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Рішенням Талалаївського районного суду від 23 грудня 2021 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором, укладеним 25.05.2019 року з ТОВ «МІЛОАН», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФК «Кредит – Капітал» (а.с. 48-52) Предметом же даного позову є кредитний договір від 23.06.2019 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , право вимоги за яким перейшло до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР». Таким чином, посилання відповідачки у відзиві жодним чином не стосується предмету даного позову і тому не береться судом до уваги.

Перевіряючи наявність у ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним нею з ТОВ «Споживчий центр» кредитним договором, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні визначені ст. 512 ЦК України. Так, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Поняття договору факторингу міститься у ст.1077 ЦК України, згідно ч.1 якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 23.06.2019-100002904 від 23.06.2019 року, тому в силу умов даного договору та положень ст. 1054 ЦК України відповідач зобов`язана повернути суму основного боргу, суму заборгованості про нарахованим процентам, та штрафам, які передбачені умовами договору. Тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Розглядаючи клопотання відповідачки про застосування до даних правовідносин наслідків спливу позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому, за змістом норми цієї статті, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. Згідно ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Проаналізувавши вимоги закону, щодо позовної давності, суд приходить до наступного.

Так, враховуючи, що право вимоги за кредитним договором, укладеним відповідачкою з первісним кредитором позивач набув на підставі укладеного договору факторингу 06.08.2024 року, то саме з цього часу позивачі дізнався про порушення своїх прав відповідачкою. Станом на дату подання позову трирічний строк ще не сплив, тому підстави для застосування наслідків спливу позовної давності у суду відсутні.

Таким чином в ході розгляду справи судом встановлено, що належними та допустимими доказами підтверджений факт укладання між первісним кредитором та ОСОБА_1 кредитного договору № 23.06.2019-100002904 від 23.06.2019 року у передбаченій законом формі, виконання кредитором умов договору про надання позичальнику кредитних коштів, перехід права вимоги за даним кредитним договором до позивача, невиконання відповідачкою зобов`язань з повернення кредитних коштів разом із нарахованими процентами за користування кредитними коштами та штрафами, що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором на користь позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України). Згідно із ст. 12, 81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Відповідачкою свої заперечення проти позову належним чином не обґрунтовані.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2662, 40 грн згідно платіжної інструкції від 09.03.2026. З огляду на викладене, враховуючи, що в ході розгляду справи суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача сума сплаченого судового збору в повному обсязі, яка була сплачена позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі (а.с. 1), та сума витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви в паперовій формі листом з описом вкладення в сумі 194, 58 грн.

На основі викладеного, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 18, 89, 95, 133, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, ст. 526, 530, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОРР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за кредитним договором № 23.06.2019-100002904 від 23.06.2019 року в сумі 10 680 (десять тисяч шістсот вісімдесят) грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп та витрати по оплаті надсилання стороні відповідача позовної заяви в паперовій формі листом з описом вкладення в сумі 194 (сто дев`яносто чотири) грн 58 коп, всього 2856 (дві тисячі вісімсот пятдесят шість) грн 98 коп.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Учасники справи :

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», адреса місцезнаходження: вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601 м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 43170298.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації – АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 .

Суддя Л.В.Тіщенко