Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №743/370/26 — Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/370/26

Провадження № 2/743/367/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.01.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір № 445055 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000 гривень шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 . Відповідач зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу № ККЛУ-16112020, укладеного 16.11.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 19 500 гривень: тіло кредиту - 5 000 гривень, проценти - 13 785 гривень, пеня - 715 гривень, а також судові витрати: судовий збір у розмірі 2 662,40 гривні та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 03.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.06.2026.

Цією ж ухвалою за клопотанням позивача витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 та виписку по ньому за 16.01.2020.

28.04.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана судом інформація.

Ухвалою від 24.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.10.2026.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

16.01.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір № 445055 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах споживчого кредиту. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «X899», який згідно з довідкою про ідентифікацію направлено 16.01.2020 на номер телефону НОМЕР_3 . Невід`ємною частиною договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», затверджені наказом директора від 21.10.2019 № 07-ОД (далі - Правила).

За пунктом 1.1 кредитного договору товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 5 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності. Позика видається строком на 30 днів (пункт 1.2). Акційна процентна ставка становить 0,01 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах строку надання позики, стандартна - 1,90 % від суми позики за кожен день користування позикою (пункти 1.3.1, 1.3.2). Згідно з графіком платежів (додаток № 1 до договору) позику та проценти в загальній сумі 5 015 гривень належало повернути не пізніше 15.02.2020.

Відповідно до пункту 1.6 кредитного договору позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний клієнтом. Пунктом 3.2 договору передбачено, що проценти нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики, в межах строку надання позики, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів, зазначеної у графіку розрахунків.

Згідно з пунктом 3.4.2 кредитного договору у разі прострочення виконання зобов`язань за договором більше ніж на 3 календарні дні клієнт зобов`язаний сплатити товариству процент за користування позикою у розмірі стандартної процентної ставки від суми позики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування позикою у межах строку надання позики. За пунктом 3.4.3 договору з 4 дня прострочення товариство відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою до дня повернення позики, але не більше ніж до 90-го дня прострочення.

Пунктом 4.4 кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення повернення суми позики клієнт зобов`язаний сплатити товариству неустойку у вигляді штрафу в розмірі 1,1 % від суми позики, що становить 55 гривень, за кожен день існування порушення.

15.02.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено додаткові договори № 641431 і № 642933 до кредитного договору. У них зазначено, що у зв`язку з неможливістю виконання клієнтом зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк клієнт звернувся до товариства з проханням продовжити строк користування позикою. Додатковими договорами строк користування позикою продовжено на строк, що дорівнює строку, установленому пунктом 1.2 договору, встановлено нову дату повернення позики та сплати процентів (за додатковим договором № 642933 - не пізніше 17.03.2020) та процентну ставку 1,60 % від суми позики за кожен день користування позикою. Додаткові договори підписано відповідачем електронним підписом 15.02.2020.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» перерахувало кредитні кошти через платіжну установу ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Згідно з листом цієї установи від 07.01.2026

№ 1-0701 16.01.2020 о 00:18:02 на підставі договору на переказ коштів від 12.03.2019 № ФК-П-19/03-01 успішно перераховано 5 000 гривень на платіжну картку клієнта, номер транзакції в системі iPay.ua - 46593074, призначення платежу: «Зарахування 5000 грн на карту НОМЕР_1 ».

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» листом від 18.04.2026 № 20.1.0.0.0/7-260413/66476-БТ повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 (рахунок НОМЕР_5 ), а також що виписка по цьому рахунку за період з 16.01.2020 по 16.01.2020 відсутня.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 17.11.2020, складеного ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», заборгованість відповідача становить 19 500 гривень: тіло кредиту - 5 000 гривень, проценти за користування - 13 785 гривень, штрафні санкції - 715 гривень.

З розрахунку вбачається така структура нарахувань. За період з 16.01.2020 по 14.02.2020 нараховано проценти за акційною ставкою (0,50 гривні на день) у сумі 15 гривень, які 15.02.2020 відображено як сплачені. За період з 16.02.2020 по 16.03.2020 нараховано проценти за ставкою 1,60 % (80 гривень на день) у сумі 2 400 гривень. 21.03.2020 одноразово нараховано 3 215 гривень, з яких 2 835 гривень становить перерахунок процентів за період з 16.01.2020 по 14.02.2020 за стандартною ставкою 1,90 % (30 днів ? (95 - 0,50)), а 380 гривень - проценти за стандартною ставкою за чотири дні після закінчення строку кредитування. За період з 22.03.2020 по 15.06.2020 нараховано проценти за стандартною ставкою (95 гривень на день) у сумі 8 170 гривень. За період з 01.05.2020 по 13.05.2020 нараховано штраф (55 гривень на день) у сумі 715 гривень.

16.11.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (клієнт) та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № ККЛУ-16112020.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 16.11.2020 до договору № ККЛУ-16112020 загальна сума заборгованості за кредитним договором № 445055 складає 19 500 гривень, а саме: 5 000 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 5 235 гривень - заборгованість по відсотках, 8 550 гривень - заборгованість по прострочених відсотках, 715 гривень - штрафи/пеня.

Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 445055 у тому обсязі, який існував на момент переходу цього права, у розмірі 19 500 гривень, а саме: 5 000 гривень - заборгованість по кредиту, 13 785 гривень - заборгованість по відсотках, 715 гривень - штрафи/пеня.

IV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом частин 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону НОМЕР_3 не належить відповідачу або що ідентифікатор «X899» було використано іншою особою.

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір укладено у передбаченій законом формі, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, якщо інше не встановлено договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 констатувала, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, суду необхідно здійснити тлумачення умов відповідного договору та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності за період після закінчення строку кредитування, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Системний аналіз частини 1 статті 638 ЦК України по відношенню до кредитних договорів дозволяє зробити висновок, що строк кредитування є істотною умовою таких договорів. Пролонгація строку кредитування є зміною умови кредитного договору, яка за статтею 654 ЦК України має вчинятися в такій самій формі, що й сам договір. Зміна строку кредитування шляхом пролонгації має бути доведена належними і допустимими доказами (статті 76, 78 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що пролонгацію строку кредитування підтверджують додаткові договори від 15.02.2020 № 641431 і № 642933, укладені в електронній формі. За цих обставин строк кредитування фактично продовжений до 17.03.2020.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 3.4.3 кредитного договору з 4 дня прострочення товариство відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою до дня повернення позики, але не більше ніж до 90-го дня прострочення. Системне тлумачення цього пункту дозволяє дійти висновку, що сторони передбачили нарахування процентів і за період після закінчення строку кредитування, тобто за неправомірну поведінку позичальника.

Водночас за період після спливу строку кредитування користування коштами позичальником є неправомірним - позичальник не має права правомірно не повертати кредит, він зобов`язаний його повернути. Наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання врегульовані спеціальною нормою - частиною 2 статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За цих обставин нарахування позивачем процентів за період поза межами строку кредитування на підставі пункту 3.4.3 кредитного договору і статті 1048 ЦК України не ґрунтується на вимогах закону, оскільки правовий режим таких платежів визначається спеціальною нормою - частиною 2 статті 625 ЦК України.

Строк кредитування за договором закінчився 17.03.2020. Нарахування позивачем процентів за період з 18.03.2020 по 15.06.2020 на загальну суму 8 550 гривень (380 + 8 170) здійснено з порушенням наведеного вище правового режиму.

Не підлягають стягненню й проценти в сумі 2 835 гривень, нараховані позивачем 21.03.2020 шляхом перерахунку процентів за період з 16.01.2020 по 14.02.2020 за стандартною ставкою на підставі пункту 3.4.2 кредитного договору.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, первісний строк користування позикою, протягом якого діяла акційна ставка, закінчився 15.02.2020. Прострочення в цей період відповідач не допустив: того ж дня сторони продовжили строк користування позикою додатковими договорами та встановили на новий строк іншу процентну ставку - 1,60 %. Проценти за первісний строк у сумі 15 гривень позивач у власному розрахунку відобразив як сплачені. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, зобов`язання зі сплати процентів за період з 16.01.2020 по 14.02.2020 припинилося його виконанням.

Перерахунок процентів за вже сплачений період за підвищеною ставкою позивач здійснив у зв`язку з простроченням, яке виникло після 17.03.2020. Така додаткова сума не є платою за користування кредитом у розумінні статті 1048 ЦК України, оскільки розмір плати за цей період уже був визначений і сплачений. За своєю правовою природою вона є грошовою санкцією, що настає у зв`язку з порушенням зобов`язання, тобто неустойкою (частина 1 статті 549 ЦК України), і на неї поширюється наведений нижче припис пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відповідно до статей 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, чинній на час виникнення прострочення) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позичальник у разі прострочення ним виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення.

Карантин на території України встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 з 12.03.2020. Прострочення відповідачем виконання зобов`язання виникло після 17.03.2020, тобто в період дії карантину. Відповідно штраф у сумі 715 гривень, нарахований за період з 01.05.2020 по 13.05.2020, а також перерахунок процентів у сумі 2 835 гривень, зумовлений цим простроченням, стягненню не підлягають.

Розмір нарахованих позивачем сум відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону, окрім процентів за період після закінчення строку кредитування у розмірі 8 550 гривень, перерахунку процентів за первісний строк у розмірі 2 835 гривень і штрафу у розмірі 715 гривень, нарахування яких є неправомірним. У цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Водночас відмова в стягненні процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, не позбавляє позивача правового захисту в охоронних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 констатувала, що права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У межах цієї справи позивач таких вимог не заявляв, а тому суд їх не оцінює.

Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 1.6 кредитного договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» перерахувало 5 000 гривень на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 07.01.2026 № 1-0701. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець належно виконав своє зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

Повідомлення банку про відсутність виписки за 16.01.2020 цього висновку не спростовує: банк не повідомляв, що кошти на рахунок відповідача не надходили. Водночас 15.02.2020, тобто після надання позики, відповідач уклав додаткові договори про продовження строку користування позикою, у яких зазначено про його звернення з проханням продовжити строк у зв`язку з неможливістю виконання зобов`язань за договором у встановлений строк. Така поведінка відповідача свідчить про те, що він визнавав отримання позики та наявність зобов`язання з її повернення. Оцінюючи докази в їх сукупності за стандартом вірогідності (стаття 89 ЦПК України; постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17), суд вважає факт надання відповідачу кредитних коштів доведеним.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, право грошової вимоги за кредитним договором № 445055 перейшло від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до позивача на підставі договору факторингу. Позивач набув це право в обсязі, який існував на момент його переходу, у розмірі 19 500 гривень.

Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах і має право вимагати від відповідача виконання зобов`язання за кредитним договором.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подав, доводів позивача про укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення не спростував. Жодних доказів недійсності кредитного договору в цілому або окремих його умов, погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано позивачем у розрахунку, або інших обставин, які б свідчили про неправильність обчислення суми боргу, відповідач суду не надав. Власного контррозрахунку заборгованості відповідач також не подав.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що позиція позивача в частині укладення договору, надання коштів і невиконання відповідачем зобов`язання обґрунтована письмовими доказами, які узгоджуються між собою, а відповідач цих обставин не спростував, суд вважає твердження позивача в цій частині такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23.03.2020 у справі № 331/7975/13-ц.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» і відповідачем виникли кредитні правовідносини, у межах яких ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» належним чином виконало свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Право грошової вимоги за цим кредитним договором у тому обсязі, який існував на момент його переходу, набув позивач. Водночас відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконав.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16.01.2020 № 445055 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 7 400 гривень (тіло кредиту - 5 000 гривень, проценти - 2 400 гривень) з мотивів, наведених вище в розділі IV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 12 100 гривень слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 662,40 гривні.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 19 500 гривень, з яких задоволено 7 400 гривень, що становить 37,95 % від заявлених вимог (7 400 / 19 500 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 010,38 гривні (2 662,40 ? 37,95 %).

Позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень, на підтвердження чого надав договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 № 0107, акт наданих послуг від 09.03.2026 № 775, детальний опис наданих послуг, ордер на надання правничої (правової) допомоги та виписку з Єдиного державного реєстру щодо АО «Апологет».

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, включають витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

З урахуванням викладеного, документально підтвердженими та такими, що належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 гривень.

Водночас, відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. Аналогічних критеріїв дотримується і Європейський суд з прав людини при присудженні судових витрат за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: за висновком ЄСПЛ у рішенні від 23.01.2014 у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України (заява № 19336/04, пункт 268), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Дана справа за своїм змістом не є складною: спірні правовідносини стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором, обставини справи підтверджуються обмеженим обсягом письмових доказів, відповідач відзиву на позов не подав і обставин, на які посилався позивач, не спростовував. Заявлені адвокатом роботи зводяться переважно до складання позовної заяви, яка за своєю структурою є типовою для цієї категорії спорів. З огляду на це, заявлений позивачем обсяг витрат на правничу допомогу, що становить понад 40 % ціни позову, є неспівмірним з фактично виконаною адвокатом роботою.

За цих обставин суд визнає обґрунтованими і такими, що відповідають критеріям співмірності, передбаченим частиною 4 статті 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в розмірі 37,95 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 138,50 гривні (3 000 ? 37,95 %).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів, Львівська область, 79018) заборгованість за кредитним договором від 16.01.2020 № 445055 у розмірі 7 400 (сім тисяч чотириста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів, Львівська область, 79018) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 138 (одна тисяча сто тридцять вісім) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів, Львівська область, 79018) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 010 (одна тисяча десять) гривень 38 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 13.10.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ