Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №743/375/26 — Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/375/26

Провадження № 2/743/369/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Коваль Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.03.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 8184555 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000 гривень шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору відступлення прав вимоги № 109-МЛ, укладеного 29.08.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 41 268,75 гривні: тіло кредиту - 12 000 гривень, прострочені проценти - 28 218,75 гривні, комісія - 1 050 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 02.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.06.2026.

Цією ж ухвалою витребувано від акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» письмові докази щодо належності ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_1 та виписку про рух коштів за нею за період з 11.03.2024 по 18.03.2024.

21.04.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана судом інформація.

03.06.2026 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника. У позовній заяві позивач також зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Ухвалою від 24.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.10.2026.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Ухвалою від 13.10.2026 суд постановив розглянути справу заочно на підставі наявних доказів відповідно до частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

11.03.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 8184555 (індивідуальна частина). Договір підписано відповідачем 11.03.2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 933013. Номер мобільного телефону позичальника, зазначений у кредитному договорі та в заяві на отримання кредиту, - НОМЕР_2 .

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 кредитного договору сума кредиту становить 15 000 гривень; кредит надається загальним строком на 105 днів з 11.03.2024 і складається з пільгового періоду тривалістю 15 днів, що завершується 26.03.2024 (пункт 1.3.1), та поточного періоду тривалістю 90 днів, що закінчується 24.06.2024 - датою остаточного погашення заборгованості (пункт 1.3.2).

За пунктом 1.4 кредитного договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у рекомендовану дату платежу 26.03.2024, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 24.06.2024 (останнього дня строку кредитування).

Відповідно до пунктів 1.5.2, 1.5.3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються протягом пільгового періоду за ставкою 1,05 відсотка, а протягом поточного періоду - за стандартною ставкою 2,30 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.6). У пункті 1.5 договору визначено загальні витрати за кредитом за весь строк кредитування в розмірі 34 462,50 гривні та денну процентну ставку за весь строк кредитування - 2,19 відсотка.

Пунктом 2.2.2 кредитного договору передбачено, що нарахування процентів здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій). Згідно з пунктом 2.2.3 договору після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

За умовами пункту 2.3 кредитного договору пролонгація строку кредитування здійснюється за умови направлення позичальником електронного звернення із застосуванням одноразового ідентифікатора, підписання додаткового договору (додаткової угоди) з оновленим графіком платежів та сплати комісії за управління та обслуговування кредиту; виконання позичальником лише частини цих дій не призводить до пролонгації.

Відповідно до пункту 1.5.1 кредитного договору комісія за надання кредиту становить 1 050 гривень і нараховується за ставкою 7 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. У розділі «Терміни та визначення» кредитного договору комісію за надання кредиту визначено як одноразову винагороду, що сплачується позичальником за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту).

Графіком платежів (додаток № 1 до кредитного договору) передбачено єдиний платіж 24.06.2024 у сумі 49 462,50 гривні, з яких: сума кредиту - 15 000 гривень, проценти - 33 412,50 гривні, комісія за надання кредиту - 1 050 гривень.

Згідно з пунктом 2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_5.

За інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 14.04.2026, наданою на виконання ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) у банку емітовано картку № НОМЕР_5 . З виписки за рахунком цієї картки вбачається, що 11.03.2024 на неї зараховано 15 000 гривень з призначенням платежу «Miloan. Не оподатковується. Viplata zaima Miloan».

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором заборгованість відповідача станом на 09.03.2026 становить 41 268,75 гривні, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 12 000 гривень, прострочена заборгованість за відсотками - 28 218,75 гривні, прострочена заборгованість за комісіями - 1 050 гривень. Деталізованого розрахунку нарахування процентів (із зазначенням періодів, ставок і бази нарахування), а також відомостей про дати та розміри платежів, унаслідок яких заборгованість за тілом кредиту зменшилася з 15 000 гривень до 12 000 гривень, позивач суду не надав.

29.08.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 109-МЛ. Сторони цього договору підписали акт приймання-передачі реєстру боржників від 29.08.2024, оплату за відступлення прав вимоги в розмірі 899 798,13 гривні здійснено платіжною інструкцією № 5484 від 29.08.2024.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору № 109-МЛ загальна сума заборгованості за кредитним договором № 8184555 складає 41 268,75 гривні, а саме: 12 000 гривень - заборгованість по кредиту, 28 218,75 гривні - заборгованість по відсотках, 1 050 гривень - заборгованість по комісії. У цьому витязі датою закінчення строку дії кредитного договору зазначено 24.07.2024.

Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 8184555 у тому обсязі, який існував на момент переходу цього права, у розмірі 41 268,75 гривні, а саме: 12 000 гривень - заборгованість по кредиту, 28 218,75 гривні - заборгованість по відсотках, 1 050 гривень - заборгованість по комісії.

Позивач направив відповідачу претензію від 02.03.2026 вих. № 23867840/3419 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 41 268,75 гривні.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом частин 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону НОМЕР_2 не належить відповідачу або що ідентифікатор 933013 було використано іншою особою.

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір укладено у передбаченій законом формі, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 2.1 кредитного договору ТОВ «Мілоан» перерахувало 15 000 гривень на картку № НОМЕР_5 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я відповідача, що підтверджується інформацією та випискою АТ КБ «ПриватБанк», отриманими на виконання ухвали суду про витребування доказів. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України ТОВ «Мілоан» належно виконало своє зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець не має права встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які платежі, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю, які не передбачені цим Законом. ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності послуг, які за законом мають надаватися безоплатно, є нікчемною за частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічну правову позицію щодо нікчемності умови про сплату комісії, не пов`язаної з конкретною послугою, ОП КЦС ВС висловила в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір передбачає стягнення з позичальника комісії в розмірі 1 050 гривень за надання кредиту, яку визначено як винагороду за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту).

За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України надання (видача) кредитних коштів є основним зобов`язанням кредитодавця за кредитним договором, а проценти за користування кредитом - встановленою законом винагородою кредитодавця за надання кредиту і користування коштами.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь.

У зазначеній постанові ВП ВС також констатувала, що у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Таким чином, дії з підготовки, організації та надання (видачі) кредитних коштів становлять виконання основного зобов`язання кредитодавця за кредитним договором, а не окрему послугу, що надається позичальникові поза межами цього зобов`язання. Винагородою кредитодавця за ці дії є проценти за користування кредитом, передбачені кредитним договором. Аналогічний підхід застосувала ОП КЦС ВС у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які покладають на споживача додаткову плату за дії кредитодавця, що становлять виконання його основного зобов`язання за кредитним договором, є нікчемними. За цих обставин умова кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемною, а вимога позивача про стягнення комісії в розмірі 1 050 гривень задоволенню не підлягає.

Системний аналіз частини 1 статті 638 ЦК України по відношенню до кредитних договорів дозволяє зробити висновок, що строк кредитування є істотною умовою таких договорів. Пролонгація строку кредитування є зміною умови кредитного договору, яка за статтею 654 ЦК України має вчинятися в такій самій формі, що й сам договір. Зміна строку кредитування шляхом пролонгації має бути доведена належними і допустимими доказами (статті 76, 78 ЦПК України). Самого факту продовження користування позичальником кредитними коштами після первісно погодженої дати закінчення строку кредитування або самого факту нарахування позивачем процентів за період після цієї дати для висновку про пролонгацію недостатньо.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, у витязі з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги датою закінчення строку дії кредитного договору зазначено 24.07.2024, тоді як за пунктами 1.3, 1.3.2 кредитного договору строк кредитування закінчується 24.06.2024. Належних і допустимих доказів пролонгації строку кредитування в порядку, передбаченому пунктом 2.3 кредитного договору (електронного звернення позичальника, підписаного одноразовим ідентифікатором, додаткового договору (додаткової угоди) з оновленим графіком платежів, сплати комісії за управління та обслуговування кредиту), позивач суду не надав. За цих обставин строк кредитування за договором закінчився 24.06.2024.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, якщо інше не встановлено договором. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 констатувала, що цей припис може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Такий самий наслідок прямо передбачено пунктом 2.2.3 кредитного договору. Тому правомірність нарахування процентів суд перевіряє в межах строку кредитування - з 12.03.2024 по 24.06.2024.

Згідно з частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати 1 відсотка. Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону на перехідний період встановлено, що з 24.12.2023 по 21.04.2024 денна процентна ставка не може перевищувати 2,5 відсотка, а з 22.04.2024 по 19.08.2024 - 1,5 відсотка. Умова договору про споживчий кредит, що суперечить цьому Закону, є нікчемною (частина 5 статті 12 Закону).

Отже, у період з 12.03.2024 по 21.04.2024 максимальна денна процентна ставка становила 2,5 відсотка, і договірні ставки 1,05 та 2,30 відсотка її не перевищували, а в період з 22.04.2024 по 24.06.2024 максимальна ставка становила 1,5 відсотка на день. За таких обставин проценти за користування кредитом у межах строку кредитування, обчислені із суми кредиту 15 000 гривень, не можуть перевищувати 25 732,50 гривні.

Відповідно проценти за користування кредитом підлягають стягненню в розмірі 25 732,50 гривні, а у задоволенні вимоги про стягнення процентів у розмірі 2 486,25 гривні слід відмовити.

Таким чином, розмір нарахованих позивачем сум відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону, окрім комісії за надання кредиту в розмірі 1 050 гривень і процентів у розмірі 2 486,25 гривні, нарахованих понад максимально допустимий розмір. У цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, право грошової вимоги за кредитним договором № 8184555 перейшло від ТОВ «Мілоан» до позивача на підставі договору відступлення прав вимоги № 109-МЛ від 29.08.2024.

Позивач набув це право в обсязі, який існував на момент його переходу, у розмірі 41 268,75 гривні. Водночас відступлення права вимоги не надає новому кредитору більше прав, ніж мав первісний кредитор, а тому нікчемні умови кредитного договору, наведені вище, не породжують прав і для позивача.

Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах і має право вимагати від відповідача виконання зобов`язання за кредитним договором.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подав, наявність та розмір заборгованості не оспорив, доводів позивача про укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення не спростував. Жодних доказів недійсності кредитного договору в цілому або окремих його умов, погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано позивачем у розрахунку, або інших обставин, які б свідчили про неправильність обчислення суми боргу, відповідач суду не надав. Власного контррозрахунку заборгованості відповідач також не подав.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що позиція позивача в частині, визнаній судом обґрунтованою, підтверджена письмовими доказами, які узгоджуються між собою, а відповідач жодних обставин, зазначених у позові, не спростував, суд вважає твердження позивача в цій частині такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року у справі № 331/7975/13-ц.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між ТОВ «Мілоан» і відповідачем виникли кредитні правовідносини, у межах яких ТОВ «Мілоан» належним чином виконало свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Право грошової вимоги за цим кредитним договором у тому обсязі, який існував на момент його переходу, набув позивач. Водночас відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконав.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11.03.2024 № 8184555 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 37 732,50 гривні (12 000 гривень - тіло кредиту, 25 732,50 гривні - проценти) з мотивів, наведених вище в розділі IV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 3 536,25 гривні слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 662,40 гривні.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 41 268,75 гривні, з яких задоволено 37 732,50 гривні, що становить 91,43 % від заявлених вимог (37 732,50 / 41 268,75 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 434,23 гривні (2 662,40 ? 91,43 %).

Позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень, на підтвердження чого надав такі документи: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений з адвокатським об`єднанням «Апологет»; акт № Д/19064 наданих послуг від 09.03.2026; детальний опис наданих послуг до цього акта; ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1408806 від 20.10.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 адвоката Усенка М.І.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, включають витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

З урахуванням викладеного, документально підтвердженими та такими, що належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 гривень.

Водночас, відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. Аналогічних критеріїв дотримується і Європейський суд з прав людини при присудженні судових витрат за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: за висновком ЄСПЛ у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України (заява № 19336/04, пункт 268), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Дана справа за своїм змістом не є складною: спірні правовідносини стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором, обставини справи підтверджуються обмеженим обсягом письмових доказів, відповідач відзиву на позов не подав і обставин, на які посилався позивач, не спростовував. Заявлені адвокатом роботи (усна консультація, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складення та подання позовної заяви загальною тривалістю 6 годин 30 хвилин) зводяться переважно до складання позовної заяви, яка за своєю структурою є типовою для цієї категорії спорів. З огляду на це, заявлений позивачем обсяг витрат на правничу допомогу є неспівмірним з фактично виконаною адвокатом роботою.

За цих обставин суд визнає обґрунтованими і такими, що відповідають критеріям співмірності, передбаченим частиною 4 статті 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в розмірі 91,43 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 742,90 гривні (3 000 ? 91,43 %).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів, Львівська область, 79018) заборгованість за кредитним договором від 11.03.2024 № 8184555 у розмірі 37 732 (тридцять сім тисяч сімсот тридцять дві) гривні 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів, Львівська область, 79018) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 742 (дві тисячі сімсот сорок дві) гривні 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів, Львівська область, 79018) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 434 (дві тисячі чотириста тридцять чотири) гривні 23 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 13.10.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ