Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №743/171/26 — Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/171/26

Провадження № 2/743/290/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.04.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем укладено договір № 71783495 про надання коштів у кредит шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 4 500 гривень шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу № 16/09/25, укладеного 16.09.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 13 500 гривень: тіло кредиту - 4 500 гривень, проценти - 675 гривень, комісія - 675 гривень, пеня - 7 650 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 19.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.04.2026.

Цією ж ухвалою витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 та виписки про рух коштів за ним за період з 04.04.2025 по 07.04.2025.

24.03.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана судом інформація.

Ухвалою від 06.04.2026 підготовче засідання відкладено до 24.06.2026 з метою повторного виклику відповідача.

Ухвалою від 24.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.10.2026.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Ухвалою від 13.10.2026 суд постановив розглянути справу заочно на підставі наявних доказів відповідно до частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

04.04.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71783495 в електронній формі. Договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором «88405», надісланим 04.04.2025 о 13:10:45 на електронну адресу позичальника. Ідентифікацію позичальника здійснено, зокрема, за допомогою системи BankID НБУ (пункт 4.4 договору, довідка про ідентифікацію).

За підпунктами 2.2.1-2.2.4 договору сума кредиту становить 4 500 гривень, строк кредитування - 30 днів (з 04.04.2025 по 03.05.2025), процентна ставка - 0,500 % на день (фіксована), комісія за надання кредиту - 15 % від суми наданого кредиту, що в грошовому виразі складає 675 гривень. Денна процентна ставка, розрахована з урахуванням загальних витрат за споживчим кредитом (1 350 гривень), становить 1,000 % на день; орієнтовна загальна вартість кредиту - 5 850 гривень (пункт 2.3 договору, додаток № 1 до договору).

Згідно з пунктом 1.12 договору комісія за надання кредиту - це грошові кошти, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю за надання та користування кредитом в якості однієї зі складових загальних витрат за споживчим кредитом.

Відповідно до пункту 6.2 договору за надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті в останній день користування кредитом. Розмір комісії включає в себе адміністративні та операційні витрати, які несе кредитодавець під час розгляду заявки та надання кредиту; послуга для позичальника полягає в аналізі заявки та наданні пропозицій з укладення кредитного договору, а також у швидкому прийнятті рішення щодо надання кредиту.

За підпунктом 10.5.2 договору, якщо сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування кредитом понад встановлений договором строк кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному пунктом 2.2 договору (4 % на день), з першого дня понадстрокового користування кредитом за кожен день такого користування.

Пунктом 6.7 договору передбачено, що для договорів, сума кредиту за якими не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, у разі недостатності суми платежу кошти зараховуються в такій черговості: у першу чергу - неустойка, проценти за понадстрокове користування кредитом та інші платежі; у другу чергу - прострочені проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту, прострочена сума кредиту; у третю чергу - проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту, сума кредиту.

04.04.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» перерахувало 4 500 гривень на платіжну картку № НОМЕР_1 (отримувач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), що підтверджується копією платіжної інструкції від 04.04.2025 та довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000100480 від 05.01.2026.

Згідно з інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 11.03.2026, наданою на виконання ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 (рахунок НОМЕР_4 ). Відповідно до виписки за цим рахунком 04.04.2025 на картку зараховано 4 500 гривень.

Відповідач у строк до 03.05.2025 кредит не повернув, проценти і комісію не сплатив. Відповідно до розрахунку первісного кредитора за період з 04.04.2025 по 03.05.2025 нараховано проценти в розмірі 675 гривень (22,50 гривні щоденно протягом 30 днів), 04.04.2025 нараховано комісію в розмірі 675 гривень, за період з 04.05.2025 по 22.06.2025 нараховано пеню в розмірі 9 000 гривень (180 гривень щоденно протягом 50 днів).

06.08.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем укладено додаткову угоду № 15508210 до кредитного договору, підписану відповідачем одноразовим ідентифікатором «37805». Згідно з пунктами 1-3 додаткової угоди сторони домовилися про реструктуризацію заборгованості, що утворилася на дату її укладення, в сумі 14 850 гривень на 300 днів шляхом її сплати 11 платежами по 1 350 гривень за графіком з 06.08.2025 по 02.06.2026; загальна сума заборгованості визначена фіксованою. Пунктом 3.1 додаткової угоди передбачено, що графік включає нараховану та несплачену пеню. Відповідно до пунктів 6, 8, 10 додаткової угоди у разі несплати чергового платежу строки сплати всіх несплачених платежів вважаються такими, що настали, а умови реструктуризації втрачають чинність. Згідно з пунктом 11 додаткової угоди всі інші умови кредитного договору, не змінені нею, залишаються чинними.

06.08.2025 відповідач сплатив 1 350 гривень. Цю суму первісний кредитор зарахував у погашення пені, залишок якої після цього склав 7 650 гривень. Інших платежів відповідач не здійснював, зокрема не сплатив черговий платіж, строк якого настав 05.09.2025.

16.09.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 16/09/25.

Відповідно до реєстру прав вимог № 23/12/25-02 від 23.12.2025 до договору факторингу № 16/09/25 загальна сума заборгованості за кредитним договором № 71783495 складає 13 500 гривень, а саме: 4 500 гривень - заборгованість по кредиту, 675 гривень - заборгованість по відсотках, 7 650 гривень - заборгованість за пенею, 675 гривень - заборгованість за комісією. Оплату за договором факторингу згідно з цим реєстром позивач здійснив 06.01.2026.

Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 71783495 у тому обсязі, який існував на момент переходу цього права, у розмірі 13 500 гривень, а саме: 4 500 гривень - заборгованість по кредиту, 675 гривень - заборгованість по відсотках, 7 650 гривень - заборгованість за пенею, 675 гривень - заборгованість за комісією.

Згідно з розрахунком позивача станом на 21.01.2026 заборгованість відповідача не погашена і становить 13 500 гривень.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом частин 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що електронна адреса не належить відповідачу або що ідентифікатор «88405» було використано іншою особою.

Додатково суд враховує, що ідентифікація відповідача при укладенні договору здійснена через систему BankID Національного банку України з використанням реквізитів банківського рахунку відповідача - поряд з підписанням договору одноразовим ідентифікатором. Цей метод ідентифікації передбачено Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» і підвищує достовірність встановлення особи позичальника в електронних правовідносинах.

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір укладено у передбаченій законом формі, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Проценти за користування кредитом у розмірі 675 гривень нараховано за договірною ставкою виключно в межах погодженого строку кредитування з 04.04.2025 по 03.05.2025. Денна процентна ставка за договором (1,000 %) не перевищує максимального розміру, встановленого частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Нарахування процентів у цій частині відповідає умовам договору та вимогам закону.

Статтями 11, 18 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що кредитодавець не має права встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які платежі, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю, які не передбачені цим Законом. ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності послуг, які за законом мають надаватися безоплатно (зокрема, інформації про стан кредитної заборгованості частотою один раз на місяць), є нікчемною за частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічну правову позицію щодо нікчемності умови про сплату комісії, не пов`язаної з конкретною послугою, ОП КЦС ВС висловила в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір передбачає стягнення з позичальника комісії в розмірі 675 гривень за надання кредиту. Згідно з пунктами 1.12 і 6.2 договору ця комісія є платою за надання та користування кредитом і охоплює адміністративні та операційні витрати кредитодавця під час розгляду заявки та надання кредиту, аналіз заявки, надання пропозицій з укладення кредитного договору і прийняття рішення щодо надання кредиту.

За частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто надання (видача) кредитних коштів є основним зобов`язанням кредитодавця за кредитним договором, а проценти за користування кредитом - встановленою Законом винагородою кредитодавця за надання кредиту і користування коштами.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь.

Розгляд заявки позичальника, оцінка його платоспроможності та прийняття рішення про надання кредиту є діями, які кредитодавець вчиняє у власних інтересах з метою укладення договору, а не послугою позичальникові. Подібний підхід застосувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17. Вона дійшла висновку, що дії банку, які є наслідком реалізації його прав та обов`язків за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку, не є послугою, яку замовив позичальник.

За цих обставин умова кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемною, а вимога позивача про її стягнення в розмірі 675 гривень задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 системно роз`яснив застосування цієї норми. Зокрема, ВС вказав, що пункт 18 поширюється на договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; період особливих правових наслідків - період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення; правовий наслідок прострочення в цей період - позичальник звільняється від відповідальності за частиною 2 статті 625 ЦК України (інфляційні втрати і 3 проценти річних), а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені). Цей висновок послідовно застосовується Верховним Судом - зокрема, в постановах від 28 листопада 2024 року у справі № 756/8788/22 і від 27 листопада 2024 року у справі № 759/4324/23.

Воєнний стан в Україні введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 і триває з його неперервним продовженням Верховною Радою України відповідними законами.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 7 650 гривень, що є залишком пені в розмірі 9 000 гривень, нарахованої за період з 04.05.2025 по 22.06.2025. Цей період повністю припадає на дію воєнного стану в Україні.

За цих обставин на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки за період дії воєнного стану. Нарахування пені за цей період є таким, що суперечить наведеній нормі.

Укладення сторонами додаткової угоди № 15508210 від 06.08.2025, у якій пеню включено до фіксованої суми реструктуризованої заборгованості, цього висновку не змінює. За змістом пунктів 1-3, 11 додаткової угоди нею встановлено лише графік погашення заборгованості, що існувала на дату її укладення; підстава і предмет зобов`язання не змінилися, а умови кредитного договору залишилися чинними. Тому додаткова угода не є новацією в розумінні частини 1 статті 604 ЦК України і не створює нового зобов`язання. Звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки та обов`язок кредитодавця списати її встановлені імперативною нормою закону, а нікчемна умова про комісію згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків. Включення таких сум до графіка реструктуризації не породжує обов`язку позичальника їх сплатити.

Відповідно пеня, нарахована за період дії воєнного стану, стягненню не підлягає. Сума, що підлягає виключенню зі стягнення, - 7 650 гривень. У задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

З наведеного також випливає, що сплачені відповідачем 06.08.2025 кошти в розмірі 1 350 гривень первісний кредитор зарахував у погашення пені, обов`язку сплати якої у відповідача не існувало. Згідно з частиною 1 статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора в черговості, встановленій договором або законом. За черговістю, встановленою пунктом 6.7 кредитного договору, після неустойки погашаються прострочені проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту та прострочена сума кредиту. Оскільки неустойка і комісія сплаті не підлягають, платіж у розмірі 1 350 гривень погашає прострочені проценти в розмірі 675 гривень, а решта в розмірі 675 гривень - прострочену суму кредиту.

Отже, заборгованість відповідача за процентами є погашеною, а заборгованість за тілом кредиту становить 3 825 гривень (4 500 - 675). Строк сплати цієї суми настав як за умовами кредитного договору, так і за умовами додаткової угоди, оскільки відповідач порушив графік платежів, а останній платіж за графіком підлягав сплаті 02.06.2026.

Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 2.1 кредитного договору первісний кредитодавець перерахував 4 500 гривень на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я відповідача. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України первісний кредитодавець належно виконав своє зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

За пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, право грошової вимоги за кредитним договором № 71783495 перейшло від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до позивача на підставі договору факторингу.

Позивач набув це право в обсязі, який існував на момент його переходу, у розмірі 13 500 гривень. Водночас, з огляду на статтю 514 ЦК України, до позивача не могло перейти право вимагати сплати пені і комісії, якого не мав первісний кредитор.

Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах і має право вимагати від відповідача виконання зобов`язання за кредитним договором.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подав, наявність та розмір заборгованості не оспорив, доводів позивача про укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення не спростував. Жодних доказів недійсності кредитного договору в цілому або окремих його умов, погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано позивачем у розрахунку, або інших обставин, які б свідчили про неправильність обчислення суми боргу, відповідач суду не надав. Власного контррозрахунку заборгованості відповідач також не подав.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що позиція позивача щодо укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів і невиконання ним зобов`язання з їх повернення обґрунтована письмовими доказами, які узгоджуються між собою, а відповідач жодних обставин, зазначених у позові, не спростував, суд вважає твердження позивача в цій частині такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року у справі № 331/7975/13-ц. Водночас процесуальна пасивність відповідача не звільняє суд від обов`язку перевірити відповідність нарахованих сум умовам договору та вимогам закону, що здійснено вище.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і відповідачем виникли кредитні правовідносини, у межах яких ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» належним чином виконало свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Право грошової вимоги за цим кредитним договором у тому обсязі, який існував на момент його переходу, набув позивач. Водночас відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту у строки, визначені договором, не виконав.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04.04.2025 № 71783495 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 3 825 гривень з мотивів, наведених вище в розділі IV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 9 675 гривень слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 662,40 гривні.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 13 500 гривень, з яких задоволено 3 825 гривень, що становить 28,33 % від заявлених вимог (3 825 / 13 500 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 754,26 гривні (2 662,40 ? 28,33 %).

Позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 гривень, на підтвердження чого надав такі документи: договір про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, укладений з адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною; акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги; витяг з акта № 4-ДІЛ від 30.12.2025 приймання-передачі наданої правничої допомоги; платіжну інструкцію № 579938008.1 від 16.01.2026; ордер серії АХ № 1287256 від 03.09.2025.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, включають витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Витрати на вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції, аналіз судової практики та збір документів у розмірі 500 гривень фактично охоплюються витратами на підготовку та подання позовної заяви у розмірі 4 000 гривень, оскільки вивчення документів, аналіз практики і формування правової позиції є невід`ємною складовою роботи адвоката зі складання позовної заяви, а не окремою послугою.

З урахуванням викладеного, документально підтвердженими та такими, що належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 гривень.

Водночас, відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. Аналогічних критеріїв дотримується і Європейський суд з прав людини при присудженні судових витрат за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: за висновком ЄСПЛ у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України (заява № 19336/04, пункт 268), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Дана справа за своїм змістом не є складною: спірні правовідносини стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором, обставини справи підтверджуються обмеженим обсягом письмових доказів, відповідач відзиву на позов не подав і обставин, на які посилався позивач, не спростовував. Заявлені адвокатом роботи зводяться переважно до складання позовної заяви, яка за своєю структурою є типовою для цієї категорії спорів. Передбачене актом представництво інтересів позивача в суді та підготовка інших заяв по суті справи фактично не здійснювалися: представник позивача у судових засіданнях участі не брав, інших заяв по суті справи не подавав. З огляду на це, заявлений позивачем обсяг витрат на правничу допомогу є неспівмірним з фактично виконаною адвокатом роботою.

За цих обставин суд визнає обґрунтованими і такими, що відповідають критеріям співмірності, передбаченим частиною 4 статті 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в розмірі 28,33 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 849,90 гривні (3 000 ? 28,33 %).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: вулиця Садова, будинок 31/33, офіс 40/3, місто Ірпінь, Бучанський район, Київська область, 08205) заборгованість за кредитним договором від 04.04.2025 № 71783495 у розмірі 3 825 (три тисячі вісімсот двадцять п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: вулиця Садова, будинок 31/33, офіс 40/3, місто Ірпінь, Бучанський район, Київська область, 08205) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 849 (вісімсот сорок дев`ять) гривень 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: вулиця Садова, будинок 31/33, офіс 40/3, місто Ірпінь, Бучанський район, Київська область, 08205) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 754 (сімсот п`ятдесят чотири) гривні 26 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 13.10.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ