Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №739/1288/26 — Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1288/26

Провадження № 2/739/789/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря судового засідання – Лукаш Н.Я.,

представника позивача – Поторочи О.Д.,

представника відповідача – Скользнєвої В.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина

Стислий виклад позицій учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі – позивач), діючи через свого представника – Кукса К.О., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №2278532 від 03 травня 2025 року в розмірі 123 999 грн. 98 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до вказаного договору відповідач отримав від ТОВ «Селфі Кредит» кредит у розмірі 40 000 грн. 00 коп. Договір було укладено в електронній формі, відповідач підписав його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У подальшому 27 січня 2026 року між ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем було укладено договір факторингу №27012026, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, у результаті чого виникла прострочена заборгованість у розмірі 123 999 грн. 98 коп., з яких: 39 999 грн. 98 коп. заборгованість за тілом кредиту та 84 000 грн. 00 коп. заборгованість за процентами, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Представником відповідача подано відзив на позов з якого вбачається, що позовні вимоги відповідач не визнає і у задоволенні позову просить відмовити. При цьому вказує, що між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем дійсно було укладено вказаний вище кредитний договір, на виконання якого відповідач отримав кредитні кошти. При цьому доданий до позову витяг з реєстру боржників, поданий на підтвердження факту переходу до позивача права вимоги за кредитним договором №2278532 вважає неналежним доказом переходу права вимоги. Також зазначає, що розмір процентів, які позивач просить стягнути з відповідача, є несправедливим та порушує вимоги Закону України «Про захист права споживачів», у зв`язку з чим просить здійснити її перерахунок з урахування того, що відповідачем було сплачено на погашення заборгованості двома платежами 18 720 грн. 02 коп.

Представником відповідача подано відповідь на відзив в якій зазначає, що розмір заборгованості за кредитним договором визначено відповідно до умов даного договору, вказує, що доданий до позовної заяви витяг з реєстру прав боржників є належним доказом переходу права вимоги до позивача, у зв`язку з чим просить задовольнити позов повністю.

Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх повністю з підстав, вказаних у позовній заяві та відповіді на відзив також з огляду на визнання представником відповідача факту отримання кредитних коштів просила не відкладати розгляд справи до отримання судом витребуваних доказів.

Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції висловилася проти задоволення позову з підстав, вказаних у відзиві на позов, вказала, що доданий до позову витяг з реєстру боржників не є належним доказом переходу до позивача права вимоги до відповідача, заявила про необґрунтованість розміру нарахованих процентів також вказала, що сам факт укладення відповідачем кредитного договору №2278532 та отримання ним на виконання даного договору кредитних коштів ними визнається та не оспорюється у зв`язку з чим просила не відкладати розгляд справи до отримання витребуваних судом доказів.

Заяви та клопотання учасників справи

В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про витребування доказів.

Інших заяв та клопотань від представника позивача та відповідача не надходило.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 09 липня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд даної справи у порядку загального позовного провадження, при цьому відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 13 серпня 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи

Заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, 03 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту №2278532, відповідно до якого ТОВ «Селфі Кредит» надало відповідачу строком на 360 днів кредит у розмірі 40 000 грн. 00 коп. (а.с. 16-22).

Вказаний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису, шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора P111 (а.с. 22) та шляхом обміну електронними повідомленнями, що передбачено положеннями статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також узгоджується з висновками Верховного Суду, які містяться у постанові, винесеній 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.

Сторонами кредитного договору було погоджено сплату відповідачем зниженої процентної ставки у розмірі 0,56% на день, яка застосовується у випадку сплати відповідачем коштів у сумі першого платежу 02 червня 2025 року або протягом наступного календарного дня згідно графіку платежів та застосовується до дати першого платежу, тобто по 02 червня 2025 року включно, а також стандартну процентну ставку в розмірі 1% на день (пункти 1.5.2-1.7.1).

Сторонами справі визнається та не оспорюється, що ТОВ «Селфі Кредит» належним чином виконало свої зобов`язання за вказаним кредитним договором, перерахувавши відповідачу 03 травня 2025 року кредитні кошти в сумі 40 000 грн. 00 коп., що також підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 27 січня 2026 року (а.с. 36).

При цьому відповідач зобов`язався здійснити погашення заборгованості за кредитним договором та процентами за користування кредитом згідно графіку платежів (а.с. 22).

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Селфі Кредит» відповідач здійснив платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2278532, зокрема 01 червня 2025 року на суму 6 720 грн. 01 коп. та 01 липня 2025 року на суму 12 000 грн. 01 коп., при цьому в подальшому платежі в рахунок заборгованості не здійснював, у зв`язку з чим, згідно вказаного розрахунку, у відповідача перед ТОВ «Селфі Кредит» станом на 27 січня 2026 року виникла заборгованість у розмірі 143 999 грн. 98 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 39 999 грн. 98 коп. заборгованість за процентами – 84 000 грн. 00 коп. та заборгованість за пенею/штрафом 20 000 грн. 00 коп. (а.с. 54-57).

Оскільки позовні вимоги про стягнення нарахованих штрафів/пені позивачем не заявляється, суд оцінки обґрунтованості їх нарахування не надає.

Оцінюючи правильність вказаного розрахунку та обґрунтованість визначеного в ньому розміру заборгованості за тілом кредиту та процентами суд зазначає наступне.

Так, частиною першою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII (далі – Закон України №1734-VIII) передбачено, що споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів. Договором про споживчий кредит може бути передбачено обов`язок повідомлення кредитодавця про намір дострокового повернення споживчого кредиту з оформленням відповідного документа.

Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних платежів, кредитодавець зобов`язаний здійснити відповідне коригування зобов`язань споживача у бік їх зменшення та на вимогу споживача надати йому новий графік платежів. Договором про споживчий кредит може встановлюватися порядок дострокового повернення споживчого кредиту з урахуванням положень частини третьої цієї статті.

Згідно статті 19 Закону України №1734-VIII у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;

3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Згідно відомостей, які містяться у розрахунку заборгованості, відповідач здійснив наступні платежі на погашення заборгованості за кредитним договором: 01 червня 2025 року на суму 6 720 грн. 01 коп. та 01 липня 2025 року на суму 12 000 грн. 01 коп. (а.с. 54-55).

Як з`ясовано в ході судового розгляду відповідач отримав кредитні кошти в сумі 40 000 грн. 00 коп. 03 травня 2025 року, при цьому розмір процентної ставки по 02 червня 2025 року включно становив 0,56% на день.

Нарахування процентів здійснювалося по 27 січня 2026 року, відповідно за період 03 червня 2025 року по 27 січня 2026 року розмір процентної ставки становив 1% на день.

Отже, за період з 03 травня 2025 року по 01 червня 2025 року, тобто за 30 день відповідач мав сплатити 16,8% (31х0,56%) від тіла кредиту, тобто 6 720 грн. 00 коп. (40 000 грн. 00 коп. х 16,8%).

Оскільки 01 червня 2025 року відповідач сплатив 6 720 грн. 01 коп., які мали бути спрямовані на погашення тіла кредиту, то після даної сплати заборгованість відповідача за тілом кредиту становила 33 279 грн. 99 коп. (40 000 грн. 00 коп. – 6 720 грн. 01 коп.) та 6 720 грн. 00 коп. заборгованість за процентами.

02 червня 2025 року нарахування процентів згідно умов укладеного кредитного договору також мало бути здійснене за ставкою 0,56% день, відповідно сума нарахованих процентів за 02 червня 2025 року становить 186 грн. 37 коп. (33 279 грн. 99 коп. х 0,56%).

Отже, станом на 02 червня 2025 року відповідач мав заборгованість за тілом кредиту на суму 33 279 грн. 99 коп. та за процентами 6 906 грн. 37 коп. (6 720 грн. 00 коп. + 186 грн. 37 коп.).

Наступний платіж на погашення заборгованості відповідач здійснив 01 липня 2025 року в розмірі 12 000 грн. 01 коп., який також мав бути спрямований на погашення тіла кредиту.

Відповідно за період з 03 червня 2025 року по 01 липня 2025 року, тобто за 29 днів, відповідачу за ставкою 1% на день мало було нараховано 29% (29 х 1%) від тіла кредиту, тобто 9 651 грн. 20 коп. (33 279 грн. 99 коп. х 29%), а загалом розмір нарахованих відсотків, як мали бути нараховані, становить 16 557 грн. 57 коп. (6 906 грн. 37 коп. + 9 651 грн. 20 коп.). При цьому залишок несплаченого тіла кредиту на 01 липня 2026 року становив 21 279 грн. 98 коп. (33 279 грн. 99 коп. – 12 000 грн. 01 коп.).

У подальшому відповідач платежів на погашення заборгованості не здійснював, відповідно за період з 02 липня 2025 року по 27 січня 2026 року, тобто за 210 днів, відповідачу за ставкою 1% на день мало бути нараховано 210% (210 х 1%) від тіла кредиту, тобто 44 687 грн. 96 коп. (21 279 грн. 98 коп. х 210%), а загалом розмір нарахованих відсотків становив 61 245 грн. 53 коп. (44 687 грн. 96 коп. + 16 557 грн. 57 коп.).

Отже, станом на 27 січня 2026 року залишок несплаченого тіла кредиту становив 21 279 грн. 98 коп., а сума несплачених процентів становила 61 245 грн. 53 коп., відповідно загальний розмір заборгованості відповідачам перед ТОВ «Селфі Кредит» за кредитним договором №2278532 становив 82 525 грн. 51 коп. (21 279 грн. 98 коп. + 61 245 грн. 53 коп.).

27 січня 2026 року між ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем було укладено договір факторингу №27012026, відповідно до якого та згідно витягу з реєстру боржників від 27 січня 2026 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2278532 від 03 травня 2026 року (а.с. 39-53).

Суд вважає вказаний вище договір факторингу та доданий до нього реєстр боржників належними доказами переходу до позивача права вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором, оскільки вони оформлені належним чином, у зв`язку з чим відкидає відповідні заперечення представника відповідача як необґрунтовані.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належний йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 516 ЦПК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини другої статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що у відповідача за кредитним договором №2278532 від 03 травня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 82 525 грн. 51 коп., при цьому право вимоги за вказаним договором на час розгляду справи належить позивачу, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову частково та стягнення зазначеної заборгованості з відповідача на користь позивача. При цьому в задоволенні позову в решті позовних вимог необхідно відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Судові витрати

Позивачем здійснено судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп. (а.с. 72) та заявлено витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп., при цьому відповідачем заявлено судові витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. 00 коп.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, у розмірі 1 771 грн. 90 коп. (82 525 грн. 51 коп. х 2 662 грн. 40 коп. / 123 999 грн. 98 коп.).

З приводу доводів представника позивача та представника відповідача про здійснення витрат на надання професійної правничої допомоги суд враховує, що пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною першою статті 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Зі змісту наведених вище положень процесуального законодавства висновується, що для вирішення питання про компенсацію судових витрат суду мають бути надані докази того, що такі витрати дійсно здійснено відповідною стороною у справі.

Як вбачається, представник позивача у позовній заяві зазначено про здійснення судових витрат у розмірі 7 000 грн. 00 на надання правничої допомоги, на підтвердження чого надано копію договору від 20 січня 2026 року, на підставі якого така допомога надавалася, копію додатку до даного договору, копію протоколу погодження вартості послуг, та копія акту приймання-передачі наданих послуг.

Водночас, в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджували б оплату позивачем професійної правничої допомоги на суму 7 000 грн. 00 коп., у зв`язку з чим підстави для стягнення вказаної суми коштів з відповідача на користь позивача в якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Стосовно витрат відповідача на надання професійної правничої допомоги суд зазначає, що на підтвердження таких витрат надано ордер на надання правничої допомоги, копію договору від 21 січня 2026 року, акт приймання – передачі наданих послуг та копію квитанції до прибуткового касового ордера від 13 липня 2026 року суму 8 000 грн. 00 коп., що загалом підтверджує факт здійснення відповідних витрат відповідачем.

З огляду на обсяг наданої правової допомоги суд вважає розмір здійснених відповідачем витрат обгрунтованим.

Пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з позивача на користь відповідача компенсацію судових витрат на надання професійної правничої допомоги необхідно стягнути пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено – 41 474 грн. 47 коп. (123 999 грн. 98 коп. – 82 525 грн. 51 коп.) у зв`язку з чим розмір компенсації має становити – 2 675 грн. 77 коп. (41 474 грн. 47коп. х 8 000 грн. 00 коп. / 123 999 грн. 98 коп.)

Частиною десятою статті 141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача, якому присуджено більшу суму судових витрат, різницю між судовими витратами, присудженими позивачу та відповідача, та стягнути з позивача на користь відповідача в якості судових витрат 903 грн. 87 коп. (2 675 грн. 77 коп. - 1 771 грн. 90 коп.).

На підставі викладеного, керуючись статтями 81-83, 141, 258-259, 263-268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №2278532 від 03 травня 2025 року в розмірі 82 525 (вісімдесят дві тисячі п`ятсот двадцять п`ять) гривень 51 копійка.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 903 (дев`ятсот три) гривні 87 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ – 43541163, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Чепурко