Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №737/533/26 — Куликівський районний суд Чернігівської області

Справа № 737/533/26

Проваждення № 2/737/475/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2026 року с-ще Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області у складі

головуючого суддіКоренькова А.А.

секретаря судового засіданняЧередниченка С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу № 737/533/26

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс»

доОСОБА_1

простягнення заборгованості

учасники справи та представники:не з`явилися

в с т а н о в и в :

13 серпня року позивач ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №252819 від 07.03.2024 в розмірі 31661 грн. 00 коп. та судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 07.03.2024 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 252819. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору. Товариство надало клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. На виконання умов договору, відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 7000 грн. 23.12.2024 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», укладений Договір факторингу №23122024/1, згідно умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 252819 від 07.03.2024. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 31661,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7000 грн.; заборгованість за відсотками – 8911,00 грн.; заборгованість за комісіями -1750 грн.; заборгованість за пенею - 14000 грн..

Ухвалою суду 17.08.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання сторони не з`явились, представник позивача просив справу розглянути без участі представника.

Відповідач, в судові засідання призначені на 15.09.2026 та 12.10.2026 не з`явилась, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена засобами поштового зв`язку за зареєстрованим місцем проживання та через оголошення на веб-порталі судової влади України, причини неявки суд не повідомив, у встановлений судом строк відзив на позов не надала, зустрічний позов не пред`явила.

На підставі ст. ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши заяви по суті справи, надані сторонами докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти, відповідні їм правовідносини та прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 29.04.2024 між ТОВ «Клай інвест» та ОСОБА_1 , укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту №252819, який підписаний шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі 7000 грн., строком на 90 днів, тобто до 04.06.2024, зі сплатою 803% річних від суми кредиту в розрахунку 2,2% на добу, тип процентної ставки – фіксована, комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення в розмірі 25% від суми фінансового кредиту (а.с.37 – 41).

Згідно графіка розрахунків та загальної вартості кредиту, кредит надано з 07.03.2024 по 04.06.2024, на 90 днів, сума кредиту 7000 грн, проценти за користування кредитом (2,2% в день) – 2156 грн, інші послуги кредитодавця - 1750 грн, реальна річна процентна ставка – 646514%, загальна вартість кредиту – 22610 грн (а.с. 42).

Довідкою ТОВ «Клай інвест» про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_1 07.03.2024 ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору №252819: унікальний ідентифікатор (код підпису) – KL5671, номер картки – НОМЕР_2 , номер телефону – НОМЕР_3 , дата відправки ідентифікатора – 07.03.2024 18:12:07 (а.с. 24).

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід», в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-1 від 30.09.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, товариством здійснено успішний переказ коштів на рахунок отримувача: платник – ТОВ «Клай інвест», номер транзакції – 40982-79273-40634, дата/час здійснення переказу коштів – 07.03.2024 18:12, сума переказу – 7000 грн, номер платіжної картки отримувача – НОМЕР_2 , емітент платіжної картки отримувача – PRIVAT BANK, код авторизації – 018876, код RRN – 406718865073, призначення переказу – видача кредита №252819 (а.с.34).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №252819 від 07.03.2024, наданого ТОВ «Клай інвест», заборгованість ОСОБА_1 становить 31661,00 та складається з: тіла кредиту – 7000 грн, відсотків по кредиту – 8911,00 грн, комісії – 1000 грн, пені – 14000 грн (а.с.19-21).

23 грудня 2024 року між ТОВ «Діджи фінанс» (фактор) та ТОВ «Клай інвест» (клієнт) укладено договір факторингу №23122024/1, згідно умов клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в додатку №1 до цього договору (а.с.25-29).

Згідно акта приймання-передачі реєстру прав вимог від 23.12.2024 за договором факторингу №23122024/1 від 23.12.2024, укладеного між ТОВ «Діджи фінанс» (фактор) та ТОВ «Клай інвест» (клієнт), кредитор передав (відступив), а фактор (новий кредитор) прийняв реєстр прав вимог за договором, кількістю 6765, загальна сума заборгованості 118796877,83 грн (а.с.10).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №23122024/1 від 23.12.2024, ТОВ «Клай інвест» відступив ТОВ «Діджи фінанс» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №252819 від 07.03.2024, в розмірі 31661,00 грн, з яких: 7000 грн – тіло кредиту, 8911,00 грн – відсотки, 1750 грн – комісія, 14000 грн – пеня (а.с.18).

З платіжних інструкцій № 11010 від 23.12.2024, №11147 від 15.01.2025, № 11416 від 13.02.2025, вбачається, що ТОВ «Діджи фінанс» сплатило ТОВ «Клай інвест» згідно договору факторингу №23122024 від 23.12.2024, кошти в сумі 396880,51 грн, 3968880,51 грн, 396880,50 грн (а.с.46 – 47).

Згідно повідомлення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 (а.с. 74).

Як вбачається з виписки про рух коштів з 07.03.2024 по 07.03.2024, на карту ОСОБА_1 07.03.2024 зараховано кошти в сумі 14000 грн двома платежами по 7 000 грн. (а.с. 75).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦПК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1-3 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах

(у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З положень частини першої та другої ст. 1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 3 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Судом встановлено, що договір між сторонами укладений в електронній формі, підписаний електронним підписом ОСОБА_1 , відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку, що електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Під час розгляду справи належними та допустимими доказами позивачем доведено про укладення кредитного договору з відповідачем в електронному вигляді шляхом підписанням договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Клай інвест» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме відповідачу було надано кредит в сумі 7000 грн.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість в розмірі 31661,00 грн, з них за кредитом – 7000 грн, відсотками – 9811 грн, комісією – 1750 грн, пенею – 14000 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 14000 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та пункт 6 викладено в новій редакції, яким передбачено умови звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, у тому числі від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності даним Законом України, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності.

Указом Президента України №№64/2022 від 24.02.2022, який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє на час розгляду справи.

Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Згідно частин 2, 3 ст. 66 Закон України «Про правотворчу діяльність», у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього Кодексу (аналогічного підходу дотримав Конституційний Суд України у рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)). Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69), від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21(пункт 42), від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 (пункт 75).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що пеня за кредитним договором нарахована з 13.06.2024, тобто під час дії на всій території України воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а не п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», оскільки норми ЦК України є пріоритетними над нормами Закону.

При зазначених обставинах, відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання, а тому заявлена вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 14000 грн., задоволенню не підлягає.

Оскільки ОСОБА_1 не виконала умови кредитного договору та не сплатила заборгованість в добровільному порядку, суд вважає що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість в сумі 17661,00 грн, з них за кредитом – 7000 грн, відсотками – 8911,00 грн, комісією – 1750 грн.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі № 712/1720/19.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано договір 42649746/02 про надання правової допомоги від 01.06.2026 року, укладений ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП ОСОБА_2 , додаткову угоду № 252819 до договору 42649746/02 про надання правової допомоги від 01.06.2026, детальний опис щодо надання правничої допомоги, згідно яких вартість наданих послуг становить 6 000 гривень.

За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги судом задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 1 490,94 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3360,00 грн.

Керуючись ст.ст. 76, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд.21/1) заборгованість за кредитним договором №252819 від 07.03.2024 в розмірі 17661,00 грн. (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят одна гривня 00 коп.).

3. В задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за пенею в сумі 14000 грн. 00 коп. відмовити

4. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд.21/1) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3360,00 грн. (три тисячі триста шістдесят гривень 00 копійок) та судовий збір в розмірі 1490,94 грн. (одна тисяча чотириста дев`яносто гривень 94 коп.).

5. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

6. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

8. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

9. Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

10. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

11. Повний текст рішення складений 12 жовтня 2026 року.

Суддя Андрій КОРЕНЬКОВ