Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №650/2780/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/2780/26

Провадження № 2/650/3157/26

РІШЕННЯ

іменем України

13 жовтня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого - судді Сікори О.О.,

за участю секретаря судового засідання Завістовської Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позовні вимоги та перебіг розгляду справи

30 квітня 2026 року до Великоолександрівського районного суду Херсонської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС», позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/380805/82/1172701 від 30 липня 2021 року у розмірі 39 252,40 грн, судового збору у розмірі 3 328 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн.

На обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 30 липня 2021 року між АТ «Райффайзен Банк» та відповідачем укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою», відповідно до якої відповідачу надано 26 014,57 грн на 36 місяців зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 49,9 % річних. Відповідач неналежним чином виконував зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів.

Позивач посилається на укладення 20 лютого 2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» договору відступлення права вимоги № 114/2-67-F і передачу відповідного права вимоги за реєстром боржників від 23 вересня 2024 року. За розрахунком, складеним первісним кредитором станом на 23 вересня 2024 року, заборгованість відповідача становить 39 252,40 грн, із яких 32 587,90 грн - заборгованість за кредитом і 6 664,50 грн - проценти.

Ухвалою судді від 05 травня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

До суду надійшла письмова заява відповідача від 06 жовтня 2026 року, в якій він повідомив, що перебуває на тимчасово окупованій території України, не має можливості користуватися кваліфікованим електронним підписом і підсистемою «Електронний суд», просив долучити подані матеріали, застосувати позовну давність та розглянути справу за його відсутності. Докладного контррозрахунку заборгованості відповідач не подав.

Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності. Клопотань про проведення судового засідання з повідомленням учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у такому разі не здійснюється.

Обставини, встановлені судом, та досліджені докази

Із наданої копії заяви-договору № 014/380805/82/1172701 від 30 липня 2021 року, підписаної позичальником, суд установив, що АТ «Райффайзен Банк» зобов`язалося надати відповідачу кредит у сумі 26 014,57 грн, із яких 25 000 грн призначено для задоволення споживчих потреб, а 1 014,57 грн - для оплати страхового платежу. Строк кредитування визначений у 36 місяців із 30 липня 2021 року. Договором установлено фіксовану процентну ставку 49,9 % річних і порядок повернення ануїтетними платежами.

Із підписаного графіка платежів убачається, що останній платіж передбачений на 30 липня 2024 року. Банківська виписка за рахунком відповідача підтверджує надання кредитних коштів і здійснення часткового погашення кредиту. Надання грошових коштів у сумі 26 014,57 грн як факт кредитування підтверджується матеріалами справи.

Із банківської виписки та детального розрахунку заборгованості вбачається, що до здійснення операцій із реструктуризації відповідачем погашено 2 100,57 грн основної суми кредиту. Відтак непогашений залишок фактично наданих у кредит коштів становив 23 914 грн (26 014,57 грн - 2 100,57 грн). У розрахунку відображено цей залишок станом на початок лютого 2022 року; подальших платежів, які зменшили б його, з наданих даних не вбачається.

Разом із тим із розрахунку АТ «Райффайзен Банк» убачається, що у 2022 році за низкою операцій, позначених як «реструктуризація», банк включив до облікованої заборгованості за тілом кредиту раніше нараховані проценти загальною сумою 8 673,90 грн. У зв`язку з цим банк зазначив у розрахунку загальну суму кредиту та капіталізованих процентів 34 688,47 грн, а після врахування 2 100,57 грн платежів - 32 587,90 грн як залишок заборгованості за кредитом.

Окремим розрахунком нарахувань банк також зазначив 6 664,50 грн процентів. У цьому розрахунку зафіксовано зміну застосовуваної процентної ставки: з 30 липня 2021 року до 26 вересня 2022 року - 49,9 % річних, з 27 вересня 2022 року до 25 квітня 2024 року - 0 %, а з 26 квітня 2024 року - знову 49,9 % річних із формулюванням про її дію до повного погашення кредиту. Зі змісту розрахунку вбачається, що проценти нараховувалися на збільшений унаслідок капіталізації залишок кредиту.

Банк нарахував, зокрема, 1 377,33 грн процентів станом на 30 серпня 2024 року та 1 066,32 грн станом на 23 вересня 2024 року, тобто загалом 2 443,65 грн уже після завершення початково визначеного сторонами строку кредитування 30 липня 2024 року.

Надані позивачем договір відступлення права вимоги № 114/2-67-F від 20 лютого 2024 року, платіжні документи щодо розрахунків за портфель та витяг із реєстру боржників від 23 вересня 2024 року підтверджують передачу позивачу права вимоги щодо відповідача за договором № 014/380805/82/1172701. У витягу з реєстру міститься окремий запис щодо ОСОБА_1 із зазначенням його даних, номера договору та переданого розміру вимоги 39 252,40 грн. Суд не встановив підстав сумніватися у факті відступлення відповідного права вимоги.

Водночас серед наданих до позову документів відсутні Правила банківського обслуговування у редакції, що діяла під час укладення кредитного договору та проведення реструктуризації, додаткові угоди про зміну умов кредитування, новий погоджений із відповідачем графік погашення чи інші докази прийняття відповідачем умов капіталізації 8 673,90 грн і зміни механізму нарахування процентів. Позивач не надав окремого розрахунку заборгованості, виконаного без урахування капіталізації та з визначенням правомірних нарахувань на фактично непогашене тіло кредиту.

Правова оцінка суду

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом статей 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві отримані кошти у строк та в порядку, встановлені договором.

У силу статей 512, 514 ЦК України внаслідок відступлення права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Саме відступлення права вимоги не збільшує зобов`язання боржника і не усуває обов`язку нового кредитора довести існування та розмір переданого права.

За приписами статей 12, 76-81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів. Відсутність заперечень чи контррозрахунку відповідача не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених вимог.

Щодо непогашеної суми кредиту

Суд вважає належно доведеним факт надання відповідачу 26 014,57 грн кредитних коштів і факт погашення ним 2 100,57 грн основної суми кредиту до відображення банком операцій реструктуризації. Ці обставини підтверджуються підписаним кредитним договором, випискою за рахунком, даними банківського розрахунку та не спростовуються іншими наявними у справі доказами.

Отже, з урахуванням строку повернення кредиту, який закінчився 30 липня 2024 року, у позивача як нового кредитора існує право вимагати повернення непогашеної частини фактично наданих кредитних коштів у сумі 23 914 грн. У цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо капіталізації процентів та заявлених процентних нарахувань

Відповідно до частини сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін, а умова договору про можливість внесення до нього змін в односторонньому порядку є нікчемною. Стаття 13 цього Закону встановлює вимоги до форми договору про споживчий кредит та змін до нього. За статтями 651, 654 ЦК України зміна договору здійснюється за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, і за загальним правилом у такій самій формі, що й договір, який змінюється.

Суд бере до уваги, що підписаний відповідачем кредитний договір містить посилання на Правила банківського обслуговування як на частину договірного регулювання. Проте самі Правила, у тому числі їх положення щодо реструктуризації, способу її запровадження, можливості капіталізації процентів та умов зміни ставки, до матеріалів справи не подані. За таких обставин із самого посилання у договорі на невідомі суду за змістом Правила неможливо встановити, чи передбачався та на яких саме умовах погоджувався механізм збільшення тіла кредиту на суму процентів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) звернула увагу на необхідність підтвердження кредитодавцем змісту конкретних банківських умов, які були доведені до споживача та становили частину укладеного договору. Хоча обставини зазначеної справи відрізнялися від обставин цієї справи, відповідний правовий підхід є значущим для оцінки непред`явлених суду умов банківського обслуговування, на яких ґрунтується стягнення додаткових платежів.

Наявність у внутрішньому розрахунку банку записів «реструктуризація», відображення у бухгалтерському обліку капіталізованої суми 8 673,90 грн і подальше включення її до заборгованості за тілом кредиту самі собою не підтверджують існування договірної підстави для такої зміни структури зобов`язання. Банківський облік може підтверджувати вчинення відповідних операцій, але не замінює доказів погодження змінених умов споживчого кредиту.

Суд не встановлює, що будь-які проценти, нараховані до реструктуризації, за своєю природою не підлягали сплаті. Проте їх включення до тіла кредиту, а також наступне нарахування на збільшений залишок нових процентів потребує самостійного договірного та розрахункового обґрунтування. Належних доказів такого обґрунтування позивач не надав, тому 8 673,90 грн як додатково капіталізована сума не може бути стягнута у складі основного боргу.

Щодо 6 664,50 грн процентів суд виходить із того, що укладений між сторонами договір передбачав процентну ставку 49,9 % річних у межах погодженого строку кредитування. Водночас наданий позивачем розрахунок здійснений на збільшений унаслідок непідтвердженої капіталізації залишок кредиту і враховує зміну застосовуваної ставки до 0 % та подальше її поновлення до 49,9 %. Документів, які дозволяли б з`ясувати договірні умови відповідних змін, та окремого перерахунку процентів на підтверджене непогашене тіло кредиту 23 914 грн позивач не подав.

Крім того, погоджений строк кредитування закінчився 30 липня 2024 року, проте з поданого розрахунку вбачається нарахування 2 443,65 грн процентів після цієї дати. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 розмежувала договірні проценти як плату за правомірне користування кредитом у межах строку кредитування та проценти, які можуть бути встановлені як міра відповідальності за прострочення відповідно до статті 625 ЦК України. Самого формулювання в банківському розрахунку про нарахування договірної ставки «до повного погашення» недостатньо для встановлення належної правової підстави стягнення таких нарахувань після закінчення строку кредитування.

Крім того, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено звільнення позичальника під час дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від сплати неустойки за таке прострочення. Ця норма не звільняє від обов`язку повернути фактично отриману суму кредиту і не виключає правомірних договірних процентів протягом строку кредитування, проте має значення під час правової оцінки нарахувань після прострочення.

Таким чином, розрахунок заявленої процентної заборгованості не дає змоги встановити достовірний розмір тієї її частини, яка могла бути правомірно нарахована за первісно погодженими умовами договору на фактично непогашений кредит, окремо від сум, обчислених на збільшене тіло кредиту, та від нарахувань після спливу строку кредитування. Суд не вправі підміняти належне доказування позивача припущеннями про зміст ненаданих Правил або самостійно створеним розрахунком на інших, не підтверджених доказами передумовах.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині 8 673,90 грн суми, яку банк відобразив як капіталізовану під час реструктуризації, та 6 664,50 грн процентів, разом 15 338,40 грн, не доведені належними та достатніми доказами. У задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо заяви про застосування позовної давності

За статтями 256, 257 ЦК України позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність становить три роки. Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, а за частиною четвертою цієї статті її сплив є підставою для відмови у позові.

У разі погодження повернення кредиту періодичними платежами початок перебігу позовної давності щодо прострочених платежів необхідно визначати з урахуванням самостійних строків їх сплати. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Разом із тим пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону України № 540-IX передбачалося продовження строків позовної давності, зокрема визначених статтею 257 ЦК України, на строк дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню COVID-19. Відповідний режим діяв з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, запровадженим Законом України № 2120-IX, під час воєнного стану строки позовної давності продовжувалися на строк його дії. Із 30 січня 2024 року після набрання чинності Законом України № 3450-IX діяла редакція пункту 19, відповідно до якої перебіг позовної давності зупинявся на строк дії воєнного стану. Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX зазначений пункт виключено з 04 вересня 2025 року, відтак перебіг позовної давності відновився.

Саме таке розмежування продовження строків і зупинення перебігу позовної давності наведене Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2026 року у справі № 461/5935/23. Відповідні законодавчі приписи підлягають застосуванню і до спірних кредитних правовідносин.

Спірний кредитний договір укладено 30 липня 2021 року, повернення кредиту передбачалося щомісячними платежами, а позов пред`явлено 30 квітня 2026 року. З урахуванням наведених періодів законодавчого продовження та зупинення позовної давності трирічний строк щодо спірних грошових вимог на день звернення позивача до суду не сплив. Тому заява відповідача про застосування позовної давності не створює підстав для відмови у задоволенні доведеної частини позовних вимог.

Наведені відповідачем обставини перебування на тимчасово окупованій території України суд враховує під час оцінки його письмових пояснень, однак самі по собі вони не припиняють кредитного зобов`язання та не звільняють від обов`язку повернути фактично отримані грошові кошти.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші пов`язані з розглядом справи судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 328 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 589 від 06 березня 2026 року.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір про надання правничої допомоги № 26/11/2025 від 26 листопада 2025 року, замовлення № 1816 від 05 березня 2026 року, акт наданих послуг та платіжну інструкцію про сплату 7 500 грн. Зазначені матеріали підтверджують понесення витрат і їх зв`язок із підготовкою та поданням позову. Належного клопотання іншої сторони про зменшення витрат з мотивів неспівмірності, передбаченого частинами п`ятою та шостою статті 137 ЦПК України, не надходило.

Із заявлених 39 252,40 грн суд задовольняє 23 914 грн, тобто 60,923663 % ціни позову. Отже, пропорційна частина судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 027,54 грн (3 328 грн ? 23 914 грн / 39 252,40 грн), а витрат на правничу допомогу - 4 569,27 грн (7 500 грн ? 23 914 грн / 39 252,40 грн). Решта цих витрат покладається на позивача.

Ураховуючи встановлені обставини, належність і допустимість наданих доказів та наведені правові норми, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме про стягнення 23 914 грн непогашеного тіла кредиту з відмовою в решті вимог щодо заборгованості.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, статтями 15, 16, 256, 257, 267, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 629, 638, 651, 654, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, статтями 12, 13 Закону України «Про споживче кредитування», суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 39508708, заборгованість за кредитним договором № 014/380805/82/1172701 від 30 липня 2021 року в розмірі 23 914 (двадцять три тисячі дев`ятсот чотирнадцять) грн.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 15 338,40 грн заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 027 (дві тисячі двадцять сім) грн 54 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 569 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять) грн 27 коп.

В іншій частині заявлені позивачем судові витрати залишити за позивачем.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 39508708, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Сікора