Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №650/1025/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/1025/26

провадження № 2/650/1998/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого - судді Сікори О.О.,

за участю секретаря - Завістовської Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся представник - адвокат Бєліков Андрій Андрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить розірвати договір оренди землі № 4АА002128-040671500003 від 25 квітня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 , спадкодавцем позивача, та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт», права та обов`язки орендаря за яким згодом перейшли до ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС», ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», а після відчуження права оренди 17 квітня 2025 року - до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Предметом договору є земельна ділянка площею 9,071 га з кадастровим номером 6520686700:03:005:0016, номер запису про інше речове право 31525709. Також представник позивача просить стягнути з відповідачів судовий збір і витрати на правничу допомогу.

Обґрунтовуючи позов, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 9,071 га, розташованої на території колишньої Степнянської сільської ради Бериславського району Херсонської області, нині Новорайської сільської територіальної громади. Земельну ділянку позивач успадкувала після ОСОБА_2 , який виступав орендодавцем за первісним договором. Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

25 квітня 2006 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» договір оренди землі № 4АА002128-040671500003. Договором про заміну сторони у договорі оренди від 18 вересня 2015 року права та обов`язки орендаря перейшли до ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС». Додатковою угодою № 1100023 від 30 липня 2017 року орендарем стало ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ». Додатковою угодою № 1100023-7 від 15 грудня 2021 року умови договору викладено в новій редакції, а строк його дії визначено до 31 грудня 2028 року.

17 квітня 2025 року, як зазначає представник позивача, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» відчужило право оренди на користь ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на підставі договору купівлі-продажу права оренди. З огляду на такий перехід до нового орендаря перейшли права та обов`язки за договором, який продовжив діяти на раніше погоджених умовах.

Згідно з пунктом 2.3 договору в редакції додаткової угоди від 15 грудня 2021 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 308 539,65 грн. Пунктом 4.1 установлено орендну плату у грошовій формі в розмірі 8,46 відсотка нормативної грошової оцінки, тобто 26 102,45 грн за рік. Відповідно до пункту 4.4 орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року.

Представник позивача зазначив, що орендна плата за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки не сплачувалася. Виходячи з узгодженого річного розміру, загальну суму несплачених платежів за чотири роки він визначив у 104 409,80 грн. Водночас самостійної вимоги про стягнення такої заборгованості позов не містить: вимога полягає у достроковому розірванні договору через систематичну несплату орендної плати.

На підтвердження невиконання орендного зобов`язання представник позивача послався на відомості Державного реєстру фізичних осіб - платників податків щодо доходів ОСОБА_1 за 2020-2025 роки та на відсутність документів про розрахунки за оренду. Він також зазначив, що звертався до обох відповідачів з адвокатськими запитами про нарахування та виплату орендної плати, однак платіжні документи отримані не були. Щодо періодів до набуття позивачем права власності представник позивача послався на невиконання зобов`язання за тим самим договором попереднім орендарем.

Представник позивача вважає, що тривала несплата орендної плати позбавила власника земельної ділянки того майнового результату, на який вона розраховувала при укладенні договору. Посилаючись на статті 526, 610, 611, 629, 651 ЦК України, статтю 96 ЗК України, статті 21, 24, 32 Закону України «Про оренду землі» та пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України, він вказав, що два і більше випадки несплати орендної плати утворюють систематичне порушення істотної умови договору і є підставою для його дострокового розірвання.

Щодо наслідків військової агресії рф представник позивача зазначив, що факт тимчасової окупації частини території Херсонської області у 2022 році сам по собі не доводить неможливості користування конкретною земельною ділянкою у 2023-2025 роках. Після деокупації частини територій Бериславського району інші сільськогосподарські підприємства відновили господарську діяльність, проводили обстеження земель та виплачували орендну плату їх власникам.

На підтвердження можливості сільськогосподарського використання окремих земель Бериславського району після деокупації представник позивача послався на відповіді ТОВ «АГРО-ЛАЙФ 2023» та ТОВ «Додола 2021», у яких викладено відомості про відновлення сільськогосподарської діяльності, організацію обстежень і здійснення розрахунків за оренду приватних земель.

Представник позивача також навів лист Новорайської сільської військової адміністрації від 05 лютого 2026 року № 01-12/326/26. За його змістом адміністрація не проводила безпосереднього обстеження спірної ділянки і не ухвалювала окремого розпорядження про визнання її непридатною для використання; також повідомлено, що відповідачі не брали участі в її обстеженні та розмінуванні, тоді як інші землекористувачі вживали заходів до відновлення користування землями.

На думку представника позивача, загальний лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року та розпорядження про податкові пільги не підтверджують неможливості використання саме спірної земельної ділянки протягом 2023-2025 років і не припиняють зобов`язання сплачувати договірну орендну плату за землю приватної власності. Представник позивача просить задовольнити позов.

ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» через підсистему «Електронний суд» подало відзив на позовну заяву, підписаний представником ОСОБА_3 . У відзиві товариство заперечує проти позову, вважає вимоги необґрунтованими та просить відмовити в задоволенні позову до нього. Представник позивача Бєліков А.А. подав відповідь на відзив, у якій не погоджується з доводами відповідача та підтримує позовні вимоги.

У відзиві представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» зазначив, що наслідки збройної агресії рф, окупація території, пошкодження та викрадення майна, потенційна небезпека забруднення землі вибухонебезпечними предметами, обстріли й атаки безпілотників унеможливили безпечне сільськогосподарське використання ділянки. Відтак, на його думку, не було правових підстав для нарахування орендної плати у спірний період.

Представник відповідача зазначив, що після початку повномасштабного вторгнення рф підприємство було позбавлене можливості нормально здійснювати сільськогосподарське виробництво. У зв`язку з воєнними діями, на його думку, використання орендованої ділянки за цільовим призначенням стало небезпечним, а проведення посівної кампанії та збирання врожаю - неможливим.

На підтвердження негативного впливу окупації представник відповідача посилається, зокрема, на інформацію з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо втрати майна підприємства у 2022 році, а також на загальний лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 про військову агресію рф як форс-мажорну обставину.

Окремо у відзиві зазначено відомості інтерактивної карти ДСНС про території ймовірного забруднення вибухонебезпечними предметами та наведено посилання на лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025 року № 66 03-2942/66 16/3. На думку товариства, ці відомості підтверджують відсутність гарантованої безпеки польових робіт. Водночас представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що вказаний лист ДСНС до відзиву не долучений, а загальна карта не дає змоги встановити фактичний стан саме спірної земельної ділянки.

Відповідач також послався на розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації щодо податкових пільг у 2022-2025 роках, на визнання окремих земель потенційно забрудненими та на внесення товариства до переліку суб`єктів господарювання, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили. На його думку, ці документи підтверджують неможливість господарювання. Представник позивача у відповіді на відзив заперечив проти ототожнення податкових пільг і звільнення від договірної орендної плати власнику приватної землі.

Посилаючись на статтю 617 та частину шосту статті 762 ЦК України, представник відповідача вважає, що товариство не повинно нести відповідальності за невиконання договору та звільняється від внесення орендної плати за час, коли користування майном об`єктивно було неможливим через обставини, за які орендар не відповідає. Податкові пільги, на його думку, додатково підтверджують відсутність фактичної можливості використання земель сільськогосподарського призначення.

Крім того, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» послалося на те, що 17 квітня 2025 року відчужило право оренди ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», у зв`язку з чим не є належним відповідачем за вимогою про розірвання договору. У відповіді на відзив представник позивача заперечив проти повного звільнення попереднього орендаря від зобов`язань, оскільки доказів переходу до нового орендаря грошового боргу за 2022-2024 роки і за частину 2025 року, на його думку, не подано.

Позивач і її представник на судове засідання не з`явилися. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги представник підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на судове засідання не з`явився. Заяви про розгляд справи за відсутності представника цього відповідача до суду не надходило. Позицію товариства суд враховує відповідно до поданого відзиву.

Представник відповідача ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся судом шляхом направлення процесуальних документів та судових повісток на зареєстровану адресу місцезнаходження юридичної особи. Надіслана судова кореспонденція поверталася до суду з відмітками поштового відділення про відсутність адресата за відповідною адресою. Відзиву, заяв про відкладення розгляду справи або повідомлення про іншу адресу відповідач до суду не подав.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою її місцезнаходження, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин суд вважає, що вжив передбачених законом заходів для повідомлення ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розгляд справи.

Крім того, згідно з частиною шостою статті 14 ЦПК України юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, зобов`язані реєструвати електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі, що забезпечує обмін документами. Як установлено судом під час відкриття провадження, ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» електронного кабінету не зареєструвало, незважаючи на існування відповідного процесуального обов`язку.

Невиконання юридичною особою встановленого законом обов`язку з реєстрації електронного кабінету не може перешкоджати розгляду справи протягом розумного строку і саме по собі не свідчить про порушення її процесуальних прав за умови вжиття судом належних заходів щодо повідомлення. Подібні підходи щодо процесуальних наслідків відсутності обов`язкового електронного кабінету наведено у постановах Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 752/11445/22, від 01 лютого 2024 року у справі № 520/11344/23 та від 28 березня 2023 року у справі № 260/1322/21 з урахуванням особливостей відповідних процесуальних кодексів.

Враховуючи повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду, заяву представника позивача про розгляд справи без участі позивача та представника, відсутність від відповідачів клопотань, які перешкоджали б розгляду справи, а також положення статті 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи на підставі наявних письмових матеріалів. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України за відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи учасників та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Суд встановив, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520686700:03:005:0016 площею 9,071 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 422251323 від 11 квітня 2025 року право власності зареєстроване за позивачем 05 листопада 2024 року на підставі свідоцтва про право на спадщину № 2033, виданого державним нотаріусом Великоолександрівської державної нотаріальної контори.

25 квітня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» укладено договір оренди землі № 4АА002128-040671500003. У подальшому орендні правовідносини щодо вказаної земельної ділянки продовжувалися з урахуванням заміни сторін та додаткових угод. Право оренди обліковується у Державному реєстрі речових прав за номером запису про інше речове право 31525709.

18 вересня 2015 року укладено договір про заміну сторони в договорі оренди, за яким права та обов`язки орендаря набуло ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС». Додатковою угодою № 1100023 від 30 липня 2017 року орендаря змінено на ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ». Додатковою угодою № 1100023-7 від 15 грудня 2021 року сторонами погоджено нову редакцію договору, відповідно до пункту 3.1 якої строк його дії визначено до 31 грудня 2028 року. Зміна власника земельної ділянки у порядку спадкування не припинила зазначених орендних правовідносин.

За пунктом 2.3 договору в редакції додаткової угоди від 15 грудня 2021 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 308 539,65 грн. Пунктом 4.1 передбачено річну орендну плату у розмірі 8,46 відсотка нормативної грошової оцінки, тобто 26 102,45 грн. Пунктом 4.3 установлено порядок обчислення орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, а пунктом 4.4 визначено граничний строк внесення плати - до 31 грудня відповідного року. Пунктом 9.4 закріплено обов`язок орендаря своєчасно сплачувати передбачені договором платежі.

За наведеним позивачем розрахунком сукупний розмір річних платежів за 2022-2025 роки становить 104 409,80 грн, а за 2023-2025 роки - 78 307,35 грн, без окремого визначення наслідків індексації. Ці величини суд наводить для з`ясування характеру порушення, а не для стягнення грошової заборгованості, оскільки такої самостійної вимоги не заявлено.

Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав від 11 квітня 2025 року, тобто сформована до зазначеного сторонами договору купівлі-продажу права оренди від 17 квітня 2025 року, містить відомості про ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» як орендаря на дату її формування. Укладення 17 квітня 2025 року договору відчуження права оренди на користь ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» наведено в позовній заяві та прямо підтверджено у відзиві попереднього орендаря. Відомостей про скасування або недійсність відповідного правочину учасники справи не навели.

Суд бере до уваги, що станом на час звернення до суду учасники спору не заперечують самого факту відчуження права оренди на користь ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», а відповідач ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» прямо зазначає про вибуття з орендних правовідносин. Отже, під час розгляду вимоги про розірвання договору суд оцінює права та обов`язки ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» як особи, названої сторонами новим орендарем. При цьому поданий до справи витяг із ДРРП датований до відчуження та сам по собі не засвідчує наступної державної реєстрації переходу права оренди.

Суд дослідив відомості Державного реєстру фізичних осіб - платників податків щодо доходів ОСОБА_1 за 2020-2025 роки, отримані на адвокатський запит. У відповіді за 2020-2024 роки зазначено, що до квітня 2024 року відомості про її доходи відсутні; у травні 2024 року зафіксовано інший дохід від банку в сумі 28,44 грн, у листопаді 2024 року - запис щодо спадкування із сумою 0,00 грн. Даних про нараховані або виплачені доходи від оренди земельної ділянки за 2022, 2023 та 2024 роки не наведено.

У відомостях Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за січень - грудень 2025 року також зазначено відсутність інформації про доходи ОСОБА_1 . Отже, матеріали справи не містять відомостей про декларування на користь позивача орендної плати за 2023, 2024 та 2025 роки ні попереднім, ні новим орендарем. Разом із тим суд ураховує, що зареєстроване право власності позивача виникло в порядку спадкування у листопаді 2024 року, а несплата за попередні періоди оцінюється як обставина виконання самого договору, права та обов`язки за яким збереглися після заміни орендодавця.

Податкові відомості свідчать про відсутність задекларованих нарахувань і виплат орендної плати саме на користь позивача, але самі по собі не доводять повного стану розрахунків за період, коли власником земельної ділянки був спадкодавець. Суд оцінює їх у сукупності з умовами договору, письмовими поясненнями відповідача про несплату у зв`язку з воєнними обставинами, відсутністю підтверджень платежів як на користь позивача, так і на користь попереднього власника, та іншими доказами. Жодних розписок, платіжних доручень або первинних облікових документів про внесення орендної плати за спірні роки не надано.

ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» у відзиві не навело даних про конкретні платежі, внесені за користування цією земельною ділянкою за 2023-2025 роки, обґрунтовуючи невнесення плати наслідками збройної агресії та відсутністю, на його думку, відповідного обов`язку. ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не подало ні відзиву, ні підтверджень внесення орендної плати за 2025 рік після заявленого переходу права оренди.

З долучених адвокатських запитів від 04 лютого 2026 року вбачається, що представник позивача звертався до обох товариств щодо надання розрахунків та документів про нарахування і виплату орендної плати, серед іншого щодо ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:005:0016. Відповідних платіжних документів у матеріалах справи немає.

Відповідно до листа ТОВ «АГРО-ЛАЙФ 2023» від 10 травня 2025 року вказане товариство з 2023 року використовує земельні ділянки на території Бериславського району Херсонської області, зокрема в межах Новорайської та суміжних територіальних громад, за правом користування. У разі потреби товариство організовувало огляд земель на предмет виявлення вибухонебезпечних предметів, а за результатами обстежень на переважній більшості таких ділянок вони не були виявлені. Також товариство повідомило, що з 2023 року здійснює виплату орендної плати орендодавцям і не має заборгованості перед ними.

Відповідно до листа ТОВ «Додола 2021» від 12 травня 2025 року підприємство після деокупації відповідної частини території Херсонської області відновило сільськогосподарську діяльність на території Бериславського району, у тому числі на землях Новорайської територіальної громади. Для перевірки безпечності земель здійснювалися обстеження за участю спеціалізованих фахівців, у тому числі із залученням можливостей гуманітарного розмінування. Зазначене товариство повідомило про повну виплату орендної плати за 2023-2024 роки та в окремих випадках за 2025 рік.

Оцінюючи листи суб`єктів господарювання, суд бере до уваги, що вони підтверджують здійснення сільськогосподарської діяльності на частині території Бериславського району після деокупації та проведення обстежень земель на предмет небезпечних предметів. Однак ці листи не встановлюють придатності чи фактичного обробітку саме ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:005:0016. Суд не надає їм значення безумовного доказу безпеки цього об`єкта.

Відповідно до листа-довідки Новорайської сільської військової адміністрації від 05 лютого 2026 року № 01-12/326/26, який прямо містить кадастровий номер 6520686700:03:005:0016, безпосереднє обстеження зазначеної ділянки представниками адміністрації не здійснювалось. Станом на дату листа вказана ділянка не оброблялася; за наявною інформацією орендарі не брали участі в заходах її обстеження чи розмінування. Водночас у межах громади проведення обстежень і гуманітарного розмінування здійснювалося відповідними уповноваженими групами.

Цим же листом адміністрація повідомила, що окремих розпоряджень щодо визнання ділянки непридатною для використання не приймала, окремих заходів щодо офіційного визначення її забрудненою або потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами не проводила. Також повідомлено про участь інших землекористувачів у заходах гуманітарного розмінування та відновленні господарювання після обстеження земель.

Лист військової адміністрації є письмовим доказом в обсязі повідомлених нею відомостей. Разом із тим відсутність здійсненого адміністрацією обстеження або індивідуального розпорядження не означає безпечності ділянки, так само як факт її необробітку станом на лютий 2026 року сам по собі не доводить повної об`єктивної неможливості користування протягом кожного з 2023, 2024 та 2025 років.

Відповідач послався на лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025 року та загальну інтерактивну карту небезпечних територій. Проте суду не надано належного індивідуального висновку уповноваженого суб`єкта протимінної діяльності про фактичний стан саме земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:005:0016 за весь спірний період. Долучений знімок інтерактивної карти відображає загальну ситуацію щодо мінної небезпеки, а не результати технічного обстеження зазначеної ділянки.

У відповіді на відзив представник позивача звернув увагу, що згаданий відповідачем лист ДСНС від 11 червня 2025 року до відзиву не додано. Суд враховує, що посилання сторони на зміст ненаданого документа саме по собі не замінює письмовий доказ, а наявність у публічному доступі карт загроз на рівні району чи громади не дозволяє автоматично визначити характер, межі і тривалість неможливості використання конкретної приватної земельної ділянки.

Наявність бойових дій та вибухонебезпечних предметів на територіях Херсонської області становить реальну небезпеку, яку суд не ставить під сумнів. Водночас у матеріалах саме цієї справи немає акта нетехнічного або технічного обстеження спірної земельної ділянки, документа про встановлені межі небезпечної території щодо неї чи доказу індивідуальної заборони будь-якого користування цією ділянкою впродовж усіх 2023-2025 років. Суд відмежовує існування небезпеки загалом від доведеності конкретного юридичного факту, який звільняє від орендної плати за певний період.

Згадані у відзиві відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань стосуються повідомлень про заволодіння майном підприємства під час окупації у 2022 році. Такі обставини можуть підтверджувати істотні перешкоди в господарській діяльності товариства в період окупації, однак не містять висновку щодо фактичної придатності або неможливості користування земельною ділянкою позивача протягом кожного з 2023-2025 років.

У відзиві також зазначено про надання ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» податкових пільг відповідно до розпоряджень Новорайської військової адміністрації та включення підприємства до переліку суб`єктів, які постраждали від обставин непереборної сили. Суд враховує відповідні відомості як підтвердження впливу воєнних дій на господарську діяльність товариства, однак такі акти не є тотожними висновку про повну неможливість користування конкретною приватною земельною ділянкою у 2023-2025 роках.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статей 610 і 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а правові наслідки такого порушення встановлюються договором або законом, у тому числі можуть полягати в розірванні договору.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі є договором, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю є платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови та строки її внесення встановлюються за згодою сторін у договорі. За статтею 24 цього Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Зазначеному праву кореспондує обов`язок землекористувача своєчасно сплачувати орендну плату, передбачений статтею 96 ЗК України.

За частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати. Частина друга статті 651 ЦК України передбачає можливість розірвання договору за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною або в інших випадках, встановлених законом чи договором. Істотним є таке порушення, внаслідок якого інша сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932сво18, дійшов висновку, що для розірвання договору оренди землі з підстав систематичної несплати орендної плати необхідні два та більше випадки такого порушення. Подібні правові підходи викладено в постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 485/784/20 та від 10 вересня 2021 року у справі № 650/628/19-ц.

У постанові від 25 червня 2025 року у справі № 610/941/24, провадження № 61-3633св25, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду звернув увагу на необхідність установлення систематичності несплати та врахування обставин, які об`єктивно перешкоджали використанню земельної ділянки під час тимчасової окупації. Суд також зазначив, що разове порушення саме по собі не є достатньою підставою для розірвання договору за пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18 викладено висновок про те, що встановлений факт систематичного порушення строків сплати орендної плати не усувається самою по собі подальшою виплатою заборгованості, оскільки належним виконанням є виконання зобов`язання в строки та в порядку, погоджені сторонами.

Оцінюючи посилання відповідача на обставини непереборної сили, суд виходить із необхідності розмежовувати звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання і звільнення від самого обов`язку внесення орендної плати. Стаття 617 ЦК України передбачає звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Водночас ця норма сама по собі не означає автоматичного припинення основного договірного обов`язку. На це, зокрема, звертав увагу Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 757/58385/16-ц.

Разом із тим частина шоста статті 762 ЦК України прямо передбачає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Для застосування цієї норми необхідно встановити не лише існування складних чи небезпечних зовнішніх обставин, але й об`єктивну неможливість використання конкретного майна в певний період та відсутність відповідальності наймача за виникнення таких обставин.

У постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 916/5400/23 Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 762 ЦК України, зазначив, що фактичні обмеження користування майном не завжди є достатніми для висновку про повну неможливість його використання; відповідні обставини повинні встановлюватися судом на підставі належних доказів у конкретній справі. За змістом такого підходу сам факт ризику або ускладнення експлуатації майна не тотожний доведенню повної неможливості його використання впродовж усього заявленого періоду.

При цьому наявність або відсутність сертифіката Торгово-промислової палати України не є єдиним чи наперед визначальним доказом для застосування частини шостої статті 762 ЦК України. Суд повинен оцінювати всю сукупність доказів щодо об`єктивної неможливості користування. Водночас загальний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 підтверджує характер військової агресії як надзвичайної обставини, але не встановлює, які саме перешкоди існували при виконанні конкретного договору оренди за кожен спірний рік. Аналогічний підхід щодо необхідності доведення причинного зв`язку викладено в постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21 та від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22.

Суд бере до уваги, що спірна земельна ділянка розташована на території Херсонської області, яка впродовж значної частини 2022 року перебувала під окупацією рф. Неможливість здійснення сільськогосподарських робіт у період окупації з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва могла позбавити орендаря можливості отримати врожай і відповідні доходи. Відтак суд не враховує несплату орендної плати за 2022 рік як самостійну складову систематичності порушення договору.

Предметом оцінки є невиконання орендного зобов`язання в наступні роки. За 2023, 2024 та 2025 роки у наданих податкових відомостях відсутні задекларовані виплати на користь позивача; інших належних документів про внесення орендної плати за договором, у тому числі спадкодавцеві за попередній період, відповідачами не подано. Водночас не доведено об`єктивної повної неможливості використання саме земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:005:0016 протягом усіх зазначених років.

Суд оцінює доводи ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про незавершене розмінування та регулярні обстріли з урахуванням фактичної безпекової ситуації. Ці ризики не можуть бути проігноровані, і суд не виходить із того, що орендар мав проводити господарські роботи на потенційно небезпечній ділянці без належного обстеження чи здійснювати самостійне розмінування.

Однак для застосування частини шостої статті 762 ЦК України необхідно встановити, чому саме спірне майно не могло використовуватися протягом певних періодів. У наданих матеріалах немає індивідуальних документів уповноважених органів про фактичну неможливість використання цієї ділянки протягом усіх 2023-2025 років, немає результатів технічного обстеження, які б визначали її стан за відповідні роки, а також підтвердження повідомлення орендодавця про конкретні перешкоди до виконання грошового зобов`язання.

Водночас суд не вважає відсутність акта розмінування доказом автоматичної безпечності або придатності земельної ділянки. Значення має те, що відповідач, посилаючись на встановлене законом виключення з обов`язку внесення орендної плати, не довів належною сукупністю доказів саме повну неможливість використання зазначеного об`єкта з незалежних від нього причин протягом років, які є визначальними для розірвання договору.

Що стосується розпоряджень місцевих військових адміністрацій про податкові пільги, суд зазначає, що податкові зобов`язання за землю та обов`язок орендаря приватної земельної ділянки сплачувати власнику плату за договором є різними за правовою природою. Застосування податкових пільг щодо земельного податку, мінімального податкового зобов`язання або орендної плати за земельні ділянки державної чи комунальної власності не означає автоматичного припинення приватноправового зобов`язання перед власником землі.

Такі акти й листи можуть бути враховані як докази існування об`єктивних ризиків, але не встановлюють тотожності між пільгами в оподаткуванні землі та звільненням від грошового зобов`язання перед власником приватної ділянки. Лист Новорайської військової адміністрації від 05 лютого 2026 року повідомляє про відсутність окремих розпоряджень щодо зазначеної ділянки. Отже, викладені у відзиві податкові доводи не спростовують фактів несплати договірної орендної плати.

Суд також бере до уваги, що протягом 2023-2024 років на частині території Бериславського району здійснювалась сільськогосподарська діяльність іншими суб`єктами господарювання і вживалися заходи для перевірки можливості безпечного використання земель. Цей факт не усуває ризиків саме на ділянці позивача, однак спростовує припущення, що за самою ознакою розташування земель у відповідній територіальній громаді було безумовно неможливим будь-яке господарське використання земель упродовж усього післяокупаційного періоду.

Після набуття права власності в порядку спадкування позивач стала орендодавцем у чинному договорі та була вправі очікувати належного виконання його умов. Водночас зміна орендодавця внаслідок спадкування не усуває можливості оцінювати порушення, допущені за цим договором раніше, коли власником був спадкодавець. Тривала відсутність плати за користування землею порушує майновий інтерес орендодавця та позбавляє його основного очікуваного результату договору.

Суд встановив, що невнесення орендної плати за 2023, 2024 та 2025 роки становить щонайменше два окремі випадки повної несплати, що не спростовані належними доказами виконання зобов`язання або конкретної повної неможливості використання об`єкта оренди. За пунктом 4.4 договору граничний строк кожного щорічного платежу спливав 31 грудня відповідного року. Таке порушення є систематичним і утворює передбачену пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України та статтею 32 Закону України «Про оренду землі» підставу для розірвання договору.

Окремої оцінки потребує належний суб`єктний склад відповідачів, оскільки позов про розірвання договору заявлено одночасно до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».

Відповідно до частини п`ятої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися її користувачем у передбаченому законом порядку. Письмовий договір про відчуження такого права є підставою для державної реєстрації переходу права оренди. У разі належного переходу цього права попередній орендар вибуває із чинних правовідносин користування, а новий стає носієм прав та обов`язків орендаря за діючим договором.

Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 198/346/24, провадження № 61-3952св25, розглядаючи спір про розірвання договору оренди земельної ділянки після відчуження права оренди, зазначив, що належним відповідачем за такою вимогою є особа, до якої перейшло право оренди і яка стала правонаступником усіх прав та обов`язків попереднього орендаря. Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови в позові про розірвання договору до попереднього орендаря, який вибув із цих правовідносин, і вирішення вимоги по суті щодо чинного орендаря.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, за якою визначення належності відповідача є обов`язком суду, а пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову до цієї особи з вирішенням вимоги по суті щодо належного відповідача.

У цій справі наявна інформаційна довідка із ДРРП від 11 квітня 2025 року, що відображає стан речового права до продажу права оренди 17 квітня 2025 року. Водночас факт укладення договору відчуження права оренди на користь ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» прямо і послідовно наведений у позові, відзиві та відповіді на нього і не оспорюється жодним учасником. Суд ураховує зазначені узгоджені пояснення учасників, виходячи з яких чинним орендарем є ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».

Обставина того, що невнесення орендної плати за 2023 і 2024 роки мало місце під час перебування ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» стороною договору, не виключає врахування цих порушень для оцінки систематичності виконання того самого договору. Заміна орендаря не утворює нового договору та не усуває вже допущених порушень його істотної умови. Після заявленого сторонами переходу права оренди в 2025 році доказів сплати орендної плати новим орендарем також не надано.

При цьому суд не вирішує в межах цього спору питання про розподіл грошової заборгованості між попереднім та новим орендарями, оскільки такої самостійної позовної вимоги не заявлено. Встановлення факту систематичного порушення має значення виключно для визначення підстав припинення договору шляхом його розірвання.

Таким чином, позовна вимога про розірвання договору оренди землі підлягає задоволенню щодо ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» як чинного орендаря. У задоволенні позовних вимог до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» належить відмовити, оскільки це товариство вибуло із правовідносин оренди та не є належним відповідачем за вимогою про розірвання договору. З огляду на такий розподіл результату вирішення спору позов у цілому підлягає частковому задоволенню.

За статтею 141 ЦПК України судові витрати розподіляються залежно від результату розгляду вимог. Позивач заявила одну вимогу немайнового характеру про розірвання договору оренди землі та сплатила при поданні позову в електронній формі судовий збір 1 064,96 грн, що підтверджується квитанцією від 16 лютого 2026 року № 1KQF-868A-BTEE. Оскільки вимогу по суті задоволено щодо належного відповідача, зазначений судовий збір підлягає стягненню саме з ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Підстав для покладення судового збору на ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», у задоволенні позову до якого відмовлено, немає.

Що стосується заявленого прохання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що в наданих матеріалах відсутні докази їх конкретного розміру, обсягу наданих послуг та вартості таких послуг, які дозволяли б визначити суму, що підлягає стягненню. За таких обставин підстав для присудження невизначеної суми витрат на правничу допомогу під час ухвалення цього рішення немає. Це не впливає на вирішення основної позовної вимоги.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 12, 13, 14, 81, 89, 128, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, статтями 526, 530, 610, 611, 617, 629, 651, 762 ЦК України, статтями 93, 96, 141 ЗК України, статтями 13, 21, 24, 32 Закону України «Про оренду землі», суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся представник - адвокат Бєліков Андрій Андрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі - задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі № 4АА002128-040671500003 від 25 квітня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт», права орендодавця за яким перейшли до ОСОБА_1 у порядку спадкування, а новим орендарем на підставі договору купівлі-продажу права оренди від 17 квітня 2025 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31525709, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:005:0016 площею 9,071 га.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33251307, 37223, Україна, Полтавська область, Миргородський район, село Гиряві Ісківці, вул. Миру, будинок 12) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 064,96 грн.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, оскільки рішення ухвалено за відсутності учасників справи та не проголошувалося.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя: __________________ О.О. Сікора