Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №582/799/26 — Недригайлівський районний суд Сумської області

Провадження № 2/582/278/26

Справа № 582/799/26

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Яковенко Н.М.,

за участю секретаря Ярмоленко А.І.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши судовому засіданні в залі суду в селищі Недригайлів за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Недригайлівської селищної ради Недригайлівського району Сумської області, як органу опіки та піклування, ОСОБА_2 про повернення дитини,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просить ухвалити рішення, яким повернути їй як матері неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов вмотивовано тим, що вона є матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Недригайлівського районного суду від 28.03.2025 у неї відібрано без позбавлення батьківських прав малолітню дочку ОСОБА_4 та стягнуто аліменти на її утримання. Дочку було передано під опіку її рідній сестрі ОСОБА_2 , де вона проживає до цього часу. Позивач вказує, що після відібрання дочки її життєві обставини змінилися, у будинку зроблений ремонт, оброблена земельна ділянка, на якій вирощуються овочі, вона та її співмешканець не зловживають алкогольними напоями, працюють та мають відповідних дохід для забезпечення потреб дитини. Вказує, що має можливість утримувати дочку, бажає займатися її вихованням та хоче із нею проживати. У зв`язку із цим позивач звернулася до суду та просить задовольнити її позов.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала повністю та просила суд його задовольнити. Пояснила, що мала складну життєву ситуацію, внаслідок чого її дочка проживала у сім`ї рідної сестри. На даний час її життя стабілізувалось, вона має роботу, постійний дохід, створила належні умови для проживання дитини. Її донька також бажає проживати з нею.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову не заперечувала. Пояснила, що службою у справах дітей Недригайлівської селищної ради у співпраці з фахівцем із соціальної роботи та поліцейським офіцером громади 12.06.2026 та 02.09.2026 здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 , проведено обстеження житлово-побутових умов проживання матері дитини, проведено оцінку її готовності виховувати власну дитину. Встановлено, що умови проживання у житловому будинку АДРЕСА_1 задовільні. Для дитини підготовлена окрема кімната, в якій розташоване ліжко, постільна білизна на якому відповідає санітарним нормам, шафа для зберігання дитячих речей, письмовий стіл, тумба. У житлових кімнатах проводиться генеральне прибирання, кімнати провітрюються. Родина забезпечена продуктами харчування. Вважає, що позивач стала на шлях виправлення, хоче брати участь у вихованні дитини та проживати разом із нею, тому дитина може бути повернута у сім`ю позивача.

Відповідач ОСОБА_2 з позовом ОСОБА_1 погодилась та не заперечує проти повернення дитини матері, оскільки цього бажає і сама дитина ОСОБА_4 .

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши докази, на які сторони послались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька ОСОБА_4 записані зі слів матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.10).

Рішенням Недригайлівського районного суду від 28.03.2026 відібрано без позбавлення батьківських прав у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини. Рішення набрало законної сили 29.04.2025 (а.с.12-16).

Із висновку органу опіки та піклування Недригайлівської селищної ради про доцільність повернення неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Недригайлівської селищної ради №145 від 17.09.2026, встановлено, що орган опіки та піклування Недригайлівської селищної ради, з метою захисту законних прав та інтересів неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , враховуючи думку самої дитини, прийшов висновку вважати за доцільне повернення неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на виховання матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.36-42).

Із вказаного висновку також встановлено, що у поведінці ОСОБА_1 відбулися позитивні зміни щодо належного виконання нею батьківського обов`язку. Усунуті причини, що стали підставою для вилучення дитини із родини. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на обліку у лікаря-психіатра не знаходиться. За допомогою за останні п`ять років не зверталася. Службою у справах дітей Недригайлівської селищної ради у співпраці з фахівцем із соціальної роботи та поліцейським офіцером громади 12.06.2026 року та 02.09.2026 року здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 , проведено обстеження житлово-побутових умов проживання матері дитини, проведено оцінку її готовності виховувати власну дитину. Встановлено, що умови проживання у житловому будинку АДРЕСА_1 задовільні. Для дитини підготовлена окрема кімната, в якій розташоване ліжко, постільна білизна на якому відповідає санітарним нормам, шафа для зберігання речей, письмовий стіл, тумба. На вікнах висять занавіски, на підлозі застелене килимове покриття. У житлових кімнатах проводиться генеральне прибирання, кімнати провітрюються. Родина забезпечена продуктами харчування. У підсобному господарстві сім`я утримує 2 поросят та 8 курей, обробляють земельну ділянку, на якій вирощують овочі для власного споживання. ОСОБА_1 змінила своє ставлення до виконання батьківського обов`язку стосовно відносно доньки, створила належні умови для розвитку природних здібностей дитини, піклується про забезпечення умов щодо покращення рівня життя доньки, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

З пояснень позивачки, встановлено, що вона усвідомила свою неправомірну поведінку, дуже змінилася, може забезпечити своїй дитині належні умови проживання та виховання.

В судовому засіданні з`ясовано думку дитини ОСОБА_4 , яка висловила бажання проживати з матір`ю ОСОБА_1 .

Суд, заслухав позицію позивача, відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 , з`ясував думку дитини, дослідив письмові докази та дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Також у справі «М. С. проти України» у рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, та у рішенні «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (§ 76).

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини.

Відповідно до частини першої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

За правилом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно з частиною третьою статті 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до наведеного правила для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини відпали.

Водночас, під час вирішення питання про повернення дитини на підставі наведеної статті судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених статтею 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей.

Суд має виходить з того, що дитина не може бути повернута одному з батьків, коли існує загроза їй або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання. Така правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 09.09.2020 у справі № 400/936/18.

Як встановлено під час судового розгляду справи, позивачка ОСОБА_1 усвідомила свою негативну поведінку щодо своєї дитини, створила належні умови для її проживання та виховання за адресою свого проживання в АДРЕСА_1 . Крім того, підтримувала постійний зв`язок з дитиною, відвідувала її у сестри ОСОБА_2 в м.Суми, де вона проживала.

З висновку органу опіки та піклування Недригайлівської селищної ради встановлено, що ОСОБА_1 змінила своє ставлення до виконання батьківського обов`язку відносно доньки, створила належні умови для розвитку природних здібностей дитини, піклується про забезпечення умов щодо покращення рівня життя доньки, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Дитина ОСОБА_4 бажає повернутися до матері та проживати з нею.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що позов про повернення дитини підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Недригайлівської селищної ради Недригайлівського району Сумської області, як органу опіки та піклування, ОСОБА_2 про повернення дитини задовольнити.

Повернути матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительці АДРЕСА_1 , неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допустити негайне виконання рішення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя : Н. М. Яковенко