Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №950/3033/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/3033/26

Номер провадження 1-кп/950/274/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника, адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 серпня 2026 року за № 42026202540000050, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Межиріч Лебединського району Сумської області, громадянина України, з вищою освітою, який працює лікарем загальної практики - сімейним лікарем Центру первинної медико-санітарної допомоги Лебединської територіальної громади КНП «Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника» Лебединської міської ради, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до наказу № 72К від 04 травня 2023 року з 05 травня 2023 року обіймав посаду лікаря загальної практики - сімейного лікаря Центру первинної медико-санітарної допомоги Лебединської територіальної громади КНП «Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника» Лебединської міської ради.

Посадова інструкція, з якою ОСОБА_4 ознайомлений 03 серпня 2026 року, передбачала, зокрема, внесення медичних записів до електронної системи охорони здоров`я, формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та інших медичних документів. Відповідно до пунктів 2.24, 3.12, 7.2 цієї інструкції він здійснював керівництво підпорядкованим середнім медичним персоналом, мав право надавати йому вказівки та контролювати їх виконання. У зв`язку з виконанням організаційно-розпорядчих функцій ОСОБА_4 був службовою особою у розумінні ч. 3 ст. 18 КК України та примітки до ст. 364 КК України.

17 серпня 2026 року військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_4 у службовому кабінеті № 12 на першому поверсі КНП «Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника» Лебединської міської ради за адресою: м. Лебедин, вул. Михайлівська, 17. Під час розмови щодо оформлення документа про тимчасову непрацездатність ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою одержання для себе неправомірної вигоди та використовуючи надане йому службове становище, повідомив ОСОБА_6 про необхідність передати йому 20 000 грн за оформлення такого документа. Після цього ОСОБА_6 звернувся до правоохоронного органу.

24 серпня 2026 року під час наступного звернення ОСОБА_6 ОСОБА_4 підтвердив домовленість про передачу йому зазначеної суми за оформлення та продовження тимчасової непрацездатності, повідомивши, що довідку передасть після її закриття 02 вересня 2026 року.

02 вересня 2026 року приблизно о 10 годині 25 хвилин у приміщенні лікарні ОСОБА_4 , реалізуючи раніше досягнуту домовленість, передав ОСОБА_6 підписану та засвідчену печаткою довідку № 1265 про тимчасову непрацездатність військовослужбовця. Приблизно о 10 годині 30 хвилин ОСОБА_4 одержав від ОСОБА_6 , який діяв під контролем правоохоронного органу, конверт із заздалегідь підготовленими для проведення контролю за вчиненням злочину грошовими коштами та імітаційними банкнотами загальним позначеним номіналом 20000 грн як неправомірну вигоду за вчинення дій в інтересах ОСОБА_6 з використанням свого службового становища, після чого був затриманий.

У конверті, вилученому під час затримання, знаходилися справжні грошові кошти у сумі 5000 грн, а саме чотири банкноти номіналом по 1000 грн та дві банкноти номіналом по 500 грн, а також п`ятнадцять імітаційних банкнот із позначеним номіналом по 1000 грн. Імітаційні банкноти не є законним платіжним засобом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав, у скоєному розкаявся. Пояснив, що працює сімейним лікарем у КНП «Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника », а до його посадових обов`язків належить, зокрема, оформлення документів про тимчасову непрацездатність. До нього звернувся військовослужбовець, який просив видати довідку, щоб залишитися вдома з дружиною. Спочатку він видав довідку на п`ять днів. Коли військовослужбовець попросив продовжити цей строк ще на п`ять днів, вони домовилися про оплату. 02 вересня 2026 року він передав військовослужбовцю довідку та одержав від нього конверт із грошима, після чого його одразу затримали.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою винуватість, фактичні обставини кримінального провадження ніким із учасників судового провадження не оспорювалися, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Прокурор, обвинувачений та його захисник проти такого порядку дослідження доказів не заперечували. При цьому суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, переконався у добровільності їхньої позиції та роз`яснив їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Частина 3 ст. 349 КПК України передбачає можливість визнати недоцільним дослідження доказів стосовно обставин, які не оспорюються, за відсутності заперечень учасників судового провадження та після з`ясування правильного розуміння ними цих обставин, добровільності позиції і роз`яснення процесуальних наслідків. Наведена норма застосовується у цьому кримінальному провадженні, оскільки вказані умови дотримано. Суд допитав обвинуваченого, дослідив відомості про його особу, обставини, що мають значення для призначення покарання, а також матеріали, необхідні для вирішення питань про запобіжний захід, арешт майна, речові докази та процесуальні витрати.

Визначений порядок дослідження доказів не звільняє суд від обов`язку надати самостійну правову оцінку встановленим обставинам та вирішити питання, передбачені ст. 368 КПК України. Суд приходить до висновку, що встановлені обставини в сукупності з показаннями обвинуваченого є достатніми для вирішення питання про його винуватість та правову кваліфікацію вчиненого.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить із того, що ч. 1 ст. 368 КК України передбачає відповідальність, зокрема, за одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища. ОСОБА_4 виконував організаційно-розпорядчі функції, мав повноваження щодо оформлення документів про тимчасову непрацездатність та використав ці повноваження для одержання особистої винагороди, яка законом не передбачена. Одержання конверта з грошима було безпосередньо пов`язане з оформленням та передачею ОСОБА_6 відповідної довідки.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 368 КК України як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд керується статтями 50, 65 КК України та враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Передбачене ч. 1 ст. 368 КК України кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, а згідно з приміткою до ст. 45 КК України належить до корупційних кримінальних правопорушень.

ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботу, тривалий час працює у сфері охорони здоров`я. Суд враховує його вік, оскільки на час розгляду справи йому виповнилося 65 років, а також стан здоров`я та інші відомості про його особу.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття. Обвинувачений визнав неправомірність своєї поведінки, висловив жаль з приводу вчиненого та надав пояснення про власні дії. При цьому визнання вини оцінюється в сукупності з його ставленням до вчиненого, а обсяг установлених судом обставин визначається на підставі оцінки доказів.

Суд також враховує добровільне перерахування ОСОБА_4 29 вересня 2026 року 50 000 грн на рахунок військової частини НОМЕР_2 як благодійного внеску на потреби сил оборони України. Здійснення платежу підтверджується наданою платіжною квитанцією. Сплачена окремо банківська комісія до суми благодійної допомоги не включається. На підставі ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає таку добровільну допомогу іншою обставиною, що пом`якшує покарання, та враховує її як прояв позитивної поведінки обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення.

Зазначений благодійний внесок не є відшкодуванням шкоди від цього кримінального правопорушення та не зараховується в рахунок сплати призначеного штрафу. Водночас у сукупності з іншими даними про особу він має значення для індивідуалізації покарання.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Оцінюючи тяжкість вчиненого, суд бере до уваги, що одержання особистої винагороди за оформлення медичного документа порушує встановлений порядок службової діяльності та підриває довіру до закладу охорони здоров`я. Разом із тим відсутність попередніх судимостей, вік обвинуваченого, врахований судом стан його здоров`я, щире каяття та добровільна допомога військовій частині дають підстави для висновку про можливість його виправлення без призначення покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства.

З урахуванням наведеного суд вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень основне покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн. Це покарання перебуває в межах санкції ч. 1 ст. 368 КК України, відповідає характеру вчиненого та врахованим даним про особу обвинуваченого.

Санкція ч. 1 ст. 368 КК України передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Враховуючи безпосередній зв`язок кримінального правопорушення з повноваженнями щодо оформлення тимчасової непрацездатності, суд вважає необхідним позбавити ОСОБА_4 права обіймати посади в закладах охорони здоров`я, пов`язані з проведенням експертизи тимчасової непрацездатності, формуванням медичних висновків про тимчасову непрацездатність та видачею документів, що посвідчують тимчасову непрацездатність, на строк три роки. Такий строк з урахуванням усіх обставин справи є достатнім для запобігання повторному використанню відповідних службових повноважень усупереч закону.

Згідно з ч. 3 ст. 55 КК України строк додаткового покарання, призначеного разом зі штрафом, обчислюється з моменту набрання вироком законної сили. Підстав для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України суд не вбачає; визначений штраф та строк додаткового покарання відповідають установленим законом межам.

Вирішуючи питання, передбачене ч. 5 ст. 72 КК України, суд враховує затримання ОСОБА_4 02 вересня 2026 року та подальше застосування до нього 04 вересня 2026 року домашнього арешту. У сукупності з іншими обставинами попереднє ув`язнення враховане при визначенні розміру штрафу; підстав для повного звільнення від основного покарання суд не встановив. Прямого арифметичного перерахунку днів попереднього ув`язнення або домашнього арешту в грошову суму штрафу закон не передбачає.

У зв`язку з призначенням штрафу, з огляду на встановлені дані про особу обвинуваченого та відсутність установленої судом необхідності подальшого обмеження його свободи пересування, запобіжний захід у виді домашнього арешту, застосований ухвалою слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 04 вересня 2026 року, підлягає скасуванню з моменту проголошення вироку. Покладені у зв`язку із застосуванням цього запобіжного заходу обов`язки підлягають скасуванню. Інший запобіжний захід суд не обирає.

Відповідно до статей 100, 174 КПК України суд одночасно з ухваленням вироку вирішує питання щодо речових доказів і подальшої дії арешту майна. Санкція ч. 1 ст. 368 КК України не передбачає конфіскації майна як покарання. Підстав для спеціальної конфіскації особистого майна ОСОБА_4 , зазначеного нижче, не встановлено.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2026 року вже скасовано арешт особистих коштів ОСОБА_4 , вилучених під час обшуку його житла, а саме 40250 грн, 5590 доларів США та 950 євро, 6300 доларів США та 300 євро, і постановлено повернути їх ОСОБА_4 . Ці кошти не є предметом неправомірної вигоди, вилученим під час затримання. Питання про скасування їх арешту повторного вирішення не потребує; передача коштів власнику здійснюється на виконання зазначеної ухвали.

Мобільний телефон Samsung із SIM-карткою підлягає поверненню ОСОБА_4 . Незаповнені бланки проходження медичних комісій із відбитками печаток, довідку № 1265 та долучені до справи документи, які мають доказове значення, слід зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання. Оригінали кадрової та облікової документації закладу охорони здоров`я, вилучені під час обшуку, слід повернути цьому закладу із залишенням у матеріалах провадження належно засвідчених копій документів, що мають доказове значення.

Згідно з листом Управління стратегічних розслідувань в Сумській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України справжні грошові кошти у сумі 5000 грн були надані цим органом для проведення контролю за вчиненням злочину та походять із коштів, призначених для спеціальних витрат. Вони підлягають поверненню законному володільцю. За приписами ст. 100 КПК України та ч. 5 ст. 96-2 КК України такі кошти не підлягають спеціальній конфіскації, оскільки мають бути повернуті законному володільцю. П`ятнадцять імітаційних банкнот, які не мають платіжної цінності, підлягають знищенню.

Арешт телефону, справжніх коштів у сумі 5 000 грн, імітаційних банкнот, незаповнених бланків та документації, накладений ухвалами слідчого судді від 04 вересня 2026 року, в частині, яка до цього часу не скасована, підлягає скасуванню. Подальше зберігання, повернення або знищення речових доказів здійснюється відповідно до цього вироку після набрання ним законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Відомостей про документально підтверджені процесуальні витрати, які підлягають стягненню з обвинуваченого, надані матеріали не містять; відповідно до обвинувального акта витрати на залучення експертів відсутні. Тому підстав для стягнення з ОСОБА_4 процесуальних витрат немає.

Керуючись статтями 100, 124, 126, 174, 331, 349, 368, 370, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права обіймати посади в закладах охорони здоров`я, пов`язані з проведенням експертизи тимчасової непрацездатності, формуванням медичних висновків про тимчасову непрацездатність та видачею документів, що посвідчують тимчасову непрацездатність, на строк три роки.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати зазначені посади обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у виді домашнього арешту, застосований ухвалою слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 04 вересня 2026 року, та покладені у зв`язку з його застосуванням обов`язки скасувати з моменту проголошення вироку. Інший запобіжний захід не обирати.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 04 вересня 2026 року у справі № 950/2722/26, провадження № 1-кс/950/450/26, на мобільний телефон Samsung із SIM-карткою, справжні грошові кошти у сумі 5000 грн та п`ятнадцять імітаційних банкнот.

Скасувати арешт незаповнених бланків проходження медичних комісій із відбитками печаток, первинно запакованих до спеціального пакета NPU6358200, накладений ухвалою слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 04 вересня 2026 року у справі № 950/2722/26, провадження № 1-кс/950/451/26, та залишений у цій частині ухвалою суду від 02 жовтня 2026 року.

Скасувати арешт документів, вилучених під час обшуку КНП «Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника» Лебединської міської ради, накладений ухвалою слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 04 вересня 2026 року у справі № 950/2722/26, провадження № 1-кс/950/452/26.

Речові докази:

Мобільний телефон Samsung із SIM-карткою абонентського номера НОМЕР_3 , IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 , вилучений у ОСОБА_4 під час затримання, первинно запакований до спеціального пакета WAR1351472, а після огляду разом із первинним пакуванням до спеціального пакета, повернути ОСОБА_4 .

Незаповнені бланки проходження медичних комісій із відбитками печаток, вилучені під час обшуку житла ОСОБА_4 , первинно запаковані до спеціального пакета NPU6358200 та надалі разом із первинним пакуванням до спеціального пакета ВУМ2019468, зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Грошові кошти у сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень, а саме чотири банкноти номіналом по 1000 грн та дві банкноти номіналом по 500 грн, які зберігаються у Північно-Східному макрорегіональному управлінні АТ КБ «ПриватБанк», повернути Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України через Управління стратегічних розслідувань в Сумській області як кошти, надані для проведення контролю за вчиненням злочину.

П`ятнадцять імітаційних банкнот із позначеним номіналом по 1000 грн, кожна із серією та номером АВ4792394, які зберігаються у паперовому пакуванні у Північно-Східному макрорегіональному управлінні АТ КБ «ПриватБанк», знищити у встановленому порядку.

Довідку № 1265 про тимчасову непрацездатність військовослужбовця України на ім`я ОСОБА_6 , засвідчені копії медичної документації, долучені до протоколу огляду від 19 вересня 2026 року, а також долучені до матеріалів кримінального провадження носії інформації та процесуальні документи залишити при матеріалах кримінального провадження.

Документацію КНП «Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника» Лебединської міської ради, вилучену під час обшуку 02 вересня 2026 року та запаковану разом із первинними пакуваннями до спеціального пакета NPU6110194, повернути КНП «Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника».

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 1 ст. 26 Кримінально-виконавчого кодексу України штраф належить сплатити протягом місяця після набрання вироком законної сили та повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом подання документа про сплату штрафу.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1